Рішення

від 20.11.2024 по справі 300/7334/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. справа № 300/7334/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

при секретарі Подольській Т.М.,

за участю:

представник позивача: Бениш Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за змістом якого просить суд:

- визнати протиправною дію відповідача в частині винесення постанови від 13.09.2024 ВП № 75414523 про накладення штрафу;

- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо скасування постанови від 13.09.2024 ВП №75414523 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 вересня 2024 року Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в ході примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 № 300/3278/22, у виконавчому провадженні № 75414523, винесено постанову про накладення штрафу на Івано-Франківський міський центр зайнятості у розмірі 5100,00 грн. Представник позивача вказує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі № 300/3278/22 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського центру зайнятості про визнання протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій, зокрема, зобов`язано Івано-Франківський міський центр зайнятості внести зміни у наказ про надання статусу безробітної особи та призначення розміру допомоги по безробіттю від 19.11.2021 № НТ211119 в частині "призначення допомоги по безробіттю застрахованим особам без урахування страхового стажу відповідно до частини 2 статті 22, частини 3 статті 23, пункту 3-2 розділу VII Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття", призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до частин 1, 3, 4 статті 22, частини 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття" та поновити здійснення виплат допомоги по безробіттю. Водночас, ще до звернення ОСОБА_1 до суду, позивачем були внесені зміни до вищевказаного наказу, а саме наказом від 09.02.2022 №НТ220209 ОСОБА_1 було поновлено виплату допомоги по безробіттю з урахування страхового стажу відповідно до частин 1, 3, 4 статті 22, частини 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 287 КАС України (а.с.23).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відмовлено (а.с.84).

Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у встановлений судом строк, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 10.05.2024 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 300/3278/22, за змістом якого зобов`язано Івано-Франківський міський центр зайнятості внести зміни у наказ про надання статусу безробітної особи та призначення розміру допомоги по безробіттю від 19.11.2021 № НТ211119 в частині "призначення допомоги по безробіттю застрахованим особам без урахування страхового стажу відповідно до частини 2 статті 22, частини 3 статті 23, пункту 3-2 розділу VII Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття" та призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до частини 1, 3, 4 статті 22, частини 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття" та поновити здійснення виплат допомоги по безробіттю (а.с.56-57).

28.06.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75414523 з примусового виконання виконавчого листа № 300/3278/22 (а.с.59-60).

31.07.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надіслано позивачу вимогу за № 03.1-24/8600 про виконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа № 300/3278/22 від 10.05.2024 в повному обсязі (з наданням підтверджуючих документів) (а.с.67-68).

22.08.2024 позивач направив відповідачу лист за № 4768-14.2/215-24 в якому зазначив, що в зв`язку з надходженням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, 09.02.2022 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу від 6 до 10 років відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 23, пункт 3-2 розділу VIII Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випад безробіття» та зроблений перерахунок допомоги по безробіттю з 17.11.2021. Отже, рішення суду в частині призначення ОСОБА_1 допомоги безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до частин 1, 3, 4 статті 22, частини 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випад безробіття" ще в серпні 2022 року, внаслідок чого, Івано-Франківський міський центр зайнятості виконав рішення суду (а.с.69-70).

13.09.2024 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про накладення штрафу ВП № 75414523 на Івано-Франківський міський центр зайнятості на користь держави у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду у справі № 300/3278/22 (а.с.74-75).

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої третьої статті 63 Закону № -VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону № 1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18 висловив правову позицію, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі № 300/3278/22 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Івано-Франківського міського центру зайнятості щодо відмови у перегляді та зміни рішення про надання статусу безробітної особи та призначення розміру допомоги по безробіттю від 19.11.2021 № НТ211119.

Зобов`язано Івано-Франківський міський центр зайнятості внести зміни у наказ про надання статусу безробітної особи та призначення розміру допомоги по безробіттю від 19.11.2021 № НТ211119 в частині "призначення допомоги по безробіттю застрахованим особам без урахування страхового стажу відповідно до частини 2 статті 22, частини 3 статті 23, пункту 3-2 розділу VII Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття" та призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до частин 1, 3, 4 статті 22, частини 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття" та поновити здійснення виплат допомоги по безробіттю.

Рішення набрало законної сили 28.02.2023.

Так, приймаючи постанову про накладення штрафу від 13.09.2024 відповідач виснував, що боржником не вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання рішення суду, та не доведено той факт, що виконання рішення суду відбулося в повному обсязі.

З метою з`ясування всіх обставин справи, судом протокольною ухвалою витребувано в позивача належним чином засвідчені копії: витягу з наказу від 18.11.2021 № НТ211118 про надання статусу безробітної особи та про призначення допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу, витягу з наказу від 09.02.2022 № НТ220209 про відміну рішення щодо призначення допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу та призначення допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу.

На виконання протокольної ухвали позивачем 30.10.2024 подано суду вищевказані матеріали, відповідно до яких судом встановлено, що наказом Івано-Франківського міського центру зайнятості від 18.11.2021 за № НТ211118 прийнято рішення про надання ОСОБА_1 статусу безробітного з 17.11.2021, призначено допомогу по безробіттю застрахованим особам без урахування страхового стажу відповідно до частин 2, 4 статті 22, частини 3 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття" протягом 360 к.д. з 17.11.2021 по 08.05.2022 (а.с.100).

В подальшому, наказом Івано-Франківського міського центру зайнятості від 19.11.2021 за № НТ211119 скасовано наказ від 18.11.2021 за № НТ211118 та призначено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю застрахованих особам без урахування страхового стажу відповідно до частини 2 статті 22, частини 3 статті 23, пункту 3-2 розділу VІІІ Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття" з 17.11.2021 по 07.02.2022 (зворотна сторона а.с.124).

Наказом Івано-Франківського міського центру зайнятості від 09.02.2022 за №НТ220209 скасовано наказ від 19.11.2021 за № НТ211119 та призначено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю застрахованих особам з урахування страхового стажу від 6 до 10 років відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 23, пункту 3-2 розділу VІІІ Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття" з 17.11.2021 по 07.02.2022 (а.с.99).

Відтак, з аналізу поданих доказів суд зазначає, що позивачем ще до винесення рішення по справі № 300/3278/22 було вжито усіх необхідних заходів щодо внесення змін у наказ про призначення допомоги по безробіттю від 19.11.2021 № НТ211119 в частині врахування страхового стажу відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття" та відповідно призначено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до частин 1, 3, 4 статті 22, частини 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття", тобто здійснено всі необхідні дії для повного виконання рішення суду у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України.

Натомість, державний виконавець ще при винесенні вимоги про здійснення всіх необхідних заходів для повного фактичного виконання судового рішення належним чином не перевірив як факт виконання/невиконання судового рішення боржником, так і не дослідив в даному випадку причин такого невиконання рішення суду в повному обсязі, тобто належним чином не скористався законодавчо закріпленими повноваженнями.

Суд звертає увагу сторін, що на момент винесення рішення по справі № 300/3278/22 оскаржуваний наказ вже був скасований та позивач наказом Івано-Франківського міського центру зайнятості від 09.02.2022 за № НТ220209 самостійно виправив помилку в частині призначення допомоги по безробіттю з урахування страхового стажу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття", внаслідок чого, позивач апріорі не зміг б виконати резолютивну частину рішення суду, оскільки наказу від 19.11.2021 № НТ211119 в правовому полі, як такого, не існувало.

Однак, вказані обставини також не були взяті до уваги відповідачем при здійсненні дій щодо винесення постанови про накладення штрафу від 13.09.2024.

З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що під час прийняття постанови про накладення штрафу від 13.09.2024 відповідачем не враховано всіх обставин справи, не досліджено всі аспекти виконання/невиконання позивачем рішення суду у справі №300/3278/22, що свідчить про відсутність підстав для накладення на нього штрафу за оскаржуваною постановою.

Водночас, суд зазначає, що накладення штрафу на Івано-Франківський міський центр зайнятості у розмірі 5100 грн. без поважних причин є неприпустимим, оскільки покладає на позивача індивідуальний та надмірний тягар.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що постанова відповідача про накладення штрафу ВП № 75414523 від 13.09.2024 не відповідають критеріям, визначеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийнята не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження», та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача.

Разом з тим, позивач оскаржує дії відповідача в частині винесення постанови від 13.09.2024 ВП № 75414523 про накладення штрафу та просить суд зобов`язати відповідача вчинити дії щодо скасування постанови від 13.09.2024 ВП № 75414523 про накладення штрафу, в даному аспекті суд вказує на таке.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві.

Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення" роз`яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача.

Для ефективного захисту прав та законних інтересів позивача та дотримання необхідного балансу між інтересами стягувача та боржника у виконавчому провадженні ВП № 75414523, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночка В.Ю. від 13.09.2024 ВП № 75414523 про накладення на Івано-Франківський міський центр зайнятості штрафу в розмірі 5100 грн.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність спірної постанови, факт порушення прав позивача знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, внаслідок чого, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивач витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, під час розгляду справи не здійснював.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Івано-Франківського міського центру зайнятості - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночка В.Ю. від 13.09.2024 ВП № 75414523 про накладення на Івано-Франківський міський центр зайнятості штрафу в розмірі 5100 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Учасники справи:

Позивач:

Івано-Франківський міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ 19390067, вул. Набережна ім. В.Стефаника, 34б, м. Івано-Франківськ, 76000).

Відповідач:

Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Галицька,45, м. Івано-Франківськ, 76000).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі "27" листопада 2024 року.