Рішення

від 27.11.2024 по справі 140/10295/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/10295/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області (далі Управління, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Управління, яка призвела до не взяття на облік, ненарахування та невиплати позивачу з 19.03.2024 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов`язати Управління нараховувати та виплачувати позивачу з 19.03.2024 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 01 січня календарного року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Враховуючи рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року, діти позивача мають право на щомісячне отримання грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), яка не нараховується та не виплачується.

Уважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (арк. спр. 1-4).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 9).

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав, однак надіслав до суду довідку №1449 від 01 жовтня 2024 року, відповідно до якої позивач до 31.12.2014 не перебувала на обліку в Управлінні, як отримувач щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та не зверталася до відповідача із заявою про призначення такої допомоги з 01.01.2015 по цей час (арк. спр. 11)

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.03.2019 проживає в селі Кримне Камінь-Каширського району, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (арк. спр. 6).

Уважаючи, що позивач має право на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законом № 796-ХІІ.

Відповідно до положень статті 37 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Підпунктом восьмим пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 107-VI) текст статті 37 Закону № 796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Закон № 76-VIII набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону № 796-ХІІ.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796-ХІІ, яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Відповідно до статті 63 Закону № 796-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Правовідносини, які є предметом розгляду цієї адміністративної справи, врегульовано також нормами Бюджетного кодексу України. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ.

Отже, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній з 09 липня 2007 року).

Наведені висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

Крім того, 01 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №1774-VІІІ) та за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-ХІІ щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а як зазначено у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, для розрахунку застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №936).

За змістом пункту 2 Порядку №936 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

За приписами абзаців першого, третього пункту 3 Порядку №936 призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики. Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.

Аналіз норм Порядку №936 дає підстави дійти висновку про те, що необхідною умовою для призначення щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства є подання особою відповідної заяви, а з дня подання такої заяви проводиться виплата вказаної допомоги.

Отже, на думку суду, правових підстав для нарахування та виплати допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, до моменту відповідного звернення особи із заявою про призначення такої допомоги немає.

Як слідує із довідки Управління від 01 жовтня 2024 року №1449, позивач не зверталася до Управління із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, тому вона на обліку як отримувач цієї допомоги в управлінні не перебуває.

На думку суду, відповідач не зобов`язаний самостійно вживати заходів для призначення такої допомоги особам, які мають на неї законне право, без додаткового звернення таких осіб, оскільки такий обов`язок виникає у відповідача лише у випадку перебування цих осіб на обліку в управлінні соціального захисту населення та виплати їм спірної допомоги до 01 січня 2015 року (тобто, до набрання чинності Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII, яким підпунктом 7 пункту 4 розділу І виключено, зокрема, статтю 37 Закону №796-XII).

Отже, із наведеного слідує, що позивач станом на 01 січня 2015 року не перебувала на обліку в Управлінні, як одержувачі щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а тому позивач, як законний представник, не позбавлена можливості звернутися до цього органу соціального захисту населення із заявою про призначення, нарахування та виплати такої щомісячної грошової допомоги неповнолітній дитині.

Відтак, оскільки позивач не зверталася до Управління із заявою про призначення, нарахування та виплати їй щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, а відповідач не відмовляв у такій виплаті, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович