Ухвала

від 27.11.2024 по справі 300/8904/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"27" листопада 2024 р. справа № 300/8904/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про дострокове припинення повноважень секретаря Коломийської міської ради від 12.12.2023 за №3284-49/2023-49 та поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) 22.11.2024 звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом до Коломийської міської ради (надалі по тексту також відповідач, міська рада), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення 49 сесії 8 демократичного скликання Коломийської міської ради "Про дострокове припинення повноважень секретаря Коломийської міської ради Андрія Куничака" від 12.12.2023 за №3248-49/2023-49;

поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Коломийської міської ради.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України, Кодекс) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вивчення змісту адміністративного позову дає підстави вважати, що коментована позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, з огляду на наступні недоліки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 Кодексу визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

Варто відзначити, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Судом із відомостей трудової книжки позивача серії "АФ" за №365747 від 14.12.2020 встановлено, що ОСОБА_1 14.12.2020 обраний на посаду секретаря Коломийської міської ради.

За наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України визначенням, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 , стосуються припинення повноважень останнього на посаді секретаря міської ради, тобто пов`язані зі звільненням з публічної служби.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Натомість, позивач подав цей позов до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 22.11.2024, тобто з пропуском встановленого статтею 122 КАС України місячного строку з дня, коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав шляхом ухвалення Коломийською міською радою рішення "Про дострокове припинення повноважень секретаря Коломийської міської ради Андрія Куничака" від 12.12.2023 за №3248-49/2023-49.

За змістом частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно приписів частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Разом із поданням до суду вказаного адміністративного позову, позивачем також долучено заяву про поновлення пропущеного строку, за змістом якої, в обґрунтування поважності причин пропущення строків звернення до суду, ОСОБА_1 вказує про наступні обставини.

Так, на переконання позивача, останнім пропущено саме шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, втім, як вже зазначено судом вище з приводу даного питання, у спірному випадку такий становить місяць з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Неможливість звернення до суду в межах встановленого КАС України строку ОСОБА_1 пояснює "перебуванням на лікуванні", потреба у якому виникла внаслідок служби у Збройних Силах України, на підтвердження чого надано посвідчення учасника бойових дій серії "УБД" за №276692 від 07.12.2023.

В якості доказу перебування на лікуванні, до коментованої заяви долучено наступні документи: довідки Комунального некомерційного підприємства "Коломийська ЦРЛ" Коломийської міської ради Структурний підрозділ "Стаціонар" за №56, №іст.хв 8972 від 31.10.2024 про перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 17.01.2024 по 19.01.2024 та з 21.10.2024 по 28.10.2024 відповідно.

Також надано виписки із медичної платформи "Medics.ua" на підтвердження звернень позивача за консультаціями до лікарів, зокрема в наступні періоди: 05.02.2024 о 12:05 год., 09.02.2024 о 10:26 год., 17.06.2024 з 05:45 по 06:00 год., 24.09.2024 з 10:31 по 10:35 год., 25.09.2024 з 10:00 по 10:15 год., 25.09.2024 з 11:21 по 11:25 год.; 02.10.2024 з 08:51 по 08:55 год., з яких слідує, що останній проходив медичні обстеження, за наслідком яких встановлювалися діагнози та призначалися ліки.

З приводу наведеного суд звертає увагу, насамперед, на таке.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Таким чином, суд доходить висновку, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Перевіривши наведене ОСОБА_1 обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, необхідно вказати, що останнє ґрунтується на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас, зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 у справі №560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома.

Хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.11.2019 у справі №120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.

Водночас, суд звертає увагу, що позивачем надано докази про перебування саме на стаціонарному лікуванні лише у періоди з 17.01.2024 по 19.01.2024 та з 21.10.2024 по 28.10.2024, при цьому, неможливості звернутися до суду до початку стаціонарного лікування, у періоди між перебуванням у стаціонарі та/або після завершення стаціонарного лікування позивачем не обґрунтовано.

Більше того, як з`ясовано судом зі змісту долучених до заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду виписок із медичної платформи "Medics.ua", звернення позивача, ідентифіковані судом за періодами 05.02.2024 о 12:05 год., 09.02.2024 о 10:26 год., 17.06.2024 з 05:45 по 06:00 год., 24.09.2024 з 10:31 по 10:35 год., 25.09.2024 з 10:00 по 10:15 год., 25.09.2024 з 11:21 по 11:25 год.; 02.10.2024 з 08:51 по 08:55 год., типізовані саме як "амбулаторна медична допомога" та "первинна медична допомога", а також визначають тип прийому позивача у закладі охорони здоров`я у формі "консультацій [фтизіатра / з лікарем ПМСД / терапевта]".

На переконання суду, перебування позивача на амбулаторному лікуванні у вищезгадані періоди не мали постійного та тривалого характеру, а тому не могли повністю позбавити ОСОБА_1 можливості протягом встановленого процесуальним законом строку звернутися до суду за захистом своїх прав.

Аналогічний підхід щодо критеріїв оцінки поважності пропуску звернення до суду у зв`язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у постановах від 17.07.2019 у справі №815/1175/17, від 20.02.2020 у справі №560/3070/19, від 26.03.2020 у справі №805/2688/18-а, від 27.08.2021 року у справі №520/17941/2020, від 12.10.2023 у справі №560/2291/23, від 26.01.2024 року у справі №440/305/19 та від 31.01.2024 у справі №620/13656/21.

В контексті долученої позивачем довідки від 07.11.2024, виданої ОСОБА_2 , ідентифікованим у останній, як "психолог, психотерапевт, арт-терапевт", про проходження ОСОБА_1 у період з 16.01.2024 по 29.10.2024 психотерапії у кількості 20 (двадцяти) годин, суд відзначає наступне.

Як з`ясовано зі змісту коментованого документу, проходження позивачем курсу психотерапії у означений період відбувалось за самостійним "запитом" останнього про "посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)".

Не применшуючи необхідності та значимості діагностики й лікування психотичних захворювань, в той же час, для цілей встановлення поважності причин пропуску строку звернення до суду, у спірному випадку, на переконання суду, обставини, які безпосередньо унеможливили чи ускладнили можливість вчинення ОСОБА_1 такої процесуальної дії, як звернення до суду із адміністративним позовом, а також об`єктивність та незалежність їх виникнення від волі позивача, повинні бути підтвердженими належними та допустимими засобами доказування.

Окрім коментованої довідки, до заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду не долучено будь-якого іншого документа, зі змісту якого судом могла бути встановлена обставина значного обмеження позивачем у виконанні фізичної чи інтелектуальної діяльності внаслідок зазначеного у довідці від 07.11.2024 "посттравматичного стресового розладу (ПТСР)", що мали наслідком труднощі та фактичну неможливість зі зверненням за правовою допомогою та судовим захистом.

Крім того, варто зауважити, що позивач мав можливість реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв`язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі "Електронний суд" або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку. Доводів та доказів щодо неможливості вчиняти відповідні дії (подання позовної заяви, укладення договору з адвокатом з метою уповноваження останнього вчиняти відповідні дії від імені позивача) засобами електронного або поштового зв`язку, з метою реалізації своїх прав та обов`язків у межах передбаченого КАС України строку на звернення до суду з позовом, позивачем не надано.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №990/102/22 та у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №160/14919/22.

В контексті посилань ОСОБА_1 на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, за змістом яких протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відзначає, що в межах коментованої постанови колегією суддів досліджувалося, зокрема, питання посилань на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, як на об`єктивну та непереборну обставину, що перешкоджає своєчасному зверненню до суду, в тому числі, із адміністративним позовом.

Так, в межах постанови Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначено також і те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Також колегією суддів відзначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.

Варто наголосити, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з адміністративними позовами.

Судом не заперечується, що така обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем, водночас, на останнього процесуальним законом покладено обов`язок доведення належними та допустимими доказами того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та чому саме така могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Втім, у спірному випадку, ОСОБА_1 таких доказів та мотивованих обґрунтувань надано не було.

Окрім того, судом із відомостей Автоматизованої системи діловодства Івано-Франківського окружного адміністративного суду та публічних даних Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом) з`ясовано, що ОСОБА_1 вже звертався до Івано-Франківського окружного адміністративного суд із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 49 сесії 8 демократичного скликання Коломийської міської ради "Про дострокове припинення повноважень секретаря Коломийської міської ради Андрія Куничака" від 12.12.2023 за №3248-49/2023-49, та поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Коломийської міської ради.

Ухвалою суду у справі №300/8700/24 від 19.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто за наслідком подання останнім заяви про повернення адміністративного позову.

З даного приводу слід відзначити, що судом критично оцінюються доводи позивача про неможливість подання адміністративного позову в межах встановленого строку звернення до суду у даній справі (№300/8904/24), з огляду на успішну реалізацію аналогічного процесуального права у справі №300/8700/24.

Відтак, з урахуванням вищезазначеного, суд вважає безпідставним посилання позивача, викладені у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із адміністративним позовом, на підставі яких останній просив поновити процесуальний строк звернення до суду, а доводи з приводу причин пропуску строку звернення до суд із вказаним позовом, необґрунтованими і, як наслідок, неповажними.

Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на інші обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами КАС України, навести нові і належні доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження даних доводів.

З урахуванням вказаного, ОСОБА_1 подано до суду адміністративний позов після закінчення строку, установленого КАС України, для звернення до суду за захистом прав та інтересів.

Відповідно до приписів частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За змістом частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зважаючи на вказане, позовну заяву подано без додержання вимог статті 160, 161 КАС України.

За приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частинами 3 і 6 статті 161 коментованого Кодексу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Визнати не поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із позовом до Коломийської міської ради за змістом мотивів та аргументів, визначених у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 22.11.2024.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про дострокове припинення повноважень секретаря Коломийської міської ради від 12.12.2023 за №3284-49/2023-49 та поновлення на посаді, залишити без руху.

3. Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частинами 3 і 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема необхідно надати (долучити) до позовної заяви:

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами КАС України, та навести нові і належні доводи на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, надати докази на підтвердження даних доводів.

Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Чуприна О.В.