Рішення

від 21.11.2024 по справі 505/4776/23

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/4776/23

Провадження № 2/505/1341/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2024 Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Івінського О.О.

секретаря судового засіданням Мароли К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Подільську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Подільської міської ради Подільського району Одеської області, за участі третьої особи: Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 17 листопада 2023 року звернулася до суду із позовом ОСОБА_2 , Подільської міської ради Подільського району Одеської області, за участі третьої особи: Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, та просить визнати недійсним договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17.10.1994 року, посвідчений Котовською міською державною нотаріальною конторою Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № І-2018; визнати за нею право приватної власності на спадкове майно її чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді: квартири, загальною площею 55,8 кв.м., в тому числі житловою площею 37,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємицею першої черги за законом.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 07 червня 1975 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час даного шлюбу, 16 червня 1992 року вони з чоловіком за спільні кошти подружжя придбали квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру було зареєстровано за її чоловіком, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Котовською міською державною нотаріальною конторою Одеської області 16 червня 1992 року, реєстр. № І-2041. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому нерухоме та рухоме майно, в зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до Котовської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємиця першої черги за законом, внаслідок чого державним нотаріусом Котовської районної державної нотаріальної контори Одеської області Пояцикою М.В., була заведена спадкова справа № 27/2008. Крім позивача інших спадкоємців не має. В листопаді 2023 року позивач звернулася до КП «Інвентаризатор» щоб підготувати технічний паспорт на вищезазначену квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого оформлення у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, 15 листопада 2023 року КП «Інвентаризатор» їй була видана довідка за вих. № 555 від 15.11.2023, з якої їй стало відомо, що згідно даних оперативного архівосховища підприємства та книг державної реєстрації прав власності на нерухоме майно фізичних осіб станом на 31.12.2012 право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_3 , та він подарував вищезазначену квартиру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є їх спільною донькою, з якою позивач та її чоловік з 2000 року перестали спілкуватися та підтримувати будь-які зав`язки із - за її релігійних переконань. З 2000 року по теперішній час позивачу не відомо, де вона проживає та зареєстрована, з нею не спілкується. Вважає, що вищезазначена квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, що воно було оформлене на одного з подружжя її чоловіка, та відсутність її згоди на відчуження спільного майна може бути підставою для визнання недійсною угоди відповідно до ст. 23 КпШС України.

За таких обставин вона з об`єктивних причин позбавлена можливості захистити своє право власності на майно у встановленому досудовому порядку та вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, на позовних вимогах наполягала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про судове засідання була повідомлена належним чином, проте судові виклики на судові засідання повернулись із зазначенням «За закінченням терміну зберігання». Іншими належними даними про місце перебування чи роботи відповідача суд не володіє. Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, виклик відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Котовського міськрайонного суду Одеської області, що є належним повідомленням про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник відповідача Подільської міської ради Подільського району Одеської області у підготовче судове засідання не з`явився, надали заяву в якій просили розгляд справи проводити за відсутності представника, при винесенні рішення покладатися на розсуд суду.

Представник Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса у підготовче судове засідання не з`явився, про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 стаття 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що з 07червня 1975року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований Котовським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Одеської області, про що був складений відповідний актовий запис № 165, що підтверджує свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

Під час даного шлюбу, 16 червня 1992 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 придбали квартиру загальною площею 55,8 кв.м., в тому числі житловою площею 37,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченого Котовською міською державною нотаріальною конторою Одеської області 16 червня 1992 року, реєстр. № І-2041.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 55 років в місті Котовську Одеської області, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області складено відповідний актовий запис за № 490 від 02 жовтня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належне йому нерухому та рухоме майно.

Державним нотаріусомКотовської районноїдержавної нотаріальноїконтори Одеськоїобласті післясмерті ОСОБА_3 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ,була заведенаспадкова справа№ 27/2008,де ззаявою проприйняття спадщинизверталася ОСОБА_1 . Інших заяв про прийняття або відмову від прийняття спадщини не надходило.

08 квітня 2008 року Державним нотаріусом Котовської районної державної нотаріальної контори Одеської області Пояцикою М.В. після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 як спадкоємиці першої черги за законом, було видані свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж № НОМЕР_3 , розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; гараж № НОМЕР_4 , розташований за адресою: м. Котовськ, Одеської області по провулку Південному та мікроавтобус пасажирський марки ГАЗ 32213, 1998 року випуску, шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстровані в Спадковому реєстрі за № 523, № 524 та 526.

Відповідно до довідки комунального підприємства «Інвентаризатор» за вих. № 555 від 15.11.2023 року, згідно даних оперативного архівосховища підприємства та книг державної реєстрації прав власності на нерухоме майно фізичних осіб станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Котовською міською державною нотаріальною конторою 16.06.1992 року р.№ І-2041. Згідно договору дарування, посвідченого Котовською міською державною нотаріальною конторою 17.10.1994 року за реєстровим № І-2018, ОСОБА_3 подарував вищезазначену квартиру ОСОБА_6 . Право власності було зареєстроване 26.10.1994 року в реєстровій книзі №36 р. № 7279.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є спільною донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 18.08.1976, актовий запис № 491.

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , який виготовлено станом на 15.11.2023 Комунальним підприємством «Інвентаризатор», значиться житлова квартира загальною площею 55,8 кв.м. житловою площею 37,5 кв.м.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.11.2023, вартість житлової квартири загальною площею 55,8 кв.м. житловою площею 37,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 15.11.2023 оціночна вартість становить 122 035,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки правовідносини з приводу укладення спірного договору дарування виникли в 1994 році, тобто в період дії КпШС України та Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, тому правомірним застосування норм КпШС України та Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, які діяли на час відкриття укладення спірного договору.

Відповідно до ст. 22 КпШС України (в редакції чинній на час укладення спірного договору), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 23 КпШС України (в редакції чинній на час укладення спірного договору), майном нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов`язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Враховуючи роз`яснення Пленуму Верховного Суду, наданих уп.16 постанови від 28.04.78 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбаченихст. 27 ЦПК (1963 року)засобами доказування, якщо інше не передбачено законом. Однак ціна та інші істотні умови угоди, укладеної в простій письмовій чи нотаріальній формі, не можуть бути встановленими на підставі показань свідків, крім випадків кримінальнокараних діянь;

Враховуючи роз`яснення Пленуму Верховного Суду, наданих уп. 16 постанови від 28.04.78 № 3 « Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», визнання угоди недійсною може мати місце і після смерті громадянина, який був її учасником. Такі вимоги можуть бути заявлені другою стороною, спадкоємцями померлого, іншими заінтересованими особами та прокурором.

Згідно з вимогами ст. 44 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору дарування спірного домоволодіння) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Статтею 45 ЦК України (1963 року) встановлено, що угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Ст. 45-58 ЦК України (1963 року) встановлені підстави для визнання угод недійсними та наслідки визнання їх недійсними.

Згідно ст. 48 ЦК України (1963 року), недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Ст. 243 ЦК України (1963 року) встановлено, що за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

При вчиненні угоди щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, необхідна згода інших співвласників на укладання такої угоди, якщо при вчиненні правочину такої згоди отримано не було, такий правочин може бути визнаний недійсним за позовом співвласника, чиї права були порушені вчиненим правочином.

Договір дарування майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, укладений без згоди іншого з подружжя, є недійсним в цілому. Відповідне положення міститься упостанові КЦС ВС від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц.

Таким чином, ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 під час укладення вказаного договору дарування, незаконно розпорядився спірною житловою квартирою, оскільки частка житлової квартири належала позивачу, як одному зі спадкоємців за законом.

Тому, суд вважає, що право позивача було порушено та потребує судового захисту, а тому, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору дарування житлової квартири є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також, п. 1 ч. 2 ст.16ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності, неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з незалежних від спадкоємця причин.

Відповідно до ст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218Цивільного кодексуУкраїни до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.

Відповідно до ст.1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст.1297ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до п. 4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання право встановлювальних документів щодо належності цього майна спадкодавцеві

Статтею 328ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст.1268ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно ст.16ЦК України передбачено право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Беручи до уваги всі встановлені фактичні обставин у справі, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 права власності на житлову квартиру.

Керуючись ст.ст. 44, 45-48, 243 ЦК України (в редакції 1963 року), та ст.ст. 16, 1217, 1218, 1261, 1268, 1297 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17.10.1994 року, посвідчений Котовською міською державною нотаріальною конторою Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № І-2018.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП: НОМЕР_8 ,яка зареєстрованата проживаєза адресою: АДРЕСА_1 ,право приватної власності на спадкове майно її чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді: квартири, загальною площею 55,8 кв.м., в тому числі житловою площею 37,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємицею першої черги за законом.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя О.О. Івінський

Повне судове рішення складено 21 листопада 2024 року.