Ухвала

від 28.11.2024 по справі 200/7915/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

28 листопада 2024 року Справа №200/7915/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у справі №200/7915/24, -

УСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

зобов`язати 8 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 14.11.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначив таку до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлений відповідний строк на надання відзиву на адміністративний позов.

28.11.2024 відповідач заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду обґрунтоване наступним.

З наявних у справі матеріалів встановлено, що позивач звільнений із служби цивільного захисту 19.04.2018. З позовом до суду позивач звернувся 13.11.2024.

Отже, на дату звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України вже діяла у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ. Але на дату, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права на оплату праці, норми цієї статті передбачали, що звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком (ч.2, ст.233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року).

Відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19.10.2022, проте на підставі п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30.06.2023.

З приводу «продовженого» строку до 30.06.2023 для звернення до суду, то необхідно зазначити, що карантин на всій території України був установлений Постановою КМУ №211, за пунктом 1 якої (у первинній редакції) карантинні обмеження були запроваджені з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року. З того часу дія карантину безперервно і неодноразово продовжувалася; згідно з Постановою КМУ №651 карантин припинив дію з 30.06.2023 року.

Як уже зазначалось вище, позивач звернувся до суду 13.11.2024, тобто через більше як рік та чотири місяця після того, як Уряд припинив дію карантину на всій території України.

З урахуванням викладеного, на думку відповідача, позивачем пропущений місячний строк звернення, встановлений законом для спірних правовідносин. Будь-яких доказів поважності пропуску строку звернення до суду (майже три місяці з моменту отримання адвокатом відповіді на запит та більше 6 років - позивачем) не надано. Вказане свідчить про те, що позивачем належним чином не виконано процесуальні обов`язки.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивачем публічної служби та невиплатою всіх належних, на думку позивача, сум грошового забезпечення.

Відповідно до частин 1, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України визначенням "законодавство про оплату праці" та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі № 804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 360/3359/19.

Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.

Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1). Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).

Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, отже, його норми не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Оскільки до 18.07.2022 діяла редакція ст. 233 Кодексу законів про працю України, згідно з якою строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) та його складових частин не застосовувалися, то процесуальний строк звернення до суду не застосовується до позовних вимог заявлених позивачем за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. 121, 240, 243, 248 КАС України,

УХВАЛИВ

У задоволенні клопотання 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про залишення позовної заяви у справі №200/7915/24 без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Буряк