Рішення

від 22.11.2024 по справі 345/3488/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 345/3488/24

Провадження №: 2-а/343/23/24

РІШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого суддi Керніцького І. І.,

секретаря Оленюк Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїУкраїни у Тернопільській області про скасуванняпостанови серіїЕНА №2283761від 31.05.2024про притягненнядо адміністративноївідповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2283761 від 31 травня 2024 року про застосування до нього адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 3400, 00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивує тим, що 31.05.2024 інспектром СПД (смт.Козова) відділення поліції № 1 (м.Бережани) Тернопільського районного управління поліції УГ поліції в Тернольськіцй області старшиц летенант поліції Лабівський Р.М. виніс відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адмінстративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2283761. Згідно винесеної постанови, ним, нібито було скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Як зазначено в постанові, керуючи транспортним засобом Iveco Stralis, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом ОДАЗ-9958, номерний знак НОМЕР_2 , 31.05.2024 о 14.00 год не мав при собі посвідчення водія на право керувати транспортним засобом відповідної категорії, а саме порушив п.2.1.а ПДР - керування транспортним засобом собою, яка не має права керувати таким транспортним засобом.

Вважає, притягнення до адміністративної відповідальності є необгрунтованим та неедоведеним, а зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

31.05.2024 він дійсно мав розмову з працівниками поліції. Останні під`їхали, коли він знаходився на території, де була машина. Він дійсно керував транспортним засобом Iveco Stralis, номерний знак НОМЕР_1 , без причепу. На що в нього є відповідна категорія. Він приїхав транспортним засобом Iveco Stralis та виїхав на бордюр в припаркував машину перед причепом. Він не керував транспортним засобом Iveco Stralis, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом ОДАЗ-9958, номерний знак НОМЕР_2 .

За вказаних обставин він не погоджується із застосуванням до нього адміністративного стягнення, тому просить суд скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.

Від представника відповідача Головного управління Національної поліції України уТернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить у задоволенні

позову відмовити. Свою позицію мотивує тим, що 31.05.2024 близько 14 год. 00 хв. по вул. Сагайдачного, 2 в смт. Козова, Тернопільського району, Тернопільської області позивач керував транспортним засобом марки «Івеко Страліс», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом ОДАЗ-9958, д.н.з. НОМЕР_2 , не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.1.а ПДР України.

Під час здійснення патрулювання поліцейськими СПД (смт. Козова) Відділу поліції № 1(м.Бережани) Тернопільського районногоуправління поліціїГУНП вТернопільській областібуло отриманоповідомлення пропошкодження огорожіна стадіоні в смт.Козова, які вчинив водій ТЗ «Івеко Страліс» з напівпричепом ОДАЗ-9958. Тому вони виїхали на місце події для з`ясування обставин здійснення позивачем даного правопорушення.

Факт здійснених ОСОБА_1 правопорушень підтверджується відео з нагрудної камери працівника поліції, де зафіксовано визнання позивачем своєї вини, а також відсутність у нього заперечення щодо винесеної постанови (відео файли додаються).

Щодо тверджень позивача відносно того, що працівник поліції не розібрався з ситуацією та не дослідив належним чином всіх обставин справи, вважає їх таким, що не відповідають дійсності та скасовуються відео, які додаються до відзиву.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно допустив порушення ПДР тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об`єктивних обставин справи, тому позов до задоволення не підлягає.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Крупей С.Є. подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що згідно твердження представника відповідача, що факт здійснення ОСОБА_1 правопорушень підтверджується з нагрудної камери працівника поліції, де зафіксовано визнання позивачем своєї вини, а також відсутність у нього заперечень щодо винесеної постанови не відповідає дійсності. Оскільки згідно з долучених відеоматеріалів, жодним чином не вбачається факт керування транспортним засобом марки "ІВеко Страліс", д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом ОДАЗ-9958, д.н.з. НОМЕР_2 , також не зафіксовано визнання вини.

Крім того, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Дана правова позиція викладена в Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17.

Отже, позиція представника відповідача зазначена у відзиві є юридично необгрунтованою та безпідставною.

З урахуванням вищевикладеного, вважає, що викладені у відзиві на позовну заяву представника відповідача доводи є необгрунтованими, такими, що не узгоджуються із нормами чинного законодавства та практикою Верховного суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Крупей С.Є. (ордер серія АТ № 1064249 а.с.12) позовні вимоги підтримали, зіславшись на обставини викладені в позові. Просили позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції України уТернопільській області Поважна Г.В. (довіреність від 09.10.2023 а.с.32) в судове засідання не з`явилася, від неї надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого описано вище, де вона просить слухати справу у відсутності представника ГУНП в Тернопільській області (а.с.27-31).

10 червня 2024 року позивач звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом.

14 червня 2024 ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області справу передано на розгляд Долинського районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Долинського районного суду від 18 липня 2024 року відкрито провадження у справі.

23липня 2024року предстаниквідповідача у системі "Електронний суд" сформував відзив на позовну заяву.

25 липня 2024 року від представника позивача у системі "Електронний суд" поступила відповідь на відзив.

З матеріалів справи встановлено, що у постанові серії ЕНА №2283761від 31.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена відносно ОСОБА_1 , вказано, що 31.05.2024 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Iveco Stralis, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом ОДАЗ-9958, номерний знак НОМЕР_2 , водій порушив п. 2.1 а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 15).

Позивач не погоджується з винесеною постановою, вказуючи, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки він не керував транспортним засобом.

Натомість на підтвердження правомірності винесеної постанови представник відповідача подав до суду разом з відзивом на позовну заяву диск CD-R 700MB/80 min з відеозаписами (а.с. 36). Так, на відеозаписі відображено: інспектор поліції, який складає протокол про адімністративне правопорушення ч.2 ст.126 КУпАП. Відсутні дані, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Таким чином між сторонами виник спір відносно підставності винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача.

Вивчивши письмові заяви та матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими,речовимиіелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Ст. 7 КУпАП Українипередбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідноположень ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і

за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно доп. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративніправопорушення натранспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченимст.ст. 283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібнонавестидокази,наяких ґрунтується висновок провчиненняособою адміністративного правопорушення,тазазначитимотиви відхилення інших доказів, наякі посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.1ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач заперечує противчиненняним адміністративногоправопорушення,передбаченогоч.2 ст. 126 КУпАП, стверджує, що він 31.05.2024 не керував транспортним засобомIvecoStralis,номерний знак НОМЕР_1 ,з напівпричіпомОДАЗ-9958,номерний знак НОМЕР_2 . Оскаржувана постанова не містить об`єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, які підтверджують те, що він вчинив адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху працівниками поліції не надано.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій та рішень суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами усправі, суд виходить з наступного:

Зокрема, згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до вимог ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

За ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Для надання особі можливості оскаржити винесену щодо неї постанову, в ст. 285 КУпАП вказано, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Відповідно до ст. ст. 289, 291 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього

Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаних правопорушень та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків та засоби фото- і кінозйомки, відеозапису та ін. є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови не було наведено доказів,на яких ґрунтується його висновок провчиненняпозивачем адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 126 КУпАП.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 допустив вказане адміністративне правопорушення, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення передбачене ч. 2 ст.126 КУпАП не може бути здійснено, за відсутності доказів вчинення такого правопорушення.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, до якого долучив диск з відеозаписами зробленими з камеривідеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудної камери поліцейського, де відсутні дані про те, що позивач керував транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові №357/10134/17від 23 жовтня 2019 року роз`яснив, що на підставістатті 251 КУпАПорган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Крім того, згідно зістаттею 252 КУпАПпосадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відсутність у справі будь-якого доказу, як-то відеозапису з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушенняПравил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої постанови.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саменавідповідача в подібнихправовідносинах, викладенав постановах Верховного Суду від 08.11.2018 по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17.

Вчиненняпозивачем адміністративногоправопорушення,передбаченогоч. 2 ст. 126 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності,зафіксованолише у постанові серії серіїЕНА №2283761від 31.05.2024танепідтверджується жодними іншими доказами.

Постанова пропритягненняпозивача до адміністративної відповідальностінеє беззаперечним доказомвчиненнянимправопорушення,оскільки саме по собі описання адміністративногоправопорушення неможе бутиналежнимдоказомвчиненняособою

такогопорушення.Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодонаслідківрозглядузафіксованого правопорушення,якому передує фіксування цьогоправопорушення.

Такої думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 по справі №338/1/17.

Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293КУпАП,ст. 286 КАС, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.7, 126, 222, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 287-289, 291, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїУкраїни уТернопільській областіпро скасуванняпостанови серіїЕНА №2283761від 31.05.2024про притягненнядо адміністративноївідповідальності - задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2283761 від 31 травня 2024 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 3400, 00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 40108720,адреса: вул.Валова, 11, м.Тернопіль, 46001.

Суддя: