Рішення

від 19.11.2024 по справі 461/7067/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/7067/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Кітова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Черевка В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіЛьвові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 (адреса реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління спортута молодіжноїполітики Департаментурозвитку Львівськоїміської ради (адреса:79008,м.Львів,пл.Ринок,1;ЄДРПОУ 40982389) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради, у якому просить:

-визнати незаконним та скасувати наказ Управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради № 244к від 29.07.2024 року про звільнення з роботи ОСОБА_4 з посади директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади;

-поновити ОСОБА_4 на посаді директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади;

-стягнути з управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.07.2024 року по дату поновлення з розрахунку 1525, 87 грн. за один робочий день;

-стягнути з управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона, ОСОБА_5 , працювала на посаді директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади (далі-УДЮМК Галицького району) з 01.10.2014 року, (наказ про переведення №2572 від 30.09.2014 року). Наказом голови комісії з реорганізації Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради № 14к від 07.02.2024 р. позивачку було звільнено з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Позивач, в свою чергу звернулась до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою про скасування цього наказу, визнання незаконним її звільнення, поновлення її на роботі, стягнення з Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Галицький районний суд м. Львова своїм Рішенням від 24.07.2024 року (справа № 461/1938/24) визнав наказ №14к від 07.02.2024 року незаконним та повністю задоволив позовні вимоги, в тому числі вимогу про поновлення на роботі. У резолютивній частині вказаного рішення суд зазначив, що рішення в частині поновлення її на роботі та стягнення на її користь середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання. Для забезпечення виконання рішення суду, 29.07.2024 року позивач звернулась з заявою про відкриття виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на підставі якої було відкрито виконавчі провадження: ВП № 75650395 та ВП № 75650497. В той же день позивачка прибула до Львівської міської ради, де їй було надано для ознайомлення Наказ Управління спорту та молодіжної політики ДР ЛМР (далі-Управління) № 243к від 29.07.2024 «Про поновлення на роботі ОСОБА_6 », який позивачка підписала. Однак, одразу після того як позивачка ознайомилась з Наказом про поновлення на роботі № 243к від 29.07.2024 року, їй надали на ознайомлення Наказ Про звільнення з роботи № 244к від 29.07.2024 року, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Тобто, її спочатку поновили на роботі відповідно до Рішення Галицького районного суду м. Львова № 461/1938/24 від 24.07.2024 p., а через 1 хвилину після цього, знову звільнили через «систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків». Відповідно до мотивувальної частини Наказу № 244к, причиною звільнення, є «систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, враховуючи Акт перевірки фінансово-господарської діяльності установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади за період з 01.01.2017 до 31.12.2022 № 2103/9 від 18.12.2023». Позивачка вважає, Наказ Управління спорту та молодіжної політики про звільнення № 244к від 29.07.2024 року незаконним, та таким що підлягає скасуванню судом, а її звільнення безпідставним, та здійсненим з порушенням норм трудового законодавства, з огляду на таке.

Позивачка зазначає, що Наказ № 244к не містить будь-яких обґрунтувань, що б стосувалися фактів систематичності чи невиконання посадових обов`язків та їх причин. Під час складання оскаржуваного Наказу №244к відповідач не дотримався жодної з п`яти обов`язкових умов, встановлених Верховним Судом, що виключає правомірність її звільнення та свідчить про його незаконність. Відповідач у Наказі № 244к вказав про невиконання посадових обов`язків, однак не зазначив яких саме (інших письмових чи усних пояснень їй не надали). В мотивувальній частині Наказу№ 244к зазначено лише посилання на Акт перевірки фінансово-господарської діяльності установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району ЛМТГ за період з 01.01.2017 до 31.12.2022 №2103/9 від 18.12.2023 року (далі-Акт). Однак, і цей Акт не містить посилань на конкретні положення посадової інструкції директора УДЮМК Галицького району, що унеможливлює конкретизацію обставин, які стали підставою для її звільнення відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Даним Актом лише встановлені незначні порушення, більшість з яких стосуються ведення бухгалтерського обліку в установі та діяльності головного бухгалтера, які не вплинули на належну роботу УДЮМК Галицького району та були усунені під час перевірки. Отже, на думку позивачки, відповідач не виконав вимогу, що зобов`язує його повідомити конкретні факти порушень саме під час звільнення. Відсутність посилань на такі обставини у самому тексті наказу є недопустимим. Крім того, відповідач у оскаржуваному наказі №244к зазначає, що враховує Акт перевірки від 18.12.2023 року, проте, це не звільняє його від обов`язку зазначити конкретні факти невиконання посадових обов`язків.

Крім цього, позивачка зазначає, що посилання на Акт жодним чином не може встановити її вину, умисел чи необережність, оскільки це не було предметом перевірки. Сам факт порушення не дає характеристик обставинам його вчинення та суб`єктивному ставленні працівника до відповідної дії або бездіяльності. Представники управління фінансового контролю департаменту «Адміністрація міського голови» Львівської міської ради не досліджували питання умислу чи необережності в її діях чи в діях інших працівників УДЮМК Галицького району під час вчинення виявлених порушень.

Також, позивачка вказує, що протягом останнього року, що передував звільненню (в тому числі першому звільненню від 07.02.2024 р.), до неї не застосовувалися жодні дисциплінарні стягнення, отже відповідач не мав законних підстав звільняти її за систематичне невиконання посадових обов`язків. Окрім цього, Наказ про поновлення на роботі №243к та Наказ про звільнення №244к видані в один і той самий день - 29.07.2024 р, з інтервалом в 1 хвилину, тобто її навіть не було фактично допущено до виконання посадових обов`язків.

Зважаючи на вищевказане, позивачка вважає Наказ Управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради №244к від 29.07.2024 року про звільнення її з посади директора УДЮМК Галицького району Львівської міської територіальної громади - незаконним, та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

01 жовтня 2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відзив мотивований тим, що 29.07.2024 до Львівського міського голови надійшло колективне звернення працівників УДЮМК Галицького району ЛМТГ з проханням не допустити поновлення колишньої директорки на роботі. У якому педагоги-організатори установи вказують, що колишня директорка неодноразово поводилась непрофесійно на нарадах та в особистому спілкуванні, вчиняла тиск на підлеглих та поводилась недобросовісно по відношенню до працівників, що суперечить кодексу етичної поведінки працівників міської ради. Також ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) вчиняла неправомірні дії при формуванні наказів про преміювання та інших розпорядчих документів. В листі педагоги - організатори наголошують про систематичне перебування колишньої директорки на робочому місці в нетверезому стані, відповідно, її неадекватну поведінку та вимагання віддати їй частини заробітної плати. 29.07.2024 було видано наказ № 244 к про звільнення з роботи на підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Причиною звільнення є систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, враховуючи Акт перевірки фінансово-господарської діяльності УДЮМК Галицького району ЛМТГ за період 01.01.2017-31.12.2022. Представник відповідача зазначає, що саме в Акті перевірки зазначено перелік норм законодавства, які було порушено при здійсненні фінансово-господарської діяльності, а саме: Бюджетного Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затверджених схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів суб`єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 11, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 та ін. Враховуючи наведене, в Акті зафіксоване систематичне невиконання ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) своїх обов`язків без поважних причини протягом тривалого періоду - 2017-2022 років.

Представник відповідача вказує, що із посадової інструкції директора установи зрозуміло, що до завдань і обов`язків директора віднесено питання організації навчально-виховного процесу, забезпечення дотримання вимог щодо охорони дитинства, здобуття вихованцями позашкільної освіти, контроль за якістю знань, вмінь та навичок вихованців, учнів та слухачів тощо. Статутом УДЮМК Галицького району ЛМТГ передбачено також те, що директор УДЮМК здійснює керівництво колективом, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів, створює належні умови для підвищення фахового рівня працівників; розпоряджається у встановленому порядку майном і коштами УДЮМК, організовує виконання кошторису доходів і видатків УДЮМК. ОСОБА_11 ( ОСОБА_10 ) працювала керівником УДЮМК Галицького району ЛМТГ близько 10 (десяти) років. Перевіркою охоплено 6 (шість). За результатами відповідач вбачає, що позивачка розпоряджалась майном і коштами УДЮМК з великими порушеннями норм чинного законодавства.

Також представник відповідача вказує, що із колективного звернення працівників УДЮМК Галицького району ЛМТГ вбачається, що колишня директорка неодноразово поводилась непрофесійно, неетично та неадекватно, а також перебувала на робочому місці в нетверезому стані. Відповідно, управління спорту та молодіжної політики департаменту розвитку є органом, який що контроль за діяльністю УДЮМК Галицького району ЛМТГ. Контроль в свою чергу полягає у виявленні порушень, їх усуненні та недопущенні в подальшому.

Враховуючи наведені факти, представник відповідача звертає увагу суду на фактичні дані, які підтверджують систематичне невиконання своїх посадових обов`язків колишньою керівницею УДЮМК Галицького району ЛМТГ, а тому просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

04 жовтня 2024 року від представника відповідача до суду надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву. В даному доповненні представник відповідача зазначає, що у 2022 році ОСОБА_12 ( ОСОБА_10 ) було оголошено догану за перевищення службових обов`язків, що призвело до неправомірної виплати премії в грудні 2021 року та в січні 2022 року, відповідно, до ряду порушень норм чинного законодавства України. В цьому ж році їй було оголошено другу догану за порушення антикорупційного законодавства. На даний час ОСОБА_11 ( ОСОБА_10 ) перебуває в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. У 2023 році за результатами перевірки управлінням фінансового контролю департаменту Адміністрація міського голови» було виявлено ряд недоліків та порушень при управлінні коштами на оплату праці установи, які призвели до незаконних витрат бюджетних коштів. Зокрема перевіркою зафіксовано, що суми нарахованої до виплати заробітних плат працівників установи не співпадають із сумами, які отримували працівники на банківські картки. Зі слів працівників установи відомо, що ОСОБА_11 ( ОСОБА_10 ) формувала списки нарахованої заробітної плати для подання в банк, коригуючи суми: зменшувала заробітну плату одним працівникам та збільшувала її іншим. Таким чином колишня директорка установи вимагала в працівників гроші, які, з її слів, були нараховані їм помилково. Відповідно, працівники, яким було нараховано більшу суму, повертали кошти готівкою або шляхом перекидання зі свого рахунку на рахунок. 31.07.2024 заступником міського голови з гуманітарних питань Львівської міської ради було подано звернення до Львівської обласної прокуратури з проханням відкрити кримінальне провадження за фактом вчинення злочину. За результатами розгляду звернення слідчим відділом Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області відкрито кримінальне провадження № 42024142040000064 від 13.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Враховуючи наведене, відповідач вбачає систематичні порушення своїх посадових обов`язків колишньою керівницею УДЮМК Галицького району ЛМТГ.

Крім цього зазначає, що Постановою Львівського апеляційного суду від 24.09.2024 розглянуто цивільну справу на апеляційну скаргу ОСОБА_13 ( ОСОБА_10 ) на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2024 року за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_13 ( ОСОБА_10 ), Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення матеріальної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією. Постановою встановлено, що ОСОБА_11 ( ОСОБА_14 , перебуваючи на посаді директора УДЮМК Галицького району ЛМТГ, будучи, відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила у встановленому Законом випадку та порядку начальника управління молодіжної політики Львівської міської ради про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Також, перебуваючи на посаді, не вжила заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів. В Постанові зазначено, що ОСОБА_11 ( ОСОБА_10 ), будучи посадовою особою, своїми протиправними діями завдала шкоди бюджету м. Львова. Враховуючи наведене вище, управлінням спорту та молодіжної політики департаменту розвитку Львівської міської ради було виявлено систематичні порушення ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) чинного законодавства України, що стало підставою для її звільнення відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Ухвалою суду від 30.10.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позов заперечили з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та у доповненні до відзиву. Крім цього зазначили, що Управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради є неналежним відповідачем у справі за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки заробітна плата позичці нараховувалась установою дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади, а не відповідачем.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , працювала на посаді директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади (далі-УДЮМК Галицького району) з 01.10.2014 року, що підтверджується наказом Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про переведення ОСОБА_15 №257к від 30.09.2014 року.

Наказом голови комісії з реорганізації Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради № 14к від 07.02.2024 р. позивачку було звільнено з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач, в свою чергу звернулась до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою про скасування цього наказу, визнання незаконним її звільнення, поновлення її на роботі, стягнення з Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2024 року (справа № 461/1938/24) позов ОСОБА_16 задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_16 згідно наказу Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради від 07.02.2024 №14к. Поновлено ОСОБА_16 на посаді директора установи дитячо-юнацький та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади. Стягнуто з Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_16 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2024 року у розмірі 183 104,40 грн. Постановлено рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_16 та стягнення на її користь середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Для забезпечення виконання рішення суду, 29.07.2024 року позивач звернулась з заявою про відкриття виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на підставі якої було відкрито виконавчі провадження: ВП № 75650395 та ВП № 75650497.

На виконання вищевказаного рішення суду, Наказом Управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради (далі-Управління) № 243к від 29.07.2024 «Про поновлення на роботі ОСОБА_6 », ОСОБА_4 поновлено на посаді директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади з 08.02.2024.

Наказом Управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради № 244к від 29.07.2024 «Про звільнення з роботи ОСОБА_6 », ОСОБА_4 звільнено з посади директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади 29.07.2024 відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до мотивувальної частини Наказу № 244к, причиною звільнення, є «систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, враховуючи Акт перевірки фінансово-господарської діяльності установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади за період з 01.01.2017 до 31.12.2022 № 2103/9 від 18.12.2023».

Стаття 43 Конституції України встановлює, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 працівник, який вважає, що його звільнили необґрунтовано, має право оскаржити це рішення, звернувшись до такого безстороннього органу, як суд, трибунал у трудових питаннях, арбітражний комітет чи до арбітра.

Згідно зі ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 щоб тягар доведення необґрунтованості звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачено першу або другу чи обидві такі можливості: а) тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві; b) згадані в статті 8 цієї Конвенції органи наділяються повноваженнями виносити рішення про причину звільнення з урахуванням поданих сторонами доказів та відповідно до процедур, передбачених національними законодавством і практикою.

Як зазначалось вище, оскаржуваний Наказ №244к від 29.07.2024 року, містить посилання на п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, як підставу звільнення позивача з роботи.

Пункт 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року (справа № 212/5018/20) дійшов до правового висновку, згідно з яким для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

1.порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

2.невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

3.невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним;

4.враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

5.з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Тотожні правові позиції висловлені Верховним Судом у постанові від 26 липня 2024 року (справа № 705/870/21), від 17 березня 2021 року (справа № 742/4121/18), від 20 липня 2022 року (справа № 724/1592/21) від 08 квітня 2024 року (справа № 632/822/20), від 24 липня 2024 року справа (№ 752/10024/21), від 19 червня 2024 року (справа№ 332/6221/23), від 05 червня 2024 року (справа № 643/6699/23), від 17 квітня 2024 року (справа №171/578/20).

Суд зауважує, що Наказ № 244к не містить будь-яких обґрунтувань, що б стосувалися фактів систематичності чи невиконання посадових обов`язків та їх причин. Під час складання оскаржуваного Наказу.

Відповідно до Розділу 2 посадової інструкції директора Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади від 22 січня 2022 року визначено перелік завдань та обов`язків, що покладаються на особу, яка займає посаду директора установи.

Мотивувальна частина Наказу№ 244к містить посилання на Акт перевірки фінансово-господарської діяльності установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району ЛМТГ за період з 01.01.2017 до 31.12.2022 №2103/9 від 18.12.2023 року (далі-Акт).

Судом досліджено вищевказаний Акт, однак такий не містить посилань на конкретні положення посадової інструкції директора УДЮМК Галицького району, що унеможливлює конкретизацію обставин, які стали підставою для звільнення позивачки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Даним Актом лише встановлені порушення, більшість з яких стосуються ведення бухгалтерського обліку в установі та діяльності головного бухгалтера.

Відповідно до п. 3.1. посадової інструкції головного бухгалтера УДЮМК Галицького району саме головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з урахуванням особливостей діяльності установи та технологій оброблення облікових даних. П. 3.2. вказаної посадової інструкції передбачає, що головний бухгалтер організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2020 року справа № 302/1019/18 зазначив, що при звільненні працівника з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Схожу позицію висловив Верховний Суд у постанові від 27.05.2020 року (справа № 539/4752/18-ц) відповідно до якої для застосування цієї підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових обов`язків або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов`язків, а також за дії, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справа № 266/7382/18) зазначено, що при звільненні працівника з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли і чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа№ 161/6283/16-ц), вказано, що суд, вирішуючи спір, повинен з`ясувати систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню.

З вищенаведеного слідує, що відповідач не виконав вимогу, що зобов`язує його повідомити конкретні факти порушень саме під час звільнення. Відсутність посилань на такі обставини у самому тексті наказу є недопустимим. Відповідач у оскаржуваному наказі №244к зазначає що враховує Акт перевірки від 18.12.2023 року, проте, це не звільняє його від обов`язку зазначити конкретні факти невиконання посадових обов`язків.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року справа № 705/985/22 вказав, що трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

З наведеного слідує, що недоведеність в діях працівника хоча б одного з елементів дисциплінарного проступку виключає його дисциплінарну відповідальність.

Оспорюваний Наказ № 244к місить вказівку про невиконання позивачкою посадових обов`язків без поважних причин, проте не вказано, які саме посадові обов`язки відповідно до посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку позивачка не виконувала.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 квітня 2024 року справа № 347/1392/22 систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову зчинив дисциплінарний проступок. Тотожний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 09 грудня 2021 року в справа (№ 489/58/20), від 21 червня 2023 року (справа № 212/5018/20) від 28 лютого 2024 року (справа № 299/2637/21).

У постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 299/2637/21 Верховний Суд конкретизував наведену правові позицію та зазначив, що «обов`язковою умовою для звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першою ст. 49 КЗпП України є систематичне невиконання покладених на нього трудових обов`язків. При цьому висновок про систематичне невиконання трудових обов`язків буде правомірним лише у випадку, коли після застосовуваного до нього раніше заходу дисциплінарного стягнення (який не скасований у встановленому законом порядку) такий працівник знову вчинив дисциплінарний проступок».

До тотожного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 161/6283/16-ц), де зазначив, що при системному аналізі норм трудового законодавства слід дійти висновку, що порушення трудової дисципліни вважається систематичним, якщо працівник, який мав дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни (яке з нього не зняте або не втратило юридичного значення зі спливом часу), порушив її знову. Вирішуючи такий спір, суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть враховуватись і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Тобто, ключовою умовою, яка свідчить про систематичність порушень є наявність дисциплінарного стягнення, яке є чинним на момент звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Суду не надано доказів, що протягом останнього року, що передував звільненню (в тому числі першому звільненню від 07.02.2024 р.), до позивачки застосовувалися будь-які дисциплінарні стягнення. Таким чином відповідач не мав законних підстав звільняти позивачку за систематичне невиконання посадових обов`язків.

Окрім цього, Наказ про поновлення на роботі №243к та Наказ про звільнення №244к видані в один і той самий день - 29.07.2024 р, з інтервалом в 1 хвилину, тобто фактично позивачку не було допущено до виконання посадових обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року справа (№ 9901/743/18) зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 травня 2022 року справа (№ 703/3231/20), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на них трудовим договором, судам потрібно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 1471, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

До тотожних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року :права № (161/6283/16-ц), у постанові від 17 серпня 2022 року (справа № 761/44725/19). 28 лютого 2024 року (справа № 299/2637/21).

Відповідачем не надано відомостей про те, що за результатами перевірки Управлінням фінансового контролю Департаменту Адміністрація міського голови» Львівської міської ради фінансово-господарської діяльності УДЮМК Галицького району, що викладено в Акті від 18.12.2023 року №2103/9 позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав звільняти ОСОБА_4 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Крім цього, відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Порушення, що зазначені в Акті, були виявлені 18.12.2023, а звільнення відбулося 29.07.2024 року, тобто більш, ніж через сім місяців з моменту їх виявлення, що свідчить про неможливість відповідачем застосовувати дисциплінарне стягнення щодо ОСОБА_4 .

Також, відповідно до п. 1.1. посадової інструкції директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади директор призначається та звільняється з посади начальником управління молодіжної політики департаменту розвитку Львівської міської ради за погодженням міським головою Львова.

В свою чергу Наказ №244к містить візи директора юридичного департаменту Гелени Пайонкевич та головного спеціаліста відділу молодіжної політики Ірини Самбірської, підпис міського голови Львова відсутній.

Крім цього, відповідно до постанови Галицького районного суду м. Львова від 10.10.2024 року у справі №461/7990/24, начальника Управління спорту та молодіжної політики департаменту розвитку Львівської міської ради Нікуліна Антона Володимировича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірітридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Як вбачається із вищевказаної постанови, в ході проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі перевірки на предмет додержання законодавства про працю встановлено, що адміністрацією Управління спорту та молодіжної політики департаменту розвитку Львівської міської ради, надано наказ від 29.07.2024 №244к, відповідно до якого ОСОБА_4 звільнено з посади директора Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади 29.07.2024 відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, враховуючи акт перевірки фінансово-господарської діяльності установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 №2103/9 від 18.12.2023, однак адміністрацією Управління не надано документів, які б свідчили про те, що роботодавцем було зажадано від ОСОБА_4 письмові пояснення, чим порушено вимоги ст.148, ч.1 ст.149 КЗпП України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.41 КУпАП.

Вказаною постановою суду додатково підтверджуються порушення відповідачем законодавства про працю при звільненні ОСОБА_4 .

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_4 відбулось з вищенаведеними порушеннями вимог трудового законодавства, без належних на те підстав, а тому слід визнати незаконним та скасувати наказ Управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради № 244к від 29.07.2024 року про звільнення з роботи ОСОБА_4 з посади директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади та поновити ОСОБА_4 на посаді директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивачка у позовній заяві просить стягнути з управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.07.2024 року по дату поновлення з розрахунку 1525, 87 грн. за один робочий день.

З доводів представників відповідача та наявних у матеріалах справи довідки виданої УДЮМК Галицького району ЛМТГ Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради та наказу Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради від 07.02.2024 №14к встановлено, що УДЮМК Галицького району ЛМТГ є самостійною юридичною особою та саме нею здійснюється нарахування та виплата заробітної плати її директору.

З вищевказаного слідує, що управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради не є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачка хоч і призначалась та звільнялася наказами відповідача, однак перебуває у трудових відносинах із установою дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади, отримує заробітну плату саме за рахунок коштів вказаної установи.

Згідно ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Визначення відповідачів, предмета й підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду.

Слід зазначити, що у підготовчому судовому засіданні судом ставилося на обговорення питання щодо необхідності залучення до участі у справі інших учасників, однак відповідних клопотань сторонами не заявлено.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 від відступила від правового висновку об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі, визначивши, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, не отриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі надалі звернутися до суду з позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,суд -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Управління спорту та молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради № 244к від 29.07.2024 року про звільнення з роботи ОСОБА_4 з посади директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади.

Поновити ОСОБА_4 на посаді директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_4 допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_4 (адреса реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

представник позивача ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 );

відповідач Управління спортута молодіжноїполітики Департаментурозвитку Львівськоїміської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл.Ринок, 1; ЄДРПОУ 40982389;

представник відповідача - Шмотолоха Оксана Петрівна (адреса: 79008, м. Львів, пл.Ринок, 1);

представник відповідача - ОСОБА_3 (адреса: 79008, м. Львів, пл.Ринок, 1).

Повний текст судового рішення складено та підписано 28 листопада 2024 року.

Головуючий суддя Олександр КІТОВ