Рішення

від 28.11.2024 по справі 613/1394/24

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1394/24 Провадження № 2/613/617/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Церковної-Онищенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 613/1394/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник позивача адвокат Кіпенко І.С. звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області, у якій просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, ОСОБА_1 із покладенням на батька обов`язку щодо утримання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 19 березня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. У сторін на час перебування у шлюбі народилось двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей задоволено частково, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,- розірвано. В частині вимог про визначення місця проживання дитини суд дійшов висновку, що вимога про визначення місця проживання дитини заявлена позивачем передчасно, оскільки на час розгляду справи між позивачем і відповідачем спір про місце проживання дітей відсутній.

Позивач зазначає, що до початку військової агресії російської федерації сторони разом з дітьми проживали у АДРЕСА_1 та разом виховували дітей. З початком бойових дій на території Харківської області, в березні 2022 року, відповідачка ОСОБА_3 разом з дітьми залишила місце постійного проживання та виїхала до Німеччини, де проживає і по теперішній час.

На час звернення до суду з первісним позовом сторони досягли усної домовленості, що молодший син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав залишитись проживати разом з батьком, а син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , - проживати разом з матір`ю. Проте, після розірвання шлюбу, відповідачка категорично відмовилась дотримуватися своєї обіцянки щодо визначення місця проживання молодшого сина ОСОБА_4 разом з батьком.

Позивач вказує, що 14 липня 2024 року ОСОБА_3 разом з дітьми приїжджала з Німеччини у м. Богодухів та 27 липня 2024 року разом з обома дітьми знову повернулася до свого місця проживання у Німеччині, відмовившись залишити сина ОСОБА_6 проживати разом з батьком.

З приводу недотримання відповідачкою усних домовленостей щодо місця проживання дітей, ОСОБА_1 звертався до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Богодухівської міської ради, де йому повідомили, що за відсутності рішення суду про визначення місця проживання дитини нічим не зможуть допомогти.

У зв`язку з вище викладеним ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 18.09.2024 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

22.10.2024 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_3 зазначила, що дійсно до початку військової агресії РФ проживала разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . З початком бойових дій на території Харківської області, в березні 2022 року, вона разом з дітьми виїхала до Німеччини, де проживає по теперішній час. Після її від`їзду виникли деякі обставини, які призвели до розірвання шлюбу. Дійсно вони з позивачем досягли компромісної усної домовленості, що їх молодший син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав залишитися проживати разом із батьком, а син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживати разом із матір`ю. Проте, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 не дотримався деяких особистих даних їй обіцянок, тому відповідачка, в свою чергу, відмовилась дотримуватися своєї обіцянки щодо визначення місця проживання молодшого сина ОСОБА_4 із батьком.

14.07.2024 ОСОБА_3 разом з обома дітьми приїжджала з Німеччини до м. Богодухів, однак, враховуючи вищевикладене, вони не дійшли згоди. 27.07.2024 ОСОБА_3 разом із дітьми повернулася до свого місця проживання у Німеччині.

Зазначила, що старший син адаптувався до умов нового місця проживання, а молодший ОСОБА_4 прагне повернення в Україну та хоче проживати разом із батьком. Вказала, що молодший син адаптувався до шкільного та позашкільного середовища за місцем проживання батька, та за місцем проживання позивача створені всі умови для проживання дитини з батьком, напевно, це буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме його розвитку, як психологічному, так і фізичному, Проте, відповідачка не має наміру повертатися в Україну і до рішення суду та виконання позивачем усіх домовленостей між ним та відповідачкою діти проживатимуть з нею в Німеччині.

Ухвалою суду від 30.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просила суд розглянути справу за її відсутності.

Згідно з ч. 1 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідачки.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, повідомила, що органом опіки та піклування було складено висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.04.2012 батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.5).

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади від 16.07.2024 та від 26.12.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7, 8).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 27.12.2023, складеного працівниками Служби у справах дітей Богодухівської міської ради, ОСОБА_1 проживає разом із матір`ю ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання добрі, для виховання та розвитку дитини є всі необхідні умови. Зі слів батька, на час обстеження дитина перебуває разом з матір`ю за межами України (а.с.5).

Згідно з характеристикою з місця проживання від 27.12.2023, складеною квартальною ОСОБА_8 , ОСОБА_1 зареєстрований у домоволодінні своєї матері ОСОБА_7 за адресою : АДРЕСА_2 , за місцем проживання характеризується позитивно, веде здоровий спосіб життя, ввічливий, товариський, добросовісний, скарг на його поведінку не находило (а.с.9).

Відповідно до довідки про доходи від 15.08.2024 № 1, ОСОБА_1 працює на посаді директора ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Сапріко Груп» з 09.09.2020. Сукупний дохід за період з 01.01.2024 по 01.08.21024 склав 770020,30 грн. (а.с.10).

Згідно з висновком Богодухівської міської ради Харківської області від 28.03.2024 № 02-23/1843, на Комісії з питань захисту прав дитини Богодухівської міської ради 21 березня 2024 року було розглянуто питання про визначення місця проживання дитини, була проведена бесіда з батьком дитини, та прийнято рішення в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).

Виходячи зі змісту відзиву відповідачки ОСОБА_3 , їх спільні з позивачем діти, у т.ч. ОСОБА_4 , у березні 2022 року виїхали на постійне місце проживання з матір`ю до Німеччини, де перебувають і на даний час.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до частини другої статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу. Зокрема, відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із ст. 49 ЦПК України, право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову, зміни підстав або предмета позову належить виключно позивачеві.

Згідно зі статтею 175 ЦПК України підставами позову, які відповідно до статей 49, 265 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23.

Разом з тим, з матеріалів справи та пояснень учасників справи вбачається, що фактично між сторонами не існує спору щодо місця проживання дитини ОСОБА_4 , сторони самі визначили, що їх син ОСОБА_4 буде проживати з батьком.

Жодних доказів того, що матір перешкоджає проживанню дитини з батьком, позивачем до матеріалів справи не надано.

Натомість, у поданому до суду письмовому відзиві матір підтверджує, що між нею та її колишнім чоловіком було досягнуто домовленості щодо проживання дитини з батьком.

Посилання матері на наявність певних абстрактних домовленостей (без зазначення, яких саме) між нею особисто і батьком дитини позивачем у справі, які нібито не виконав ОСОБА_4 , і у зв`язку з чим вона відмовляється виконувати свою частину цих домовленостей, що стосується дитини ОСОБА_4 , - не свідчить про те, що батьки не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати дитина.

Доказів того, що наразі дитина фактично знаходиться у Німеччині та була вимушено переміщена туди матір`ю за відсутності згоди батька та самої дитини, сторонами не надано.

З висновку органу опіки та піклування також не вбачається будь-яких обставин, які б свідчили про наявність спору між батьками дитини щодо визначення місця її проживання.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).

Згідно зі ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, доказів дійсної наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини позивачем та його представником не надано.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з цим позовом про визначення місця проживання дитини між батьками дитини виник спір щодо її місця проживання, а відтак, що наразі існують підстави для звернення позивача за судовим захистом.

Крім того, суд відмічає, що відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Комплексний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосуваннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Суд відмічає, що позивач просить суд визначити місце проживання дитини з ним, сам ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, позивач зазначає, що наразі дитина проживає разом із матір`ю в Німеччині.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого в розділі «Території можливих бойових дій» внесено Богодухівську міську територіальну громаду.

Водночас, всупереч вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України стороною позивача не надано доказів того, що закріплення в судовому порядку місця проживання дитини ОСОБА_4 на території, де можливе проведення бойових дій, з батьком (який позбавлений можливості перетину державного кордону), є таким, що відповідає найкращим інтересам дитини.

При цьому, обидві сторони зазначають про наявність реальної можливості проживання на більш безпечній території, - у Німеччині, де можливе забезпечення повноцінного розвитку та виховання дитини в безпечному та сприятливому середовищі, зі збереженням при цьому безперешкодної можливості перетину державного кордону України.

Висновок Богодухівської міської ради як органу опіки та піклування від 28.03.2024 № 02-23/1843 про доцільність визначення дитини з батьком не є належним та допустимим доказом, оскільки, всупереч вимогам п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, вказаний висновок складений без опитування самої дитини та її матері, на підставі виключно думки батька та відомостей про нього. У висновку відсутні відомості навіть про повідомлення матері у будь-який спосіб про питання, яке було поставлено батьком дитини на вирішення органу опіки та піклування, не вбачається з нього і надання матері можливості висловити свою позицію з приводу цього питання. Не вбачається з цього висновку і того, чи було враховано при цьому думку самої дитини.

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 171СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Вказаних приписів при складенні висновку третьою особою виконано не було.

З огляду на викладене, вказаний висновок не є беззаперечним доказом того, що визначення місця проживання дитини з батьком на території України є таким, що відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про повну відмову у задоволенні позовних вимог, у суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача судового збору.

Керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, ч.1 ст.223, ст.ст.263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Богодухівська міська рада Харківської області про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа : Богодухівська міська рада Харківської області, адреса : 62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, 2, код ЄДРПОУ 04058640.

Повний текст рішення складено 28.11.2024.

Суддя О.С. Сеник