Ухвала
від 13.11.2024 по справі 522/7939/23
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1367/24

Справа № 522/7939/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спеціальному судовому провадженні за відсутності обвинуваченого апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_7 на вирок Приморського районного м. Одеси від 07.02.2024 у кримінальному провадженні №22022230000000392, внесеному до ЄРДР 13.09.2022 відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Херсон, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України та призначено покарання за:

- ч. 5 ст. 111-1 КК України, у вигляді 10 років позбавлення волі, із позбавленням права займати посади, а також займатися діяльністю, пов`язаною із виборчим процесом строком на 15 років, з конфіскацією усього майна, що належить обвинуваченому;

- ч. 1 ст. 111-2 КК України, у вигляді 12 років позбавлення волі, із позбавленням права займати посади, а також займатися діяльністю, пов`язаною із виборчим процесом строком на 15 років, з конфіскацією усього майна, що належить обвинуваченому.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_8 призначити покарання у вигляді 12 років позбавлення волі, із позбавленням права займати посади, а також займатися діяльністю, пов`язаною із виборчим процесом строком на 15 років, з конфіскацією усього майна, що належить обвинуваченому.

Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_8 рахувати з дня його затримання та реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.03.2023 року залишити без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.

Вироком вирішено також питання щодо долі речових доказів.

Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у інкримінованих йому злочинів за таких обставин.

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_9 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язалиагресивну війну та воєнний конфліктпроти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

24.02.2022, близько 05 години 15 хвилин, збройними силами РФ нанесено ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об`єктам України, а також введено на територію суверенної держави війська країни-агресора.

У зв`язку з цим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023 неодноразово продовжувався, востаннє до 20.05.2023.

Відповідно до статті 1 Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року (далі Резолюція 3314, однією з мов підписання Резолюції): «Применение вооруженной силы государством первым в нарушение Устава является prima facie свидетельством акта агрессии».

Відповідно до статті 3 вищевказаної Резолюції 3314: «Любое из следующих действий, независимо от объявления войны, с учетом и в соответствии с положениями статьи 2, будет квалифицироваться в качестве акта агрессии:

а) вторжение или нападение вооруженных сил государства на территорию другого государства или любая военная оккупация, какой бы временный характер она ни носила, являющаяся результатом такого вторжения или нападения, или любая аннексия с применением силы территории другого государства или части ее;

b) бомбардировка вооруженными силами государства территории другого государства или применение любого оружия государством против территории другого государства;

с) блокада портов или берегов государства вооруженными силами другого государства;

d) нападение вооруженными силами государства на сухопутные, морские или воздушные силы, или морские и воздушные флоты другого государства;

e) применение вооруженных сил одного государства, находящихся на территории другого государства по соглашению с принимающим государством, в нарушение условий, предусмотренных в соглашении, или любое продолжение их пребывания на такой территории по прекращению действия соглашения;

f) действие государства, позволяющего, чтобы его территория, которую оно предоставило в распоряжение другого государства, использовалась этим другим государством для совершения акта агрессии против третьего государства;

g) засылка государством или от имени государства вооруженных банд, групп, иррегулярных сил или наемников, которые осуществляют акты применения вооруженной силы против другого государства, носящие столь серьезный характер, что это равносильно перечисленным выше актам, или его значительное участие в них».

Частиною 1статті 18Женевської Конвенціїпро захистцивільного населенняпід часвійни від12.08.1949 визначено, що цивільні лікарні, організовані для надання допомоги пораненим, хворим, інвалідам та породіллям, за жодних обставин не можуть бути об`єктом нападу, натомість вони завжди користуються повагою сторін конфлікту й перебуватимуть під їхнім захистом.

Згідно статті5вказаної Конвенції, у випадках, коли на території сторони конфлікту остання пересвідчилася в тому, що окрему особу, що перебуває під захистом, насправді підозрюють у тому, що вона займається діяльністю, ворожою для безпеки держави, або що її залучено до такої діяльності, така окрема особа не має права заявляти про права й переваги, що надає ця Конвенція, через те, що вони, якби виконувалися на користь такої особи, були б такими, що завдають шкоди безпеці такої держави.

Отже, з 24.02.2022 і по цей день дії РФ проти України підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії РФ проти України.

Вказане визнанеРезолюціями генеральноїасамблеї ООН №ES-11/1 від 02.03.2022, №ES-11/2 від 24.03.2022, №ES-11/4 від 12.10.2022, №ES-11/5 від 14.11.2022, Резолюціями ПАРЄ від 27.04.2022 і від 26.01.2023.

Відповідно дост.42IVКонвенції прозакони ізвичаї війнина суходоліта додатокдо неї:Положення прозакони ізвичаї війнина суходолівід 18.10.1907року,яка набралачинності дляУкраїни 24.08.1991року,територія визнаєтьсяокупованою,якщо вонафактично перебуваєпід владоюармії супротивника, окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.

Одним із видів агресії є окупація територій.

У період з 24.02.2022 по теперішній час частина території Херсонської області захоплена військовослужбовцями збройних сил РФ та знаходиться під окупацією держави-агресора.

Відповідно до п. 7, ч. 1 ст. 1-1 Закону України від 15.04.2014 №1207- VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами та доповненнями від 07.05.2022) визначено, що тимчасово окупована РФ територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Наказом Міністерстваз питаньреінтеграції тимчасовоокупованих територійУкраїни №309від 22.12.2022(уредакції наказуМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій Українивід 13січня 2023року №14)«Про затвердженняПереліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РосійськоюФедерацією», Білозерська селищна територіальна громада, до якої входить селище Дніпровське Херсонського району Херсонської області, включена до переліку територіальних громад, які до 11.11.2022 були тимчасово окуповані російською федерацією, та на якій збройними силами та іншими військовими формуваннями РФ був встановлений тимчасовий контроль.

З метоюконтролю захопленоїтериторії Херсонськоїобласті тапідтримання наній владиРФ представникамиРФ буластворена такзвана «Военно-гражданская администрация Херсонской области».

Один із етапів анексії захоплених територій полягав у введенні російського рубля як платіжного засобу і єдиної грошової одиниці на таких територіях.

Впровадження цьогоетапу покладаласякерівництвом РФна військово-цивільніадміністрації,цивільних осіб,в томучислі керівників підприємств, що знаходилися на тимчасово окупованій території.

Для реалізації даної задачі представники військово-цивільної адміністрації прийняли рішення про обмеження обігу безготівкової та готівкової гривні та запровадження обігу російського рубля (введення так званої «рубльової зони»), залучивши до його виконання керівників підприємств, що знаходилися на тимчасово окупованій території та добровільно погодилися на співпрацю з окупаційною адміністрацією.

Реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення дій, спрямованих на допомогу державіагресору РФ, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації, створеній на тимчасово окупованій території Херсонської області, ОСОБА_8 не пізніше 16.06.2022 (більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсон Херсонської області (точне місце не встановлено) добровільно погодився діяти під керівництвом окупаційної влади РФ та окупаційної адміністрації, підтримувати їх рішення та дії,передавати матеріальні ресурси представникам держави-агресора РФ та її збройним формуванням.

Відповідно доуказу №091-рвід 16.06.2022 «Военно-гражданской администрации Херсонской области» ОСОБА_8 за його згодою з 17.06.2022 незаконно призначено директором Комунального підприємства «Агрофірма радгосп «Білозерський» (код ЄДРПОУ 00413506), яке зареєстроване та фактично знаходиться за адресою Херсонська область, Херсонський район, селище Дніпровське, вул. Центральна, 3, в порушення п. 5.2 статуту вказаного підприємства, згідно з яким директора підприємства призначає та звільняє голова Білозерської селищної ради або особа, яка відповідно до закону здійснює його повноваження.

На підставі вказаного указу та наказу №83-к від 21.06.2022 «Про призначення директора комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський», виданого ним як директором підприємства, ОСОБА_8 з цього часу приступив до виконання обов`язків на цій посаді та надалі до жовтня 2022 року, перебуваючи на території селища Дніпровське Херсонського району Херсонської, діючи з метою завдання шкоди Україні, використовуючи незаконно надані йому повноваження, вчинив умисні дії, спрямовані на допомогу державі агресору РФ, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора РФ, шляхом: реалізації та підтримки рішень держави-агресора РФ, її збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора РФ, передачі матеріальних ресурсів чи інших активів збройним формуванням держави-агресора РФ, що полягали в наступному.

Так,з метоюпідтримки рішеньдержави-агресораРФ,у невстановленому досудовимрозслідуванням місціта уневстановлений час,протягом 2022року,але нераніше 21.06.2022,в порушеннявимог ЗаконуУкраїні «Продержавну реєстраціююридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань» напідтримку рішенькерівництва країни-агресораРФ щодовзяття підповний контрольсоціально-економічної,політичної,господарської сфержиття наокупованій територіїздійснив перереєстраціюв органіокупаційної адміністраціїкраїни-агресораРФ,який діявна територіїХерсонської області «УправлениеФедеральной налоговойслужбы поХерсонской области» комунального підприємства «Агрофірма радгосп «Білозерський» на «Коммунальное предприятие агрофирма совхоз «Белозерский», після чого змусив працівників підприємства під загрозою звільнення, надавши їм відповідні вказівки, написати заяви на його імя, як керівника, про прийняття на роботу до цього підприємства.

Надалі, ОСОБА_8 у невстановленийдосудовим розслідуваннямчас,але нераніше 01.07.2022,діючи напідтримку рішеньРФ щодовведення натимчасово окупованійтериторії Херсонськоїобласті «рубльовоїзони»,в порушеннявимог ст.99Конституції України,в якійзазначено,що «грошовоюодиницею Україниє гривня»та УказуПрезидента Українивід 25.08.1996№762/96«Про грошовуреформу вУкраїні»,згідно зякими «виплатазаробітної плати,стипендій,пенсій,допомог,інших грошовихвиплат населеннюпроводиться з2вересня 1996року лишеу гривнях»,маючи можливістьздійснювати виплатузаробітної платив гривні,надав розпорядженнята забезпечивв періодз серпня2022року пожовтень 2022року виплатупрацівникам комунального підприємства «Агрофірма радгосп «Білозерський» заробітної плати в валюті країни агресора РФ російських рублях.

Також, діючи в підтримку рішень РФ щодо введення рубльової зони ОСОБА_8 видав наказ від 25.07.2022 «Об утверждении прейскуранта цен на готовую продукцию: вино, коньяк, бренди, граппа», яким затвердив з 25.07.2022 новий прейскурант цін на роздрібну торгівлю в мережі магазинів «Таврія» та «Діоніс», в якому зазначив вартість продукції, що реалізовувалася у вказаних магазинах, як в гривні так і в російських рублях та надав вказівку працівникам здійснювати реалізацію продукції в магазинах як в гривні так і в російських рублях.

В період з липня 2022 року по серпень 2022 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_8 незаконно неодноразово розпоряджався матеріальними ресурсами комунального підприємства «Агрофірма радгосп «Білозерский», передавши їх безкоштовно військовослужбовцям РФ та співробітникам ФСБ РФ, а саме за його вказівкою керівник холодильного складу підприємства ОСОБА_10 , яка перебувала в його підпорядкуванні, у вказаний період неодноразово передавала безкоштовно військовослужбовцям РФ та співробітникам ФСБ сільськогосподарську продукцію, яка вирощувалася підприємством - фрукти, що знаходилися на зберіганні в холодильному складі, за адресою АДРЕСА_3 .

Продовжуючи вчиняти умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору РФ, ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.08.2022 забезпечив святкування так званого «дня прапору Росії», шляхом масового залучення працівників підприємства за умови видачі їм грошової винагороди. Також, для організації масовки на вищевказаному заході, за вказівкою ОСОБА_8 було виділено транспорт КП «Агрофірма радгосп «Білозерський» та відвантажено сільськогосподарську продукцію (фрукти й вино).

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень держави-агресора, її збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора, передачі матеріальних ресурсів чи інших активів збройним формуванням держави-агресора.

Крім того, у період з 24.02.2022 по цей час більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями ЗС РФ і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора РФ.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13 січня 2023 року №14) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Білозерська селищна територіальна громада, до якої входить селище Дніпровське Херсонського району Херсонської області, включена до переліку територіальних громад, які до 11.11.2022 були тимчасово окуповані російською федерацією, та на якій збройними силами та іншими військовими формуваннями РФ був встановлений тимчасовий контроль.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, всеукраїнський референдум є формою безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень шляхом голосування у випадках і порядку, встановлених Конституцією України та цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, всеукраїнський референдум щодо зміни території України - це форма прийняття громадянами України, які мають право голосу, рішення щодо затвердження прийнятого Верховною Радою України закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України. Призначення всеукраїнського референдуму щодо зміни території України здійснюється постановою Верховної Ради України.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях призначення (проголошення) та проведення всеукраїнського референдуму забороняється.

Постановою Центральної виборчої комісії №82 від 15.07.2022 «Про неприпустимість організації підготовки та проведення на тимчасово окупованих територіях України псевдореферендумів», затверджено заяву Центральної виборчої комісії у зв`язку з організацією окупаційною адміністрацією російської федерації на території суверенної незалежної України псевдореферендумів, якою закликано іноземні держави та міжнародні організації засудити спроби російської федерації, її окупаційної адміністрації організувати та провести на тимчасово окупованих територіях України псевдореферендуми; не брати участі та не сприяти їх організації та проведенню в будь-яких формах та спосіб, не визнавати жодних результатів таких «народних волевиявлень»; застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) стосовно громадян російської федерації, причетних до організації на тимчасово окупованих територіях України заходів щодо підготовки та проведення псевдореферендумів; посилити політико-дипломатичний тиск на російську федерацію та подати їй чіткі сигнали щодо невідворотних негативних наслідків для неї за чергову спробу протиправної зміни міжнародно визнаних кордонів України.

20.09.2022, у порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 3 ч. 2 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», т.зв. «общественный совет при военно-гражданской администрации Херсонской области» звернувся з листом до т.зв. «керівництва військово-цивільної адміністрації Херсонської області» (далі окупаційна ВЦА Херсонської області) про «гостру» необхідність проведення незаконного референдуму щодо входження Херсонської області в склад РФ.

Того ж дня т.зв. «голова військово-цивільної адміністрації Херсонської області» підписав наказ про проведення референдуму стосовно входження Херсонської області у склад РФ.

21.09.2022 у зв`язку з черговим етапом ескалації безпекової ситуації у світі, спровокованим останніми рішеннями злочинної влади російської федерації Верховна Рада України ухвалила Заяву, якою засудила організацію та проведення будь-яких незаконних референдумів на тимчасово окупованих територіях України та закликала світову спільноту не визнавати їхні результати, а також дати належну оцінку таким діям Російської Федерації.

Відповідно до прийнятого незаконного наказу окупаційної ВЦА Херсонської області, у період з 27 по 29 вересня 2022 на тимчасово окупованій території Херсонської області проведено незаконний референдум із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконних рішень про включення до складу РФ території Херсонської області на правах суб`єктів федерації, а саме: рішення т.зв. «виборчої комісії Херсонської області» № 05/01 від 27.09.2022 «О результатах референдума Херсонской области о выходе Херсонской области из состава Украины и о вхождении Херсонской области в состав российской федерации на правах субъекта российской федерации»; лист т.зв. «голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області» № 404 від 28.09.2022 «Предложение о принятии Херсонской области в росийскую федерацию в качестве нового субъекта», указ президента РФ № 686 від 29.09.2022 «О признании Херсонской области».

З метою проведення незаконного референдуму з питань приєднання частини території України до РФ на порушення порядку, передбаченого Конституцією України, у вересні 2022 року (конкретне місце та час органом досудового розслідування не встановлено) керівництвом окупаційної ВЦА Херсонської області було сформовано склад та організовано роботу дільничних виборчих комісій, які забезпечували проведення референдуму на території на території селища Дніпровське Херсонського району Херсонської області, та задіяні керівники підконтрольних окупаційній владі комунальних підприємств, які агітували та публічно закликали до проведення референдуму та участі в ньому підпорядкованих їм працівників.

ОСОБА_8 , будучи незаконно призначеним з 17.06.2022 представниками окупаційної влади «Военно-гражданской администрации Херсонской области» - на посаду директора КП «Агрофірма радгосп «Білозерский», та маючи можливість проводити збори працівників підприємства та впливати на виплату їм заробітної плати, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, розуміючи, що Херсонська область є частиною території України та, що виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України, вирішуються питання про зміну території України, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період часу з 23 вересня по 27 вересня 2022 року сприяв представникам держави-агресора РФ в проведенні на території селища Дніпровське Херсонського району Херсонської області незаконного референдуму щодо приєднання Херсонської області до РФ та публічно закликав до його проведення та участі працівників підприємства в ньому.

З цією метою, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 23.09.2022, ОСОБА_8 , перебуваючи на території КП «Агрофірма радгосп «Білозерський» за адресою: Херсонська область, Херсонський район, селище Дніпровське, вул. Центральна, 3, провів збори трудового колективу вказаного підприємства, на яких публічно закликав працівників взяти участь у незаконному референдумі щодо приєднання Херсонської області до РФ, нагадуючи, що «гроші їм виплачує Росія, яка тут назавжди», та, як особа, яка розпоряджалася грошовими коштами підприємства та виплатою заробітної плати, заявив, що заробітна плата працівникам буде виплачена лише після того, як вони приймуть участь в референдумі, надавши відповідну вказівку ОСОБА_11 , яка працювала на посаді касира підприємства, виплатити заробітну плату лише тим особам, що приймуть участь в референдумі.

У зв`язку з вимогою ОСОБА_8 працівники КП «Агрофірма радгосп «Білозерський» через загрозу не отримання заробітної плати, прийняли участь в проведенні незаконного референдуму щодо приєднання Херсонської області до РФ, який проводився також на території селища Дніпровське Херсонського району Херсонської області, чим збільшено відсоток осіб, які прийняли участь в референдумі, від загальної кількості виборців.

27 вересня 2022 року так звана ЦВК Херсонської області за результатами підрахунку всіх бюлетенів визнала незаконний референдум таким, що відбувся. Відповідно до його результатів задекларовано 497051 громадян, що становить 87.05 % від загальної кількості виборців, які прийняли участь у голосуванні, виявили бажання за входження Херсонської області у склад РФ.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме публічні заклики до проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції захисник ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, постановленим всупереч вимог кримінального та процесуального закону.

Доводи обґрунтовує тим, що районний суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 посилаючись на покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , які не були допитані безпосередньо у судовому засіданні, а були оглянуті відеозаписи з допитами останніх у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.

Зазначає, що сторона захисту не могла поставити питання та належним чином допитати зазначених свідків, що призвело до порушення права на захист.

Просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого провадження, в іншому складі суду.

Обвинувачений ОСОБА_8 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме: судові повістки були направлені на адресу місця проживання обвинуваченого; судові виклики були опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр»; судові виклики були опублікуванні на веб-сайті Офісу Генерального прокурора; судові виклики були опублікуванні на веб-сайті Одеського апеляційного суду.

Вислухавши думку захисника та прокурора, які вважали за можливим проводити розгляд справи за відсутності обвинуваченого, апеляційний суд дійшов висновку розглядати апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченого (in absentia), оскільки апеляційним судом вжиті всі можливі заходи у відповідності до положень ч. 3 ст. 323, ч. 8 ст. 135 КПК України, для повідомлення обвинуваченого про призначення судового засідання в апеляційному суді.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення захисника, яка підтримала подану апеляційну скаргу у повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Положеннями ст. 84 КПК України регламентовано те, що доказамиу кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі №195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі №754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі №760/23459/17 та ін.).

Колегія суддів зазначає, що цей стандарт у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, було дотримано.

Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, суд першої інстанції обґрунтував, покладаючись, зокрема, на наступні докази:

- показання свідка ОСОБА_15 , який під час судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції пояснив, що ОСОБА_8 надав вказівку щодо проведення розрахунків за продану продукцію підприємства у російських рублях та перед проведенням так званого «референдуму про приєднання Херсонської області до РФ» провів зібрання колективу підприємства де закликав всіх працівників взяти участь у проведенні референдуму під загрозою невиплати їм заробітної плати. Надав вказівку касиру виплачувати зарплату лише тим працівникам, які взяли участь у так званому «голосуванні». «Голосування» проходило за участі озброєних російських військових;

- свідок ОСОБА_16 повідомила у судовому засіданні, що ОСОБА_8 перед проведенням так званого «референдуму про приєднання Херсонської області до РФ» провів зібрання колективу підприємства та закликав всіх працівників взяти участь у проведенні референдуму під загрозою невиплати їм заробітної плати;

- свідок ОСОБА_11 повідомила у судовому засіданні в районному суді, що вона знайома з ОСОБА_8 , працювала на посаді касира підприємства КП «Агрофірма радгосп «Білозерський». ОСОБА_8 , перебуваючи на території підприємства, провів збори трудового колективу, на яких публічно закликав працівників взяти участь у референдумі щодо приєднання Херсонської області до РФ, нагадуючи, що «гроші їм виплачує росія», та, як особа, яка розпоряджалася грошовими коштами підприємства та виплатою заробітної плати, заявив, що заробітна плата працівникам буде виплачена лише після того, як вони приймуть участь в референдумі, надавши їй вказівку, виплатити заробітну плату лише тим особам, що приймуть участь в референдумі; надав вказівку щодо проведення розрахунків за продану продукцію підприємства у російських рублях.

Наведені вище покази свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , надані ними у судовому засіданні, є логічними та послідовними (підстав для обмови обвинуваченого з їх боку судом не встановлено), узгоджуються між собою і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- згідно ч. 11 ст. 615 КПК України оглянуто відео допит свідка ОСОБА_13 , яка показала, що ОСОБА_8 наприкінці червня 2022 року зібрав працівників підприємства на збори де представився новим керівником, показав наказ окупаційної ВЦА про своє призначення, у ході діяльності підприємства організовував перехід в оплаті праці та розрахунків підприємства за реалізацію своєї продукції на російські рублі, давав вказівки підпорядкованим працівникам про безоплатну передачу продукції підприємства російським військовим, у гаражі підприємства за вказівкою обвинуваченого здійснювався ремонт військової техніки окупаційних військ. ОСОБА_8 робив усе вищевказане без стороннього примусу;

- згідно ч. 11 ст. 615 КПК України оглянуто відео допит свідка ОСОБА_10 , яка показала, що вона працювала керівником холодильного складу комунального підприємства «Агрофірма радгосп «Білозерский». ОСОБА_8 незаконно розпоряджався матеріальними ресурсами комунального підприємства, передавши їх військовослужбовцям РФ та співробітникам ФСБ, а саме за його вказівкою вона, яка перебувала в його підпорядкуванні, неодноразово передавала безкоштовно військовослужбовцям РФ та співробітникам ФСБ сільськогосподарську продукцію, яка вирощувалася підприємством та знаходилось на зберіганні в холодильному складі;

- згідно ч. 11 ст. 615 КПК України оглянуто відео допит свідка ОСОБА_14 , яка показала, що ОСОБА_8 наприкінці червня 2022 року зібрав працівників підприємства на збори де показав наказ окупаційної ВЦА про своє призначення. Під час свого правління організовував перехід оплати праці та розрахунків підприємства за реалізацію своєї продукції на російські рублі, давав вказівки підпорядкованим працівникам про безоплатну передачу продукції підприємства російським військовим, здійснював ремонт військової техніки окупаційних військ;

- інформацією з КП «Агрофірма радгосп «Білозерський» щодо переліку майна, яке було передано ОСОБА_8 військовим РФ під час окупації;

- матеріалами обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , в ході якого було вилучені документи, що підтверджують діяльність обвинуваченого на посаді директора КП «Агрофірма радгосп «Білозерський»;

- протоколами огляду загальнодоступних сторінок інтернет від 10.03.2023 та 16.03.2023 «Официального сайта администрации Херсонской области» щодо призначення, проведення, а також результатів проведення так званого референдуму про приєднання Херсонської області до РФ;

- протоколом огляду загальнодоступної сторінки інтернет від 17.03.2023 «Сайт федеральной налоговой службы россии» щодо реєстрації КП «Агрофірма радгосп «Білозерський» в податкових органах РФ, у графі директора підприємства зазначено ОСОБА_8 ;

- протоколом огляду від 17.01.2023 мобільного телефону за добровільної згоди власника ОСОБА_16 де у робочому чаті працівників КП «Агрофірма радгосп «Білозерський» міститься повідомлення від ОСОБА_8 де він визнає що примушував працівників працювати на РФ;

- протоколом огляду від 27.01.2023 сторінки соціальної мережі ТЕЛЕГРАММ «администрации Белозерского муниципального округа» де зафіксовано участь ОСОБА_8 у святкуванні дня прапора РФ;

- протоколом огляду від 27.01.2023 загальнодоступного інформаційного сайту ВГОРУ де міститься публікацію під назвою « ОСОБА_17 призначено директором захопленого КП «Агрофірма радгосп «Білозерський»;

- протоколом огляду від 26.01.2023 загальнодоступного інформаційного сайту МОСТ.КС де міститься публікацію під назвою «росіяни призначили директора агрофірми Радгосп Білозерський»;

- протоколами огляду загальнодоступних сторінок інтернет від 10.03.2023 та 16.03.2023 «Официального сайта администрации Херсонской области» щодо призначення, проведення, а також результатів проведення так званого референдуму про приєднання Херсонської області до РФ.

Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а доводи захисника про протилежне апеляційний вважає безпідставними та недоведеними.

Щодо доводів захисника з приводу неналежності та недопустимості доказів на визнання вини обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме показів свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до положень КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.

Тобто законодавець, ураховуючи специфіку воєнного стану, запровадив виняток із загального правила й зазначив у ч. 11 ст. 615 КПК України, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

До того ж показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо в такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Апеляційним судом встановлено, що згідно матеріалів справи свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 були допитані за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, а в матеріалах справи містяться диски з відеозаписами їх допитів під час досудового розслідування (т. 1 а.с. 149, 152,161), які були оглянуті під час судового слідства у суді першої інстанції, а тому вимоги ч. 11 ст. 615 КПК України дотримані, покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 є належними та допустимим доказами, які у сукупності з іншими доказами підтверджують вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

З огляду на викладене, за результатами перевірки доводів апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд не вбачає підстав, які б слугували для скасування вироку суду першої інстанції або ставили б під сумнів його законність та обґрунтованість, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.

Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а вирок суду першої інстанції слід залишенню без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 420, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_12 залишити без задоволення.

Вирок Приморського районного м. Одеси від 07.02.2024 у кримінальному провадженні №22022230000000392, внесеному до ЄРДР 13.09.2022 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк, з моменту отримання її копії.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення13.11.2024
Оприлюднено02.12.2024
Номер документу123371961
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти основ національної безпеки України Пособництво державі-агресору

Судовий реєстр по справі —522/7939/23

Ухвала від 13.11.2024

Кримінальне

Одеський апеляційний суд

Журавльов О. Г.

Ухвала від 13.11.2024

Кримінальне

Одеський апеляційний суд

Журавльов О. Г.

Ухвала від 01.04.2024

Кримінальне

Одеський апеляційний суд

Журавльов О. Г.

Ухвала від 01.04.2024

Кримінальне

Одеський апеляційний суд

Журавльов О. Г.

Вирок від 07.02.2024

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Дерус А. В.

Ухвала від 30.08.2023

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Дерус А. В.

Ухвала від 09.05.2023

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Дерус А. В.

Ухвала від 24.04.2023

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Дерус А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні