Рішення

від 13.09.2024 по справі 300/3910/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2024 р. справа № 300/3910/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скільського І.І.,

за участю секретаря судового засідання - Гевак Л.І.

представника позивача - Тепак Л.П.,

представника відповідача Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу №270-п від 11.02.2022 та податкових повідомлень-рішень від 15.07.2022,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі - позивач, ТОВ «Меркурій») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу №270-п від 11.02.2022 та податкових повідомлень-рішень №№002455/0702, 002457/0702 від 15.07.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані у даній справі наказ про проведення перевірки та податкові повідомлення-рішення від 15.07.2022, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивачем зазначено, що контролюючим органом не враховано, що абзацом 2 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100000,00 грн. Відповідач межі контрольного заходу перевірки також поширює на будь-які попередні звітні періоди декларування платником податку на додану вартість, а не лише на грудень 2021, про який зазначено в оскаржуваному наказі. Контролюючий орган, повноваження якого передбачають ведення податкового обліку володіє всіма необхідними відомостями щодо платника податку, що є достатніми для визначення предмету, меж, періоду та обсягів контрольного заходу з тією мірою конкретності, що відповідає принципу правової визначеності та не поширює контрольний захід документальну позапланову виїзну перевірку на необмежену кількість попередніх звітних (податкових) періодів обчислення та сплати податку на додану вартість. Зазначає, що зі змісту акту та виявлених, на думку контролюючого органу порушень незрозумілим є період, який підлягав перевірці та чи відповідає вказаний період положенням підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Враховуючи наведене вважає, що спірний у даній справі наказ не відповідає вимогам абзацу 3 п.81.1 та пп.78.1.8 п.78.1 статті 78 ПК України. Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем зазначено, що на підтвердження господарських операцій контролюючому органу було надано всі без винятку первинні бухгалтерські документи, які містять інформацію про проведені фінансово-господарські операції з відповідними контрагентами, а також податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН та включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість. Позивач звертає увагу, що у спірному випадку при укладенні попередніх договорів купівлі-продажу квартир сторони досягли домовленостей про обрання такого виду забезпечення виконання зобов`язання, який визначили, як «забезпечувальний платіж», зокрема пунктом 2.1.1 попередніх договорів, що були надані до перевірки, також зазначено, що забезпечувальні платежі не є авансом (попередньою оплатою) за об`єкт, що є підлягає купівлі-продажу за основним договором, та не є поворотною фінансовою допомогою. Враховуючи наведене позивач вважає безпідставними висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Меркурій» вимог пункту 187.1 статті 187 ПК України в частині не включення до складу податкового зобов`язання ПДВ в сумі 1682175,00 грн, від надходження забезпечувальних платежів в розмірі 10093049,30 грн. Також за доводами позивача контролюючим органом не враховано доводи та докази про те, що податкова накладна №1 від 28.12.2021 на контрагента ТОВ «АМБУД»(код ЄДРПОУ 43843780) у сумі 120000,60 грн, в т.ч. ПДВ 20000,10 грн, реєстрацію якої зупинено, є помилковою. Зазначає, що норми Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН затверджений наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 та п.44.1 ст.44 ПК України, враховуючи їх вимоги, платник податку може не подавати пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію в ЄРПН зайво (помилково) складених податкової накладної/розрахунку коригування, а також не має обов`язку відображати зазначену операцію у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 по рядку 1.1 Декларацій всього в сумі 20000,00 грн, в тому числі по періодах: за грудень 2021 на суму 20000,00 грн, як наполягає контролюючий орган. Враховуючи наведене позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовна заява ТОВ «Меркурій» залишена без руху, а позивачу наданий десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви (т.1 а.с.147-148).

У строк встановлений судом позивачем усунуто недоліки позовної заяви, тому ухвалою суду відкрито провадження у даній справі (т.1, а.с.155-156), постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі, за наслідками якого справу призначено до розгляду по суті.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.165-168). У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що перевіряючими у відповідності до наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 11.02.2022 №270-П, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Меркурій», щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, так як ПДВ зазначеної декларації визначено також і по операціях проведених і задекларованих в попередніх звітних періодах. Зазначив, що відповідно до порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зі змінами та доповненнями, застосовується принцип хронології формування від`ємного значення, згідно з яким податкові зобов`язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення від найдавнішого до найновішого. Також перевіркою встановлено, що позивачем отримано, відповідно до попередніх договорів купівлі-продажу квартир (типових), кошти (за період квітень-грудень) на розрахунковий рахунок від фізичних осіб з призначенням платежу «забезпечувальний платіж згідно договору» в сумі 10093049,30 грн, та відповідно не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ по зазначених операціях в сумі 1682175,00 грн. Зазначено, що посадовими особами ТОВ «Меркурій» на вимоги контролюючого органу не надано пояснень та в повному обсязі документів (їх копій), про що складено акт від 18.02.2022 №336/09-19-07-02. Кошти отримані позивачем у вигляді гарантійних платежів використовувались на здійснення предоплати ТОВ «Варбуд» за майбутні будівельні роботи згідно договору генпідряду по будівництву багатоквартирного житлового будинку з торгово-офісними приміщеннями. Оскільки дане будівництво здійснюється не за кошти замовника, а за кошти фізичних осіб (забезпечувальні платежі), недотримано умови щодо першого постачання житла, так як в актах зазначено об`єм виконаних будівельних робіт будинку, а не передані квартири із вказаною площею, оформлено передачу майнових прав комерційних приміщень до завершення будівництва та здачі об`єкту в експлуатацію за доводами представника відповідача ТОВ «Меркурій» недотримано вимоги пп.197.1.14 п.197.1 ст.197 ПК України. Представник відповідача звернув увагу, що згідно поданих декларацій з податку на додану вартість в рядку 5.1, платником самостійно не зазначено операції, що звільнені від оподаткування за періоди охоплені перевіркою. Умовами (п.2.5.1) типового попереднього договору, укладеного між ТОВ «Меркурій» і покупцями нерухомості передбачено, що « в оплату за квартиру, що відчужується продавцем покупцю за основним договором купівлі-продажу, на дату підписання основного договору зараховується загальна сума забезпечувальних платежів, перерахованих покупцем продавцю за квартиру, яка дорівнює сумі вартості квартири», тобто умовами договору не передбачено повернення таких забезпечувальних платежів покупцю, а просто зараховано їх у оплату за квартиру. Якщо умовами попереднього договору передбачено, що кошти у вигляді гарантійних платежів зараховуються в оплату майна та не підлягають поверненню покупцю, то така сума гарантійних платежів збільшує базу оподаткування податком на додану вартість у платника. Враховуючи наведене, зазначив, що ТОВ «Меркурій» в порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 ПК України, не відображені зазначені операції у податковій декларації з податку на додану вартість всього в сумі 1682175,00 грн, в тому числі по періодах: травень 2021 506863,00 грн, червень 2021 112297,00 грн, липень 2021- 114083,00 грн, серпень 2021 182297,00 грн, вересень 2021-258376,00 грн, жовтень 2021 278385,00 грн, листопад 2021 58200,00 грн, грудень 2021 171674,00 грн. Також представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що на виконання пункту 201.1 ст.201 ПК України ТОВ «Меркурій» реєструвало податкову накладну №1 від 28.12.2021 на контрагента ТОВ «АМБУД» у сумі 120000,60 грн в т.ч. ПДВ 20000,00 грн, реєстрацію якої зупинено. Звернув увагу на те, що платник самостійно визнав виникнення податкових зобов`язань у нього з постачання послуги (заливання стяжки та штукатурення стін) при реєстрації вищезазначеної податкової накладної на дату виникнення податкових зобов`язань. Письмового пояснення щодо операції по якій реєструвалося податкову накладну до дати закінчення перевірки не було надано. Враховуючи наведене ТОВ «Меркурій» в порушення п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201 ПК України, не відображено зазначену операцію у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 в результаті чого занижено показники у рядку 1.1 Декларацій всього в сумі 20000,10 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив (т.1, а.с.179-183). У відповіді на відзив зазначив, що відповідач, будучи контролюючим органом, повноваження якого передбачають ведення податкового обліку володіє всіма необхідними відомостями щодо позивача, що є достатніми для визначення предмету, меж, періоду та обсягів контрольного заходу з тією мірою конкретності, що відповідає принципу правової визначеності та не поширює контрольний захід документальну позапланову виїзну перевірку на необмежену кількість попередніх звітних (податкових) періодів обчислення та сплати позивачем податку на додану вартість. У спірному випадку, відповідач оскаржуваним наказом межі контрольного заходу перевірки поширює на будь-які попередні звітні періоди декларування позивачем податку на додану вартість, що свідчить про недотримання відповідачем вимог п.81.1 ст.81 ПК України в частині вимог до змісту наказу. На думку позивача невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки у зв`язку з чим оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Також позивач зазначає, що відповідачем у спірному випадку не враховано, шо відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо-інше не передбачено цим підпунктом. У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає: а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника. З аналізу змісту наведеної норми, операцією з першого постачання житла вважатимуться операції з: - передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло (об`єкт житлового фонду) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства-замовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій; - передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на реконструйоване або капітально відремонтоване житло (об`єкт житлового фонду) особі іншій, ніж власник такого об`єкта на момент введення такого житла в експлуатацію (використання); - постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження нового житла чи реконструкції або капітальною ремонту житла за рахунок замовника. Позивач вважає помилковими висновки відповідача, що забезпечувальні платежі є авансом, а тому збільшують базу оподаткування податком на додану вартість, оскільки пунктом 2.1.1 попередніх договорів, які надавались до перевірки визначено, що забезпечувальні платежі не є авансом (попередньою оплатою) за об`єкт, що підлягає купівлі-продажу за основним договором, та не є поворотною фінансовою допомогою. Спірні операції взагалі звільнені від оподаткування згідно ст.197 ПКУ. Право на податковий кредит за податковими накладними виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Звернув увагу, що на підтвердження господарських операцій контролюючому органу було надано всі без винятку первинні бухгалтерські документи, які містять інформацію про проведені фінансово-господарські операції з відповідними контрагентами, а також податкові накладні, які зареєстровано в ЄРПН та включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, жодних претензій до яких у контролюючого органу не виникало. Зважаючи на те, що надання послуг за помилковою податкового накладною фактично не відбувалося, і така податкова накладна не підлягає відображенню у звітності з ПДВ, вважає помилковими висновки відповідача стосовно обов`язку відображати зазначену операцію у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року - по рядку 1.1 Декларацій всього в сумі 20 000 грн.

Відповідач скористався правом на подання заперечення на відповідь на відзив (т.1, а.с.190-192). У запереченні представник відповідача підтримав доводи, наведені ним раніше у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Судові засідання неодноразово відкладалися, за клопотаннями представника позивача, представника відповідача, оголошувались перерви у зв`язку з наданням сторонами додаткових доказів та необхідністю надання додаткових пояснень і ознайомлення з ними, а також у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, запереченні та додаткових поясненнях. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази та надавши їм належну правову оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» зареєстровано як юридична особа 11.01.1992, код ЄДРПОУ 13650254, перебуває на обліку ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Основний вид діяльності за КВЕД: 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна.

11.02.2022 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, із внесеними змінами видано наказ №270-п, про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Меркурій» (77500, Івано-Франківська область, Долинський район, м. Долина, вул. Чорновола, буд.9, код ЄДРПОУ 13650254) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. Дата початку перевірки 15.02.2022, тривалість перевірки 5 робочих днів (а.с.9).

На підставі зазначеного наказу та направлення Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами перевірки складено акт за №1442/09-19-07-021/13650254 від 31.05.2022 (далі акт перевірки), яким встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» порушено: п.44.1, ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1369826 грн, та занижено податок на додану вартість в загальній сумі 332349 грн, в тому числі по періодах: травень 2021 147921 грн, червень 2021 112297 грн, вересень 2021- 44799 грн, жовтень 2021 22246 грн, грудень 2021 5086 грн, (т.1, а.с.11-22).

Позивач, не погодившись з актом перевірки, направив відповідачу заперечення №1 від 01.07.2022 на даний акт (т.1, а.с.26-30). За результатами розгляду цього заперечення ГУ ДПС в Івано-Франківській області надіслало відповідь №6312/6/09-19-07-02-06 від 14.07.2022, згідно якої висновок акту перевірки №1442/09-19-07-021/13650254 від 31.05.2022 залишено без змін (т.1 а.с.31-35).

На підставі вищевказаного акту перевірки Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області 15.07.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення №002455/0702 форми «Р», відповідно до якого ТОВ «Меркурій» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» за податковими зобов`язаннями 5086 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1272 грн; податкове повідомлення-рішення №002457/0702 форми «В4» яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1369826 грн, (т.1, а.с.37-40).

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України (т.1, а.с.42-47). За результатами розгляду скарги позивача, Державною податковою службою України прийнято рішення №10607/6/99-00-06-01-05-06 від 08.09.2022, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №002457/0702, №002455/0702 від 15.07.2022 залишено без змін, а подану ТОВ «Меркурій» скаргу без задоволення (т.1, а.с.55-59).

Не погоджуючись з наказом про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №270-п від 11.02.2022, висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №002457/0702, №002455/0702 від 15.07.2022, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 14.1.36 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 44 ПК України визначено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

78.1.8. платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Статтею 185 ПК України визначено об`єкти оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 бстатті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №270-п від 11.02.2022, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 відступаючи від позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015, прийшла до наступного висновку: у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права; неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки; при цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Тобто, судом може бути надана оцінка зазначеним представником позивача порушенням відповідачем положень законодавства в частині процедури проведення перевірки, і якщо такі вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, то прийняті за результатами перевірки рішення можуть бути визнані протиправними.

Якщо ж суд не виявить порушень відповідачем положень законодавства в частині процедури проведення перевірки, то в такому випадку належить встановити, чи мали місце допущені суб`єктом господарювання порушення чинного законодавства, які зафіксовані в акті перевірки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №270-п від 11.02.2022 року, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки вищевказана позовна вимога, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Відтак, обрання невірного способу захисту позивачем у цій справі є окремою та самостійною підставою для відмови в задоволенні вимоги про протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №270-п від 11.02.2022 року.

Суд також не погоджується з доводами позивача про те, що посадовими особами контролюючого органу вчинено дії по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки за відсутності підстави, передбаченої підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Суд вважає, що позапланова документальна виїзна перевірка позивача проведена відповідачем з дотриманням наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №270-п від 11.02.2022 року, згідно якого контролюючий орган перевірив дотримання податкового законодавства при декларуванні позивачем за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 15.07.2022 №002455/0702 та №002457/0702, суд зазначає таке.

У акті перевірки на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення №002455/0702 від 15.07.2022 податковим органом зазначено, що на виконання пункту 201.1 статті 201 ПК України ТОВ «Меркурій» реєструвало податкову накладну №1 від 28.12.2021 на контрагента ТОВ «АМБУД» (код ЄДРПОУ 43843780) у сумі 120000,6 грн., в тому числі ПДВ 20000,10 грн. Враховуючи наведене розроблено висновок про те, що платник самостійно визнав виникнення податкових зобов`язань з постачання послуги (заливання стяжки та штукатурення стін) при реєстрації вищезазначеної податкової накладної на дату виникнення податкових зобов`язань. Як наслідок ТОВ «Меркурій» в порушення п.44.1 ст.44, п. 187.1 ст.187, п.201.1 ст. 201 ПК України, не відображено зазначену операцію у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2021, в результаті чого занижено показники у рядку 1.1 Декларацій всього в сумі 20000 грн, в тому числі по періодах: за грудень 2021 на 20000 грн.

У ході розгляду справи представник позивача зазначала, що ТОВ «Меркурій» помилково було складено та подано на реєстрацію податкову накладну №1 від 28.12.2021 на контрагента ТОВ «АМБУД» (код ЄДРПОУ 43843780) у сумі 120000,6 грн., в тому числі ПДВ 20000,10 грн., реєстрацію якої податковим органом було зупинено. У зв`язку з помилковістю складання та подання такої позивачем не подавалось пояснень та копій документів для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію в ЄРПН вказаної податкової накладної.

Як зазначалось судом вище, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Як встановлено в підпункті 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

В статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV закріплено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зміст наведених норм свідчить про те, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, адже останні, в свою чергу, є підставою для бухгалтерського обліку й фіксують дані лише про фактично здійснені господарські операції.

До податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період.

У податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані про обсяги фактично здійснених операцій у відповідності з даними первинних документів і бухгалтерського обліку, тобто дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Помилково ж подана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна зі статусом «реєстрацію зупинено» за операціями, які фактично здійснені не були, дані про які не внесено до податкового обліку платника податків та не підтверджено первинними документами, не є підставою для внесення інформації за такою податковою накладною до податкової декларації.

При цьому, можливості подати документи, щоб відкликати чи скасувати заблоковані помилкові податкові накладні, податкове законодавство не передбачає.

Таким чином позивач не зобов`язаний включати до податкової декларації з ПДВ податкові зобов`язання за заблокованою (статус «реєстрацію зупинено») в ЄРПН помилково складеною податковою накладною, оскільки дані податкової звітності мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку, а враховуючи, що податкова накладна складена помилково на операцію, яка фактично не відбулась та не підтверджена первинними документами, що не було спростовано контролюючим органом, то відповідно і податкові зобов`язання за такою операцією у позивача фактично не виникали і не повинні бути включені до податкової звітності.

Відтак висновки відповідача стосовно обов`язку відображати помилкову накладну у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року по рядку 1.1 Декларацій всього в сумі 20000 грн., є необґрунтованими та такими, що не містять правового підґрунтя.

Правову позицію в подібних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №820/5980/17 та від 11.09.2018 у справі №820/6615/17.

Що стосується спірного податкового повідомлення-рішення №002457/0702 від 15.07.2022, судом встановлено таке.

У акті перевірки на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення №002457/0702 від 15.07.2022 податковим органом зазначено, про заниження задекларованого суб`єктом господарювання показника у рядку 1 Декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» внаслідок отримання ТОВ «Меркурій» відповідно до попередніх договорів купівлі-продажу квартир (типових), коштів (за період квітень-грудень) на розрахунковий рахунок від фізичних осіб з призначенням платежу «забезпечувальний платіж згідно договору» в сумі 10093049,3 грн. ТОВ «Меркурій» не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ по зазначених операціях в сумі 1682175 грн. Кошти отримані ТОВ «Меркурій» у вигляді гарантійних платежів використовувались на здійснення передоплати ТОВ «Варбуд» за майбутні будівельні роботи згідно договору генерального підряду від 04.06.2019 №1/19 по будівництву багатоквартирного житлового будинку з торгово-офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 . Як наслідок податковий орган прийшов до висновку про не дотримання ТОВ «Меркурій» вимог пп. 197.1.14 п.197.1 ст. 197 ПК України, оскільки: - дане будівництво здійснюється не за кошти замовника, а за кошти фізичних осіб (забезпечувальні платежі); - недотримано умови щодо першого постачання житла, так як в актах зазначено об`єм виконаних будівельних робіт будинку, а не передані квартири із вказаною площею; - оформлено передачу майнових правкомерційних приміщень до завершення будівництва та здачі об`єкту в експлуатацію. Враховуючи зазначене податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «Меркурій» в порушення п.44.1, ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 ПК України не відображені зазначені операції у податковій декларації з податку на додану вартість всього в сумі 1682175 грн, в тому числі по періодах: травень 2021- 506863 грн, червень 2021-112297 грн, липень 2021 114083 грн, серпень 2021 182297 грн, вересень 2021 258376 грн, жовтень 2021 278385 грн, листопад 2021 58200 грн, грудень 2021 171674 грн.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Меркурій» (замовник) та ТзОВ «Варбуд» (генеральний підрядник) 04.06.2019 укладено договір генерального підряду№1/19. Згідно предмету вказаного договору генпідрядник в межах договірної ціни, із власних матеріалів або з матеріалів наданих замовником, виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами роботи, здійснює контроль та нагляд за виконанням окремих видів робіт на об`єкті третіми особами субпідрядниками, здає замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку допущені недоліки, а замовник зобов`язується передати дозвільну документацію, а також прийняти від генпідрядника закінчені роботи та оплатити їх. Місцем виконання генпідрядником будівельних робіт по цьому договору є м. Долина, вул. Чорновола 9.

Динамічна договірна ціна робіт складає 44000000, 00 грн, в т.ч. ПДВ 7333333,33 грн. Договірна ціна може переглядатися сторонами за умов визначених в п.3.2 зазначеного договору. Оплата за цим договором здійснюється замовником підряднику з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт генпідрядником на підставі актів виконаних робіт. Остаточна вартість робіт та матеріалів по даному договору генпідряду визначається на підставі поданих генпідрядником та прийнятих замовником актів виконаних робіт, об`єкта в цілому чи по окремих етапах робіт за погодженням сторін. Також умовами договору передбачено, що замовник забезпечує оплату генпідряднику авансового платежу в розмірі 100000,00 грн, та подальше безперервне фінансування робіт на об`єкті у відповідності з графіком виконання робіт та умовами договору, а також своєчасне надання матеріалів, які при домовленості постачаються замовником для будівництва. Кінцевий розрахунок за виконані роботи з генпідрядником здійснюються на протязі 5 календарних днів з моменту підписання останнього акту виконаних робіт. Розрахунки по цьому договору здійснюються в безготівковому порядку (т.1.а.с.115-122).

В подальшому між ТОВ «Меркурій» (продавець) та фізичними особами (покупцями) попередні договори купівлі-продажу квартир (типові).

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами ТОВ «Меркурій» отримано від фізичних осіб, відповідно до укладених (типових) попередніх договорів купівлі-продажу квартир в дев`яти поверховому житловому будинку по АДРЕСА_1 , кошти (за період квітень-грудень) на розрахунковий рахунок з призначенням платежу «забезпечувальний платіж згідно договору» в сумі 10093049,30 грн.

Попередній договір - це договір, сторони якого зобов`язуються впродовж певного терміну (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

У спірному випадку при укладанні попередніх договорів купівлі - продажу квартир сторони досягли домовленостей про обрання такого виду забезпечення виконання зобов`язання, який визначили, як «забезпечувальний платіж». Зокрема пунктом 2.1.1 попередніх договорів, які надавались до перевірки визначено, що забезпечувальні платежі не є авансом (попередньою оплатою) за об`єкт, що підлягає купівлі-продажу за основним договором, та не є поворотною фінансовою допомогою (т.1 а.с.123-128).

При вирішенні цієї справи суд на виконання частини п`ятої статті 242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України стосовно оподаткування/звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання житла, що викладені у постанові від 23.01.2020 у справі №813/6462/15, від 28.04.2020 у справі №814/4831/13-а.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №813/6462/15, зазначив:

«Попередній договір - це договір, сторони якого зобов`язуються впродовж певного терміну (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Як встановлено судами, при укладанні попередніх договорів купівлі - продажу квартир сторони досягли домовленостей про обрання такого виду забезпечення виконання зобов`язання, який визначили як «забезпечувальний платіж».

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки пунктом 3.2. попередніх договорів купівлі - продажу квартир при укладенні основного договору передбачено повернення в повному обсязі забезпечувального платежу, отже ці кошти не перейшли у власність підприємства, то відсутній об`єкт оподаткування ПДВ, визначений статтею 185 Податкового кодексу.

В свою чергу, аванс є доказом, що посвідчує факт наявності зобов`язання (грошового), та зараховується в рахунок майбутніх платежів за таким зобов`язанням (грошовим), тому він не може бути використаним для забезпечення не грошового зобов`язання, яким є попередній договір купівлі-продажу квартир, оскільки має іншу правову природу ніж забезпечувальний платіж.»

Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі №814/4831/13-а, зазначив:

«Враховуючи норми права, що підлягають застосуванню, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій. Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; тощо.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Разом з тим, пільга по звільненню від оподаткування постачання доступного житла, передбачена підпунктом 197.1.14. пункту197.1. статті 197 ПК України, вказане положення закону містить спеціальну норму і роз`яснення, що саме законодавець вважає поставкою: передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця. Зокрема, операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.

При цьому, суму такої поставки і, відповідно, розміру пільги, можливо арифметично визначити вже після закінчення будівництва об`єкту і повного формування вартості квартири як об`єкту нерухомості.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у випадку, коли замовник в процесі будівництва до оформлення права власності на новозбудоване житло укладає попередні договори купівлі-продажу з фізичними особами, згідно з якими отримує забезпечувальні платежі, операції з перерахунку таких платежів фізичними особами на рахунок замовника, як оплату вартості майнових прав, не змінюють базу оподаткування у замовника. Лише при передачі власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло фізичній особі (першому власнику новозбудованого житла) у замовника виникають податкові зобов`язання на підставі пункту 187.1 статті 187 ПК України.

Крім того, майнові права на нерухомість окремо від об`єкта власності (нерухомості) не існують і переходять покупцю в момент державної реєстрації права власності на нерухомість, а тому такі права можуть бути окремим об`єктом оподаткування лише при першому постачанні новозбудованого житла».

Описаний вище правовий висновок Верховного Суду у постанові від 28.04.2020 у справі №814/4831/13-а, щодо застосування положень підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України стосовно оподаткування/звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання житла застосований в пізніше прийнятій постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №280/810/22.

Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що операцією з першого постачання житла вважатимуться операції з:

- передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло (об`єкт житлового фонду) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства-замовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій;

- передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на реконструйоване або капітально відремонтоване житло (об`єкт житлового фонду) особі іншій, ніж власник такого об`єкта на момент введення такого житла в експлуатацію (використання);

- постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження нового житла чи реконструкції або капітального ремонту житла за рахунок замовника.

Як слідує з акту перевірки, відповідач не заперечує, що ТОВ «Меркурій» (замовник) придбано будівельні роботи по будівництву багатоквартирного житлового будинку з торгово-офісними приміщеннями по вул. Чорновола 9, м. Долина у ТОВ «Варбуд» (генпідрядник) згідно договору генерального підряду від 04.06.2019 №1/19.

Враховуючи вказане, відповідач також не заперечує, що у періоді, який підлягав перевірці, між ТОВ «Варбуд» (генпідрядник) та ТОВ «Меркурій» (замовник) підписано наступні акти приймання виконаних робіт: від 30.06.2021 №709-02-1-4-5 на суму 2446528,8 грн., в т.ч. ПДВ - 407754,8 грн., від 30.06.2021 №709-02-1-4- на суму 2425758 грн., в т.ч. ПДВ - 404293 грн. Претензій до яких у відповідача не виникало.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, ні під час проведення перевірки, ані на час ухвалення рішення у справі, будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Чорновола 9 у м. Долина, Івано-Франківська обл., не завершено та основні договори не укладено, що серед іншого також підтверджується даними бухгалтерського обліку (кредиторська заборгованість за гарантійними платежами за попередніми договорами) станом на 30.06.2024 по бухгалтерському рахунку 3771 (т.2 а.с.29).

З урахуванням наведеного, правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №813/6462/15, від 28.04.2020 у справі №814/4831/13-а та від 04.05.2023 у справі №280/810/22 щодо застосування положень підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України стосовно оподаткування/звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання житла, суд вважає помилковими висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині не включення до складу податкового зобов`язання ПДВ в сумі 1682175,00 грн, від надходження забезпечувальних платежів в сумі 10093049,30 грн, за попередніми договорами, оскільки матеріали перевірки не містять жодних доказів про те, що ці кошти є об`єктом оподаткування ПДВ, визначених статтею 185 Податкового кодексу України.

Як наслідок прийняте ГУ ДПС в Івано-Франківській області податкове повідомлення-рішення від 15.07.2022 №002457/0702, є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №002455/0702, №002457/0702 від 15.07.2022 є протиправними та підлягають до скасування, а позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано платіжне доручення №149 від 27.09.2022 про сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн. та №172 від 26.10.2022 про сплату 20642,76 грн, (т.1 а.с.143 та а.с.152).

З огляду на часткове задоволення позову (в частині майнових вимог та відмову в позові в немайновій вимозі), відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 20642,76 грн, судових витрат по сплаті судового збору.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини 3 зазначеної статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: копію договору №010МТА/ІФ-22 про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 29.06.2022, укладеного між ТОВ «Меркурій» та Адвокатським об`єднанням «МТА Партнери»; копію замовлення №3 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 12.10.2022; копію акту про надання правничої допомоги №010МТА/ІФ-22 від 01.02.2024; копії платіжних інструкцій від 18.10.2022 про сплату 10000 грн, та від 05.02.2024 про сплату 6000 грн, за правничу допомогу у справі №300/3910/22 (т.2 а.с.135-143).

Відповідно до пункту 5.1 договору №010МТА/ІФ-22 від 29.06.2022 вартість послуг узгоджується сторонами в замовленні.

У замовленні №3 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 12.10.2022, ТОВ «Меркурій» та Адвокатським об`єднанням «МТА Партнери» погодили зміст послуги: правнича допомога в Івано-Франківському окружному адміністративному суді в справі №300/3910/22. Розмір вартості однієї години послуг адвоката 2000 грн, без ПДВ. Граничний розмір вартості послуг 16000 грн. Сплата здійснюється в розмірі 10000 грн, авансом - протягом 3 днів з моменту підписання цього замовлення, решта суми протягом 3 днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно акту про надання правничої допомоги акту про надання правничої допомоги №010МТА/ІФ-22 від 01.02.2024, адвокатом Тепак Л.П. у справі №300/3910/22 надано правничу допомогу ТОВ «Меркурій»: ознайомлення з матеріалами справи, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та судової практики з аналогічних питань, підготовка додаткових письмових пояснень - 4 год,. всього 8000 грн.; підготовка до участі та участь в судових засіданнях 4 год., всього 8000 грн., разом 16000 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід-Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено згідно протоколів судових засідань у справі, загальна тривалість участі представника позивача адвоката Тепак Л.П. в судових засіданнях більше 4 год, Також представником позивача окрім позовної заяви, підготовлено відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення.

Суд вважає, що затрати представником позивача є співмірними з обсягом наданих послуг, складністю і характером цієї справи. Однак, з врахуванням часткового задоволення позову, до відшкодування з відповідача належить стягнути на користь позивача 14000 грн., судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №002455/0702 та №002457/0702 від 15.07.2022.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (код ЄДРПОУ - 13650254) частину сплаченої суми судового збору в розмірі 20 642 (двадцять тисяч шістсот сорок дві) гривні 76 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», адреса: вулиця Чорновола, буд.9, місто Долина, Івано-Франківська область, 77500, код ЄДРПОУ - 13650254;

відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, адреса: вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП 43968084.

Суддя Скільський І.І.

Рішення суду складене в повному обсязі 23 вересня 2024 р.