Постанова

від 19.11.2024 по справі 635/7614/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 635/7614/23

провадження № 22-ц/818/2640/24

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_3 ,

третя особа: Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2024 року у складі судді Савченка Д.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Просив визначити йому додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті сестри - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра позивача ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач у 2021 році, після смерті племінника знайшов заповіт від 29.09.2008 складений його сестрою на його користь. Тому звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини позивачу відмовлено постановою державного нотаріуса Кормілець Ю.М., оскільки позивачем не доведено факт прийняття спадщини. Про існування заповіту він не знав, вважав що спадщину прийняв син покійної сестри, тому звернувся в нотаріальну контору лише у грудні 2021 року. Вважає, що його необізнаність про існування заповіту є поважною причиною для надання йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2024 року в задоволенні позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем усупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних, допустимих, достатніх і переконливих доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Суд виходив з того, що показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків доведено, що позивачу було відомо про обставини його складання ОСОБА_4 заповіту на його користь та відповідно про існування заповіту та наявне у нього право на спадкування. Крім цього суд взяв до уваги, що позивач посилаючись на те, що про існування заповіту він дізнався наприкінці липня 2021 року, із заявою про прийняття спадщини звернувся до нотаріуса лише у грудні 2021 року, а до суду звернувся у серпні 2023 року. При цьому будь-якого переконливого обґрунтування причин звернення до суду через 1 рік 8 місяців після одержання відмови нотаріуса позивачем суду не надано; посилання на проведення військових дій і погане самопочуття носять загальний характер і не є поважними.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не повно встановлені обставини у справі та ухвалене рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Суд безпідставно взяв до уваги показання свідків з боку відповідача та не взяв до уваги показання свідків, яких просив допитати позивач. Зазначає, що про наявність заповіту дізнався після смерті племінника, коли прибирав речі у будинку, а не після смерті сестри - спадкодавці. Судом не враховано, що невеликий проміжок часу між складанням заповіту та смертю сестри позбавило можливості сестру повідомити позивача про його складання. Зроблені судом висновки про те, що заповіт на його ім`я був складений з метою уникнення від відповідальності сина спадкодавці не обґрунтовані та незаконні. ОСОБА_5 є власником спадкового майна з часу відкриття спадщини та незалежно від її оформлення, оскільки є спадкоємцем першої черги та на час смерті спадкодавці проживав разом з нею. Висновки суду ґрунтуються лише на показаннях допитаних в судовому засіданні свідків, яким обставини складання заповіту безпосередньо відомі не були. Все що вони пояснили суду відомо їм лише з чужих слів та не є достовірним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність заповіту та свідомо не звертався до нотаріальної контори для прийняття спадщини , а звернувся лише після смерті свого племінника ОСОБА_5 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.

Як встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.11.2008.

ОСОБА_1 є братом ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

29.09.2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Єнютіною В.Є., яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , що підтверджується повторною копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 30.06.2022.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на час смерті останньої були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 , а саме: з 12.04.2003 по 03.12.2021 (лист Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 12.09.2022 вих.№534/03-22, від 06.09.2022 вих.№514/03-22).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

16 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , але постановою від 23.12.2021 останньому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не подав відповідну заяву протягом 6 місяців зі смерті спадкодавиці.

17.08.2022 ОСОБА_2 звернулась до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 .

З листа Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області від 05.10.2023 вих.№2204/01.16 убачається, що після смерті ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини від 16.12. 2021 звернувся лише ОСОБА_1 .

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Право особи на відмову від прийняття спадщини може бути реалізоване, зокрема, й шляхом неподання спадкоємцем протягом встановленого ЦК України строку заяви про прийняття спадщини, а реалізація цього права передбачає виникнення чи можливість виникнення в інших осіб права на спадкування та, як наслідок, набуття ними матеріального права, втручаючись у яке, потрібно дотримуватися, зокрема, й принципу «пропорційності».

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (статті 1261-1262 ЦК України).

Спадкоємці за законом здійснюють право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.

ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_4 тому є її спадкоємцем за законом другої черги, що підтверджується даними свідоцтв про народження ( а.с. 10,11).

В позовній заяві від 29.08.2023 ОСОБА_1 повідомляє суду, що наприкінці 2021 року, перебираючи старі речі в будинку, в тому числі численні папери, випадково знайшов заповіт сестри складений на його ім`я. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 не має ( а.с. 2 - 5).

Матеріали справи свідчать, що про існування правонаступника і відповідно спадкоємця ОСОБА_4 - ОСОБА_7 позивачу стало відомо лише у листопаді 2023 року. У зв`язку з чим представник позивача надав суду клопотання про заміну первісного позивача - Височанську селищну раду Харківського району Харківської області на ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 81, 86 - 87).

Таким чином зміна правової позиції позивача щодо усвідомлення ним, що після смерті сестри її спадкоємцем є її син зумовлена не його власною обізнаністю про існування спадкоємця, а активними діями особи яка набула право на спадкування майна, що охоплене заповітом.

Тому судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що за час життя сина спадкоємиці - ОСОБА_7 та відсутності у нього відомостей про заповіт він ніяких підстав для свого спадкування не бачив.

Зазначене свідчить про те, що незалежно від його обізнаності про існування заповіту, він як спадкоємець другої черги, усвідомлюючи що у ОСОБА_4 немає інших спадкоємців мав право у 6 - ти місячний строк з дня відкриття спадщини ( 06 листопада 2008 ) звернутися із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець за законом.

Факт усвідомлення спадкоємцем кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв`язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім`я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Крім цього під час розгляду вищезазначеної цивільної справи Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

Матеріали справи містять належні докази того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином ОСОБА_4 та на час смерті останньої був зареєстрований разом зі спадкодавцем ( а.с. 33), тому відповідно до ч. 1 статті 1269 ЦК Українивважається таким що прийняв спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 32).

Згідно наданого відповідачкою ОСОБА_2 ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 26).

З відповіді Височинської селищної ради від 06.09.2022 № 514/03-22 ОСОБА_5 на день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним, на день його смерті за зазначеною адресою ніхто не був зареєстрований.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини (ч. 4 ст. 1268 ЦКУ).

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

З заявою про принянття спадщини після смерті ОСОБА_5 в інтересах малолітнього сина звернулась мати ОСОБА_2 (а.с. 35).

Таким чином, оскільки у відповідності до вимог ст. 1268 ЦК України малолітній син спадкодавця ОСОБА_3 не відмовився від спадщини, він вважається таким, що її прийняв.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного

доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В супереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що про існування у нього права на спадкування в порядку спадкування за законим чи за заповітом після смерті сестри йому стало відомо лише у червні 2021 року.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів об`єктивні, непереборні та істотні обставини, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини не встановлені.

З огляду на зазначене втручання у права спадкоємця, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

Враховуючи викладене судова колегія доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, у задоволені позову ОСОБА_1 належить відмовити з мотивів викладених в редакції цієї постанови.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі залишення позовних вимог без задоволення з інших мотивів, судові витрати не підлягають перерозподілу.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2024 року - змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2024 року

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук