Рішення

від 28.11.2024 по справі 642/6728/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"28" листопада 2024 р.

Справа № 642/6728/24

Провадження № 2/642/1765/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Вікторова В.В.,

за участю секретаря Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс», 3-ті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Підгірний Олексій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокатЗагородній Є.О.звернувся судуз позовом ТОВ «ФК«Еліт фінанс»,в якомупросить:визнати таким,що непідлягає виконанню,виконавчий напис,вчинений приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу Остапенко Є.М. № 121498 від 09.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт фінанс» заборгованості у розмірі 12356,80грн.; стягнути ТОВ «ФК «Еліт фінанс» на користь ОСОБА_1 в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса №121498 від 09.06.2021 грошові кошти у розмірі 12356,80грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги правничої допомоги адвоката у розмірі 8000,00грн. та судовий збір у розмірі 1211,20грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Підгірним О.С. відкрито виконавче провадження № 66993562 на підставі виконавчого напису № 121498, виданого 09.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт фінанс» заборгованість у розмірі 12356,80 грн. Представник позивача вказує, що у ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість за кредитним договором №0673974267 від 08.07.2018 року, а правовідносини за ним закінчилися у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Крім того, виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчено, та при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом застосовано нечинні норми законодавства, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі. Вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 12356,80грн., стягнутих з її доходу в рамках виконавчого провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.10.2024 відкрито по справі спрощене позовне провадження без виклику сторін.

24.10.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про визнання позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та просив повернути позивачеві 50% судового збору, сплаченого ним при поданні позову, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України. Крім того, представник відповідача просив зменшити відшкодування витрат позивача на правничу допомогу до 1000,00грн.

Треті особи приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Підгірний Олексій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайло будь-яких заперечень щодо позовних вимог не надали, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5ст. 279ЦПК Україниза наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, 09.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 121498, про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс», якому ТОВ «Фінпром Маркет» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250521-ФК від 25.05.2021, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250121/ФК від 25.01.2021, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 25/01/21 від 25.01.2021, якому в свою чергу ТОВ «Інфінанс» на підставі Договору факторингу № 26032019 від 26.03.2019 відступлено право вимоги за кредитним договором № 0673974267 від 08.07.2018, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , за період з 25.05.2021 по 03.06.2021 включно у розмірі 2530,00 грн-заборгованість за тілом кредиту; 9076,80 грн-заборгованість за відсотками та комісією; 700,00 грн.- заборгованість за штрафними санкціями; 50,00 грн.-плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 12356,80 грн (а.с. 20).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Підгірним О.С. від 30.09.2021 відкрито виконавче провадження № 66993562 з виконання виконавчого напису № 121498 виданого 09.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. (а.с.17-18).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Підгірним О.С. від 10.04.2024 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №121498 виданого 09.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення у зв`язку із стягненням з боржника ОСОБА_1 боргу у повному обсязі у розмірі 12356,80грн.

За положеннями пункту 19статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Положеннями статті 89 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб) строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис виданий на підставі п.2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018, відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1; доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 09.06.2021 були відсутні правові підстави для його вчинення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Резюмуючи викладене, приватний нотаріус не мав правових підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, оскільки договір, який укладений між сторонами, не є нотаріально посвідченим, а відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172, скасовано Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 на момент вчинення виконавчого напису.

Також, за оспорюваним виконавчим написом стягнуто заборгованість за відсотками та комісією однією сумою, без окремого зазначення їх розміру, що не може свідчити про безспірність заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Окрім того, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17, відповідно до якої, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Матеріали справи не містять доказів того, що кредитний договір № 0673974267 від 08.07.2018, на якому вчинено оскаржуваний виконавчий напис, був нотаріально посвідченим. Водночас позивач заперечує, що кредитним договір № 0673974267 від 08.07.2018 був нотаріально посвідченим. Таким чином виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який не є нотаріально посвідченим, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимогстатті 88 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, наявні правові підстави для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про повернення стягнутих в примусовому порядку на підставі виконавчого напису коштів, в рамках виконавчого провадження № 66993562 з примусового виконання виконавчого напису № 121498 від 09.06.2021 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було стягнуто кошти в розмірі 12356,80 грн. Оскільки вказані кошти стягнуті на підставі виконавчого напису № 121498 від 09.06.2021 року, який визнається судом таким, що не підлягає виконанню, вказана сума підлягає стягненню з банку на користь ОСОБА_1 , оскільки підстава, на якій банком набуто право на вказані грошові кошти, відпала.

За положеннями ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20грн (а.с.6).

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень статей 141, 142 ЦПК України, та дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, що становить 605,60 грн, та про стягнення з відповідача на користь позивача 50% судового збору, що становить 605,60 грн.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістомст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 15 ЦПК України).

Згідно ч. 8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судомна підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини першоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостоїстатті 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даній справі при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу надавалась професійна правнича допомога адвокатом Загороднім Є.О. на підставі Договору про надання правової допомоги № 16/09 від 16.09.2024. Згідно Акту №1 про прийняття-передачу наданих послуг від 14.10.2024 перелік послуг, видів та обсягу правової допомоги, що надається: збір доказів, підготовка позовної заяви та подання позову до суду. Вартість послуг за цим Актом становить 8000,00грн. , які були сплачені позивачем згідно платіжної інструкції №С58С-9МТ2-АК56-1ЕЕ1 від 14.10.2024.

Представник відповідача у відзиві на позов просив суд про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00грн. Заявляючи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач зазначає, що заявлені витрати не відповідають критерію розумності, оскільки справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не є складною і відноситься до категорії малозначних.

За таких обставин, враховуючи категорію та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також з огляду на клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, про що обґрунтовано зазначено відповідачем, у зв`язку з чим вважає за необхідне зменшити їх до 4 000, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.4,5,13,76-82,133,137, 141,142, 206, 223, 247,258,259,263-265,268,272,273, 274-279, 354,355 ЦПК України, ст.16,18 Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс», 3-ті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Підгірний Олексій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 121498, вчинений 09.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» заборгованості в загальному розмірі 12356,80 грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі міста Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ37999696, повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 % суми судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп., що сплачені за платіжною інструкцією № 5ОТТ-А6Р2-6М6А-ЗХАВ від 11.10.2024.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) ) грошові кошти, стягнуті на підставі виконавчого напису №121498 від 09.06.2021 року, у розмірі 12356 (дванадцять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 % суми судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Вікторов