Рішення

від 27.11.2024 по справі 344/11949/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11949/24

Провадження № 2/344/3075/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

27 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Польської М.В.

секретаря Соляник Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за ОСОБА_1 до ТОВ «СКАЙ ЦЕНТР ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в червні 2024р. в суд із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ ЦЕНТР ЛТД» про визнання майнових прав за ОСОБА_1 на оьєкт незавершеного будівництва нежитлові приміщення, пл..500 м.кв., що знаходяться на І поверсі та на нежитлові приміщення пл..500 м.кв., що знаходяться на ІІ поверсів комплексі багатоквартирних житлових будинків в районі забудови у межах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , стягнення судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 29.10.2018р. між ОСОБА_1 та ТОВ «СКАЙ ЦЕНТР ЛТД» було укладено Договір №29/10/18 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому. Умовами договору сторони передбачили, що продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт нерухомого майна, що буде створено в майбутньому - нежитлові приміщення, пл..500 м.кв., що знаходяться на І поверсі та на нежитлові приміщення пл..500 м.кв., що знаходяться на ІІ поверсів комплексі багатоквартирних житлових будинків в районі забудови у межах АДРЕСА_1 та №2 по генплану), вартістю 8 000 000грн., планове будівництво ІІ півріччя 2020р.. Однак у даті укладення договору було допущено описку, яку виправлено Додатком №1. Свої зобов`язання по оплаті позивач виконала, натомість відповідач станом на 24.06.2024р. не ввів будинок, який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:04:002:0170, в експлуатацію.

Ухвалою суду від 22.10.2024р. закрито підготовче провадження

Представник позивача вимоги поданої позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судові засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про розгляд справи, причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.10.2018р. між ОСОБА_1 , як покупцем, та ТОВ «СКАЙ ЦЕНТР ЛТД», як продавцем, було укладено Договір №29/10/18 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому (описка у даті та номері договору виправлена сторонами, згідно Додатку №1 до договору) (а.с.8-12,16).

Умовами договору сторони передбачили, що продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт нерухомого майна, що буде створено в майбутньому - нежитлові приміщення, пл..500 м.кв., що знаходяться на І поверсі та на нежитлові приміщення пл..500 м.кв., що знаходяться на ІІ поверсів комплексі багатоквартирних житлових будинків в районі забудови у межах АДРЕСА_1 та №2 по генплану), вартістю 8 000 000грн., планове будівництво ІІ півріччя 2020р. (п.1.1,1.2,1.5, 2.1). Також, сторони обумовили те, що право власності покупця на об`єкт виникає з моменту завершення будівництва комплексу та введення його в експлуатацію. Право власності підлягає реєстрації (п.1.6).

Згідно довідки про стан розрахунку виданій позивачу відповідачем, оплата визначених коштів за придбання об`єкту проведена в повному обсязі (а.с.13,17).

Як стверджувала сторона позивача та не спростовано відповідачем, останній свої зобов`язання за Договором не виконує, документи на нерухоме майно не передає, об`єкт не вводить в експлуатацію, при цьому що завершення будівництва заплановане за умовами договору ІІ півріччя 2020 року, змін щодо цього сторони до договору не вносили.

Як слідує з матеріалів справи замовник будівництва звертався до ДАБІ на введення об`єкта в експлуатацію, однак йому було відмовлено 07.09.2021р., що засвідчується Інформацією з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с.21-27). Отже, станом на день звернення позивача до суду, даний багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_3 , що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:04:002:0170 не введено в експлуатацію, що позбавляє позивача права на оформлення своїх прав на визначені та придбані приміщення.

За вимогами ст.11, 204, 190 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є в т.ч. договори та інші правочини. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також, за ст.627,628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, сторони уклали між собою відповідний договір та визначили зобов`язання на власний розсуд та у погоджені строки їх виконання.

У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland, заява N 12742/87) від 29 листопада 1991 року та "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року (заява N 25921/02) ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "наявним майном", або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, це поняття охоплює як "наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення ЄСПЛ від 02 березня 2005 року у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" (Von Maltzan and Others v. Germany), заяви N 71916/01, 71917/01 та 10260/02). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом".

В іншій справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary) у рішенні від 14 травня 2013 року (скарга N 66529/11) ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи N 760/17864/16-ц (провадження N 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі N 761/20612/15-ц (провадження N 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі N 761/32696/13-ц (провадження N 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідно до пунктів 84 та 94 Постанови ВП ВС від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 в частині що: "в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування."

Відповідно до частини 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельник робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України).

Інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вірно просив застосувати норми ЦК України, які регулюють підстави виникнення цивільних прав та обов`язків (в т.ч. з договорів), презумпцію правомірності правочину, виконання зобов`язань сторонами угоди, в т.ч. в обумовлені строки.

Дійсно, між позивачем та відповідачем виникли зобов`язання на підставі двохстороннього договору, які мали бути виконані саме на умовах такого договору.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З огляду на вказане, громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

Отже, відповідач не виконав належним чином зобов`язань за договором укладеним між ним та позивачем, хоч він і сплатив внески по оплаті за придбане мацйно у повному обсязі, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на об`єкт. Тому встановлено підстави для визнання за позивачем майнових прав на вищевказані нежитлові приміщення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Вимога ефективності судового захисту перекликається з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатила судовий збір у сумі 15140грн. (а.с.7), які просила стягнути з відповідача, що також підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, ст. 11, 12-20, 177, 190, 204, 392, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід.н. НОМЕР_1 , що проживає в АДРЕСА_4 майнові права на обєкт незавершеного будівництва нежитлові приміщення, пл.500 м.кв., що знаходяться на І поверсі та на нежитлові приміщення пл.500 м.кв., що знаходяться на ІІ поверсі в комплексі багатоквартирних житлових будинків в районі забудови у межах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:04:002:0170, згідно Договору купівлі продажу майна, що буде створене в майбутньому від 29.10.2018р. №29/10/18, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ ЦЕНТР ЛТД».

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ ЦЕНТР ЛТД», кодж ЄРДПОУ 39194391 юридична адреса: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід.н. НОМЕР_1 , що проживає в АДРЕСА_4 судовий збір у розмірі 15140грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2024 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА