Рішення

від 28.11.2024 по справі 531/1928/24

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 531/1928/24

номер провадження 2/531/650/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Герцова О. М.,

за участю секретаря - Капленко Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Ланнівської сільської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Ланнівської сільської ради (орган опіки і піклування) звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини.

В обґрунтування позову вказано, що на обліку у служби у справах дітей виконавчого комітету Ланнівської сільської ради (далі служба у справах дітей) перебуває малолітня дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як така, що опинилися у складних життєвих обставинах. Батьком ОСОБА_2 є відповідач, ОСОБА_1 , що зазначено у свідоцтві про народження. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з матір`ю, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) її співмешканцем, ОСОБА_4 , таз іншими дітьми. З 2021 року дана сім`я після переїзду з с. Селещина Полтавського району, без реєстрації почала проживати на території Ланнівської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 життям дитини не цікавився. З його пояснень працівникам органу опіки і піклування, відповідач проживав з ОСОБА_3 три роки, потім він її покинув. Відповідач впевнений, що ОСОБА_2 не доводиться йому біологічною дитицою, оскільки він вже тривалий час не підтримував стосунків з її матір`ю. Саме через це він ніколи не приймав участі у житті ОСОБА_5 , навіть не бачив її.

ІНФОРМАЦІЯ_3 мати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , померла.

Дитина фактично залишилася без батьківського піклування, так як весь час догляд за дітьми здійснювала мати, співмешканець турботи про дітей не виявляв. Родина існувала за рахунок соціальних виплат, які отримувала ОСОБА_3 .

Службою у справах дітей Ланнівської сільської ради було встановлено місце проживання ОСОБА_1 та в телефонній розмові повідомлено його про те, що ОСОБА_2 залишилася без догляду у зв`язку зі смертю матері.

20.02.2024року ОСОБА_6 написав заяву в службу у справах дітей про те, щоб влаштували дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до патронаткої родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з складними життєвими обставинами до вирішення питання з їх усунення.

01 березня 2024 року на підставі рішення виконавчого комітету Скороходівської селищної.ради від 01.03.2024 р.№ 33 «Про влаштування малолітніх дітей в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_8 » ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано до патронатної родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , на тимчасовий догляд, у зв`язку з складними життєвими обставинами до вирішення питання з їх усунення.

На час подачі позову дитина знаходяться в патронатній родині Котових.

Ухвалою суду від 10 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, запропоновано відповідачу у разі невизнання позову, у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву.

Вказаним правом відповідач не скористався та не подав відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 03.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

30 жовтня 2024 року в судове засідання представник позивача не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд цивільної справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомляв. Поштова кореспонденція (ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками, а також судові повістки, що направлялися за останньою відомою адресою проживання відповідача), поверталась до суду неврученою з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «Адресат відсутній». Разом з тим, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Таким чином, відповідач, враховуючи положення статей 128, 130 ЦПК України, вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

В зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно зі ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, за таких обставин, ухвалив проводити заочний розгляд справи, ухваливши заочне рішення.

Суд, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши матеріали даної справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.05.2011 року.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.02.2008 року.

20.02.2024 року ОСОБА_1 написав заяву в службу у справах дітей про те, щоб влаштували дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до патронатної родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з складними життєвими обставинами до вирішення питання з їх усунення.

01 березня 2024 року на підставі рішення виконавчого комітету Скороходівської селищної.ради від 01.03.2024 р.№ 33 «Про влаштування малолітніх дітей в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_8 » ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано до патронатної родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресоіо: АДРЕСА_2 , на тимчасовий догляд, у зв`язку з складними життєвими обставинами до вирішення питання з їх усунення.

Рішенцям виконавчого комітету Ланнівської сільської ради від 07.06.2024 року № 77 затверджено висновок служби у справах дітей щодо доцільності позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав відносно його малолітньої доньки, ОСОБА_2 .

З психолого-педагогічної характеристики, виданої ОЗ «Скороходівьий лцей» Скороходівської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_2 навчається у ліцеї з сьомого класу.

У відповідності зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати свою дитини, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Судом встановлено, що відповідач вихованням своєї дитини не займається, матеріально не забезпечує, необхідних умов для розвитку дитини не надає, не цікавиться долею та здоров`ям сина, маючи при цьому об`єктивну можливість, тим самим свідомо нехтує своїми обов`язками.

У відповідності до ст.12 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок про те, що відповідачка ухиляється від своїх обов`язків, самоусунувшись від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з нормами ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст.18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності зі ст. 164 ч.1 п. 2 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у випадку, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин по справі, зокрема ставлення батьків до дитини.

Пунктом 16 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачає, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У відповідності зі ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Статтею 182 СК України передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 Постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Згідно ст. 191 ч. 1 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За таких обставин, суд, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, вважає, що позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів є обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки в ході судового розгляду знайшли своє повне підтвердження доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 , умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не займається вихованням та розвитком дитини, що свідчить про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав.

Разом з тим, суд роз`яснює право на поновлення батьківських прав, передбачене ст. 169 СК України, у разі стійкої зміни поведінки відповідача у відношенні до своєї дитини.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 155, 157, 164, 166, СК України, ст.ст. 6-3, 81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Ланнівської сільської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь опікуна або іншої особи, на вихованні якої буде перебувати дитина, аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 липня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір на користь держави у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Інші учасники справи, а також відповідач, у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Герцов