Рішення

від 27.11.2024 по справі 320/3304/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Київ № 320/3304/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої

ОСОБА_2

до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною

бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, з урахуванням уточнених позовних вимог, в якому просить суд:

- визнати незаконним рішення Таращанської міської ради від 20.12.2021 №3972-19-VIII щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення за межами с. Ківшовата;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у несвоєчасні розгляду клопотання позивача, зобов`язати відповідача у встановленому законодавством порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ та вирішити питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ орієнтовною площею 2 га, що знаходиться в адміністративно-територіальних межах Таращівської міської ради Київської області;

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування та посилань на мотиви такої відмови.

У письмових пояснення на позовну заяву відповідач зазначив, що на момент прийняття рішення від 20.12.2021 № 3972-19-VIII, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, рішенням Таращанської міської ради, яке прийняте раніше за рішення позивача, а саме 27.08.2021 № 1994-13-VIII, згідно якого вказана земельна ділянка з кадастровим номером: 3224481900:02:004:004, з якої позивач має намір отримати у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 включена до переліку земельних ділянок комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами. При прийнятті рішення на сесії від 20.12.2021 № 3972-19-VIII депутати діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, які взяли до уваги при голосуванні наявне рішення Таращанської міської ради від 27.08.2021 № 1994-13-VIII.

Отже, на думку відповідача, передача бажаної для позивача земельної ділянки за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:02:004:0004 шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неможливою з точки зору чинного законодавства, оскільки стосується частини земної поверхні, де вже сформована та зареєстрована земельна ділянки.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 витребувано від Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області належним чином завірені копії всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при винесенні оскаржуваного рішення, а також, письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства щодо обставин, викладених у позовній заяві.

28.10.2024 від відповідача до суду на вимоги ухвали суду від 24.10.204 надійшли документи та письмові пояснення.

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

10.11.2021 ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулася до Таращанської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Ківшоватської сільської ради, в адміністративно-територіальних межах Таращівської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, за рахунок земель запасу (16.00 земельної ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), згідно з наявною публічною інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

До вказаної заяви додано, зокрема, графічний матеріал на якому зображене бажане місце розташування земельної ділянки, з кадастровим номером 3224481900:02:004:0004.

Разом з тим, до клопотання було додано наступні документи: копія свідоцтва про народження; копію паспорту; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Таращанська міська рада розглянула вказане клопотання та рішенням від 20.12.2021 №3973-19-VIII відмовила ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Таращанської міської ради за межами села Ківшовата Білоцерківського району, у зв`язку з тим, що вказана у графічних матеріалах земельна ділянка рішенням Таращанської міської ради включена до переліку земельних ділянок комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Вважаючи протиправним означене рішення відповідача, позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно пункту а частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення.

За правилами ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Відповідно до абзацу 1 частини 1, частини 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 3-4 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом б частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З наведеного вбачається, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, положення статті 118 ЗК України містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 5 статті 46 Закону сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За правилами частин 1-4 статті 136 ЗК України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель, крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї.

Площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, права оренди, емфітевзису якої виставляються на земельні торги, не може перевищувати 20 гектарів.

Ціною лота на земельних торгах є ціна продажу земельної ділянки, прав емфітевзису, суперфіцію та розмір орендної плати за користування земельною ділянкою.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) перелік земельних ділянок або прав на них (із зазначенням кадастрових номерів, площі та їх цільового призначення), які виставляються на земельні торги окремими лотами;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

При цьому частиною 5 статті 136 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Таким чином, приписи статті 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Указані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №815/3059/17, від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 08.11.2019 у справі №420/914/19. Ця правова позиція була підтримана й в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.04.2021 у справі №818/1470/18, від 29.10.2021 у справі №340/1039/20, від 25.05.2022 у справі №620/1060/21, від 06.12.2023 у справі № 120/19320/21-а.

Як було зазначено вище, порядок дій осіб, які бажають отримати у межах норм безоплатної приватизації у власність земельну ділянку регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. У свою чергу, порядок дій уповноваженого органу, строк розгляду поданого клопотання та підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, окреслені у згаданій вище частині 7 статті 118 ЗК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.12.2021 №3972-19-VIII ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у зв`язку із тим, що вказана у викопіюванні земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Так, 27.08.2021 відповідачем прийнято рішення №1994-13-VIII Про включення до переліку земельних ділянок з підготовки лотів для продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, яким визначено та затверджено перелік земельних ділянок комунальної форми власності, права оренди на земельних торгах у формі аукціону на які виставляються на земельні торги окремими лотами, згідно з додатком.

Із змісту додатку до вказаного рішення вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224481900:02:004:0004 площею 16,0318 га, цільове призначення землі запасу (код КВЦПЗ 16.00). У свою чергу, із змісту доданого позивачкою до клопотання від 10.11.2021 викопіювання вбачається, що остання бажала отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:02:004:0004.

Доказів визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2021 №1994-13-VIII Про включення до переліку земельних ділянок з підготовки лотів для продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у встановленому законом порядку ОСОБА_2 не надано, а судом не встановлено.

Відтак, хоча включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, не передбачено серед підстав для відмови, визначених частиною 7 статті 118 ЗК України, проте така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність передбачена статтею 136 ЗК України.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом й у постанові від 13.03.2024 у справі №120/1282/22-а.

Отже, враховуючи, що на момент розгляду заяви позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання земельна ділянка, якої стосувалось клопотання ОСОБА_2 , була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, то суд дійшов висновку, що в силу приписів частини 5 статті 136 ЗК України це є самостійною і достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення Таращанською міською радою про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 , земельна ділянка, частину якої хотіла отримати у власність позивачка, була включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, що виключає можливість надати її в безоплатну приватизацію позивачу, а тому оскаржуване рішення є правомірним.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача вирішити питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що знаходиться в адміністративно-територіальних межах Таращанської міської ради Київської області, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки вона є похідною від іншої вимоги.

При цьому суд зауважує, що хоча матеріалами справи підтверджується розгляд відповідачем заяви позивача поза межами встановленого частиною 7 статті 118 ЗК України місячного строку, однак така бездіяльність, як свідчать встановлені вище обставини, не зумовила прийняття органом місцевого самоврядування протиправного рішення по суті порушеного заявником питання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга цієї статті).

Відповідно частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

VI. Судові витрати.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.