Ухвала

від 26.11.2024 по справі 947/2075/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/2075/21

Провадження № 2/947/86/24

УХВАЛА

26.11.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки земельної ділянки та домоволодіння у натурі зі спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді в порядку загального позовного провадження перебування цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провиділ внатурі часткинерухомого майна, в якій позивачка, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 02.06.2021 року, просить суд:

- виділити зі складу домоволодіння, яке належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі 39/80 часток, яка складається з приміщень у житловому будинку під літ. «А»: 1-1 житлова, площею 11,8 кв.м.; 1-2 кухня, площею 5,6 кв.м.; 1-7 санвузол, площею 3,2 кв.м.; 1-8 коридор, площею 3,3 кв.м.; 1-9 веранда, площею 3,8 кв.м.; 1-10 підсобне, площею 6,9 кв.м.; 1-11 коридор, площею 1,9 кв.м.; 1-12 комора, площею 0,6 кв.м.; 1-13 житлова, площею 639 кв.м.; 1-14 коридор, площею 2,6 кв.м.; 1-15 житлова, площею 9,7 кв.м.; житлова площа 28,4 кв.м., загальна площа 56,3 кв.м.; у житловому будинку під літ. «К» в цілому житловою площею 40 кв.м., загальною площею 58,2 кв.м., на користь ОСОБА_1 ;

- виділити зі складу земельної ділянки, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:13:016:0149, в натурі 39/80 часток, що складає 0,0301 га на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15.05.2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про призначення повторної судової будівельно-технічноїі судовоїземельно-технічноїекспертиз задоволено. Призначено по цивільній справі №947/2075/21, повторну судову будівельно-технічну експертизу та судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Український незалежний інститут судових експертиз» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 20, офіс 32; код ЄДРПОУ 41296494). Витрати по проведенню експертизи покладені на ОСОБА_2 .

Тієї дати, Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою зупинено провадження по справі на час проведення повторної судової будівельно-технічноїі судовоїземельно-технічноїекспертиз.

ОСОБА_1 будучи незгодною з вказаною ухвалою про призначення повторної судової експертизи, звернулась з відповідною апеляційною скаргою, за наслідком розгляду якої постановою Одеського апеляційного суду від 04.12.2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 15.05.2023 року залишено без змін.

14.08.2024 року до суду надійшли матеріали цивільної справи №947/2075/21, разом з висновком судових експертів Українського незалежного інституту судових експертиз №321/02-2024 від 24.07.2024 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14.08.2024 року поновлено провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання на 16.09.2024 року о 14:00 хв.

Про дату, час і місце призначення вказаного підготовчого судового засідання позивачка ОСОБА_1 повідомлялась засобами поштового зв`язку шляхом скерування копії вказаної ухвали суду, разом з судовою повісткою, на її ім`я на адресу її місця проживання, визначену особисто нею у позові та подальших заявах з процесуальних питань, якою є : АДРЕСА_1 , разом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Однак вказане поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, ОСОБА_1 у відповідності до приписів статті 128 ЦПК України належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання на 16.09.2024 року о 14 год. 00 хв.

Однак, у підготовче судове засідання призначене на 16.09.2024 року позивачка та/або її представник не з`явились, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце проведення судового засідання, не повідомивши суд про причини неявки та не надавши до суду заяви про розгляд справи за її відсутності.

Приймаючи першу неявку сторони позивача, судом було ухвалено відкласти засідання на 21.10.2024 року о 14:30.

Про дату, час і місце призначення вказаного підготовчого судового засідання на 21.10.2024 року о 14:30, позивачка ОСОБА_1 також повідомлялась засобами поштового зв`язку шляхом скерування відповідної судової повістки повідомлення, на її ім`я на адресу її місця проживання, визначену особисто нею у позові та подальших заявах з процесуальних питань, якою є : АДРЕСА_1 , разом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Однак вказане поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Разом з тим, суд зазначає, що 18.10.2024 року до суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 адвоката Сімоненко Р.О. з повідомленням про розірвання договору про надання правничої допомоги з ОСОБА_1 та припинення адвокатом дій з її представництва.

Тієї ж дати - 18.10.2024 року, безпосередньо до канцелярії суду позивачкою ОСОБА_1 було подано клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 21.10.2024 року, з підстав лікування та поганим самопочуттям, через підвищений тиск.

Враховуючи вказані обставини, судом встановлено, що ОСОБА_1 у відповідності до приписів статті 128 ЦПК України, а також безпосередньо обізнана, про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання призначеного на 21.10.2024 року о 14 год. 30 хв.

У підготовче судове засідання призначене на 21.10.2024 року позивачка не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце проведення судового засідання, не надавши до суду заяви про розгляд справи за її відсутності.

21.10.2024 року судом було ухвалено відмовити у клопотанні позивачки про відкладення судового засідання, з підстав необґрунтованості викладених обставин та не надання жодних доказів на підтвердження викладених доводів не можливості з`явитись до судового засідання, як і доказів проходження лікування чи страждання на хвороби, приймаючи одночасно, що відповідна заява була подана позивачкою особисто безпосередньо в приміщенні суду.

За наслідком чого, з урахуванням думки сторони відповідача, приймаючи повторну поспіль неявку сторони позивача до судових засідань на стадії підготовчого провадження, судом було ухвалено закрити стадію підготовчого провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.11.2024 року о 10 год. 00 хв.

19.11.2024 року, безпосередньо до канцелярії суду позивачкою ОСОБА_1 було подано клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 26.11.2024 року о 10 год. 00 хв., з підстав лікування за трьома захворюваннями.

Враховуючи вказані обставини, судом встановлено, що вказані дії свідчать про повну обізнаність ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення судового засідання призначеного на 26.11.2024 року о 10 год. 00 хв.

У судове засідання призначене на 26.11.2024 року позивачка не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце проведення судового засідання, не надавши до суду заяви про розгляд справи за її відсутності.

Розглянувши подане позивачкою клопотання про відкладення судового засідання, 26.11.2024 року судом було ухвалено відмовити у його задоволенні, з підстав необґрунтованості викладених обставин та не надання жодних доказів на підтвердження викладених доводів не можливості з`явитись до судового засідання, як і доказів проходження лікування чи страждання на хвороби, приймаючи одночасно, що відповідна заява була подана позивачкою особисто безпосередньо в приміщенні суду.

За наслідком чого, судом в судовому засіданні 26.11.2024 року було встановлено, що позивачка ОСОБА_1 втричі не з`явилась до призначених судом судових засідань, що мало місце на стадіях: підготовчого провадження і розгляду справи по суті, без поважних причин, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце їх проведення, а також не надавши заяви про розгляд справи за її відсутності, як і письмових пояснень щодо запропонованих експертом варіантів розподілу виділу часток співвласників спірного об`єкту нерухомості, за наслідком проведення повторної судової будівельно-технічноїі судовоїземельно-технічноїекспертиз.

У зв`язку з чим, суд встановивши вказані обставини та підстав застосування наслідків передбачених пунктом 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, поставив на обговорення питання щодо залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти залишення позову без розгляду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши матеріали справи та встановивши третю поспіль неявку сторони позивача до призначених судомсудових засідань,що маломісце настадіях:підготовчого провадженняі розглядусправи посуті,без поважнихпричин,будучи належнимчином повідомленоюпро дату,час імісце їхпроведення,а такожне надавшизаяви пророзгляд справиза їївідсутності, суд дійшов до наступного висновку

Відповідно до ч. 1ст. 44 ЦПК України,учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 223 ЦПК України врегульовані наслідки неявки в судове засідання учасника справи, відповідно до яких зокрема передбачено наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав зокрема:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Поряд з цим, частиною п`ятої вказаної статті встановлено, що у разі повторної неявкипозивача всудове засіданнябез поважнихпричин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України врегульовано, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо зокрема належним чиномповідомлений позивачповторно нез`явився упідготовче засіданнячи всудове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення на стадії підготовчого провадження по справі або стадії розгляду справи по суті, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання (у тому числі підготовче) позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

Також, враховуючи редакцію статті 257 ЦПК України, з урахуванням внесених змін Законом№ 3200-IX від 29.06.2023, залишення позовубез розглядуздійснюється судом за наявності вказаних причин як на стадіїпідготовчого провадження, так і на стадії розгляду справи по суті.

Приймаючи вищевказані положення процесуального законодавства, суд зазначає наступне.

З вище встановлених судом обставин та матеріалів справи вбачається, що позивачка - ОСОБА_1 втричі не з`явилась до призначених судом судових засідань призначених на 16.09.2024 року, 21.10.2024 року, 26.11.2024 року, що мало місце на стадіях: підготовчого провадження і розгляду справи по суті, без поважних причин, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце їх проведення, а також не надавши заяви про розгляд справи за її відсутності.

Підстави для відкладення чи зупинення провадження по справі у відповідності до положень ст. 223 ЦПК України судом не встановлені.

Судом враховується, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в такому разі має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20 зазначив, що норма, передбачена частиною п`ятоюстатті 223 ЦПК України, дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з тих підстав, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання, що передбачено частиною п`ятою статті223та пунктом 3 частини першої статті257 ЦПК України. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другоюстатті 257 ЦПК Україниособа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язки добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20), від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц (провадження № 61-3299св20)).

Додатково суд враховує, що прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача,від якогоне надійшлозаяви пророзгляд справибез йогоучасті. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».

Приймаючи вищевказані положення законодавства, суд вважає, що неявки сторони позивача у судові засідання, які мають місце поспіль, що мало місце на стадіях: підготовчого провадження і розгляду справи по суті, що мають сталий характер, призводять до неможливості розгляду справи, а також приймаючи тривале перебування справи в провадженні суду в понад встановлені строки, призводить до порушення судом строків розгляду справи та може бути наслідком порушення прав та інтересів інших учасників процесу в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, в порушення зазначених норм процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи зі сприяння реалізації позивачем своїх прав, позивач не виконав покладених на нього процесуальних обов`язків та не вчинив дії з прийняття участі в судових засіданнях, будучи ініціаторами цього судового провадження та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності.

Додатково судом враховується, що з аналізу пункту 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України вбачається неможливість застосування наслідків повторної неявки сторони позивача у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин, лише за наявності передумови, яка полягає у поданні позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Тобто передумови визначені у пункті 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України з подання позивачем заяви пророзгляд справиза йоговідсутності танез`явлення позивачане перешкоджаєрозгляду справи, за наслідком застосування сполучника «і» повинні мати місце одночасно, що свідчить що дана передумова є спільною та складається з двох факторів, які повинні мати місце одночасно: подання позивачем заяви про розгляд справи за її відсутності, та одночасного не перешкоджання такої неявки позивача для розгляду справи, тобто в разі наявної заяви від позивача про розгляд справи за його відсутності.

Як вже встановлено судом, позивачкою під час розгляду справи заяви про розгляд справи за її відсутності не подавалось, а подання неодноразових клопотань про відкладення судового засідання, свідчить про відсутнє волевиявлення позивача, як ініціатора даного судового провадження, на розгляд даної справи за її відсутності.

Додатково, судом враховується, що предмет позову в даній справі, за наслідком волевиявлення позивача на виділ належної їй частки у натурі, впливає на права співвласників спільного нерухомого майна, а рішення за наслідком розгляду справи по суті, може вплинути у тому числі на розмір належного майна у відповідності до часток співвласників в цьому майні, порядок користування даним майном, необхідність вчинення дій з виплати грошової компенсації, переобладнання, тощо, а відтак значним чином впливає на права співвласників цього майна, що свідчить про важливе значення справи для сторін по справі.

Судом враховується, що після повернення матеріалів справи з експертної установи за наслідком проведення повторної судової будівельно-технічноїі судовоїземельно-технічноїекспертиз, стороною позивача не висловлювалось жодних доводів чи пояснень з приводу запропонованих експертом варіантів розподілу виділу часток співвласників спірного об`єкту нерухомості, що має важливе значення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також ухвалення законного і обґрунтованого рішення справи та виконати усі завдання цивільного судочинства, до яких у тому числі належить справедливість судового розгляду.

Приймаючи неналежну процесуальну поведінку позивача по справі з нез`явлення до судових засідань та відсутнє волевиявлення на розгляд справи за її відсутності, предмет позову і значення справи для сторін, суд вважає відсутніми підстави для розгляду справи за відсутності сторони позивача по справі за наявними матеріалами справи.

За наслідком вищевикладеного в цілому, з урахуванням того, що сторона позивача тричі поспіль не з`явилась до призначених судових засідань, що мало місце на стадіях: підготовчого провадження і розгляду справи по суті, без поважних причин, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце їх проведення, приймаючи не подання заяви про розгляд справи за відсутності позивача та відсутність підстав для розгляду справи за відсутності сторони позивача, як ініціатора цього провадження, у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції про захистправ людиниі основоположнихсвобод та практики Європейського суду з прав людини, вищевикладених правових позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки земельної ділянки та домоволодіння у натурі зі спільної часткової власності, підлягає залишенню без розгляду.

Суд також вважає безпідставними заперечення сторони відповідача, враховуючи, що в даному випадку судом застосовуються наслідки неявки позивача в даній справі у відповідності до положень передбачених статтею 257 ЦПК України, тобто до ініціатора цього судового провадження, приймаючи відсутнє волевиявлення на розгляд даної справи за її відсутності. Поряд з цим, судом враховується, що відповідач не є ініціатором даного судового провадження, в межах визначених процесуальних прав під час розгляду справи процесуальним правом на подання зустрічного позову не скористався, а відтак залишення позову ОСОБА_1 з приводу її волевиявлення та заявлених нею вимог про виділ належної їй частки нерухомого майна, як співвласника, зі спільної часткової власності, в даному випадку не порушує права відповідача, не впливає на його права як співвласника спірного майна, та у разі наявності порушених прав та інтересів, не позбавляє останнього на звернення до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства для їх захисту, в межах гарантованого Конституцією України та законодавством прав на звернення до суду.

Також дії суду не порушують права позивача, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов`язків та певною мірою заходом суду для протидіяння здійсненим перепонам для руху справи створюваними недобросовісними учасниками справи, оскільки недієздатність суду протидіяти такім діям є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Одночасно суд зазначає, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає позивачеві повторному зверненню до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 257, 352-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провиділ часткиземельної ділянкита домоволодінняу натурізі спільноїчасткової власності залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцятиднів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 28.11.2024 року.

Головуючий Калініченко Л. В.