Рішення

від 25.11.2024 по справі 757/43557/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43557/23-ц

пр. 2-10135/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/43557/23-ц

учасники справи:

позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

відповідач: ОСОБА_1

третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»,про стягнення заборгованості, -

представник відповідача - адвокат Біленький Д. В.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») заборгованість за спожиту від КП «Київтеплоенерго» теплову енергію за період із лютого 2021 року по червень 2023 року у розмірі 179 057, 40 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 61 160, 28 грн та 3 % річних у розмірі 12 027, 11 грн; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно приміщення загальною площею 414,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , група приміщень №77а та 80 літера «А», належать ОСОБА_1 .

Зазначає, що КП «Київтеплоенерго» належним чином здійснювалось постачання теплової енергії з лютого 2021 року по червень 2023 року включно до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону (протягом 2018-2021 років), актом прийняття теплового вузла обліку, актом про готовність вузла комерційного обліку до роботи, відомостями щодо спожитої теплової енергії тощо. Проте, порушуючи вимоги законодавства, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з лютого 2021 року по червень 2023 року включно, утворилась заборгованість, яка на день подання позову складає 179 057, 40 грн.

Вказує, що відповідач користувався та отримував надані йому послуги із постачання теплової енергії, однак не виконував свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку із чим утворилась заборгованість за період із 01.03.2021 року по 30.06.2023 року у розмірі 179 057, 40 грн, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, включаючи інфляційні втрати у розмірі 61 160, 28 грн та 3 % річних у розмірі 12 027, 11 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Батрин О. В. (а. с. 102-103, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 105, т. 1).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками (а. с. 106, т. 1).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу позивача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження - 22.01.2024 року (а. с. 193, т. 1).

Відповідно до розписки представник відповідача - адвокат Біленький Д. В. отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 08.02.2024 року (а. с. 106, т. 1).

15.11.2023 року надійшов відзив відповідача на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що КП «Київтеплоенерго» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності ОСОБА_1 , отримував послуги з постачання теплової енергії у період з 2018 по 2023 та/або безпосередньо споживав послуги з теплопостачання за Договором №530051-0201 про постачання теплової енергії від 15.02.2021 року. Відповідач не заперечує, що дійсно є власником нежитлових приміщень, групи приміщень № 77А та 80, літера «А», загальною площею 414,9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та які орендуються Товариством з обмеженою відповідальністю «Сафарі Україна» (код ЄДРПОУ: 31900803). Водночас, зазначає, вищевказаний об`єкт нерухомого майна має автономне електричне опалення та з серпня 2015 року відключений від загальної будинкової системи опалення. Відповідно до Акту № 408-15/58 обстеження технічного стану системи тепло споживання від 18.08.2015, який складений представниками СВП «ЕНЕРГОЗБУТ» та ПАТ «Київенерго» підтверджуються обставини проведення робіт з від`єднання від мереж ЦО або ГВП фізичної особи ОСОБА_1 (ТОВ «Сафарі Україна»), а саме: проведені роботи відключення від загально-будинкової системи опалення. Згідно Акту огляду прихованих робіт від 04.05.2015 року, який складений представниками будівельно-монтажної організації ТОВ «Альтавент», замовником ( ОСОБА_1 ) та представником експлуатаційної організації КП «Печерськжитло» проведені роботи із утеплення стояка опалення житлового будинку по АДРЕСА_3 . Відповідно до Довідки Дані по будинках (спорудах), опалення і гаряче постачання КП «Печерськжитло» яких здійснюється від теплових мереж постачальника станом на 01.08.2015 року нежитлові приміщення № 77А та 80 (літера «А»), загальною площею 414,9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які використовуються ТОВ «Сафарі Україна» та які належать на праві приватної власності відповідачу не відносяться до опалювальної площі. Окремо звертає увагу суду, що ОСОБА_1 у серпні 2015 року направляв на адресу СВП «Київські теплові мережі» та ПАТ «Київенерго» заяву (повідомлення) про розірвання договору на опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з його відсутністю та відсутності потреби у ньому. Також зазначено, що у даному випадку КП «Київтеплоенерго» долучені до матеріалів справи корінці нарядів, Акт №2-7546 прийняття теплового вузла обліку, Акт №1/05-10 про готовність вузла комерційного обліку до роботи, Акт про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи, Акт №2/2-1/05-1420 про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи та Відомості спожитої теплової енергії підтверджують виключно обставини підключення споживача: ЖЕД «Печерськжитло» за адресою: АДРЕСА_1 , та забезпечення багатоквартирного житлового будинку тепловою енергію. Однак, у даному випадку доказів того, що ОСОБА_1 , який володіє об`єктом нерухомого майна - нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем теплової енергії за вищевказаним договором позивачем - не надано. Також, позивачем не долучено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що відповідачем здійснювалося споживання (отримання) послуг з теплової енергії за Договором №530051- 0201 про постачання теплової енергії від 15.02.2021 року. Отже, у даному випадку, наявні обставини відсутності реальної (технічної) можливості у позивача надавати послуги з централізованого опалення на користь відповідача до нежитлових приміщень № 77А та 80 (літера «А») за адресою: АДРЕСА_1 . Також просить до позовних вимог застосувати сплив строку позовної давності та стягнути судові витрати (а. с. 151-192, т. 1).

05.02.2024 року надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи - Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (а. с. 194-204, т. 1).

05.02.2024 року від представника відповідача - адвоката Біленького Д. В. надійшло клопотання про долучення доказів у справі (а. с. 208-250, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 06.02.2024 року залучено до участі у справі у якості третьої особи - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (а. с. 12, т. 2).

06.02.2024 року від представника відповідача - адвоката Біленького Д. В. надійшло клопотання про витребування доказів (а. с. 19-22, т. 2).

13.03.2024 року від представника відповідача - адвоката Біленького Д. В. надійшло клопотання про долучення доказів у справі (а. с. 62-85, т. 2).

Відповідно до розпорядження №187 від 07.05.2024 року у зв`язку із перебуванням судді Батрин О. В. на довготривалому лікарняному вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України (а. с. 100-101, т. 2).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Підпалого В. В. (а. с. 102-103, т. 2).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2024 року заявлено самовідвід суддею Підпалим В. В. (а. с. 104-106, т. 2).

Відповідно до розпорядження №401 від 19.09.2024 року у зв`язку із заявленим самовідводом судді вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України (а. с. 107, т. 2).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Матійчук Г. О. (а. с. 108-109, т. 2).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2024 року прийнято справу до провадження судді та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також вказаною ухвалою витребувано КП «Київтеплоенерго» відомості щодо обсягу спожитої теплової енергії за рахунком №530251-0201, на підставі якого були нараховані ОСОБА_1 зобов`язання за спожиту теплову енергію за період із лютого-березень 2021 року на загальну суму 156 213, 20 грн, конкретизований розрахунок нарахованих зобов`язань за спожиту теплову енергію у березні 2021 року на загальну суму 156 213, 20 грн; у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства печерського району м. Києва «Печерськжитло» документи на підтвердження обставин під`єднання нежитлових приміщень, групи приміщень № 77А та 80, літера «А», загальною площею 414,9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до системи централізованого опалення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 110-112, т. 2).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін. Також вказану ухвалу було направлено до електронного кабінету учасника справи та на зазначені адреси електронної пошти сторін (а. с. 113, т. 2).

Відповідно до довідки на електронну пошту позивача ухвалу доставлено - 24.09.2024 року (а. с. 115, т. 2), до електронного кабінету - 25.09.2024 року (а. с. 118, т. 2).

Відповідно до довідки до електронного кабінету представника відповідача ухвалу доставлено - 25.09.2024 року (а. с. 117, т. 2).

Відповідно до довідки на електронну пошту третьої особи ухвалу доставлено - 24.09.2024 року (а. с. 116, т. 2), до електронного кабінету - 25.09.2024 року (а. с. 119, т. 2).

08.10.2024 року від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» надійшли завірена копія договору №12 П експл. від 06.07.2015 року, копія свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, групи приміщень № 77А та 80, літера «А», загальною площею 414,9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та акт обстеження технічного стану внутрішньо будинкової системи централізованого опалення від 25.12.2023 року, відповідно до якого прилади внутрішньо будинкової системи централізованого опалення нежитлових приміщень, групи приміщень № 77А та 80, літера «А», загальною площею 414, 9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, відключення від внутрішньо будинкової системи централізованого опалення здійснено з 2015 року по теперішній час (а. с. 123-131, т. 2).

15.10.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Біленького Д. В. надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі (а. с. 132-134, т. 2).

15.10.2024 року надійшов відзив відповідача на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому, зміст якого аналогічний відзиву поданому 15.11.2023 року (а. с. 135-149, т. 2).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Біленького Д. В. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено (а. с. 221, т. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

КП «Київтеплоенерго» надає послуги з постання теплової енергії у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна приміщення загальною площею 414, 9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , група приміщень №77а та 80 літера «А», належать ОСОБА_1 (а. с. 19-31)

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є здійснення оплати за надані йому послуги, у розмірі та у валюті, визначеними договором.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язання.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків ї правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

З огляду на вищенаведені норми Закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.03.2019 року у справі № 210/5796/16-ц.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Так, в обґрунтування позовних вимог КП «Київтеплоенерго» посилається на Договір №530051-0201 про постачання теплової енергії від 15.02.2021 року та Обсяг постачання теплової енергії «Абоненту» відповідно до Додатку № 1 до Договору №530251-0201 від 15.02.2021 року. Щодо виникнення у ОСОБА_1 обов`язку сплати послуг постачання теплової енергії, то позивач вказує, що оскільки ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, групи приміщень №77А та 80, літера «А», загальною площею 414,9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , то йому фактично надавались послуги з постачання теплової енергії у період з лютого 2021 року по червень 2023 року.

Разом з тим, вказані позивачем обставини справи не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки КП «Київтеплоенерго» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності ОСОБА_1 , отримував послуги з постачання теплової енергії у період з 2021 року по 2023 рік та/або безпосередньо споживав послуги з теплопостачання за Договором №530051-0201 про постачання теплової енергії від 15.02.2021 року.

Як встановлено судом, нежитлові приміщення групи приміщень №77А та 80, літера «А», загальною площею 414,9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , мають автономне опалення та з серпня 2015 року відключені від загальнобудинкової системи опалення.

Так, відповідно до Акту № 408-15/58 обстеження технічного стану системи тепло споживання від 18.08.2015 року, який складений представниками СВП «ЕНЕРГОЗБУТ» та ПАТ «Київенерго» підтверджуються обставини проведення робіт з від`єднання від мереж ЦО або ГВП фізичної особи ОСОБА_1 (ТОВ «Сафарі Україна»), а саме: проведені роботи відключення від загально-будинкової системи опалення (а. с. 156, т. 1).

Згідно Акту огляду прихованих робіт від 04.05.2015 року, який складений представниками будівельно-монтажної організації ТОВ «Альтавент», замовником ( ОСОБА_1 ) та представником експлуатаційної організації КП «Печерськжитло» проведені роботи із утеплення стояка опалення житлового будинку по АДРЕСА_3 (а. с. 158, т. 1).

Відповідно до Довідки Дані по будинках (спорудах), опалення і гаряче постачання КП «Печерськжитло» яких здійснюється від теплових мереж постачальника станом на 01.08.2015 року нежитлові приміщення № 77А та 80 (літера «А»), загальною площею 414,9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які використовуються ТОВ «Сафарі Україна» та які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 не відносяться до опалювальної площі (а. с. 189, т. 1).

12.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Київенерго» із заявою про розірвання договору на опалення нежитлових приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка була отримана ПАТ «Київенерго» 25.08.2015 року за вх. №14/23549 (а. с. 187, т. 1).

Згідно відомостей Актів обстеження технічного стану внутрішньобудинкової системи централізованого опалення від 25.12.2023 року ЖЕД «ПЕЧЕРСЬКЖИТЛО» КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» підтвердило обставини того, що на об`єкті нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 відсутні елементи внутрішньобудинкової системи централізованого опалення (а. с. 153-155, т. 2).

Таким чином, надані суду докази свідчать про наявне та встановлене обладнання автономного опалення нежитлових приміщень № 77А та 80 (літера «А»), загальною площею 414,9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та відключення їх ще у 2015 року від системи внутрішньобудинкової системи централізованого опалення.

Також, відповідно до листа Арбітражного керуючого ПАТ «Київенерго» (АТ «К.ЕНЕРГО») Паркулаба В. Г. за об`єктом нерухомого майна, який перебуває у власності ОСОБА_1 , а саме: група нежитлових приміщень №77А та 80, літера «А», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ще у 2015 році був припинений договір про надання послуг з централізованого теплопостачання, дебіторська та інша заборгованість ОСОБА_1 за рахунком № НОМЕР_1 перед ПАТ «Київенерго» була відсутня (а. с. 183, т. 2).

Вказане не спростовано позивачем, та свідчить про відсутність будь-якої фактичної можливості у КП «Київтеплоенерго» надавати послуги з централізованого опалення на користь ОСОБА_1 у період з 2018 по 2023 роки, оскільки за об`єктами нерухомого майна, нежитлових приміщень № 77А та 80 (літера «А»), загальною площею 414,9 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають у власності ОСОБА_1 , відсутнє централізоване теплопостачання та навпаки - наявне та встановлене обладнання автономного опалення, що свідчить про відсутність підстав для нарахування КП «Київтеплоенерго» заборгованості за послуги із постачання теплової енергії до вказаних нежитлових приміщень.

Щодо долучених КП «Київтеплоенерго» до матеріалів справи корінців нарядів, Акту №2-7546 прийняття теплового вузла обліку, Акту №1/05-10 про готовність вузла комерційного обліку до роботи, Акту про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи, Акту №2/2-1/05-1420 про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи та Відомостей спожитої теплової енергії, то вказані документи підтверджують виключно обставини підключення споживача: ЖЕД «Печерськжитло» за адресою: АДРЕСА_1 , та забезпечення багатоквартирного житлового будинку тепловою енергію.

Також, КП «Київтеплоенерго» не долучено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що відповідачем здійснювалося споживання (отримання) послуг з теплової енергії за Договором №530051-0201 про постачання теплової енергії від 15.02.2021 року. Також, вказаний договір не підписаний ОСОБА_1 .

Таким чином, зважаючи на вищевказані обставини, а також обставини відсутності укладеного Договору №530051-0201 про постачання теплової енергії від 15.02.2021 року та відсутності фактичного споживання (отримання послуг) ОСОБА_1 , будь-які твердження позивача щодо виникнення правовідносин щодо надання та споживання комунальних послуг за згаданим договором є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідачів у спорі, які заявляють про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року, справа №369/6892/15-ц, постанові Великої Палата Верховного Суду від 14 червня 2023 року, справа №755/13805/16-ц, та постанові Великої Палата Верховного Суду від 18 січня 2023 року, справа №488/2807/17.

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що суд відмовив в задоволенні позову по суті, підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд не вбачає.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, відповідачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн. Разом із відзивом на позов подано заяву про продовження строку надання доказів сплати судовий витрат пов?язаних із наданням правничої допомоги, у якому представник відповідача просить продовжити строк надання доказів сплати судовий витрат пов?язаних із наданням правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, з врахування заяви представника відповідача, суд вважає за необхідне встановити відповідачу, його представнику строк для надання доказів сплати судовий витрат пов?язаних із наданням правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, а розподіл судовий витрат, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішити шляхом ухвалення додаткового рішення у разі надходження від відповідача, його представника відповідної заяви у межах встановленого строку.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 253, 256, 257, 261, 267, 322, 509, 526, 610, 611, 612, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 137, 141, 174, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»,про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», адреса: площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», адреса: провулок Івана Мар`яненка, буд. 7, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 35692211.

Суддя Г.О. Матійчук