Рішення

від 26.11.2024 по справі 175/4030/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер175/4030/24

провадження 2/175/630/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства«ДТЕК Дніпровськіелектромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» через свого представника звернулося до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач в своєму позові посилається на те, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» - суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення згідно з пунктом 13 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії». Постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із Законом України «Про ринок електричної енергії» постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.

У цьому випадку споживач електроенергії відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в точці продажу електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем універсальної послуги та приєдналася до діючого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оскільки продовжує споживати електричну енергію (письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні), яка постачається на об`єкт, згідно умов нового договору та оплатою частини боргу.

За адресою споживання електричної енергії: 52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82, присвоєно ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z3213829114293 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , власником є відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором, зокрема з 2019 року по листопад 2023 року включно. Згідно пунктів 4.3, 4.13, 5.1.2.30 ПРРЕЕ, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року виконує відповідний оператор систем розподілу. Позивачем було отримано обсяги розподіленої електричної енергії від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» (ОСР - оператор системи розподілу) по коду точки комерційного обліку 62Z3213829114293 споживача за адресою: 52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82. За даними ОСР було спожито по приладу обліку за період з грудня 2021 року листопад 2023 року 73354 кВт*г. На підставі переданих об`ємів споживання за адресою:52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82, особовий рахунок № НОМЕР_1 , позивачем здійснено розрахунок заборгованості.

Таким чином, з січня 2019 року відповідач у належній формі приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Побутова» (для побутових споживачів Дніпропетровської області) за заявою приєднання, а також продовжив споживати електричну енергію та періодично сплачував спожиту електричну енергію за період січень 2019 року - листопад 2023 року включно, письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні.

Розрахунок суми заборгованості за спожиту електричну енергію за період 01 грудня 2021 року 30 листопада 2023 року наступний: за даний період було спожито по приладу обліку 73354 кВт*г на загальну суму 106317.36 грн. сплачено на теперішній час на день звернення до суду 44000 грн.;отже, сума заборгованості становить 106317.36 грн.- 44000 грн. + 6145.77 (заборгованість на початок 01.12.2021) = 68463.13 грн..Таким чином, заборгованість за спожиту електричну енергію, станом на 30 листопада 2023 року складає 68463.13 грн.

В добровільному порядку відповідач не бажає виконати свої зобов`язання за вищевказаною адресою та сплатити повну суму заборгованості за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим постачальник вимушений звертатися до суду задля відновлення свого порушеного права.

Таким чином, під час планової перевірки стану виконання умов цього договору за вказаною адресою, абонентом по якій зараз є відповідач, було виявлено, що поставлена позивачем відповідачеві електрична енергія належним чином не обліковується, оплати за спожиті послуги елетропостачання немає, внаслідок чого електропостачальнику, зараз це позивач, завдано матеріальної шкоди, про що були складені відповідні документи, надсилалися попередження, є заборгованість по сплаті спожитої електро енергії. Відповідальність за завдання збитків, скоєння цієї шкоди і заборгованість згідно з умов договору та закону повинен нести відповідач. Вартість збитків позивача з урахуванням часу користування електропостачанням відповідачем, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків за вказаний позивачем період всього складає 68463.13 грн. Позовну давність не пропустили, оскільки заявляють вимоги в межах трьох років, правовідносини триваючі. Представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію 68463.13 грн, з яких: сума заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 68463.13 грн за період з 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2023 року;, а також стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн., задовольнивши позов в повному обсязі.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано, також відповідач правом надання відзиву на позов не скористався.

Відповідач ОСОБА_1 та/або її представник в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися. Представник відповідача звертався до суду неодноразово з заявами про відкладення розгляду справи. Суд вважає згідно матеріалів справи, що вказаним відповідачем вимоги фактично не визнані, він заперечував проти їх задоволення, відповідач заперечує сплачувати вказаний борг. Причини неявки відповідача та його представника в судове засідання судом визнаються не поважними і оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи та недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже, доказів (будь-яких) на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що заява про відкладення слухання справи не перешкоджає розгляду справи). На даній стадії слухання суд звертає увагу на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; відкладаючи розгляд в справі начебто через неможливість розглянути її без представника чи адвоката, не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. Стороною відповідача чи самим представником не надано доказів, що його представник чи адвокат дійсно зайнятий і не може з`явитися в судове засідання з поважних причин. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто може перешкоджати вирішенню цієї справи. Можливе посилання представника на те, що його неявка /чи адвоката/ на даній стадій процесу у цій справі може вплинути на результати розгляду цієї цивільної справи, протирічить названому. Отже, суд вважає можливим розгляд справи далі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню за наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (електропостачальник) - суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення згідно з пунктом 13 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії».

Постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам. ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року (ПРРЕЕ) - постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» було опубліковано договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у газеті «Вісті Придніпров`я» від 06 листопада 2018 року № 84 (1984), а також розміщено на офіційному веб-сайтіhttps://yasno.com.ua. (Договір).

В п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь- яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ передбачено те, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв- приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Споживач електроенергії відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в точці продажу електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем універсальної послуги та приєдналася до діючого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оскільки продовжує споживати електричну енергію (письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні), яка постачається на об`єкт, згідно умов нового договору та оплатою частини боргу.

За адресою споживання електричної енергії: 52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82, присвоєно ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z3213829114293 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , власником є відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором, зокрема з 2019 року по листопад 2023 року включно. Згідно пунктів 4.3, 4.13, 5.1.2.30 ПРРЕЕ, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року виконує відповідний оператор систем розподілу. Позивачем було отримано обсяги розподіленої електричної енергії від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» (ОСР - оператор системи розподілу) по коду точки комерційного обліку 62Z3213829114293 споживача за адресою: 52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82. За даними ОСР було спожито по приладу обліку за період з грудня 2021 року листопад 2023 року 73354 кВт*г. На підставі переданих об`ємів споживання за адресою:52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82, особовий рахунок № НОМЕР_1 , позивачем здійснено розрахунок заборгованості.

Таким чином, з січня 2019 року відповідач у належній формі приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Побутова» (для побутових споживачів Дніпропетровської області) за заявою приєднання, а також продовжив споживати електричну енергію та періодично сплачував спожиту електричну енергію за період січень 2019 року - листопад 2023 року включно, письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії.

Згідно п. 5.10 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Умови надання універсальних послуг Споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (п. 3.1. Договору). Розрахунок суми заборгованості за спожиту електричну енергію за період 01 грудня 2021 року 30 листопада 2023 року наступний: за даний період було спожито по приладу обліку 73354 кВт*г на загальну суму 106317.36 грн. сплачено на теперішній час на день звернення до суду 44000 грн.;отже, сума заборгованості становить 106317.36 грн.- 44000 грн. + 6145.77 (заборгованість на початок 01.12.2021) = 68463.13 грн..Таким чином, заборгованість за спожиту електричну енергію, станом на 30 листопада 2023 року складає 68463.13 грн.

В добровільному порядку відповідач не бажає виконати свої зобов`язання за вищевказаною адресою та сплатити повну суму заборгованості за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим постачальник вимушений звертатися до суду задля відновлення свого порушеного права.

Відповідно до п. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування чи постійного його зайняття (роботи).

Щодо підсудності справи. Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі 638/1988/17 зазначено, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх сплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майна не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Таким чином, позовна заява про стягнення за спожиту електричну енергію відноситься територіально до Дніпропетровського районного сукду Дніпропиетровської області.

Отже, позивачем було виявлено, що оплати за спожиті послуги елетропостачання не в повному обсязі, внаслідок чого електропостачальнику, зараз це позивач, завдано матеріальної шкоди, про що були складені відповідні документи, надсилалися попередження, є заборгованість по сплаті спожитої електро енергії. Відповідальність за завдання збитків, скоєння цієї шкоди і заборгованість згідно з умов договору та закону повинен нести відповідач. Вартість збитків позивача з урахуванням часу користування електропостачанням відповідачем, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків за вказаний позивачем період всього складає 68463.13 грн. Позовну давність не пропустили, оскільки заявляють вимоги в межах трьох років, правовідносини триваючі. В добровільному порядку питання вирішене не було, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду. Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (електропостачальник) - суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення згідно з пунктом 13 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії».

Так, пунктом 13 Розділу XVII «Прикінцеві та Перехідні положення» встановлено, що суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж чотирьох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання.

Постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року (ПРРЕЕ) - постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» було опубліковано договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у газеті «Вісті Придніпров`я» від 06 листопада 2018 року № 84 (1984), а також розміщено на офіційному веб-сайтіhttps://yasno.com.ua. (Договір).

В п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь- яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ передбачено те, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв- приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають в частині власності квартиру користуються нею для особистого мешкання і мешкання членів їх сімей.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

З договору та пояснень причетних осіб встановлено, що теплопостачання відповідачем використовується без обліково, відповідальність за це несе відповідач.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма права і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст. 65 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням.

За адресою споживання електричної енергії: 52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82 присвоєно ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z3213829114293 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , власником є відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Згідно статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором, зокрема з 2019 року по листопад 2023 року включно.

Згідно пунктів 4.3, 4.13, 5.1.2.30 ПРРЕЕ, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року виконує відповідний оператор систем розподілу.

Позивачем було отримано обсяги розподіленої електричної енергії від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» (ОСР - оператор системи розподілу) по коду точки комерційного обліку 62Z3213829114293 споживача за адресою: 52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82. За даними ОСР було спожито по приладу обліку за період з грудня 2021 року листопад 2023 року 73354 кВт*г. На підставі переданих об`ємів споживання за адресою: 52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82, особовий рахунок № НОМЕР_1 , позивачем здійснено розрахунок заборгованості.

За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

За положеннями ст. 641, 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Позивачем було отримано обсяги розподіленої електричної енергії від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» (ОСР - оператор системи розподілу) по коду точки комерційного обліку 62Z3213829114293 споживача за адресою: 52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82. За даними ОСР було спожито по приладу обліку за період з грудня 2021 року листопад 2023 року 73354 кВт*г. На підставі переданих об`ємів споживання за адресою: 52072, Дніпровський район, с-т Садове товариство, буд. 82, особовий рахунок № НОМЕР_1 , позивачем здійснено розрахунок заборгованості.

Таким чином, з січня 2019 року відповідач у належній формі приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Побутова» (для побутових споживачів Дніпропетровської області) за заявою приєднання, а також продовжив споживати електричну енергію та періодично сплачував спожиту електричну енергію за період січень 2019 року - листопад 2023 року включно, письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 22 лютого 2018 року по справі № 641/2634/16 залишивши без змін ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року. Постанова мотивована тим, що «За змістом ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. Згідно ч. 3 ст. 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням».

Відповідно до умов п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії.

Згідно п. 5.10 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Умови надання універсальних послуг Споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (п. 3.1. Договору).

В розділі «Термін оплати» комерційної пропозиції «Побутова» (в редакціях від 01 січня 2019 року, 01 квітня 2019 року та 01 липня 2019 року умови є незмінними) до Договору зазначено, що: розрахунковий період становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше ніж 10 робочих днів від дати його отримання споживачем, однак не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зазначений пункт комерційної пропозиції «Побутова» кореспондується з пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Відтак, розрахунок суми заборгованості за спожиту електричну енергію за період 01 грудня 2021 року 30 листопада 2023 року наступний: за даний період було спожито по приладу обліку 73354 кВт*г на загальну суму 106317.36 грн. сплачено на теперішній час на день звернення до суду 44000 грн.;отже, сума заборгованості становить 106317.36 грн.- 44000 грн. + 6145.77 (заборгованість на початок 01.12.2021) = 68463.13 грн..Таким чином, заборгованість за спожиту електричну енергію, станом на 30 листопада 2023 року складає 68463.13 грн.

Ціни (тарифи) застосовувалися: відповідно до Постанови НКРЕКП № 220 від 26 лютого 2015 року, за тарифами (цінами) для населення, що діяли в період, за який розраховується розмір заборгованості з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2020 року; відповідно до Постанови КМУ № 483 від 05 червня 2019 року з 01 січня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пп. 1 п. 6.2. Договору зазначається, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

В добровільному порядку відповідач не бажає виконати свої зобов`язання за вищевказаною адресою та сплатити повну суму заборгованості за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим постачальник вимушений звертатися до суду задля відновлення свого порушеного права.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що лічильник в помешканні відповідача знаходиться, договір на послуги електропостачання до житла і власності відповідача є, особовий рахунок відкрито і плата за користування спожитим електропостачанням відповідачем раніше була і зараз частково є. Правовідносини сторін триваючі, договір не розривали і була передбачена договором мовчазна згода на його пролонгацію.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника квартири, які проживають з ним в квартирі, яка йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування даним приміщенням.

За таких обставин суд вважає, що позивач довів вину відповідача в завданні збитків згідно наданого розрахунку кількості спожитої послуги з електропостачання і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цією послугою з урахуванням часу користування нею, сезонності та наявних показників.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже позивачем доведено, що саме неправомірними діями відповідача, пов`язаними з незаконним і неправильним використанням наданої йому послуги позивачем останньому було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв`язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Статтею 66 ЖК Української РСР установлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до вимог цієї статті калькуляційною одиницею є 1 кв.м загальної площі.

Комунальні послуги це послуги, які надаються водо-, тепло-, газо-, електропостачальниками та іншими організаціями власникам (наймачам) житлових приміщень за встановлену уповноваженими державними органами плату.

Плата за комунальні послуги власниками квартир, наймачами, орендарями сплачується відповідно до затверджених цін, тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача послуг оплачувати такі у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону).

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері регулювання і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (ст. 5 - 7).

Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 7 Закону, ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, та погодження цих питань з підприємствами, установами й організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін/тарифів, а також по контролю за цінами/тарифами.

У Цивільному кодексі України (ст. 319) визначено, що власність зобов`язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, інтересам суспільства.

Водночас, ч. 1 ст. 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 цього Закону визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом; а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Чинне цивільне законодавство передбачає принцип свободи договору (ст. 3 ЦК України).

Отже, у споживача є обов`язок оплати спожитих послуг саме за встановленим тарифом виникає із договору, укладеного із виробником/постачальником послуг.

Відповідно до ч. 7, 10 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

У разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.

Безпідставними є доводи відповідача про те, що здійснений позивачем розрахунок заборгованості є не обґрунтованим, і тарифи мають бути затверджені органом місцевого самоврядування, оскільки ціни на житлово-комунальні послуги, в даному випадку визначаються виключно за договором (домовленістю сторін) а їх коригування здійснюється відповідно до ч. 10 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яке не потребує подальшого затвердження органом місцевого самоврядування.

Не представлено суду також належних і допустимих доказів того, що послуги позивача є неякісними, адже будь-який претензій позивач до позивача не направляв, актів, якими було б зафіксована незадовільна якість послуг не складав.

На спростування правильності розрахунку позивача в частині оплати за опалення та гаряче водопостачання відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідачів по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього по обліку водопостачання і водовідведення, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1ст. 611 ЦК України уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не базуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені. Сама по собі відсутність договору на електропостачання (згодом) чи його лонгація з відповідачем (на думку відповідача), відсутність зареєстрованої власності на приміщення чи інше (відсутність реєстрації на сьогодні і інш.) не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідач має у власності вказаний об`єкт нерухомості, вважає його своїм і тривалий час претендує на нього, на цю адресу відкрито особовий рахунок з відповідачем, який користується послугами електропостачання, теплопостачання, централізованого опалення і частково виконував умови договору про надання цих послуг щодо їх оплати (до завдання збитків).

Суд вважає, що сторона позивача не пропустила строк позовної давності, оскільки заявила вимоги в межах заборгованості в межах трьох років, правовідносини сторін з цього питання триваючі і продовжувані, вони є і зараз не перервані, фактично послуги електропостачання надаються безперервно і ці послуги відповідач використовує, а отже і повинен сплачувати надання цих послуг.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, нормою ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного право або інтересу. Приймаючи до уваги вказане, суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності за вказаний період, відповідач не ставить питання про застосування цього строку, питання про визнання причин пропуску цього строку, поновлення цього строку цією стороною позивача не ставилося.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тобто, підставою для застосування наслідків спливу строку позовної давності є заява відповідача, матеріали справи не містять клопотання про це із вимогами та посиланнями на ст. 256, 257, 267 ЦК України та пропуск строку позовної давності, у зв`язку з чим суд не вбачає підстави для її застосування.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 68463 грн. 13 коп. за спожиту електричну енергію за період з 01.12.2021 р. по 30.11.2023 р., а також стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн..

Таким чином обставини позовних вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКППП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» 68463 грн. 13 коп. за спожиту електричну енергію за період з 01.12.2021 р. по 30.11.2023 р.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКППП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» судові витрати які складаються зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн.Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2024 року.

Суддя О.Г. Васюченко