Рішення

від 28.11.2024 по справі 300/7329/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р. справа № 300/7329/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, ?

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Господарського суду Івано-Франківської області, в якій просила:

- визнати протиправними дії щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із зазначенням розміру суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеного із застосуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн.;

- зобов`язати видати довідку про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із зазначенням розміру суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеного статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн. і з урахуванням регіонального коефіцієнту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Вищої ради правосуддя №2117/0/15-21 від 26.10.2021 позивач звільнена з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, а згідно з наказом Господарського суду Івано-Франківської області №10-Б/с від 27.10.2021 відрахована зі штату суду з 29.10.2021. Після звільнення у відставку позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач 19.06.2024 року звернулася до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеного із застосуванням Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3028 грн. Листом від 25.06.2024 №04-49/вих/268/24 відповідач відмовив у видачі такої довідки, виходячи з того, що з часу видачі довідки про суддівську винагороду для призначення довічного грошового утримання судді розмір суддівської винагороди працюючих суддів не змінився. З огляду на викладене, позивач вважає свої права порушеними, тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Просила позов задовольнити.

Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом. У частині 3 цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. В Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. За штатним розписом відповідача на 2024 рік посадовий оклад судді становить 69366 грн. Як наслідок вважає, що відсутні правові підстави для видачі позивачу довідки станом на 01.01.2024. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Рішенням Вищої Ради правосуддя від 26.10.2021 №2117/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На підставі наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2021 №10-Б/с ОСОБА_1 відрахована зі штату суду з 29.10.2021 (а.с.10).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Позивач 19.06.2024 звернулася до відповідача із заявою про надання довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру базового посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеного, в тому числі Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3028 грн. (а.с.11).

За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 25.06.2024 №04-49/вих/268/24 повідомив позивача про відсутність правових підстав для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій базовий посадовий оклад судді визначений з розрахунку прожиткового мінімуму, в тому числі станом на 01.01.2024 в розмірі 3028 грн. (а.с.12).

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку публічно-правовому спору в даній справі суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

В статті 130 Конституції України на державу покладено обов`язок забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів. Визначено, що у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці на підставі частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відтак, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону №1402-VIII).

В частині третій статті 135 Закону №1402-VIII (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що в 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 грн.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі Закон №966-XIV).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону №966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Приписами статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Аналогічна норма міститься в абзаці 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Натомість, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Суд наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки.

Закони України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, то позиція відповідача щодо застосування в розрахунку суддівської винагороди іншої величини, відмінної від тієї, що визначена спеціальним законом, є помилковою.

Така правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року в справі №360/503/21, 22 червня 2023 року в справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року в справі №140/5481/22 та від 24 липня 2023 року в справі №280/9563/21.

З огляду на викладене суд вважає, що зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 3028 грн., - на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, а саме на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. згідно з положенням абзацу 5 статті 7 Закону №3460-IX, не є правомірною.

Як наслідок, суд доходить висновку щодо протиправності відмови відповідача у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року.

В частині четвертій статті 153 Закону №1402-VIII передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються регіональні коефіцієнти, зокрема 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Така складова суддівської винагороди підлягає включенню до довідки про суддівську винагороду для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, оскільки за офіційними статистичними даними кількість населення м. Івано-Франківська перевищує сто тисяч осіб.

В частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши надані докази у цій справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих аргументів позивача та третьої особи, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАСУ).

В підсумку суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення, шляхом: визнання протиправної відмови відповідача у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року; зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року відповідно до статті 130 Конституції України, пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, згідно з абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», який складає 3028 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту - 1,1.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень на користь позивача 1211 гривні 20 копійок сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Господарського суду Івано-Франківської області у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року відповідно до статті 130 Конституції України, пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, згідно з абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», який складає 3028 грн.

Зобов`язати Господарський суд Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 03499939, вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року відповідно до статті 130 Конституції України, пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, згідно з абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», який складає 3028 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту - 1,1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 03499939, вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.