Рішення

від 26.11.2024 по справі 343/2393/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2393/24

Провадження №: 2/343/770/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 листопада 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Тураша В. А.,

секретаря Лукань О.З.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі Долинськогорайонного судув порядку спрощеного позовного провадження справуза позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення нарахованої заборгованості із заробітної плати, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ільницький Я.І., звернулась 04.11.2024 до Долинського районного суду із позовом до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення нарахованої заборгованості із заробітної плати, в якому просить ухвалити рішення, яким:

стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна компанія автомобільні дороги України» на її користь нараховану, але не виплачену заборгованість в сумі 93088.91грн;

допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць;

стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона працювала у філії «Долинської дорожньої експлуатаційної дільниці» дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з оплатою праці згідно зі штатним розписом. У вересня 2024 року вона була звільнена за ст. 40 КЗпП України. В день звільнення розрахунок з нею не було здійснено, у зв`язку із чим, відповідач повинен сплатити їй належні всі суми при звільненні, в розмірі 93088.91 грн. У добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашає, розрахунок до теперішнього часу не провело (а.с.1-4) .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024, цивільна справа № 343/2393/24 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення нарахованої заборгованості із заробітної плати передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.14).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2024 відкрито спрощене провадження у справі № 343/2393/24 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення нарахованої заборгованості із заробітної плати, з повідомлення сторін на 26.11.2024.

Роз`яснено сторонам їх право заявити відвід судді з підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, протягом десяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі з позовною заявою та додатками для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, а також доказів, що підтверджують обставини, на яких грунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, і документів, що підтверджують надіслання (надання) відзивів та доданих до нього доказів іншим учасникам справи (а.с.15).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Ільницький Я.І.(ордер серії АТ №1084270 а.с.8) в судове засідання не з`явилися, хоч про час та місце його проведення були належним чином повідомлені судом. Представник позивачки подав в Долинський районний суд заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задоволити. У разі неявки відповідача не заперечують проти винесення заочного рішення (а.с.20).

Представник відповідачаДП «Івано-Франківськийоблавтодор» ВАТ«Державна акціонернакомпанія «Автомобільнідороги України»в судовезасідання нез`явився,причинисвоєї неявкине повідомивхоч прочас тамісце йогопроведення бувналежним чиномповідомлений судом,про щосвідчать: оголошеннянаофіційному сайті Долинського районного суду Івано-Франківської області пророзглядсправи (а.с.18), рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.19). Відзиву на позовну заяву представниклом відповідача не подано.

Враховуючи те, що представником відповідача ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», у встановлений Законом строк відзиву на позовну заяву до суду не подано, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Ст.55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець

зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Вказана норма кореспондує ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 працювала на посаді сторожа у філії «Долинської дорожньої експлуатаційної дільниці» ДП «Івано - Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». В день звільнення з нею не було проведено розрахунок.

Відповідно до довідки, виданої начальником філії "Долинської ДЕД" ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", загальна сума заборгованості за період з лютого 2023 року по вересень 2024 року становить 93 088.91 грн ( без врахування податків) (а.с.21).

Спірні правовідносини між сторонами виникли через невиплату позивачці при звільненні всіх сум, що належали їй від відповідача.

Вирішуючи спірні правовідносини, які виникли в даній справі між сторонами, суд вважає доведеним наявність перед позивачкою ОСОБА_1 заборгованості по належних їй від відповідача всіх сум при звільненні, а тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути 93 088.91 грн.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.6 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При цьому, у п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021, справа № 9901/407/19 зазначено, що системний аналіз п. 3 Порядку № 100 тап. 164.6 ст. 164 ПК Українидає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 93 088.91 грн заборгованості

по виплаті всіх сум, які належали їй при звільненні,з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Щодо відшкодування витрат по справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачка ОСОБА_1 на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 4 000 гривень надала такі документи:

- ордер на надання правової допомоги серії АТ №1084270 від 04.11.2024, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 24.10.2024 (а.с. 8);

- акт виконаних робіт від 04.11.2024, відповідно до розрахунку якого вартість наданих адвокатом послуг становить: надання консультації та підготовка документів для складання позовної заяви - 500 грн, складання позовної заяви 2 000 грн, представництво інтересів у суді 1500 грн. Всього 4 000 грн (а.с. 12);

- квитанцію № 102 від 04.11.2024 про прийняття адвокатом Ільницьким Я.І. від ОСОБА_1 4 000 грн (а.с. 10).

З вищевказаних документів, судом встановлено, що позивачка уклала договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Ільницьким Я.І., в якому вони визначили обсяг адвокатських послуг та їх вартість.

Згідно з вищезазначеним актом, зобов`язання адвокатом виконані належним чином та своєчасно.За вказаною квитанцією ОСОБА_1 сплатила кошти за виконану роботу адвокату в сумі 4 000 гривень.

Таким чином, позивачка на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подала належні та допустимі докази, що описані вище. Повноваження адвоката підтверджені ордером, що відповідає вимогам ЦПК України. При цьому, відповідачем не було ні подано, ні заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, не були наведені ним також і обставини, за яких, як на його думку, заява не підлягала би до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що розмір витрат, понесених позивачкою на правничу допомогу, тобто на оплату послуг адвоката, є доведеним, обґрунтованим та співмірний, зокрема, із складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання.

Загальна сума, яку належить стягнути з відповідача в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу складає 4 000 гривень і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь позивачки в повному розмірі.

Також, беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, судовий збір в розмірі 1211,20 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 3, 21, 94, 95, 115, 141, 233 КЗпП України, ст. ст. 15, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 279, 280-282, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», про стягнення нарахованої заборгованості із заробітної плати - задоволити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 93 088(дев`яносто три тисячі вісімдесят вісім) гривень 91 копійку заборгованості по виплаті всіх сум, які належали їй при звільненні,з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі) гривень витрат за надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Дочірне підприємство «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ЄДРПОУ 31790584, вул.Петрушевича,1 м.Івано-Франківськ, 76004.

Суддя: