КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 947/32630/24
Провадження № 2/947/5971/24
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2024 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за теплову енергію,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулось 11.10.2024 року до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію в розмірі 11591 гривня 17 копійок.
Представник позивача заявлені вимоги мотивує тим, що відповідачка є споживачкою послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я якої відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Дані послуги з постачання теплової енергії забезпечуються КП «Теплопостачання міста Одеси».
Позивач зазначає, що відповідачка отримує послуги з постачання теплової енергії, оплачувала їх частково, однак в неналежному розмірі, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 11591,17 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 22.10.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак 05.11.2024 року до суду надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи просить суд провести за його відсутності, одночасно представник вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання призначене на 27.11.2024 року не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причин неявки суд не повідомила та, відзив на позовну заяву не надала.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідачки, судом здійснювалось повідомлення останньої про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї, на вказану адресу місця проживання відповідача, однак поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення, з підстав відсутності адресата за зазначеною адресою.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Отже, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, однак про причини неявки суд не повідомила, як і не надала відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 27.11.2024 року за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечується надання послуг з постачання теплової енергії до житлового будинку АДРЕСА_2 , який перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.
На ім`я відповідача ОСОБА_1 , як абонента за адресою: АДРЕСА_1 , КП «Теплопостачання міста Одеси» відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 , за яким обліковуються надані послуги з постачання теплової енергії.
Відповідачка по справі ОСОБА_1 зареєстрована за даною адресою: АДРЕСА_1 , а відтак є споживачкою вказаних послуг з постачання теплової енергії за даною адресою житлового приміщення, що в свою чергу не оспорювалось під час розгляду справи.
У відповідності до поданого до суду розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що у останньої станом на 01.05.2024 року наявна заборгованість по сплаті коштів за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 11591 гривня 17 копійок.
З підстав невиконання відповідачкою своїх зобов`язань зі сплати коштів за надані послуги з постачання теплової енергії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до п. 6, 13 ст. 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач -фізичнаабо юридична особа,яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст.1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно ізпунктом 2частини 1статті 5Закону України«Про житлово-комунальніпослуги», дожитлово-комунальнихпослуг належать зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Статтею 21Закону України«Про житлово-комунальніпослуги»,в чиннійредакції,врегульовано наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії,відповіднодоякої одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначенихстаттею 16цього Закону.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача, зокрема: одержувати своєчаснота належноїякості житлово-комунальніпослуги згідноіз законодавствомі умовамиукладених договорів; назменшення увстановленому законодавствомпорядку розміруплати зажитлово-комунальніпослуги уразі їхненадання,надання нев повномуобсязі абозниження їхньоїякості; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Пунктами 1,5 ч.2 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 3 Розділу VI Прикінцеві та Перехідні положення вказаного Закону встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Верховним Судом у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 зроблено висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно дост.68ЖК України,наймач зобов`язанийсвоєчасно вноситиквартирну платута платуза комунальніпослуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Встановлення тарифів є компетенцією відповідних органів влади та місцевого самоврядування.
Статтею 162 ЖК України визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартину плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно допп.5п.45«Правил наданняпослуги зпостачання тепловоїенергії ітипових договорівпро наданняпослуги зпостачання тепловоїенергії»,затверджених КабінетомМіністрів України(постановавід 21.08.2019року №830)індивідуальний споживачзобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановленідоговором.
Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно достатті 89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнім переконанням,щоґрунтується навсебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,атакождостатність івзаємнийзв`язокдоказівуїхсукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи викладене та надаючи оцінку наданим до суду доказам, судом встановлено, що позивач є належним постачальником послуг з теплової енергії до квартири АДРЕСА_3 , споживачем яких є ОСОБА_1 .
Внаслідок не належного виконання зобов`язань зі сплати коштів за надані послуги з постачання теплової енергії, у відповідачки виникла заборгованість станом на 01.05.2024 року у розмірі 11591,17 грн.
Вказаний розрахунок не спростований відповідачем, а відтак приймається в якості належного доказу.
У відповідності до наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою частково здійснювалась сплата коштів за надані послуги, однак не в повному обсязі.
За наслідком чого, суд вважає підтвердженим факт, що між КП «Теплопостачання міста Одеси» та споживачкою ОСОБА_1 , на ім`я якої відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , існують фактичні договірні відносини з надання послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать вчинені споживачем дій, що засвідчують її бажання укласти договір, а саме фактом споживання теплової енергії та частковою сплатою коштів за ці послуги.
Доказів на підтвердження сплати вказаної суми заборгованості, відповідачем в порушення вимогст. 81 ЦПК України до суду також не надано.
На підставі вищевикладеного, приймаючи, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувались кошти за надані послуги з постачання теплової енергії, суд вважає доведеним належними доказами, що заборгованість відповідача перед позивачем за відповідні надані послуги станом на 01.05.2024 року становить у розмірі 11591,17 грн.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно дост.263ЦПКУкраїни,судоверішенняповинно ґрунтуватисяназасадахверховенстваправа,бутизаконниміобґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Привиборіізастосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодозастосуваннявідповіднихнорм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення, судом враховується, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувались кошти за надані і спожиті послуги з постачання теплової енергії, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, станом на 01.05.2024 року, у розмірі 11591 гривня 17 копійок.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають у відшкодування витрат зі сплати останнім судового збору 3028,00 грн.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 10, 12,13, 76-82, 89, 141, 263-265, 273, 280-282, 352, 354ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (місцезнаходження: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (місцезнаходження: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії станом на 01.05.2024 року в сумі 11591 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто одна) гривня 17 (сімнадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (місцезнаходження: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко
Суд | Київський районний суд м. Одеси |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2024 |
Оприлюднено | 29.11.2024 |
Номер документу | 123356602 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Київський районний суд м. Одеси
Калініченко Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні