Справа № 308/12670/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
26 листопада 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання Микита М-Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третяособа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача: ОСОБА_4 , про стягнення майнової шкоди, заподіяної злочином,-
В С Т А Н О В И В :
АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди, заподіяної злочином.
В обґрунтування позову вказує, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.05.2013, зміненим ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2014 визнано винними ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші невстановлені слідством особи, діючи за попередньою змовою і в групі між собою, 20.03.2008 року умисно, з метою заволодіння кредитними коштами акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» подали у вказану банківську установу через ОСОБА_4 , як позичальника, попередньо підроблені ними документи для отримання цільового кредиту на придбання автомобіля «TOYOTA Camry» в автосалоні «Лотус» у м. Ужгороді через ПП «Уж-Автотрейд», яке було зареєстроване на підставну особу та нібито виступало продавцем автомобіля, хоча насправді даного автомобіля не існувало. Будучи введеною в оману, банківська установа на підставі кредитного договору від 02 квітня 2008 року перерахувала 204 525,00 грн. на рахунок ПП «Уж-Автотрейд». Після цього ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші невстановлені слідством особи за попередньою змовою між собою, маючи доступ до вказаного рахунку, перевели ці кошти на розрахунковий рахунок, відкритий ОСОБА_3 в «Pro Credit Bank» у м. Ужгороді, після чого через ОСОБА_3 зняли ці кошти та привласнили їх, розділивши між собою, чим спричинили акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» майнової шкоди.
Зазначає, що станом на 11.07.2024 розмір заподіяної ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . АТ «Ощадбанк» майнової шкоди становить 280 128,07, з яких: 203 028,91 гривень заборгованість за основним боргом; 77 099,16 гривень заборгованість по процентах за користування кредитом.
За таких обставин, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь майнову шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину в розмірі 280 128,07 грн.
Представник Позивача у судове засідання надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі. Заявлені позовні вимоги підтримав і просив задовольнити у повному обсязі. Не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також третя особа: ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення справи до суду не надходило, а тому суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.05.2013, зміненим ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2014 визнано винними ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах).
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші невстановлені слідством особи, діючи за попередньою змовою і в групі між собою, 20.03.2008 умисно, з метою заволодіння кредитними коштами акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» подали у вказану банківську установу через ОСОБА_4 , як позичальника, попередньо підроблені ними документи для отримання цільового кредиту на придбання автомобіля TOYOTA Camry в автосалоні «Лотус» у м. Ужгороді через ПП «Уж-Автотрейд», яке було зареєстроване на підставну особу та нібито виступало продавцем автомобіля, хоча насправді даного автомобіля не існувало. Будучи введеною в оману, банківська установа на підставі кредитного договору від 02.04.2008 перерахувала 204 525,00 грн на рахунок ПП «Уж-Автотрейд». Після цього ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та інші невстановлені слідством особи за попередньою змовою між собою, маючи доступ до вказаного рахунку, перевели ці кошти на розрахунковий рахунок, відкритий ОСОБА_3 в «Pro Credit Bank» у м. Ужгороді, після чого через ОСОБА_3 зняли ці кошти та привласнили їх, розділивши між собою, чим спричинили акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» майнової шкоди.
Згідно розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, розмір заподіяної ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 АТ «Ощадбанк» майнової шкоди становить 280 128,07 гривень, з яких: 203 028,91 гривень заборгованість за основним боргом; 77 099,16 гривень заборгованість по процентах за користування кредитом.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Факт заподіяння майнової шкоди позивачу внаслідок вчинення злочину встановлено судом у кримінальному провадженні та не підлягає доказуванню в ході розгляду цієї справи.
За нормою частини четвертої ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною шостою цієї ж статті визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Положеннями ст.128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) дохід, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зобов`язання із заподіяння шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Загальні положення відшкодування шкоди визначені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
В силу положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Із абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Як встановлено судом, та підтверджується вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.05.2013 у зв`язку з неправомірними діями відповідачів, позивачу була спричинена шкода, та між неправомірними діями та завданою шкодою є причинний зв`язок, окрім того встановлена їх вина.
За змістом статей 11, 1166 ЦК України, підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність майнової шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала майнової шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала майнової шкоди, та її результатом майновою шкодою; вина особи, яка завдала майнової шкоди. При цьому цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях із відшкодування майнової шкоди передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача майнової шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні майнової шкоди. Особа, якій спричинено майнову шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання такої шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої майнової шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати таку шкоду. Аналогічні правові висновки містять постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року по справі №199/6521/19 та від 23 вересня 2021 року по справі №199/3654/18.
Відповідно до положень ч.1 ст.1190 ЦК України, солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Із розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи вбачається, що розмір заподіяної ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 АТ «Ощадбанк» майнової шкоди становить 280 128,07 гривень.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що дії відповідачів пов`язані із заподіянням позивачу шкоди знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку із наслідками, що настали, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» майнової шкоди в розмірі 280 128,07 грн., є підставним, а тому підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 76, 81, 82, 89, 200, 209, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 16, 1177 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву задоволити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління AT «Ощадбанк» (м. Ужгород, вул. Корзо, 15, р/р НОМЕР_4 в AT «Ощадбанк», МФО 312356, код 09312190) майнову шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину, в розмірі 280 128,07 (двісті вісімдесят тисяч сто двадцять вісім) гривень 07 копійок.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління AT «Ощадбанк» (м. Ужгород, вул. Корзо, 15, р/р НОМЕР_4 в AT «Ощадбанк», МФО 312356, код 09312190) сплачений судовий збір у розмірі - 4 201, 93 (чотири тисячі двісті одну) гривню 93 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 28.11.2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк
Суд | Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 26.11.2024 |
Оприлюднено | 02.12.2024 |
Номер документу | 123366072 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Малюк В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні