Ухвала

від 18.11.2024 по справі 751/10298/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/10298/24

Провадження №2-з/751/16/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

у складі: головуючого-судді Деркача О. Г.

при секретарі Курач В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову,

ВСТАНОВИВ :

15.11.2024 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Сірий І.О. звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з заявою про забезпечення позову, що подається до пред`явлення позову, в якій просить накласти арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 23.

Заява обґрунтована тим, що 13.09.2019 року між ТОВ «ЖК МАСАНИ» та ОСОБА_1 було підписано попередній договір №49-Н9 про укладення договору купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: третій мікрорайон житлового району «Масани» в АДРЕСА_2 , загальна площа 46,34 кв.м. Орієнтовна дата введення об`єкта будівництва в експлуатацію 3 квартал 2021 року. Вартість квартири на момент укладення попереднього договору складає 370 720,00 грн. Вказує, на виконання умов попереднього договору 13.09.2019 року ОСОБА_1 було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ЖК МАСАНИ» авансовий платіж у сумі 165 614,00 грн., 27.12.2019 року у сумі 205 106,00 грн. Таким чином свої зобов`язання за договором №49-Н9 ОСОБА_1 виконав в повному обсязі, сплатив вартість квартири. Посилається, що на момент звернення до суду з даною заявою, незважаючи на звернення ОСОБА_1 до ТОВ «ЖК МАСАНИ», з відповідною заявою, між сторонами не укладено основний договір, сплачені кошти не повернуто. Стверджує, що будинок введено в експлуатацію у ІІ кварталі 2023 року, 13.02.2023 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 проведена інвентаризація будинку і згідно рандомної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна права власності на квартири в будинку, реєструються за фізичними особами, проблем в реєстрації права власності за особами на квартири в будинку не існує. Тобто, об`єктивних підстав для укладення основного договору, не реєстрації права власності на квартиру за заявником не існувало та не існує. Проте вважає, що існує реальна можливість у відповідача перепродати квартиру третій особі та зареєструвати за нею право власності. Першочергово ОСОБА_1 бажає укласти основний договір купівлі-продажу квартири та зареєструвати речові права на квартиру. Зазначає, що заявник має намір звертатись до суду з позовом до ТОВ «ЖК МАСАНИ» про стягнення коштів на загальну суму 1 352 739,14 та моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., на підставі ст.230 ЦК України, а тому враховуючи вище зазначені обставини вважає, що наявні умови для вжиття заходів забезпечення позову, як реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення і забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру є співмірним із ціною позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути подану заяву без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

У відповідності до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову є те, що відповідач може відчужити об`єкт нерухомості (спірну квартиру), і це може утруднити виконання судового рішення. Проте, на підтвердження наявності у ТОВ «ЖК МАСАНИ» права власності на зазначений об`єкт нерухомості, належних та допустимих доказів не надає.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що у разі відчуження вказаної вище квартири та вчинення відносно неї будь-яких реєстраційних дій, не буде існувати реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки спір з яким має намір звернутися заявник не стосується майна, на яке представник заявника просить накласти арешт, а лише стосується відшкодування збитків за не виконання умов договору.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної загрози, за якої невжиття саме таких заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши доводи представника заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд зауважує, що в заяві про забезпечення позову не зазначено будь-яких відомостей щодо не платоспроможності ТОВ «ЖК МАСАНИ».

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та враховуючи її обставини, характер правовідносин, предмет та підстави майбутнього позову позову, а також з метою ефективного захисту прав позивача в майбутньому, суд приходить до висновку, що невжиття зазначених представником позивача заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду, а також ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а тому заява про накладення арешту на майно (об`єкт нерухомості) не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову відмовити.

Копію ухвали направити заявнику до відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя О. Г. Деркач