Рішення

від 23.10.2024 по справі 457/1578/24

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/1578/24

провадження №2/457/303/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Ярова О.Ю,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування Бориславської міської ради, Служба у справах дітей Бориславської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування Бориславської міської ради, Служба у справах дітей Бориславської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували. Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Разом з ОСОБА_1 фактично проживає його дружина - ОСОБА_4 та дитина - ОСОБА_3 , яка не є зареєстрованою разом з позивачем через відсутність згоди на це матері. Позивач та його дружина не мають дітей та мають намір удочерити ОСОБА_3 після позбавлення її матері- ОСОБА_2 батьківських прав. Підставою позбавлення відповідачки батьківських прав є те, що вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться її розвитком, не підтримує з нею ніяких стосунків, самоусунулась від допомоги при вихованні та утриманні дитини, також те, що позивачка не буде позитивно впливати на розвиток дитини. Відповідачка свідомо ухиляється від виконання материнських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток. Своєю поведінкою відповідачка негативно впливає на духовний та моральний розвиток дитини. Жодних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні відповідачкою її малолітньої доньки ОСОБА_5 немає. Крім цього вказує, що оскільки батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тому вважає що з відповідачки необхідно стягнути аліменти у розмірі частки з усіх видів заробітку. Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 у розмірі частки з усіх видів заробітку.

Ухвалою судді від 26 серпня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року підготовче провадження в справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак його представник - адвокат Крамар Ю.М. подав до суду заяву в якій просив суд проводити розгляд позовної заяви у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, однак подала до суду заяву в якій просила суд проводити у її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Бориславської міської ради як представник органу опіки і піклування Бориславської міської ради за викликом суду не з`явилася, подала суду письмове клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30 травня 2023 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували 08 вересня 2007 року шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції, про що зроблений відповідний актовий запис № 165.

Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №604-ц від 28 травня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Згідно Акту МПП «Бескид» від 27 травня 2024 року було проведено обстеження по факту проживання мешканців будинку АДРЕСА_1 , в будинку зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , фактично проживають без реєстрації - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Як вбачається з відповіді адміністратора відділу надання адміністративних послуг Бориславської міської ради від 26 травня 2024 року щодо реєстрації місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято рішення про відмову в наданні такої послуги оскільки мати дитини - ОСОБА_2 не надала згоду на реєстрацію малолітньої дитини за вказаною адресою.

Згідно акту обстеження умов проживання від 23 травня 2024 року, складеного начальником СуСД Бориславської міської ради, за адресою: м. Борислав вул. Заньковецької, 9, помешкання забезпечено всіма необхідними для нормальної життєдіяльності умовами. За адресою фактично проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 . Дитина має окреме спальне ліжечко, шафу, куток дозвілля.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини

Згідно зі ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 150 СК України встановлює обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини та передбачає, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно ч. 2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності з ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

У відповідності з ч. 4 ст.155 СК України ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Згідно із п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, а відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Оскільки згідно з чинним законодавством України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов`язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.

Невиконання батьківського обов`язку з боку відповідачки суперечить ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 07 вересня 2023 року про надання висновку до суду про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зокрема, вказаним висновком встановлено, що мама дитини - ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, проживає окремо, участі у вихованні дитини не приймає. ОСОБА_2 самоусунулася від виховання дочки ОСОБА_3 та подала заяву шо не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд у своїй постанові від 24.10.2018 по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, у ході розгляду справи знайшли своє підтвердження ті обставини, що відповідачка не бере участі в матеріальному утриманні дочки, не займається її вихованням та лікуванням, а тому, на думку суду, наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 .

Окрім цього, згідно долученої до матеріалів справи нотаріально-завіреної заяви ОСОБА_2 вбачається, що остання відмовляється від батьківських прав на доньку та дає згоду на позбавлення її батьківських прав щодо неї.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачка самоусунулася від виховання своєї доньки, не бажає нести за неї відповідальність і виконувати свій батьківській обов`язок, жодних спроб на відновлення відносин із нею не робить, наміру змінити своє ставлення до дитини не виявляє, більше того, не заперечила щодо позбавлення її батьківських прав, тому суд приходить до висновку, що відповідачку ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав відносно дочки - ОСОБА_3 , що відповідатиме інтересам дитини.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зі змісту ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, вирішуючи питання про розмір аліментів, який належить стягувати з відповідачки на користь позивача на утримання їх малолітньої доньки, при встановленні розміру аліментів, суд з урахуванням вимог ст. 182 СК України та те, що кожен з батьків рівноцінно несе обов`язок щодо утримання дитини, те, що дитина проживає спільно з батьком, який нею опікується постійно, і об`єктивно несе більші витрати на її утримання, те, що відповідачка не заперечила щодо задоволення позовних вимог і сплати аліментів у відповідній частці, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частки її доходу, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до її повноліття, на користь позивача, що буде відповідати інтересам дитини та обох батьків.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Датою подачі позову є 22 серпня 2024 року, а тому аліменти стягувати від дня пред`явлення позову - з 22 серпня 2024 року.

Зазначене не позбавляє сторони в подальшому при зміні обставин, передбачених ст.192 СК України, звернутись до суду про зміну розміру аліментів.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття, щомісячно, починаючи стягнення з 22 серпня 2024 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Орган опіки і піклування Бориславської міської ради, ЄРДПОУ: 22400792, юридична адреса: 82200, м. Борислав, вул.Шевченка, 42;

Служба у справах дітей Бориславської міської ради, ЄРДПОУ: 35528757, юридична адреса: 82200, м. Борислав, вул.Шевченка, 42.

Суддя: В. І. Марчук