Рішення

від 18.11.2024 по справі 715/1955/24

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/1955/24

Провадження № 2/715/488/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складi:

головуючого судді Цуркана В.В.

секретар судового засідання Майщук С.В.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в смт. Глибока справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Глибоцька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона з 2005 року по теперішній час проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу в органах ДРАЦС із ОСОБА_5 , оскільки в цьому не було потреби. Проживали разом в будинку в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 на підставі договору дарування. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Для прийняття спадщини, що залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_5 їй необхідно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, який можна встановити тільки в судовому порядку.

Вказує позивач, що вона зверталась до суду для встановлення цього факту в окремому провадження, проте її заява була залишена без розгляду, оскільки заінтересована особа ОСОБА_2 не визнала її вимоги, а тому вона звернулась до суду в позовному провадженні.

Просить задовольнити її позовні вимоги та встановити факт її проживання з померлим ОСОБА_5 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з липня 2005 року по 24.03.2023 року.

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву в якому вказала, що проти позовних вимог заперечує, оскільки позивач не надала суду доказів, які б підтвердили факти ведення спільного господарства, здійснення ремонту житлового будинку, купівлі меблів та побітової техніки за спільні кошти та сплату комунальних послуг тощо. Постійні сварки між ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_5 підтвердженні постановою суду та засвідчують відсутність постійних відносин між ними, а також взаємного розуміння та поваги як чоловіка та дружини. Також вказує, що її покійний брат ОСОБА_5 хворів ішемічною хворобою серця, що і стало причиною смерті, при цьому ОСОБА_1 навіть не займалась його похованням. Обряд поховання здійснила вона сама в будинку матері за свої кошти. Також вказує на те, що вона як сестра є спадкоємицею другої черги після смерті ОСОБА_5 , при цьому звернулась з заявою до нотаріуса і спадщину отримала. Позивачка могла би бути спадкоємицею за законом четвертої черги, проте вона не має права на спадкування, оскільки відповідач є спадкоємицею другої черги і спадщину отримала. А тому, встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 не породжує для неї юридичних наслідків, а тому з цих причин позов також не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник позивача адвокат Шеремета І.С. у вступні промові вказував, що метою встановлення факту необхідно для прийняття спадщини, оскільки позивач має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 , з яким проживала як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, а тому просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 заперечили проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи Глибоцької селищної ради в судове засідання не з`явився, проте він направив на адресу суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, проти позовних вимог не заперечував.

Заслухавши пояснення сторін по справі, покази свідків та дослідивши письмові докази суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Димка, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . Причиною смерті стала ішемічна хвороба серця, що підтверджується довідкою про причину смерті за №17 від 24.03.2023 року.

Відповідно до довідки старости с. Димка №374 від 18.07.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 поховала свого брата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З відповіді на адвокатський запит №373 від 28.09.2023 року, на день смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), у будинку за адресою АДРЕСА_1 проживала і проживає без реєстрації по даний час його співмешканка ОСОБА_1 , 1960 р.н.

Відповідно до довідки №167 від 01.04.2024 року, яка видана Старостинським округом №6 Глибоцької селищної ради, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 2005 року по сьогоднішній день.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.10.2029 року власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 .

З копій постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП від 09.08.2021 року (715/18/29/21), від 6.01.2017 року (715/66/17), від 16.10.2018 року (715/2208/18) вбачається, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення насильства в сім`ї по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказала, що вона працює сімейним лікарем і знає ОСОБА_1 та покійного ОСОБА_5 . Їй відомо, що вони проживали як чоловік і дружина в с. Димка в будинку покійного. Неодноразово приїздила до них на виклики коли хворіла позивач або ОСОБА_8 . Була у них разів тридцять або сорок і вони завжди були разом. Останній раз у них була коли ОСОБА_5 помер. Останній зловживав спиртними напоями, неодноразово приїжджала до них коли він був п`яний, і це фактично і стало причиною його смерті.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є подругою ОСОБА_1 та знає її дуже давно. Повідомила, що позивач та покійний ОСОБА_5 близько 20-ти років проживали як чоловік та дружина в будинку останнього. Бачила разом їх дуже багато разів. Завжди вважала, що вони розписані, проте виявилося що це не так.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що ОСОБА_1 проживала з покійним ОСОБА_5 десь з 2005 року у будинку останнього в с. Димка. Він неодноразову бував у них дома, допомагав будувати забор та робити ремонт, за будівництво забору розраховувалась ОСОБА_1 . У минулому році був у них дома та ремонтував розетку. Йому відомо, що ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями і від цього помер.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що він має у власності магазин. З позивачкою ОСОБА_1 знайомий через її покійного чоловіка ОСОБА_5 . Останній допомагав йому в магазині, а саме заносити та виносити меблі тощо. Позивачка проживала разом з ОСОБА_5 в Димці. Стосунки у них були як чоловік та дружина. У нього в магазині вони купляли електроплиту, газонокосилку, мікрохвильовку, які замовляв ОСОБА_5 , а оплачувала ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що позивач ОСОБА_1 це її знайома і вони разом працювали. Покійний ОСОБА_5 неодноразово приходив до неї на роботу. Вказала, що бувала у них дома, вони проживали разом, як чоловік і дружина, жили дуже добре.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що вона є рідною сестрою покійного ОСОБА_5 , який постійно проживав в с. Димка, в будинку який йому подарували ще в 2002 році. Позивачка почала проживати з братом десь з 2010 року. При цьому вважає, що вона поселилась у нього як квартирантка, оскільки їй необхідно було бути ближче до роботи. Вони то проживали разом то розходились, часто сварились. Не може сказати чи вони проживали як чоловік і дружина, оскільки не бачила їх в одному ліжку.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

За змістом ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з по господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

За правилами, встановленими ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже оцінивши в сукупності надані сторонами докази щодо підтвердження та спростування вимог позивача про її проживання однією сім`єю з померлим, а також положення СК України, якими врегульовано відносини між особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_5 , проживали разом однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом та взаємними правами та обов`язками в період часу з 2005 року і по день смерті ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Разом з тим, факти, які підлягають встановленню судовим рішенням, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету для якої необхідне його встановлення.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17.

Позивач в позовній заяві вказує на те, що встановлення даного факту необхідне їй для прийняття спадщини.

Представник позивача - адвокат Шеремета І.С. в судовому засіданні також вказував, що встановлення цього факту необхідно позивачу для прийняття спадщини, а саме обов`язкової частки у спадщини, яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка ст. 1241 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Відповідно до відповіді на запит суду, державний нотаріус Глибоцької державної нотаріальної контори Чернівецької області повідомила суду, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , заведена ОСОБА_13 , приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області 31.05.2023 року за №62/2023, що підтверджується інформаційною довідкою з спадкового реєстру.

З повідомлення приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., яке адресоване відповідачу вбачається, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Таким чином, відповідачка ОСОБА_4 є рідною сестрою померлого і спадкоємицею другої черги за законом, яка прийняла спадщину.

З огляду на те, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина за законом, яку відповідач ОСОБА_4 , як спадкоємець другої черги прийняла, позивач ОСОБА_1 не може претендувати на обов`язкову частку у спадщині, оскільки така частка може бути тільки у випадку спадкування за заповітом.

Необхідно відмітити, що позивач ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не зверталась, та їй не було дано відмову у вчиненні нотаріальних дій, принаймні суду таких доказів не було надано.

Оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено, що встановлення позивачеві ОСОБА_1 факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_5 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно їй для отримання права на спадщину, проте оскільки рідна сестра померлого ОСОБА_4 є спадкоємицею другої черги та прийняла спадщину, а тому факт проживання позивача із спадкодавцем однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в цій конкретній справі, не підлягає встановленню, оскільки не породжує юридичних наслідків для позивача.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 258, 263-268, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Глибоцька селищна рада Чернівецького району Чернівецької області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2024 року.

СУДДЯ: