Рішення

від 26.11.2024 по справі 175/4074/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 175/4074/24

провадження 2/175/641/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В позовних вимогах позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» страхове відшкодування за завданні збитки в порядку регресу в розмірі: 28138,20 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 05.12.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежнострахова компанія» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1695834., предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «SUBARU», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ».

У відповідності до умов вказаного Полісу страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Mercedes» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам..

07.11.2020 року, о 12 год. 40 хв. в м. Краматорську по вул. Шкільна, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mercedes» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda» державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 », під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам «Skoda» державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 » та «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 », було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.

Відповідно до постанови Краматорського міського суду Донецької області від 17.11.2020 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України чим останній скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Власник пошкодженого автомобіля «Skoda» державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », ОСОБА_3 - звернулася до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АО/1695834 від 05.12.2019 року. Так, на підставі Страхового акту №091/037/005497/20/1 потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 22 192 (двадцять дві тисячі сто дев`яносто дві) грн. 27 коп., що підтверджується платіжним дорученням №748 від 04.02.2021 року.

Також, власник пошкодженого автомобіля «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 », ОСОБА_4 - звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АО/1695834 від 05.12.2019 року. Так, на підставі Страхового акту №091/037/005499/20/1 потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 5 946 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №722 від 03.02.2021 року. Таким чином, загальний розмір виплаченого Позивачем страхового відшкодування за Полісом № АО/1695834 від 05.12.2019 року потерпілому, склав: 28 138 (двадцять вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 67 коп.

За цих обставин позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Позивач у судове засіданні не з`явився, у своїй заяві просив суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідач та/або його представник в судове засідання не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили, правом надання відзиву на позов не скористався. Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день винесення рішення сплив. Будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору. Причини їх неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже неодноразово, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що чергова заява про перенесення слухання справи і відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи). Незалежно від явки чи неявки представника відповідача сама особа в судове засідання не з`явилася без поважних причин і навіть не повідомила суд про причини неявки в судове засідання. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що 05 грудня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежнострахова компанія» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1695834.

У відповідності до умов вказаного Полісу страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Mercedes» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.

07 листопада 2020 року о 12 год. 40 хв. в м. Краматорську по вул. Шкільна, ОСОБА_1 (керуючи автомобілем «Mercedes» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda» державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 », під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам «Skoda» державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 » та «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 », було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.

Відповідно до Постанови Краматорського міського суду Донецької області від 17.11.2020 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Відповідачем Правил дорожнього руху України чим останній скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

З огляду на вищевказане, власник пошкодженого автомобіля «Skoda» державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », ОСОБА_3 - звернулася до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АО/1695834 від 05.12.2019 року. Так, на підставі Страхового акту №091/037/005497/20/1 потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 22 192 (двадцять дві тисячі сто дев`яносто дві) грн. 27 коп., що підтверджується платіжним дорученням №748 від 04.02.2021 року.

Також, власник пошкодженого автомобіля «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 », ОСОБА_4 - звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АО/1695834 від 05.12.2019 року. Так, на підставі Страхового акту №091/037/005499/20/1 потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 5 946 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №722 від 03.02.2021 року. Таким чином, загальний розмір виплаченого Позивачем страхового відшкодування за Полісом № АО/1695834 від 05.12.2019 року потерпілому, склав: 28 138 (двадцять вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 67 коп. ті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Полісом № АО/1695834 від 05.12.2019 року потерпілому, склав: 28 138 (двадцять вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 67 коп, тобто враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат позивача склав: 28 138 грн. 67 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом «б» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньотранспортну пригоду, зокрема, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії (п.п. «б»).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а саме відповіддю Головного сервісного центру МВС, що відповідач керував автомобілем «Mercedes» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » на момент дорожньо-транспортної пригоди без посвідчення водія на право керування відповідної категорії.

Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на вищезазначене, у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом № АО/1695834 від 05.12.2019 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресним зобов`язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у Позивача з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто з 03 лютого 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №722 від 03.02.2021 року. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Тобто за таких обставин, строк позовної давності по даній справі не можна вважати пропущеним.

З метою досудового врегулювання спору відповідачеві було направлено Претензією про відшкодування збитків в порядку регресу.

Ніяких дій зі сторони відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було, а відтак, Позивач змушений звертатись до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

З огляду на такі обставини, враховуючи, що вина відповідача у спричинені ДТП встановлена постановою Краматорського міського суду Донецької області від 17.11.2020 року по справі №234/15409/20, а позивач виконав покладені на нього обов`язки, передбачені договором страхування, та оплатив спричинені ДТП збитки в порядку виплати страхового відшкодування, то на користь позивача з відповідача належить стягнути 28138,67 грн.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом. Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19)

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 147,20 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКППП: НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ: 20602681) страхове відшкодування за завданні збитки в порядку регресу в розмірі: 28138,67 грн., за такими реквізитами: р/р: НОМЕР_6 в АТ «Ощадбанк».

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКППП: НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ: 20602681) судовий збір в сумі 2 147,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.Г. Васюченко