Постанова

від 26.11.2024 по справі 138/3708/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/3708/23

Провадження № 22-ц/801/2128/2024

Категорія: 88

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокуСправа № 138/3708/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грабар Сергій Анатолійович на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 липня 2024 року, постановлене під головуванням судді Київська Т. Б. та присяжних Климчук М. В., Чорного М. М. в м. Могилів-Подільський, дата складення повного тексту рішення 22.07.2024,

в цивільнійсправі № 138/3708/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування Могилів-Подільської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання фізичної особою недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

встановив:

Короткий змістпозовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаною заявою, в якій просиввизнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним, встановити над ним опіку та за призначити ОСОБА_1 його опікуном.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , з яким вони разом проживають по АДРЕСА_1 . Батько є особою з інвалідністю І «Б» групи довічно та згідно рішення ЛКК потребує постійної сторонньої допомоги та догляду.

Заявник вказує, що внаслідок своєї хвороби батько не усвідомлює значення своїх дій та не здатний керувати ними, він не розуміється в грошах, не може здійснювати покупки, не впізнає людей, не розуміє наслідки своєї поведінки, потребує постійного догляду та допомоги і тому потребує опіки, тому може бути визнаний недієздатним, що в свою чергу необхідно для призначення його опікуном.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 липня 2024 року заяву задоволено частково.

Визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлено опіку над ним.

Встановлено строк дії даного судового рішення, в частині визнання особи недієздатною та встановлено опіку над нею - 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.

У задоволенні подання виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 від 30.11.2023 відмовлено, та передано недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під опіку Органу опіки та піклування Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №143 від 11.03.2024 ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний психічний розлад у виді судинної деменції (F01.8), позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і потребує опіки, а тому суд вважав за необхідне визнати його недієздатним.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні подання Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, про призначення опікуном ОСОБА_2 , суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду у справі № 742/887/23 від 26.06.2024 вказав, що ОСОБА_1 на час проходження військової служби, позбавлений можливості виконувати обов`язки опікуна недієздатної особи та лише після звільнення з військової служби у передбаченому Законом порядку, може ініціювати питання про призначення його опікуном.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У вересні 2024 року адвокат Грабар С. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови у задоволенні подання щодо призначення його опікуном скасувати та постанови в цій частині нове рішення, яким призначити його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно допротоколу автоматизованогорозподілу судовоїсправи міжсуддями Вінницькогоапеляційного судувід 12вересня 2024року длярозгляду цієїсправи визначеносклад колегіїсуддів:головуючий суддя ВойткоЮ.Б.,судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в залі судових засідань Вінницького апеляційногосуду на 12 листопада 2024 року о 12:00 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції відмовляючи в призначенні заявника опікуном недієздатного ОСОБА_2 не взяв до уваги те, що матеріалами справи підтверджуються обставини хвороби недієздатної особи, його дружини, наявні необхідні висновки медичних закладів, які були взяті до уваги органом опіки та піклування при прийнятті відповідного рішення про доцільність призначення опікуном над недієздатною особою саме заявника. Обґрунтування судом відмови у призначенні його опікуном, як особи чоловічої статті призовного віку, не узгоджується з нормами матеріального права і не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.

Вказує, що при вирішення даного спору суд помилково взяв до уваги постанову Верховного Суду у справі № 742/887/23 від 26.06.2024, адже заявник є єдиним сином та особою, яка в силу своїх фізичних, розумових здібностей, зважаючи на свої сімейні стосунки з батьком може бути його опікуном, здійснювати за ним постійний догляд, допомагати йому в проведенні гігієнічних процедур та інше.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Заявник ОСОБА_1 та його адвокат Грабар С. А. доводи апеляційної скарги підтримали і просять її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 адвокат Совгира В. Д. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заінтересована особа Орган опіки та піклування Могилів-Подільської міської ради подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Вказала, що не заперечує проти апеляційної скарги та не заперечує щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним.

Заінтересовані особи, ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 до судового засідання не з`явилися по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до положень частини першоїстатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.10).

04.10.2022 ОСОБА_2 встановлено І «Б» групу інвалідності. Причини інвалідності зазначено загальне захворювання, інвалідність встановлена безтерміново. Дана обставина підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №017858 (а.с.13).

Відповідно до довідки ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги. Також, дана обставина підтверджується довідкою №65 від 25.10.2023 ТОВ «Медична зірка» (а.с.16).

З копії виписки із медичної картки амбулаторного хворого №21/40 з якої слідує, що у період з 02.01.2023 по 06.01.2023, тобто майже за рік до початку збору документів щодо опіки над її чоловіком та лише чотири дні, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні (а.с.89).

Відповідно до витягу №3303 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 24.10.2023 заявник зареєстрований разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 лише з 24.10.2023 (а.с.17).

Згідно рішення ЛКК №1427 від 25.10.2023, тобто на наступний день після зміни реєстрації місця проживання заявника та його реєстрації за адресою місця проживання його батьків, заявника було визнано таким, що може бути опікуном за станом його здоров`я (а.с.15).

З подання опікунської ради та витяг з рішення № 353 від 30.11.2023 виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради, яким затверджено подання опікунської ради зі змісту якого слідує, що орган опіки та піклування вважає можливим рекомендувати призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , у випадку визнання його судом недієздатною особою (а.с.18-19).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №143 від 11.03.2024 ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний психічний розлад у виді судинної деменції (F01.8), позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і потребує опіки. За своїм психічним станом не може особисто давати пояснення по суті справи (а.с.66-67).

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні подання щодо призначення заявника опікуном над недієздатним, обговоривши підстави апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Рішення суду оскаржується в частині призначення заявника опікуном над недієздатним, в іншій частині рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 недієздатним не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Україниапеляційним судом не переглядається.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішенняв оскаржуванійчастині відповідаєвимогам статті263ЦПК України.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою статті 5 ЦПК Українивизначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Виходячи з аналізу частини першоїстатті 60 ЦК Українита частини першоїстатті 300 ЦПК України, обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особо є наявність подання Органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховане на розсуд суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок про те, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

У справі, що переглядається, встановлено, що поданням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради визначено за можливе призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

Однак, апеляційний суд звертає увагу, що обґрунтування подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном саме ОСОБА_1 обмежено виконанням формальних процедур, що на переконання суду свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення ОСОБА_1 опікуном.

Як вбачається із матеріалів справи, в поданні взагалі відсутні відомості про те, що в особи, над якою встановлюється опіка, є ще і дружина, а також наявність інших дітей крім заявника, тому подання не відповідає вимогам Закону та обґрунтовано не прийнято до уваги місцевим судом, оскільки фактично не з`ясовано та не оцінено усі дійсні обставини життя цієї сім`ї.

Варто зазначити, що у недієздатного ОСОБА_2 , крім заявника ОСОБА_1 , наявні інші близькі йому родичі, зокрема: дружина, а також є інша дитина крім заявника, про яку йдеться у висновку судово-психіатричній експертизі, які потенційно можуть бути опікунами останньому, та які як в силу закону, так і в силу загальноприйнятих правил та звичаїв зобов`язані піклуватись про свого чоловіка та батька, що потребує їх допомоги. При цьому в заяві про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки над нею вказано, що інших родичів у ОСОБА_2 немає.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості дружиною, а також є іншою дитиною крім заявника виконувати опікунські обов`язки над недієздатною особою суду не надано.

ОСОБА_1 не позбавлений можливості надавати посильну допомогу та підтримку недієздатному ОСОБА_2 без відповідного судового рішення, а для представництва інтересів недієздатної особи в державних органах, отримання пенсії, поміщення в медичні заклади та ін.) опікунство може бути оформлено іншими особами (дружиною, іншою дитиною крім заявника) за їх заявою.

За таких обставин, на думку колегії суддів подання виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради про доцільність призначення саме заявника опікуном, є необґрунтованим та таким, що підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами по справі.

Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном.

Натомість, висновок органу опіки та піклування затверджений рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним батьком ОСОБА_2 не містить належної мотивації: чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном, а не іншу особу, наприклад: дружину та іншу дитина крім заявника. Також, інших об`єктивних підстав призначення опікуном ОСОБА_1 у зазначеному висновку не міститься.

Окрім того, суд наголошує, що умови існування в державі можуть визначати домінування суспільного інтересу над приватним, що характерно для сучасної України, яка перебуває зараз в стані війни з росією.

А тому, на переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заявника бути опікуном батька за обставин існування інших споріднених членів сім`ї, зокрема його дружини, оскільки доказів про неможливість здійснення нею обов`язків опікуна щодо ОСОБА_2 до суду подано не було.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення заяви у частині призначення заявника опікуном над недієздатним ОСОБА_2 відступні.

Також, судом підставно, зважаючи на визнання ОСОБА_2 недієздатним, тимчасово покладено функції опікуна над ним на орган, який на відповідній території наділений повноваженнями щодо здійснення такого роду функцій.

Вказані висновки по суті відповідають правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі 742/887/23.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін.

Також судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, що викликає сумніви, щодо його можливість цілодобового здійснення опікунство над недієздатним.

Враховуючи викладене, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані учасниками справи докази, колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо призначення його опікуном, адже вказані вище обставини свідчать про недоведеність можливості заявника здійснювати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , приділяти достатньо часу для забезпечення контролю за поведінкою недієздатного.

Крім того, опікунською радою не розглядалося питання переважного права у призначенні опікуном інших близьких родичів недієздатного, оскільки із матеріалів справи вбачається, що у нього є дружина та інша дитина крім заявника.

Аргументи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного судового рішення в частині відмови у призначенні заявника опікуном недієздатного ОСОБА_2 , колегія суддів знаходить безпідставними, адже при постановленні рішення в оскаржуваній частині, місцевий суд керувався відповідними нормами матеріального права, що регулюють питання призначення опікуна.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки фактичним обставинам справи.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом першої інстанції доказів у справі, оскільки, згідно з частинами другою, третьою статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Така оцінка доказам у справі надана судом першої інстанції.

Що стосується питання зайнятості заявника та долучених до апеляційної скарги графіків несення служби заявника, то згідно положень ст. 367 ЦПК України не підлягає дослідженню та оцінці апеляційним судом, оскільки не були подані до суду першої інстанції. При цьому, обставини, які б свідчили про неможливість заявника надати суду усі наявні у нього докази на обґрунтування поданої ним заяви апеляційним судом не встановлено.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні подання щодо призначення заявника опікуном над недієздатним без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятоїстатті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 367, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грабар Сергій Анатолійович залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник