Рішення

від 27.11.2024 по справі 501/2877/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 27.11.2024

Справа № 501/2877/24

2/501/1370/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом: ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

предмет та підстави позову: про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Ліферчук Т.С.,

представник відповідача - адвокат Вечерова Є.М.

ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - позивач) 05.07.2024 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) третя особа - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з вимогами про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, які 23.09.2024 збільшила (а.с.2-6, 38-42) та просить суд:

-визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем її проживання;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду з даною позовною заявою і до повноліття доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Позов мотивований тим, що позивач з відповідачем проживали разом без реєстрації шлюбу з червня 2018 по червень 2020. За час їх спільного проживання народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після фактичного припинення стосунків, залишилась проживати разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні. З часу окремого проживання батько дитини ніяких відносин з дитиною не підтримує. Позивач самостійно виховує та утримує дитину, сприяє її моральному та духовному розвитку, піклується про її стан здоров`я, забезпечує дитині повний і гармонійний розвиток та рівень життя необхідний, для такого розвитку. Батько дитиною не цікавиться взагалі, не спілкується, його пасивна поведінка породжує ряд неврегульованих питань в тому числі, щодо визначення місця проживання дитини, яке насамперед, спрямовано з остаточним визначенням з ким із батьків буде проживати дитина, а також має на меті: забезпечити право дитини на належне батьківське виховання; розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним; покласти обов`язок щодо сплати аліментів на того з батьків, хто проживає окремо від дитини; надати право одному з батьків в інтересах дитини без отримання згоди іншого, вирішувати питання щодо: виїзду дитини за кордон, реєстрації/перереєстрації місця проживання дитини, влаштування в навчальний заклад, отримання медичної допомоги тощо; заборонити одному з батьків без згоди іншого змінювати місце проживання дитини. З відповідачем не досягнуто згоди, щодо визначення місця проживання дитини в позасудовому порядку, а також не досягнуто згоди, щодо розміру аліментів на утримання дитини, а тому позивач змушена звертатись до суду з даним позовом.

Представник відповідача - адвокат Вечерова Є.М. надала до суду письмові пояснення (а.с.62-62 зв.), де зазначила, що відповідач не заперечує проти визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір?ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щодо вимог в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, то відповідач не ухиляється від виконання свого обов`язку і систематично перераховує кошти з 2021 по 2024 (одержувач ОСОБА_1 ).

Однак, відповідач та не згодний із розміром заявлених позовних вимог в частині розміру аліментів, оскільки ці вимоги ґрунтуються виключно на розмірі доходів позивача та витратах дитини і жодним чином не враховують реальні фінансові можливості відповідача, стан його здоров`я, матеріальне становище та встановлений у державі прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, який згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року становить 2563 грн. З огляду на складнощі із роботою у період дії режиму воєнного стану у державі відповідач вважає, що сума у розмірі 4000 гривень - це та фіксована сума, яку він в змозі об`єктивно сплачувати на утримання своєї доньки.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача просив суд позов задовольнити частково та визначити розмір аліментів не у частці від доходу відповідача, а у розмірі фіксованої суми 4000,00 грн.

Представник третьої особи був належним чином сповіщений про судовий рорзгляд справи, однак до суду не з`явився та надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.76, 78).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 05.07.2024 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.14 ).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15.07.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с.18-19).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16.10.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання (а.с.70).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що за час спільного проживання у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю, знаходиться на її утриманні, матір?ю створені всі належні умови для проживання (а.с 12, 79-80, 81-87).

Дохід матері дитини складає в місяць 8000, 00 грн. (а.с.43, 88).

Малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має вади зі здоров`ям, відвідує додатково курси логопеда, проходить лікування, яке оплачує мати дитини (а.с.44, 48-58, 90, 91).

11.09.2024 ОСОБА_1 звернулась з заявою про зняття із за декларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) доньки, де її було відмовлено, через відсутність згоди батька (а.с.45-47).

Відповідач на власний розсуд несистематично надає матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі 4000, 00 грн. (а.с. 63, 64-64 зв.).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як органу опіки та піклування №393 від 30.10.2024 доцільно визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 (а.с.78).

Згідно акту обстеження умов проживання, умови проживання дитини задовільні (а.с. 79-80).

Відповідно до акту потреб сім`ї/особи дитина проживає з матір`ю, яка самотужки виконує батьківські обов`язки. Матері допомагають її батьки, мати займається розвитком дитини (а.с.81-87).

V. Оцінка Суду.

Згідно ст.19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Згідно зі ст.161 СК України,якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Крім того, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю „визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз`яснено у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.200, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Частинами 1, 2 ст.171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає ст.12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення.

Суд бере до уваги, що з 2018 року існує спрощена процедура виїзду дитини за кордон, якою може скористатись той із батьків, з яким проживає дитина. Місце проживання має обов`язково підтверджуватись рішенням суду або органу опіки та піклування, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з тим із батьків, який має намір виїздити за межі України з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб.

Так, порядок та підстави виїзду дитини за кордон без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків регулюється частиною 5 статті 157 Сімейного кодексу України та пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені постановою КМУ №57 від 27.01.1995.

Пунктом 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджених Постановою КМУ від 07.02.2022 року №265 передбачено, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 роки здійснюється одним із її батьків або законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згідно абз.2 п.5 ст.157 Сімейного Кодексу України,той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.

Отже, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що вимоги позову про визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню.

Також, суд доходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду з даною позовною заявою і до повноліття доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Згідно до ч.2 ст.51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 ЗУ "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 27 Конвенції ООН "Про права дитини" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.

Згідно з ч.1 ст.181 СК способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина.

Згідно положень ст.182 СК України привизначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.182 СК України розміраліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, проголошеної Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 р. передбачає, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за доцільне призначити аліменти на утримання - малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду з даною позовною заявою і до повноліття доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому, в даних правовідносинах Суд знаходить, що розмір аліментів в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини необхідно визначити у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), оскільки відповідну позовну заяву подано одержувачем аліментів.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі»,враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При подачі позову до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (а.с. 1), який у зв`язку із задоволенням позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Крім того, позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за вимогу про стягнення аліментів на користь держави компенсується за рахунок відповідача.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за її місцем проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду з даним позовом з 05.07.2024 до повноліття дитини до 17.04.2037.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко