Постанова

від 27.11.2024 по справі 526/600/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/600/23 Номер провадження 22-ц/814/3388/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 липня 2024 року, ухвалене суддею Максименко Л.В., повний текст рішення складений дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_1 до Лютенської сільської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

24.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лютенської сільської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому просила суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 терміном два місяці.

Позовні вимоги мотивовані тим, що брат ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проживав по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відповідно до довідки виконавчого комітету Лютенської сільськоїради Миргородськогорайону Полтавськоїобласті від 17.01.2023 №37, ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований один станом на 17.02.2021 за адресою: АДРЕСА_1 . Інших зареєстрованих осіб за вищевказаною адресою не значилося. Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно земельна ділянка площею 3,140 га, розташована на території Лютенської (Рашівської) сільської ради, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У січні 2023 знайома позивача, яка проживає в с. Рашівка Миргородського району Полтавської області, звернулася до ОСОБА_1 з проханням заселити до будинку, в якому проживав ОСОБА_2 , переселенців, які втратили житло. Перш ніж заселяти до будинку сім`ю біженців, ОСОБА_1 вирішила навести лад, забрати звідти зайві та не потрібні речі. Під час прибирання будинку ОСОБА_1 знайшла стару валізу з документами, де серед паперів виявила заповіт. Як виявилося, за життя, а саме 25.09.2018 ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 . Вказаний заповіт було посвідчено секретарем Рашівської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за №76. Вказаний заповіт є чинним. Про наявність цього заповіту ОСОБА_1 не було відомо. Відразу ж після того, як виявила заповіт, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Заєць Н.М. з приводу оформлення спадщини після померлого ОСОБА_2 , проте ОСОБА_1 було відмовлено в цьому у зв`язку з тим, що нею пропущено строк для прийняття спадщини, про що нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.02.2023. Спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася, що у свою чергу говорить про відсутність інших спадкоємців після померлого спадкодавця ОСОБА_2 . ОСОБА_1 уявлення не мала, що брат залишив заповіт, яким заповів своє майно їй, тому не могла претендувати на спадщину. Тим більше, оформлення спадщини за законом є майже неможливим, оскільки доводити родинні відносини з померлим ОСОБА_2 досить проблематично через втрату документів, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем. Вважає, що пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не було відомо про наявність заповіту, тому ОСОБА_1 має право на визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Лютенської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заповіт, складений ОСОБА_2 07.08.2019, скасував попередній його заповіт від 25.09.2018 на ім`я позивача. Судом встановлено, що спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_2 за його останнім заповітом є ОСОБА_3 . Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця. Лише за відсутності спадкоємців відповідачем може виступати територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Враховуючи вказане, належним відповідачем у даній справі має бути ОСОБА_3 , а у випадку його смерті на час розгляду справи, особи, які прийняли спадщину після нього, оскільки надання права на спадкування позивачці шляхом визначення додаткового строку для прийняття спадщини прямо впливає на права осіб, які спадщину вже прийняли у встановленому порядку за законом та їх спадкоємців, у свою чергу. Однак, позов подано до єдиного відповідача Лютенської сільської ради, з заявою про залучення до справи як відповідача ОСОБА_3 позивач до суду не зверталася, натомість, неодноразово зверталася до суду із заявами про розгляд справи без її участі, фактично виявила байдужість до наявного судового процесу, ініційованого її ж позовом. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити саме з тих підстав, що позов заявлений до неналежного відповідача. У зв`язку з цим судом не оцінювалися причини поважності пропуску строку ОСОБА_1 на звернення із заявою про прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що окрім ОСОБА_1 , будь які інші особи, які входили б до кола спадкоємців, не зверталися до нотаріуса із заявами щодо прийняття та/або відмови від прийняття спадщини, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася. Спадкодавець на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 , що виключає фактичне прийняття спадщини у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Вказані обставини підтверджено належними доказами, а саме: довідкою виконавчого комітету Лютенської сільської ради від 17.01.2023 №37; постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що Лютенська сільська рада Миргородського району Полтавської області є неналежним відповідачем у справі. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції взагалі не оцінював поважність причин пропуску строку на звернення з заявою про прийняття спадщини. Натомість, самостійно без врахування доказів та обставин справи, а також повідомлення нотаріуса, визначив спадкоємця за заповітом - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим судом досить детально досліджувалося питання чинності самого заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , який не прийняв спадщину, а не підстави для продовження строку для прийняття спадщини, що безпосередньо є предметом спору. В оскаржуваному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 фактично виявила байдужість до наявного судового процесу, ініційованого нею ж. ОСОБА_1 дійсно не була присутньою у судовому засіданні у ході розгляду справи, про причини неявки неодноразово належним чином повідомляла суд. До постановлення оскаржуваного рішення їй не було відомо про наявність заповіту, складеного на ім`я ОСОБА_3 , тому вона не могла передбачити його участь у судовому засіданні в якості відповідача, до того ж їй не відомо його місце проживання, оскільки він більше 10 років проживає у російській федерації, будь який зв`язок з ним відсутній. ОСОБА_1 проживає в іншому районі, що є досить віддаленим від Гадяцького районного суду Полтавської області, тому через територіальну віддаленість та сімейні обставини не була присутня в судовому засіданні під час розгляду справи, але даний факт не може свідчити про її байдужість до наявного судового процесу. Зауважує, що ч. 3 ст. 53 ЦПК України передбачено, якщо при підготовці справи до розгляду суд встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Проте, Гадяцький районний суд Полтавської області, встановивши, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_3 як спадкоємця за заповітом, не залучив його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а прийняв незаконне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав звернення до неналежного відповідача. Щодо чинності заповіту ОСОБА_2 від 25.09.2018, про існування якого стало відомо у січні 2023, вважає, що суд не в праві визначати незаконність вказаного правочину, оскільки у даному випадку це компетенція виключно нотаріуса, у якого буде відкрита спадкова справа. До того ж, в оскаржуваному рішенні зазначено, що із витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №71162013 від 16.01.2023 вбачається, що за життя ОСОБА_2 склав два заповіти від 25.09.2018 та від 07.08.2019, які значаться чинними. Тому посилання суду на частини 2, 3, 4 ст. 1254 ЦК України як на підставу для відмови у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, є недоречними. Зазначає, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно ураховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовезасідання апеляційногосуду 27.11.2024не з`явилися учасникисправи,вони належнимчином повідомленіпро дату,час імісце розглядусправи шляхомнаправлення 24.10.2024судових повістокпро викликдо судуу цивільнійсправіна електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 75-77), які були доставлені до електронних кабінетів, та засобами поштового зв`язку. 13.11.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі. Відповідач Лютенська сільська рада Миргородського району Полтавської області повідомлений належним чиномпро дату,час імісце розглядусправи шляхомнаправлення судовоїповістки провиклик досуду уцивільній справі у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України на електронну пошту, яка була доставлена до електронної скриньки 31.10.2024 (а.с. 76). При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 17.09.2024 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка, площею 3,140 га, що розташована на території Рашівської сільської ради (а.с. 12).

25.09.2018 у с. Рашівка Гадяцького району ОСОБА_2 на випадок своєї смерті залишив заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Рашівської сільської ради Ярошенко О.О. та зареєстрований в реєстрі за №76, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що за законом належатиме йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Із витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №71162013 від 16.01.2023 судом першої інстанції встановлено, що за життя ОСОБА_2 склав два заповіти від 25.09.2018 та від 07.08.2019, які значаться чинними (а.с. 8-9).

07.08.2019 ОСОБА_2 на випадок своєї смерті склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Рашівської сільської ради Гадяцького району Ярошенко О.О. та зареєстрований в реєстрі за №90, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 42).

Вказаний заповіт на даний час є чинним та не визнаний недійсним.

За таких обставин, суд першої інстанції визнав, що заповіт, складений ОСОБА_2 07.08.2019, скасував попередній його заповіт від 25.09.2018 на ім`я позивача і спадкоємцем всього його майна за заповітом є ОСОБА_3 .

Отже, судом першої інстанції встановлено, що спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_2 за його останнім заповітом є ОСОБА_3 .

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.02.2023 приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М., позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що вона пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини та роз`яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини може бути вирішено судом (а.с. 13).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Згідно статей 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особина випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша, друга статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно роз`яснень, викладених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно вимоги ППВС України від 30.05.2008 №7, Інформаційного листа ВСС України від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Тобто належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця. Лише за відсутності спадкоємців відповідачем може виступати територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 03.10.2018 у справі №2516/1356/12-ц (провадження №61-28938 св 18); від 15.01.2020 у справі №200/9984/16-ц (провадження №61-11977 св 19); від 25.03.2020 у справі №140/871/16-ц (провадження №61-38046 св 18), від 20.12.2021 у справі №502/1603/18 (провадження №61-10329св21), які судом першої інстанції враховано при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин на підставі ч. 4ст. 263 ЦПК України.

Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права у відповідності до вимогст.51ЦПК України звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача повинна виходити від позивача.

Із зазначених вище норм законодавства та з урахуванням принципу диспозитивності вбачається, що суд позбавлений можливості самостійно залучати належного відповідача з власної ініціативи, так як це є правом виключно позивача.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61 цс 18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є визначення позивачу ОСОБА_1 додаткового строку два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом від 25.09.2018 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її брата ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно ч.2,3ст.1254ЦК України з аповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 21.11.2022 у справі №754/16978/21.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 терміном два місяці.

При цьому, у позовній заяві зазначено, що відразу ж після того, як ОСОБА_1 виявила заповіт, вона звернулася до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Заєць Н. М. з приводу оформлення спадщини після померлого ОСОБА_2 , проте їй було відмовлено в цьому у зв`язку з тим, що нею пропущено строк для прийняття спадщини, про що нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.02.2023. Спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася, що, у свою чергу, вказує на відсутність інших спадкоємців після померлого спадкодавця.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.09.2018 ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Рашівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, на що він за законом матиме право (а.с. 7).

Згідно витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №71162013 від 16.01.2023, заповіт ОСОБА_2 від 25.09.2018 зареєстровано у спадковому реєстрі за №63195958, є чинним (а.с. 8).

Крім того, 07.08.2019 ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Рашівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_2 заповів ОСОБА_3 все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, на що він за законом матиме право (а.с. 42).

Згідно витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №71162013 від 16.01.2023, заповіт ОСОБА_2 від 07.08.2019 зареєстровано у спадковому реєстрі за №64633664, є чинним (а.с. 9).

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дійшов правильного висновку, що позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини пред`явлений лише до Лютенської сільської ради та фактично стосується спадкоємця за заповітом від 07.08.2019 - ОСОБА_3 , який не приймав участі у розгляді даної справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції взагалі не оцінював поважність причин пропуску строку на звернення з заявою про прийняття спадщини, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, тому відсутні підстави для дослідження поважності причин пропуску вказаного строку. За загальним правилом згідно вимог ст. 1254 ЦК України новий заповіт скасовує попередній заповіт, суд першої інстанції звернув увагу на наявність нового чинного заповіту на користь спадкоємця ОСОБА_5 , який до участі у справі не був притягнутий. Сторона позивача не була обмежена у реалізації свого процесуального права щодо залучення до участі у справі в якості співвідповідача (заміни відповідача) ОСОБА_5 за умови дотримання вимог частин 1-3 ст. 51 ЦПК України. Зокрема, ч. 3 ст. 51 ЦПК України передбачає дії позивача у випадку, коли позивач не знав та не міг знати про підстави такого залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Сторона позивача таким правом не скористалася.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 липня 2024 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов