Рішення

від 27.11.2024 по справі 160/21788/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокуСправа №160/21788/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛТЕКС" до Дніпровської митниця про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛТЕКС" до Дніпровської митниці, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA110130/2024/000081/1 від 20 лютого 2024 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним (першим) методом. Однак, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2024/000081/1 від 20 лютого 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000189 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів. Товар було оформлено за митною декларацією № 24UA110130003831U0 від 21.02.2024 р. До оцінюваного товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, яким відмовлено у митному оформлення (випуску) товарів, оскільки на підтвердження митної вартості декларантом надано до митного органу повний пакет документів згідно із вимогами статей 53, 55, 257 МК України, а відповідач не вказав ніяких обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів як того вимагає ч.6 ст.54 МК України, не надано жодних аргументованих доказів, як вимагає ч.7 ст.54 МК України та коригування за резервним методом здійснено з порушенням чинного законодавства. А саме: позивач надав Дніпровській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості ТОВ "БІЛТЕКС" за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Сумніви відповідача у достовірності в комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказами та є безпідставними.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 серпня 2024 року відкрив провадження у справі за цим позовом та ухвалив судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

03 вересня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Дніпровської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує проти позову та уважає його таким, що не підлягає задоволенню. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень ідентичного товару, митну вартість якого імпортером самостійно скориговано за резервним методом визначення митної вартості товару за ЕМД від 23.11.2023 № 23UA500080011463U2 (№UA500080/2023/011463) - 3,96 дол.США/кг. При цьому взято за основу коригування поставку товару «Трикотажні полотна, ворсові, виготовлені з синтетичних волокон, пофарбовані, без покриття та просочення - 70рул. Торгівельна марка: не позначено Виробник: T-MAC TECHNOLOGY CO., LTD Країна виробництва: CN» (Китай). Відповідач, зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято обґрунтовано, оскільки декларантом заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товарів. Крім того, відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на правову допомогу, оскільки витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. за одну справу є значно завищеним, необґрунтованим та таким, що не підлягає відшкодуванню. Послуги, в розмірі 8 000,00 грн не містять обґрунтувань за які саме правові послуги надані.

12 вересня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що наведені заперечення проти позову повністю відтворюють зміст оскаржуваного рішення відповідача та не спростовують фактів та доводів, викладених у позові. У відзиві відповідач не надає ані доказів, ані пояснень, ані належних підстав щодо обґрунтованості прийнятого ним рішення. ТОВ "БІЛТЕКС" разом з митною декларацією в повному обсязі надав митниці документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують митну вартість товару. Подані товариством документи для визначення митної вартості товару є достатніми, не містять розбіжностей, ознак підробки та містять усі відомості, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У своєму відзиві Дніпровська митниця повторює однакові твердження та висновки, які містяться в оспорюваному рішенні про коригування митної вартості, які не спростовують обставин та фактів. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у ньому.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "БІЛТЕКС" для здійснення митного контролю та митного оформлення було подано до Дніпровської митниці митну декларацію № 24UA110130003826U1 товару: "1. Трикотажне ворсове основов`язане полотно із синтетичних волокон: 100% поліестер гладко фарбована фланелева тканина Щільність: 240GSM, ширина: 210см, - 14318,4кг. Використовується у власному текстильному виробництві. Виробник: DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD. виробництва - Китай (CN). Країна походження - Китай (CN)".

Товар було придбано на підставі зовнішньоекономічного контракту № 02/11-04 від 02 листопада 2022 року. У даному Зовнішньоекономічному контракті Позивач є Покупцем, а DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) є Постачальником товару.

Предметом даного Зовнішньоекономічного контракту є постачання Постачальником на адресу Покупця у номенклатурі та кількості, зазначених у Специфікаціях до цього Контракту товар. Товаром є тканина виробництва Китай.

Відповідно до п. 1.3 Зовнішньоекономічного контракту Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим Контрактом товар у кількості, асортименті та термінах, визначених у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з п. 1.4 Зовнішньоекономічного контракту специфікації погоджуються ті підписуються сторонами. У специфікаціях до цього контракту зазначаються: повне найменування товару, країна походження, вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата Контракту, умови постачання, терміни поставки, умови оплати, найменування Постачальника, найменування покупця, найменування та реквізити вантажовідправника погоджені Сторонами умови.

У відповідності до умов Зовнішньоекономічного контракту, 09 листопада 2023 року Позивач та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) уклали Специфікацію № 19. Цією специфікацією Сторонами було погоджено найменування, асортимент, кількість, умови поставки та ціну товару, який Позивач купив. Загальна вартість товару за Специфікацією № 19 до Зовнішньоекономічного контракту складає 36 650,00 дол. США. Умови оплати: передоплата у розмірі близько 30% вартості товару, оплата решти близько 70% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення. Умови поставки FOB SHANGHAI.

22 грудня 2023 року Позивач та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) внесли зміни до Специфікації № 19 до Зовнішньоекономічного контракту, якими остаточно узгоджено кількість та асортимент товару на суму 37 646,30 дол. США. Умов оплати та поставки не змінювались.

На підтвердження митної вартості товару заявлено у митній декларації 24UA110130003826U1 позивач надав до Дніпровської митниці такі документи: Зовнішньоекономічний контракт № 02/11-04 від 02 листопада 2022 року; Прайс лист виробника товару від 25.10.2023 р.; Специфікація № 19 від 09.11.2023 р. до Зовнішньоекономічного контракту № 02/11-04 від 02.11.2022 року; Проформа інвойс № 23WMN004 від 09.11.2023 р. Банківський платіжний документ SWIFT, що стосується товару від 24.11.2023 р.; Зміни від 22.12.2023 р. до Специфікації № 19 від 09.11.2023 р. до Зовнішньоекономічного контракту № 02/11-04 від 02.11.2022 року; Рахунок фактура (інвойс) № 23WMN004 від 22.12.2023 р.; Пакувальний лист № 23WMN004 від 22.12.2023 р.; Сертифікат якості від 22.12.2023 р.; Сертифікат про походження товару № 23C2102M0647/00087 від 22.12.2023 р.; Експортна митна декларацію країни відправлення № 223120230004605703. Коносамент № UTRUST23121589; Договір транспортного експедирування № 220822-82ОД від 22.08.2022 р.; Рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг № 128 від 06.02.2024 р.; Рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг № 162 від 12.02.2024 р.; Довідка про транспотрні витрати № 1202/1 від 12.02.2024 р.; Автотранспортна накладна CMR № 0221 від 12.02.2024 р.; Супровідний документ T1 24ROCT190000088940 від 14.02.2023 р.; Договір про перевезення № 2406 від 25.01.2024 р.; Договір про перевезення № 2403 від 02.02.2024 р.

20 лютого 2024 року Дніпровська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000081/1до оцінюваного товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод.

А також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000189 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів. Товар було оформлено за митною декларацією № 24UA110130003831U0 від 21.02.2024 р.

Митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень ідентичного товару, митну вартість якого імпортером самостійно скориговано за резервним методом визначення митної вартості товару за ЕМД від 23.11.2023 № 23UA500080011463U2 (№UA500080/2023/011463) - 3,96 дол. США/кг. При цьому взято за основу коригування поставку товару «Трикотажні полотна, ворсові, виготовлені з синтетичних волокон, пофарбовані, без покриття та просочення - 70рул. Торгівельна марка: не позначено. Виробник: T-MAC TECHNOLOGY CO., LTD. Країна виробництва: CN» (Китай).

У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000081/1 Відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та виявлено, що митне оформлення схожого товару у найближчий час здійснювалося за вартістю, більшою, ніж заявлена Позивачем. Відповідач обґрунтовує своє рішення наступним:

-ТОВ "БІЛТЕКС" до митного контролю та оформлення 20.02.2024 за ЕМД №24UA110130003826U1 (UA110130/2024/003826) заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD (код 4104 у графі 44) від 02.11.2022 №02/11-04 (далі- Контракт), Специфікація №19 від 09.11.2023, рахунком-фактурою(інвойс) № 23WMN004 від 22.12.2023. Відповідно до специфікації №19 від 09.11.2023 покупець здійснює сплату у наступному порядку: передплата 30% вартості товару та 70% оплати здійснюється протягом 60 днів після надходження товару в порт призначення. Дата відвантаження товару є датою коносаменту. До митного контролю надано платіжний документ від 24.11.2023 № б/н. При цьому платіжний документ, який має бути протягом 60 днів після відвантаження товару до митного контролю не надано. Платіжний документ має посилання на рахунок-проформу від 09.11.2023 № 23WMN004, при цьому пунктом 6.1 вищезазначеного контракту подання рахунку-проформи не передбачено, підставою оплати передбачено інвойс. В даному випадку посилання на наданий до митного контролю документ інвойс від 22.12.2023 №23WMN004 відсутнє. За умовами оплати, що визначені даним пунктом контракту покупець сплачує вартість товару на підставі інвойсу, в той час як диференціація платежу вже може бути зміненою на підставі специфікаціями. З урахуванням вищезазначеного сума оплати за платіжним документом від 24.11.2023 № б/н - 10995 дол. США не кореспондується з інвойсом від 22.12.2023 № 23WMN004 (дати документів, числові значення з урахуванням умов щодо 30% оплати має складати 10995 дол.США). Слід зазначити, що надані до митного контролю № Специфікація №19 містить положення щодо оплати 30%, проте наданий до митного контролю документ рахунок-проформа від 22.12.2023 № 23WMN004 містить асортимент товару, що відрізняється від заявленого до митного контролю, містить опис «Solid flannel fleece ( 2 sides brushed) 240» та перелік кольорів, в той час як у інвойсі від 22.12.2023 № 23WMN004, Специфікації №19, та згідно заявлених даних зазначено опис «Solid flannel fleece dyed two sides brush. Content of RAW material 100% polyester» без зазначення кольорів. Таким чином, технічно сума оплати 10995 дол.США відповідає розрахунку на рівні 30% від рахунку-проформи від 09.11.2023 №23WMN004, проте ця оплата здійснена за частину товару, в той час як до митного контролю заявлено також товар, відомості щодо якого відсутні у вищезазначених документах - рахунку-проформі та специфікації №19. Крім того, здійснити порівняння позицій рахунку-проформи від 09.11.2023 № 23WMN004 неможливо, оскільки наявні у рахунку-проформі артикули (опис товару) не відповідають зазначеним відомостям у рахунку-фактурі (інвойсі). Враховуючи дату відвантаження товару 01.01.2024 згідно відомостей коносаменту від 01.01.2023 №UTRUST23121589 на момент такого відвантаження вже був в наявності інвойс від 22.12.2023 № 23WMN004 , таким чином згідно умов договору передплата за товар на рівні 30% має складати 11293,89 дол. США.

Платіжний документ від 24.11.2023 №б/н засвідчено печаткою «Райффайзен Банк», в якій проте відсутня позначка про використання електронного підпису. Разом з тим, відомості щодо підписання даного документу керівником та головним бухгалтером імпортера-відстуні. Відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», платник заповнює реквізити платіжного документу, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. Пунктом 2.1 даного Положення визначено, які реквізити воно має містити, в тому числі «підписи відповідальних осіб платника згідно з наданим до банку платника переліком осіб, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком, накладають відповідний електронний(і) підпис(и) згідно з вимогами, установленими нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України».

Сертифікат про походження від 22.12.2023 № 23C2102M0647/00087 містить посилання саме на заявлений до митного контролю рахунок-фактуру (інвойс) від 22.12.2023 №23WMN004 та не містить посилання на рахунок-проформу від 09.11.2023 № 23WMN004.

У наданих рахунках на оплату за транспортне перевезення порт Константа (Румунія) порт Дніпро (Україна) в розрахунок вартості не входить вартість зберігання, демередж, форми контролю, що призначаються митницею, вартість повернення порожнього контейнера. Крім того, заявка не містить відомості щодо опису товару та його ваги. Відомості щодо зберігання, демереджу, форм контролю які призначаються митницею, витрати для повернення порожнього контейнеру відсутні серед наданих до митного контролю документів. Вказані витрати також не відображені у рахунках фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг. У наданих документах відсутні відомості щодо складових митної вартості.

Надані декларантом довідки щодо транспортних витрат від 12.02.2024 № 1202/1

має інформаційний характер, не дає розуміння формування складових та принципу розділення вартості зазначеної у рахунку на перевезення.

Позивач уважає протиправним рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 20.02.2024 за №UA110130/2024/000081/1, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2 - 8 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

09 листопада 2023 року DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) виставило Позивачу проформу інвойс № 23WMN004 на суму 36 650,00 дол. США.

Умови оплати: передоплата у розмірі близько 30% вартості товару, оплата решти, близько 70% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення. Умови поставки FOB SHANGHAI. 30% від суми проформу інвойс № 23WMN004 у розмірі 10 995,00 дол. США становить 10 995,00 дол. США.

24 листопада 2023 року Позивача сплатив постачальнику DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) 10 995,00 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT, яке було надано до митного оформлення, та в якому є посилання на Зовнішньоекономічний контракт, на Специфікацію № 19 до Зовнішньоекономічного контракту та на проформу інвойс № 23WMN004.

22 грудня 2023 року Позивач та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) внесли зміни до Специфікації № 19 до Зовнішньоекономічного контракту,

якими остаточно узгоджено кількість та асортимент товару на суму 37 646,30 дол.

США. Умов оплати та поставки не змінювались.

У зв`язку із внесенням змін до Специфікації № 19, 22 грудня 2023 року DALIAN

EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) було виставлено Позивачу загальний комерційний інвойс № 23WMN004, яким сторони остаточно погодили поставу товару по Специфікації № 19 зі змінами на суму 37 646,30 дол. США.

На виконання Зовнішньоекономічного контракту та загального комерційного інвойсу № 23WMN004 від 22 грудня 2023 року, 07 червня 2024 року Позивач сплатив решту у розмірі 24 651,30 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT, у якому є посилання на Зовнішньоекономічний контракт, на Специфікацію № 19 до Зовнішньоекономічного контракту та на загальний інвойс № 23WMN004 від 22.12.2023 р.

Отже, відповідач безпідставно посилався, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення не відповідність оплати 10995 дол. США (30%), оскільки такий розмір відповідав розміру оплати до внесенням змін до Специфікації № 19, 22 грудня 2023 року DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD, які митний орган не врахував при винесенні оскаржуваного рішення.

Щодо посилання відповідача на те, що сертифікат про походження товару містить посилання саме на заявлений до митного контролю рахунок-фактуру (інвойс) від 22.12.2023 №23WMN004 та не містить посилання на рахунок-проформу від 09.11.2023 № 23WMN004, суд зазначає таке.

Проформа інвойс є попереднім інвойсом, по якому ціна, перелік ті інші умови поставки є неостаточними та можуть бути змінені. Поставка товару здійснювалась на підставі комерційного інвойсу №23WMN004 від 22.12.2023 року. При цьому, факт поставки оцінюваного товару на підставі комерційного інвойсу №23WMN004 від 22.12.2023 р. підтверджується експортної митної декларацією країни відправлення, за якою цей товар пройшов митне оформлення у Китаї.

Таким чином, розбіжностей у відомостях у наданих документах не має і відповідне твердження Відповідача суперечить відомостям, що містяться у товаросупровідних документах, а тому є безпідставним і не може бути причиною для коригування заявленої Позивачем митної вартості.

Посилання відповідача про відсутність розуміння формування складових та принципу розділення вартості зазначеної у рахунках на перевезення, не свідчить про не можливість визначити митну вартість товару, оскільки позивачем під час митного оформлення було надано Договір транспортного експедирування № 220822-82ОД від 22.08.2022 р.; Рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг № 128 від 06.02.2024 р.; Рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг № 162 від 12.02.2024 р.; Довідка про транспортні витрати № 1202/1 від 12.02.2024 р.; Автотранспортна накладна CMR № 0221 від 12.02.2024 р.; Супровідний документ T1 24ROCT190000088940 від 14.02.2023 р.; Договір про перевезення № 2406 від 25.01.2024 р.; Договір про перевезення № 2403 від 02.02.2024 р.; Коносамент № UTRUST23121589.

Так, 06 лютого 2024 року ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» виставило Позивачу рахунок на оплату № 128 на суму 176 374,23 грн з ПДВ (сума ПДВ 300,43 грн). У даному рахунку є посилання на контейнер № TCNU4050221, в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром. Відповідно до даного рахунку:1. Вартість морського фрахту за межами території України: Шанхай, Китай - Констанца, Румунія становить 142 331,18 грн.

2. Вартість локальних витрат в порту призначення Констанца, Румунія: ВРР, оформлення Т1 становить 32 240,45 грн. 3. Вартість транспортно - експедиторської винагороди на території України становить 1 502,17 грн. Цей рахунок було сплачено 15 березня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 728, у якій є посилання на рахунок на оплату № 128 від 06.02.2024 р, тобто після митного оформлення товару та після прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення про коригування, у зв`язку з чим надати Відповідачу цю платіжну інструкцію Позивач не міг.

12 лютого 2024 року ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» виставило Позивачу рахунок на оплату № 162 на суму 94 999,08 грн з ПДВ (сума ПДВ 4 166,51 грн). У даному рахунку є посилання на контейнер № TCNU4050221, в якому перевозився товар оцінюваний товар, в що дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром. Відповідно до даного рахунку: 1. Вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України: м. Констанца, Румунiя - м.п. Орлівка становить 14 000,00 грн. 2. Вартість міжнародного автоперевезення контейнера по території України:

м.п.Орлiвка - м. Днiпро, Україна становить 56 000,00 грн. 3. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території України становить 20 832,57 грн.

Цей рахунок було сплачено 07 березня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 649, тобто після митного оформлення товару та після прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення про коригування, у зв`язку з чим надати Відповідачу цю платіжну інструкцію Позивач не міг.

До митного оформлення було надано Довідку від ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» про транспортні витрати № 1202/1 від 12 лютого 2024 року, в якій розподілена вартість перевезення оцінюваного товару. Відповідно до даної довідки: «Вартість транспортування вантажу в контейнері № TCNU4050221 за маршрутом Шанхай, Китай - Констанца, Румунія складає 142 331,18 грн. без ПДВ. Локальні витрати в порту призначення Констанца, Румунія: ВРР, оформлення Т1 складають 32 240,45 грн. без ПДВ. Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України: Констанца,

Румунія Орлівка, Україна складає 14 000,00 грн. без ПДВ. Страхування вантажу не проводилося».

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися

розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. (Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року справа № 803/916/17, від 31 травня 2019 року, справа № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року справа №400/2922/18).

Враховуючи відомості з Довідки про транспортні витрати можна зробити

висновок, що вартість перевезення оцінюваного товару Позивача, що поставлявся на підставі комерційного інвойсу №23WMN004 від 22.12.2023 року, по маршруту Шанхай (Китай) - митний перехід Орлівка (Україна) складає 188 571,63 грн. (а.с. 28 зворот).

Після митного оформлення товару та після прийняття Відповідачем оскаржуваного

рішення Позивач та ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» склали акти надання послуг, які підтверджують відомості у наданих до митного оформлення рахунках на оплату від ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» та Довідці протранспортні витрати.

21 лютого 2024 року Позивач та ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» склали Акт про надання транспортно експедиційних послуг № 175, у якому є посилання на рахунок № 128 від 06.02.2024 р. та на контейнер № TCNU4050221. Відповідно до даного акту виконавцем було виконано наступні послуги:

1. Морський фрахт за межами митної території України: Шанхай, Китай Констанца, Румунія на суму 142 331,18 грн. 2. Локальні витрати в порту призначення Констанца, Румунія: ВРР, оформлення Т1 на суму 32 240,45 грн. 3. Транспортно експедиційне обслуговування на території України на суму 1 502,17 грн. Загальна вартість наданих послуг за цим актом складає 176 374,23 грн з ПДВ (сума ПДВ 300,43 грн).

21 лютого 2024 року Позивач та ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» склали Акт про надання транспортно експедиційних послуг № 176, у якому є посилання на рахунок № 162 від 12.02.2024 р. та контейнер № TCNU4050221. Відповідно до даного

акту виконавцем було виконано наступні послуги: 1. Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України: м. Констанца, Румунiя - м.п. Орлівка на суму 14 000,00 грн. 2. Міжнародне автоперевезення контейнера по території України: м.п.Орлiвка - м. Днiпро, Україна на суму 56 000,00 грн. 3. Транспортно-експедиційного обслуговування на території України на суму 20 832,57 грн. Загальна вартість наданих послуг за цим актом складає 94 999,08 грн з ПДВ. Акти наданих послуг є первинними документами, а тому є належними доказами, що підтверджують витрати Позивача на транспортування оцінюваного товару.

Отжк, для підтвердження таких складових митної вартості як витрати на транспортування товару Позивач надав Відповідачу документально підтверджені дані про такі витрати. Ці дані містилися в документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою та третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Усі складові витрати на транспортування, які поніс Позивач, документально підтверджені та були подані до митного оформлення, а документи, що підтверджують такі витрати, не мають жодних розбіжностей і відповідні витрати були включені у заявлену ним митну вартість оцінюваного товару. Позивачем усі складові митної вартості, які пов`язані із транспортуванням, включені та документально підтверджені.

За таких обставин, митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимог встановлених статтею 55 Митного кодексу України, щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларантом подано всі наявні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товару всі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Суд зазначає, що зміст спірних рішень відповідача, які є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині 2 статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення.

З урахуванням наведеного вище, рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000081/1 від 20.02.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» до Дніпровської митниці підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 3153,15 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Райффайзен Банк" № 1951 від 12.08.2024 року.

А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (код ЄДРПОУ 38598848) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3153,15 грн.

Щодо відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 8000,00 грн., суд зазначає наступне.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд виходить з того, що статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.

Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 134, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду представник позивача надав: копію договору про надання правничої допомоги №63 від 02 січня 2019 року; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги до договору №63 року від 03 березня 2023 року; - копію додаткової угоди №2 від 31 грудня 2020 року до договору про надання правничої допомоги №63 від 02 січня 2019 року; копію додатку №2/1 до договору № 63 року від 31 грудня 2021 року; Копію рахунку на оплату № 415 від 02 жовтня 2024 року; - Копію акту № 30 приймання передачі наданих послуг від 02 жовтня 2024 року; - Копію звіту про надану правничу допомогу від 02 жовтня 2024 року; Платіжну інструкцію № 2247 від 28 жовтня 2024 року.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн., посилаючись на їх недоведеність та не співмірність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

А також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, суд бере до уваги норму ст. 134 КАС України та правовий висновок Верховного Суду з приводу того, для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплати відповідною стороною або третьою особою. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація сторін, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа № 815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17).

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, заперечення відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000081/1 від 20.02.2024 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (код ЄДРПОУ 38598848) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3153,15 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (код ЄДРПОУ 38598848) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев