Рішення

від 12.11.2024 по справі 757/43575/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43575/23-ц

пр. 2-4186/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарях судових засідань Ємець Д.О.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Пономарь С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу 757/43575/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним одностороннього правочину, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним одностороннього правочину.

Так, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 (далі по тексту рішення - позивач або Клієнт), був постійним клієнтом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту рішення - відповідач або Банк).

Водночас, при звернені до клієнт-банку, ним було виявлено, що відкриті у Банку рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 заблоковані, жодних дій із керування власними коштами на цих рахунках позивач здійснити не міг.

На звернення позивача з запитом до Банку, останнього було повідомлено, що 22.07.2022 року, Банком було направлено повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, з посиланням на приписи ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення».

Відтак, позивач вказує, що відповідач не надав жодних письмових доказів на підтвердження підставності встановлення неприйнятно високого ризику позивачу, тому передбачувані посилання Банку на наявність підстав для припинення правовідносин сторін, у зв`язку із встановленням клієнту неприйнятно високого ризику вказує на невідповідність такого одностороннього правочину положенням ст. 203 ЦК України, а отже, в силу приписів ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.

Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та з урахуванням уточнень просить суд визнати недійсним правочин у формі односторонньої відмови від підтримання ділових відносин/відмови в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунків відносно клієнта-фізичної особи ОСОБА_1 , що вчинений акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», на підставі висновку Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «Приватбанк» № Е.17.U.0.0/4-7223411 від 21.07.2022 року.

03.10.2024 ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

13.12.2023 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за результатами перевірки, АТ КБ "ПриватБанк" прийшов до висновку, що фінансові операції та дії ТОВ "ГАУМАРДЖОС" та пов`язаних з ним осіб є підозрілими за ознакою, визначеною ст. 12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

Таким чином, обслуговування ТОВ "ГАУМАРДЖОС" та пов`язаних з ним осіб, характер або наслідки їх фінансових операцій несли (як було встановлено) реальну або потенційну небезпеку використання АТ КБ "ПриватБанк" з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо відповідних осіббуло прийнято Банком рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин і закриття рахунків на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Після прийнятого рішення АТ КБ "ПриваБанк" про розірвання ділових відносин з позивачем, на його поштову адресу реєстрації: АДРЕСА_1 - Банком було скеровано повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 22.07.2022 № 20.1.0.0.0/7-220722/106, про що надаються докази: Реєстр поштових відправлень від 26.07.2022 та фіскальний чек Укрпошти від 26.07.2022.

Таким чином, представник відповідача вказує, що спірний правочин відповідає вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України та вчинений АТ КБ "ПриватБанк" з дотриманням усіх вимог законодавства про фінансовий моніторинг.

З врахуванням зазначеного, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

01.01.2024 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що право Банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а є таким, що залежить від настання певних визначених Законом обставин, тобто лише за умови встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки і за наявності для цього об`єктивних підстав. При цьому Банк зобов`язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.

Відтак, жодних підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику не було, а отже і одностороння відмова від підтримання ділових відносин банку із клієнтом була вчинена безпідставно.

Також, своїми діями Банк поставив свого Клієнта - ОСОБА_1 в такі умови, коли в досудовому порядку позивачу неможливо було взаємодіяти з Банком, щоб запобігти «присвоєнню неприйнятно високого ризику клієнту», оскільки Банк не звертався ні до ТОВ «Гаумарджос» безпосередньо, ані до ОСОБА_4 , як власника та керівника ТОВ «Гаумарджос», ані до - ОСОБА_1 із запитами про надання документів та/або інформації або будь-якими іншими запитами. Натомість всі висновки, яких Банк досягнув у спірних правовідносинах, не ґрунтуються на фактичних обставинах і досягнуті в односторонньому порядку - без участі Клієнта.

Окрім цього, матеріали справи не містять рішення Банку про встановлення неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику ОСОБА_1 та рішення про відмову від підтримання ділових відносин із клієнтом ОСОБА_1 із зазначенням правових підстав для його ухвалення.

Також, надані відповідачем документи жодним чином не підтверджують існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику, у зв`язку з чим Банк не довів належними та допустимими доказами обставин вчинення ОСОБА_1 фінансових (платіжних) операцій, які містять ознаки здійснення ризикової діяльності в сфері фінансового моніторингу та існування ризику застосування до Банку відповідних заходів впливу, зокрема, незаконності джерел походження коштів позивача та/або ТОВ «Гаумарджос», інших їх активів або прав на такі активи, а також не довів наявності в банківських операціях позивачка ознак відмивання доходів. При цьому умовна підозрілість (на думку працівників банку) проведення фінансових операцій не може слугувати підставою вважати, що такі фінансові операції підпадають під ознаки підозрілої діяльності клієнта та/або фіктивності такої діяльності, у зв`язку з чим до позивача мав би бути встановлений неприйнятно високий ризик.

20.03.2024 ухвалою суду було призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у підготовчому судовому засіданні.

Окрім цього, даною ухвалою суду було витребувано від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію та документи.

22.04.2024 представником Банку на виконання вимог суду було подані документи.

07.05.2024 представником позивача було подано зміну предмету позову.

08.05.2024 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та пейдено до розгляду справи по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні зазначили, що позивач звернувся до відповідача надавши відомості щодо походження коштів, та переказав їх на рахунок товариства, однак відповідач заблокував рахунок не взявши жодних пояснень або ж не дослідивши жодних документів.

З врахуванням зазначеного, позивач та його представник просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши учасників процесу, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Так, встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

При звернені до клієнт-банку, позивачем було виявлено, що відкриті у Банку рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 заблоковані, жодних дій із керування власними коштами на цих рахунках позивач здійснити не міг. Позивач стверджує, що його не було попереджено про блокування або загрозу блокування рахунків та/або не було надіслано від Банку жодного запиту щодо надання додаткової інформації чи документів, так само позивачем не було вчинено дій, що заборонені законодавством або угодою із банком з приводу керування рахунком, які б також мали наслідком виникнення підстави для блокування Банком вказаного рахунку. Крім того, при відкритті рахунку з його боку були надані усі запитувані Банком документи та відомості, в тому числі і в частині ідентифікації його як клієнта.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернувся до відповідача з листом-запитом від 23.05.2023 року № б/н, у якому Банку були поставлені питання із проханням надати підтверджуючі документи та/або інформацію стосовно даної ситуації.

Так, листом від 29.06.2023 року № 20.1.0.0.0/7-230612/28045 відповідач повідомив позивача, що 22.07.2022 року на адресу позивача Банком було направлено повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, яке як стверджує позивач не отримував.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач не надав жодних письмових доказів на підтвердження підставності встановлення неприйнятно високого ризику позивачу, тому передбачувані посилання Банку на наявність підстав для припинення правовідносин сторін у зв`язку із встановленням клієнту неприйнятно високого ризику вказує на невідповідність такого одностороннього правочину положенням ст. 203 ЦК України, а отже в силу приписів ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

З доводів відповідача вбачається, що напрямком "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк", відповідно до внутрішнього Порядку здійснення поглибленої перевірки клієнтів, були проведені посилені заходи належної перевірки та аналіз фінансових операцій (їх сукупності) клієнтаАТ КБ "ПриватБанк" - ТОВ "ГАУМАРДЖОС" (код 44627352) щодо наявності/відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій цієї юридичною особи.

За результатами поглибленої перевірки були виявлені обґрунтовані підозри про здійснення клієнтом ТОВ "ГАУМАРДЖОС" (код 44627352) та пов`язаними з ним особами операцій ВК/ФТ, що стало підставою для встановлення, як клієнту ТОВ "ГАУМАРДЖОС" (код 44627352), так і пов`язаним з ним фінансовими операціями особам - клієнтам (у тому числі і Позивачу - ОСОБА_1 ) неприйнятно високого ризику ділових відносин.

Так, напрямком "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк" було встановлено, що ОСОБА_1 зі свого особистого рахунку № НОМЕР_1 (картка НОМЕР_3 ), відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", перерахував протягом 2-х днів (06.07.2022 та 08.07.2022) - 13,5 млн грн на банківський рахунок ТОВ "ГАУМАРДЖОС" (код 44627352), директором та засновком якого є дружина Позивача - ОСОБА_4 .

Легалізація позивачем коштів у розмірі 13,5 млн грн, джерело походження яких невідомо, було здійснено фактично без економічного змісту транзитом через ТОВ "ГАУМАРДЖОС". Кошти були перераховані Позивачем як позика без ПДВ юридичній особі ТОВ "ГАУМАРДЖОС", яка мала ознаки фіктивності (відсутність виробничих потужностей за наявності КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; наявність в штаті тільки 1-єї особи - директора; наявність податкового боргу)

Далі, отримані ТОВ "ГАУМАРДЖОС" кошти від ОСОБА_1 частково (у розмірі 8,4 млн грн) були перераховані протягом 2-х днів на рахунок іншої юридичної особи - ТОВ "Сієста.Юа" (код 44581863) - є клієнтом АТ КБ "ПриватБанк".

Діяльність клієнта ТОВ "ГАУМАРДЖОС" була визнана підозрілою та АТ КБ "ПриватБанк" ,за наявності відповідних критерієв, визначених частиною шостою статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" - наявність обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною, відмовився від підтримання ділових відносин з такою особою та іншими, пов`язаними з нею фінансовими операціями, особами.

Отже, легалізації коштів позивача невідомого походження відбулася з наступним переказом таких коштів по безтоварним операціям на рахунки пов`язаної з ним компанії.

Таким чином, за результатами перевірки, АТ КБ "ПриватБанк" прийшов до висновку, що фінансові операції та дії ТОВ "ГАУМАРДЖОС" та пов`язаних з ним осіб є підозрілими за ознакою, визначеною ст. 12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, а саме: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) не мають очевидної економічної чи законної мети.

Відтак, представник відповідача вказує, що так як обслуговування ТОВ "ГАУМАРДЖОС" та пов`язаних з ним осіб, характер або наслідки їх фінансових операцій несли (як було встановлено) реальну або потенційну небезпеку використання АТ КБ "ПриватБанк" з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо відповідних осіб було прийнято Банком рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин і закриття рахунків на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ.

Після прийнятого рішення АТ КБ "ПриваБанк" про розірвання ділових відносин з позивачем, на його поштову адресу реєстрації: АДРЕСА_1 - Банком було скеровано Повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 22.07.2022 № 20.1.0.0.0/7-220722/106.

Так, у даному повідомленні Банк зазначив, що, керуючись вимогами ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ, Положенням НБУ №65, внутрішніми документами Банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, Банк повідомляє позивача про прийняте 21.07.2022 рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору, у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановлювати кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк.

Окрім цього, представником відповідача в підтвердження прийнятого рішення було долучено висновок НФМ. Розрівання ділових відносин з клієнтом ТОВ «ГАУМАРДЖОС» та пов`язаними з ними сообами від 21.07.2022.

З врахуванням зазначених підстав суд прийшов до наступних висновків.

З встановлених обставин вбачається, що спір у справі стосується питання правомірності розірвання відповідачем договору банківського обслуговування в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги.

Клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", до банківських послуг, зокрема, належить відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу).

Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України "Про платіжні послуги", з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.

За змістом ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК України).

Відтак, вбачається, що між позивачем та відповідачем наявні договірні відносини щодо обслуговування рахунків позивача.

Так, Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (Закон про ПВК/ФТ). Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту (ч. 4 ст. 1075 ЦК України).

Суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про ПВК/ФТ) (тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" про ПВК/ФТ.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Пунктом 39 частини 1 статті 1 Закону Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, як встановлено п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №361-IX.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

- неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

- наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Згідно положень ст. 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" на банки покладено обов`язок здійснювати належну перевірку клієнтів, в тому числі шляхом проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" унормовано, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 №65 (Положення №65).

Пунктами 34-37 Положення №65 передбачено, що банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення №65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (п. п. 45, 46 Положення №65).

Враховуючи зазначені вище норм ЦК України, у взаємозв`язку з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, можна зробити висновок, що банки зобов`язані встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені Законом №361-IX обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. У разі встановлення для клієнта (групи клієнтів) неприйнятно високого ризику, банк в тому числі у порядку ст. 15 Закону №361-IX зобов`язаний відмовитись від договірних відносин з таким (такими) клієнтами.

Так, Акціонерним товариствим Комерційний банк "Приватбанк" при ухваленні рішень керується Порядком відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнта банку, що затверджений рішенням Правління Банку у формі протоколу №23 від 18.05.2021 (далі - Порядок).

Згідно з п. 1.1 Порядку, порядок відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнтів банку є окремим внутрішнім документом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", який розроблено на виконання Закону №361-IX, Положення №65, інших законодавчих та нормативно-правових актів, інших внутрішніх документів банку, що регулюють питання відмови та закриття рахунків, в тому числі з метою опису порядку дій підрозділів банку під час здійснення ними процедур відмови від підтримання ділових відносин/обслуговування, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку, у випадках передбачених ст. 15 Закону №361-IX, зокрема, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами вивчення підозрілої діяльності (операцій) або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей, розподілу обов`язків та повноважень між структурними підрозділами банку з метою недопущення в роботі банку порушень законодавства України у сфері протидії легалізації доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

Пунктом 4.1 Порядку визначено, що випадки/підстави для відмови від підтримання ділових відносин наведено в додатку 3 до цього Порядку.

Згідно додатку 3 до Порядку, банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику. Вказане відповідає абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» .

Пунктом 4.3 Порядку визначено, що за результатом поглибленої перевірки клієнта уповноважені працівники напрямку "Фінансовий моніторинг" складають обґрунтовані висновки із пропозиціями стосовно доцільності/недоцільності відмови у підтриманні ділових відносин/обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку (ів).

У відповідності до п. 4.4 Порядку, висновок складається у вигляді службової записки у ПК "ПриватДок" та має містити всебічне викладення обставин, фактів подій, що призвели до виникнення підозри, аргументований аналіз проведеного фінансового розслідування та чітке зазначення підстав для відмови від підтримання ділових відносин із клієнтом/обслуговуванні клієнта шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" ). Висновки за клієнтами, які мають групові ознаки (підстави) для відмови, можуть формуватись однією службовою запискою. Висновок з пропозиціями стосовно доцільності відмови направляється відповідальному працівнику банку для розгляду та прийняття рішення, який оформлюється службовою запискою у ПК "ПриватДок", використовуючи шаблон 100101,100202, адресат - відповідальний працівник банку.

Пунктом 4.5 Порядку визначено, що відповідальний працівник банку/особа, уповноважена відповідальним працівником банку за результатами розгляду висновку приймає остаточне рішення щодо наявності відсутності підозр, про відмову від підтримання ділових відносин/встановлення неприйнятно високого ризику або про відхилення висновку. Надання/проставлення адресатом резолюції "Дозволяю" на висновку у вигляді службової записки у ПК "ПриватДок" є датою прийняття рішення про відмову в підтриманні ділових відносин із клієнтом.

Так, з висновку НФМ, який зроблений на підставі службової записки у вигляді напрямку "Фінансовий моніторинг" №E.17.U.0.0/4-7223411 від 21.07.2022 «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ "ГАУМАРДЖОС" (44627352) та пов`язаними з ним особами /Гілка "Ризикова Діяльність"/», згідно якої підставою для встановлення неприйнятно високого ризику для Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаумарджос" та пов`язаних з ним осіб є наявність критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" , а саме - наявність обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Даний висновок у вигляді службової записки погоджений відповідною резолюцією адресатом - головним комплаєнс-менеджером банку, а тому в силу п. 4.5 Порядку висновок набув статусу рішення від 21.07.2022 про відмову в підтриманні ділових відносин із відповідачем.

За результатами дослідження підстав та обґрунтованості встановлення банком позивачу категорії ризику на рівні неприйнятно високого.

Банк, досліджуючи обставини, зазначив, що у ТОВ "ГАУМАРДЖОС" згідно інформації YouControl будь-які виробничі потужності відсутні, платник податків має податковий борг.

Обіг коштів по поточному рахунку ТОВ "ГАУМАРДЖОС", Банк встановив, що з дати відкриття рахунку (20.10.2021) наявні операції за два дні (06.07.2022-08.07.2022) з перерахування коштів у розмірі 8,4 млн. грн. та 13,5 млн. грн., який характеризується транзитом коштів без економічного змісту та законної мети. Так, кошти по Кт-рахунку надходять з карткового рахунку (4731219610913919), чоловіка КБВ - ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) в якості позики без ПДВ; Дт- перерахування на користь єдиної компанії /44581863/ ТОВ «СІЄСТА.ЮА» - не клієна Банку з шаблонним призначенням «Оплата згідно договору купівлі-продажу №05/07/2022пд Без ПДВ.» Сплата податків, заробітної плати, ведення господарської діяльності по рахункам, відкритим в АТ КБ «Приватбанк», не встановлено.

Таким чином, Банк визнав фінансові операції та/або дії клієнта підозрілими за ознакою, визначеною: ст. 12 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та Додатку 6 «Посилені заходи належної перевірки клієнта» Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правлння НБУ від 19.05.2020 №65, а саме вони: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; не мають очевидної економічної чи законної мети.

Згідно з рішенням від 21.07.2022, вказану діяльність групи пов`язаних клієнтів визнано підозрілою за ознаками, визначеними ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме: складні фінансові операції; незвично великі фінансові операції; фінансові операції не мають очевидною економічної чи законної мети.

Також, у рішення про відмову Банк посилався на відповідні індикатори підозрілості, що наведені у Додатку 20 до Положення №65, а саме:

п. 27 - Фінансова операція / сукупність пов`язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими";

п. 28. - Регулярні перекази коштів з рахунку клієнта - юридичної особи на особистий(і) рахунок(и) працівника(ів) або осіб, пов`язаних із працівником(ами), і навпаки (крім переказів, пов`язаних із виплатою заробітної плати, соціальних виплат та інших обов`язкових платежів);

п. 42. - Проведення клієнтом фінансових операцій у великому обсязі з готівкою, що не пов`язані з основним видом діяльності клієнта, та/або проведення значної кількості операцій з використанням карткових рахунків;

п. 25 - Тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком).

Так, Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20 зазначив, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Разом із тим, право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Відповідно до приписів частин 2-4 статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно:

- Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду;

- центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу.

При визначенні критеріїв ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 № 537, Державна служба фінансового моніторингу України відповідно до покладених на неї завдань здійснює типологічні дослідження у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, які затверджуються відповідними наказами Державної служби фінансового моніторингу України та розміщуються на її офіційному сайті.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

А отже, Законом України Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" передбачено, що наявність у суб`єкта первинного фінансового моніторингу обґрунтованих підозр здійснення фіктивної діяльності є достатнім для прийняття певних рішень відносно клієнтів.

Відповідно до ч. 4 ст. 1075 ЦК України, банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Так, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 т. 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.ч.1, 2 ст. 1068 ЦК України).

З врахуванням зазначених обставин, суд прийшов до висновку, що односторонній правочин Банку про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем відповідає приписам статті 15 Закону України Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Положення №65 Про здійснення банками фінансового моніторингу та внутрішній документам Банку щодо фінансового моніторингу, які прямо наділяють Банк обов`язком відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Щодо документів, які долучив позивач в спростування обставин на які посилався Банк, суд прийшов до висновку, що дані документи не доводять джерела походження коштів, оскільки станом на день ухвалення рішення про відмову від ділових відносин, доказів укладення основного договору купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі, не було.

Відтак, в певній мірі вбачається, що проведена позивачем та пов`язаних з ним осіб операція по перерахуванню коштів має складний та нетиповий характер, та у спірних платежах не було включено суму ПДВ.

Крім того, частина наданих позивачем доказів датовані пізніше ніж відповідачем прийнято рішення та вчинено спірний правочин, що унеможливлює їх врахування під час розгляду спору.

Таким чином, надані докази в позивачем вказують на його певний дохід в сукупності, однак не вказують на факт неправомірності дій банку під час прийняття рішення про відмову від підтримання ділових відносин та закриття рахунку.

Окрім цього, обставини правомірності рішення Банку підтверджується і рішенням Господарського судду м. Києва від 19.03.2024 у справі 910/14990/23 та від 28.08.2024 у справі 910/18278/23, якими досліджувались обставини перерахування коштів ТОВ "ГАУМАРДЖОС" та ТОВ «СІЄСТА.ЮА».

З врахуванням зазначеного, за результатами оцінки наявних в матеріалах справи належних доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що банк, виявивши за результатами проведення належної перевірки з дотриманням внутрішньої процедури підозрілу діяльність групи осіб, у зв`язку з відсутністю на момент здійснення операцій у володіння банку будь-яких документів на підтвердження походження коштів, їх економічної мети та сплати податків, правомірно встановив позивачу неприйнятно високий ризик та як наслідок, скористався наданим йому ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» правом щодо відмови від ділових стосунків з позивачем, при цьому повідомивши останнього про своє рішення належним чином.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що односторонній правочин банку про відмову від ділових відносин з позивачем відповідає чинному законодавству, а тому підстави для визнання недійсним такого одностороннього правочину, на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, відсутні.

Окрім цього, не витребування відповідачем документів та відомостей для уточнення інформації про фінансові операції, клієнта на підтвердження чи спростування підстав припинення договірних відносин, оскільки ч. 7 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено право Банку, а не обов`язок щодо витребування інформації у клієнта, а тому доводи сторони позивача щодо того, що Банк не витребував в нього жодних документів є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.82 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску» проти Румунії» встановлено, що «існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з`ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням тих обставин, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження, передбачених чинним законодавством правових підстав, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-83, 92, 95,141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ст.ст.11,203,627,628,634 ЦК України, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним одностороннього правочину, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 22.11.2024.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА