Рішення

від 26.11.2024 по справі 445/900/24

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/900/24

провадження № 2/445/602/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М. В.

секретаря судового засідання Назар С.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Іванчишин Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини разом з батьком та просить визначити місце проживання дитини, а саме сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 січня 2010 року. Від подружнього життя у позивача і відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 . 17 травня 2023 року Золочівським районним судом Львівської області ухвалено рішення, яким задоволено позов до ОСОБА_4 про припинення шлюбу з позивачем. Вимога про визначення місця проживання сина у справі про розірвання шлюбу до суду не заявлялася і по судах така не розглядалася. Акт правосуддя, яким припинено шлюб, в апеляційному порядку не оскаржувався і вступив у законну силу. У січні 2023 року відповідачка виїхала за кордон, де перебуває і зараз. Дитина залишилася проживати з позивачем, ним і виховується. З відповідачки на підставі судового наказу Золочівського районного суду Львівської області від 30 березня 2023 року в мою користь стягнуто аліменти на утримання дитини, яка фактично залишилась проживати з позивачем, виховується тільки ОСОБА_1 , перебуває на його повному утриманні і забезпеченні.Враховуючи ці обставини, а також заперечення відповідачки проти документального закріплення місця проживання нашої дитини разом з батьком, з цього приводу між сторонами виник спір, за розв?язання якого ОСОБА_1 змушений звернутися до суду. Враховуючи, що батьківські обов?язки щодо сина виконує тільки батько, доцільно визначити місце проживання останнього зі ОСОБА_1 . Ставлення сина до матері, котру він не бачив близько двох років, позивачу невідоме.

Позивач та його представник в судове засідання прибули, позов підтримують з підстав наведених в позовній заяві, просили позов задоволити.

Відповідачка в судове засідання не прибула, хоча про час та місце проведення такого повідомлена належним чином. Однак подала заяву про визнання позову якою не заперечує, щодо місця проживання дитини саме з позивачем.

Представник органу опіки та піклування в судове засіданні прибула, позовні вимоги підтримує.

Суд, дослідивши та перевіривши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, щов задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

30.01.2010 сторони зареєстрували шлюб.

Від шлюбу у сторін є спільна дитина: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилаючись на свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Золочівського районного управління юстиції Львівської області 15 вересня 2010 року.17.05.2023 р. Золочівським районним судом ухвалено рішення № 445/232/23 про розірвання даного шлюбу.

Із акту обстеження матеріально-побутових умов від 18.04.2024 вбачається, що ОСОБА_1 проживає в будинку за адресою АДРЕСА_1 , разом із сином ОСОБА_5 .Із рішення виконавчого комітету № 2338 від 15.03.2024 Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області вбачається, що таким вирішено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 .

Із висновку комісії із захисту прав дитини Золочівської міської ради від 27 лютого 2024 року № 65 вбачається, що таким надано висновок щодо визначення місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Таким чином судом безспірно встановлено, що дитина ОСОБА_5 проживав та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із батьком, позивачем по справі ОСОБА_1 .

Крім цього судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету № 2338 від 15.03.2024 Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області уже прийнято рішення щодо визначення місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Таке рішення ніким не оспорюється, а тому є обов`язковим до виконання.

Cуд бере до уваги те, що позивач та дитина проживають за однією адресою.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому, той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Варто зазначити, що в справі наявна заява відповідачки ОСОБА_4 у якій зазначено, що вона не заперечує проти визначення місця проживання їхньої спільної дитини разом батьком ОСОБА_1 і просить його задоволити.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша та четверта статті 12 ЦПК України).

Оскільки, у дитини ОСОБА_5 є зареєстроване місце проживання, за яким він фактично проживає разом із позивачем, яке ніким не оспорюється і вимоги позивача не стосуються зміни місця проживання дитини, то суд вважає, що в даному випадку між сторонами відсутній спір, який підлягає захисту в судовому порядку.

Крім того, як із змісту позовної заяви, так і із самої заяви відповідачки про визнання позову слідує, що вона не заперечує проти того, щоб її з позивачем неповнолітня дитина проживала разом з батьком.

А тому, суд, беручи до уваги вищенаведені обставини та докази, приходить до переконання, що в задоволенні позову про визначення місця проживання дитини слід відмовити.

Керуючись ст. 23, 247, 258, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 26.11.2024 року.

Суддя М.В. Бакаїм