Рішення

від 18.11.2024 по справі 216/7626/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/7626/24

провадження 2/216/2913/24

РІШЕННЯ

іменем України

18 листопада 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про захист прав неповнолітніх дітей,

встановив:

Позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою, в порядку загального позовного провадження, про захист прав неповнолітніх дітей. В обґрунтування позовною заяви зазначив, що він з відповідачем перебував у шлюбі. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 20.04.2022 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу, діти фактично проживають з позивачем. Позивач не перешкоджав відповідачу у спілкуванні з дітьми. Численні прохання про необхідність більше приділяти увагу дітям відповідач залишила поза увагою. Позивач намагається забезпечити дітей всім необхідним, дбає про них, створює належні умови для проживання, лікування. Враховуючи, що з 2022року діти проживають разом з батьком, який забезпечує їм повний і гармонійний розвиток та рівень життя, необхідний для такого розвитку, діти відвідують навчальні та оздоровчі заклади, батько їх матеріально утримує, здатний забезпечити доньку та сина усім необхідним. Таким чином, іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає. З огляду на такі обставини заявник звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутністю, за наявними у справі матеріалами.

Треті особи не скористалися своїм правом надання до суду заперечень та відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За приписами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 29.08.2008 року по 20.04.2022 року сторони перебували в шлюбі, який було розірвано 20 квітня 2022 року за рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.13).

В шлюбі у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджуються копіями їх свідоцтва про народження (а.с.11, 12).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 21.08.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , умови для проживання дітей задовільні, житло облаштоване необхідними меблями, побутовою технікою, для дітей виділенні окремі кімнати, які облаштовано для відпочинку та навчання. (а.с.24).

Згідно з довідкою №01-16/256 від 20.05.2024 виданою Криворізьким ліцеєм «Кредо» КМР, ОСОБА_1 приймає активну участь у виховані та навчанні свого сина ОСОБА_3 , учня 9-В класі (а.с.14).

Довідкою №63 від 20.05.2024 виданою Криворізьким ліцеєм №95 ОСОБА_1 підтверджено, що донька ОСОБА_3 навчається у 7-Б класі батько бере активну участь у вихованні та навчанні дитини, відвідує батьківські збори, бере участь у шкільних та позашкільних виховних заходах (а. с.15).

Також згідно договору купівлі- продажу та витягу з державного реєстру позивач має власне житло.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Правовідносини «утримання дітей», є предметом регулювання Сімейного кодексу України.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно зі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Тобто, Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Обов`язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч. 2 ст. 166 СК).

У випадку невиконання батьками обов`язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 164 КК України.

Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину. Водночас, смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов`язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов`язок по утриманню дитини не переходить.

Отже, аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що у батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 1 та 2 ст. 27 вказаної Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При цьому, судом встановлено, що відповідач не заперечує факту проживання та перебування на вихованні з батьком спільних дітей.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач має матеріальну можливість для утримання дітей, має постійне місце роботи, створив для них належні побутові умови для проживання, забезпечив їм належне медичне обслуговування, займається їх вихованням, виходячи із якнайкращого забезпечення інтересів дітей, беручи до уваги що діти проживають з позивачем у звичних для них умовах, ставлення матері, яка не заперечує, що діти проживають з батьком та на його утриманні, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави витрати по сплаті судового збору 1211,20 грн.

Керуючись ст. 29 ЦК України, ст. ст. 2-14, 76-83, 89, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 155, 157, 160-161 СК України, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про захист прав неповнолітніх дітей задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та утримує свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , чи інших осіб.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради, ЄДРПОУ 35459778, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 11;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Центрально-Міської районної у місті ради: ЄДРПОУ 04052560, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ