Рішення

від 27.11.2024 по справі 420/33391/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33391/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний регіон» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний регіон» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №21781/15-32-07-01-19 від 30.08.2023 року;

стягнути з відповідача судові витрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 05.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначив, що на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 19.07.2023 №5554-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Південний регіон» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх періодах. Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлені наступні порушення платником податків ТОВ «Південний регіон»: 1.п144.1 ст.44, п.198.1. п.198.2 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Південний регіон» завищено від`ємне значення з ПДВ,що зараховується до складу наступного звітного періоду (показник рядка 2 Декларації) на суму 582362 грн. за травень 2023 року. На підставі вказаного акту документальної позапланової виїзної перевірки, 30.08.2023 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято наступний акт індивідуальної дії, в результаті встановлених податковим органом порушень податкового, валютного та іншого законодавства: Податкове повідомлення-рішення №21781/15-32-07-01-19 від 30.08.2023 року, яким внаслідок завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (показник рядка 212 Декларації) на суму 582362 грн. за травень 2023 року.

ТОВ «Південний регіон» скористалось правом, наданим на оскарження вищезазначеного рішення ГУ ДПС в Одеській області до ДПС України. Однак, ДПС України рішенням про результат розгляду скарги від 06.11.2023 №33222/6/99-00-06-01-04-06 залишено без змін ППР ГУ ДПС в Одеській області від 30.08.2023 №21781/15-32-07-01-19, а скаргу ТОВ «Південний регіон» без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками вказаного Акту, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення, вважає їх протиправними, такими , що не відповідають дійсним обставинам, що обґрунтовується наступним.

Як вказує позивач, єдиним аргументом податкового органу для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області відобразило: відсутність об`єктів спеціального призначення для зберігання мінеральних добрив, які б відповідали вимогам СНіП 11-108-78. Податковий орган у Акті перевірки зазначив єдину підставу для прийняття оскаржуваних ППР- відсутність таких первинних документів, у зв`язку з чим податковим органом безпідставно поставлено під сумнів реальність здійснених господарських операцій.

22.12.2023 року ГУ ДПС в Одеській області подало відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що ТОВ «Південний регіон» не надало до перевірки первинні документи та регістри бухгалтерського обліку за період грудня 2021 по серпень 2022 року, значення рядка 16.1 вказане у декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року у сумі 573 263 грн. не підтверджено перевіркою. Таким чином, в порушення п.44.1, п.44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 ПК України ТОВ «Південний регіон» включено до складу податкового кредиту у вересні 2022 року суму невід`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду у рядок 16.1 у розмірі 573 263 грн. без підтверджуючих документів. Вказане порушення призвело до завищення показників рядка 19 на 573 263 грн. та рядка 21 на 573 263 грн. декларації ПДВ за вересень 2022 року та заниження рядка 18 на 247 599 грн. у січні 2023 року.

27.12.2023 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій вказує, що не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на адміністративний позов, оскільки ТОВ «Південний регіон» було надано для перевірки повний пакет документів, який стосується певного періоду перевірки, а саме за період з 01.09.2023 по 31.05.2023 рік. Однак, ГУ ДПС в Одеській області при перевірці перевищило свої повноваження щодо запитування інформації та підтверджуючих документів за період, який не відноситься до перевірки. А саме, просило надати первині документи, якими підтверджено декларування податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ, із постачальниками та покупцями та первинних документів щодо законності декларування за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, а саме з 01.12.2021-31.08.2022 рік.

29.12.2023 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких, зокрема, зазначив, що у відповіді на відзив позивач посилається на Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 03.08.1998 року. Однак даний Наказ втратив чинність ще 31.01.2002 р та не може братися до уваги судом. Отже, позивач намагається ввести суд в оману, використовуючи підзаконний нормативно-правовий акт, який втратив чинність. Позивачем не було надано достатніх доказів для підтвердження викладених обставин в частині наявності трудових ресурсів для підтвердження вчинення господарських операцій.

21.03.2024 року позивач подав клопотання про стягнення з відповідача 77118грн. витрат на правничу допомогу.

25.03.2024 року до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшло клопотання, у якому відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року 3028грн., зазначаючи, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, враховуючи, що на розгляді в судах перших та других інстанцій розглядаються безліч судових справ з аналогічним предметом спору визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної роботи, тому вважає справедливим призначити позивачеві компенсації витрат на правову допомогу адвоката, що становить розмір прожиткового мінімуму на 2024 рік станом на час звернення з позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний регіон» (код ЄДРПОУ 31510479) зареєстроване в якості юридичної особи 06.07.2001 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Південний регіон» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 11.02 Виробництво виноградних вин; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.21 Вирощування винограду; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до наказу №5554-п від 19.07.2023 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Південний регіон» на підставі пп.20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200, п.п. 69.2, п.п. 69.11 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами) вирішено провести документальну позапланову виїзні перевірку ТОВ «Південний регіон» код ЄДРПОУ 31510479 з 24 липня 2023 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності травень 2023 року з метою дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.. з урахування від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

На підставі направлення від 20.07.2023 №10828/15-32-07-01 головний державний інспектор відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Сара Ніна Василівна та наказу від 19.07.2023 №5554-п, виданого Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі пп.191.1.6 п. 191.1 ст. 191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України (далі Кодекс), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПІВДЕННИЙ РЕГІОН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року (№9145276024 від 19.06.2023) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах грудень 2021 року квітень 2023 року.

За результатом перевірки було складено Акт перевірки від 04.08.2023 року № 21062/15-32-07-01, відповідно до висновків якого документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлені наступні порушення: при декларуванні за березень 2023 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах грудень 2021-квітень 2023рр. встановлено порушення п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.10 зі змінами та доповненнями, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 582362грн за травень 2023 року.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2023 року №21781/15-32-07-01-19, яким за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI(із змінами та доповненнями) яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 582 362 гривні.

ТОВ «Південний регіон» скористалось правом, наданим на оскарження вищевказаного рішення ГУ ДПС в Одеській області до ДПС України. Однак, ДПС України рішенням про результати розгляду скарги від 06.11.2023 № 33222/6/99-00-06-01-04-06 залишено без змін ППР ГУ ДПС в Одеській області від 30.08.2023 № 21781/15-32-07-01-19, а скаргу ТОВ «Південний регіон» без задоволення.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Надаючи оцінку правомірності зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до вимог частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1.ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно підпункту 134.1.1. ст.134.1 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1. ст.135 ПК України).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.14.1.156. ст.14 ПК України)

Відповідно до п.198.1-198.3 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

За визначенням підпунктів 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні надано визначення наступних понять: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дана правова позиція суду відповідає, зокрема, висновкам Верховного Суду яка викладена у постановах від 28 травня 2021 року по справі 819/357/16, від 31.05.2021 року по справі № 802/2103/15-а.

Як вбачається з матеріалів справи, документальну позапланову виїзну перевірку позивача проведено з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за період травень 2023 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Південний регіон» під час перевірки не надало жодного документу за період з 01.12.2021 по 31.08.2022pp.

У зв`язку з цим складено акт про ненадання документів посадовими особами ТОВ «Південний регіон» до перевірки від 26.07.2023 №3185/15-32-07-01-15.

Актом перевірки достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) за період травень 2023 року встановлено її завищення на 582362 грн. внаслідок завищення показника рядку 17 (колонка Б) Декларації також перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за період травень 2023 року встановлено її завищення на 582362 грн. внаслідок завищення показника рядка 19 Декларації.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність оригіналів первинних документів, наявність яких передбачена правилами ведення податкового обліку, внаслідок чого ТОВ «Південний регіон» порушено п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-IV зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення ТОВ «Південний регіон» податкового кредиту за рядком 10.1 Декларацій з ПДВ за період з 01.09.2022 по 31.05.2023 на суму 950249грн.

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Південний регіон» п п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.10 зі змінами та доповненнями, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 582362грн за травень 2023 року.

Позивач в адміністративному позові зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань

Судом встановлено, що між ТОВ «Укравіт Сайенс Парк» та ТОВ «Південний регіон» укладено договір поставки № Ф-5494-2022- од від 23 березня 2022 року.

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов`язується в порядку на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупця Товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин, насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти Товар та оплатити його вартість. Відповідно до п.12.1 Договору, строк дії Договору до 31 грудня 2022 року. Невід`ємною частиною Договору є Специфікації, які оформлені Додатком до Договору, а саме: №27127-1-2022 від 22.09.2022, № 30423-В-2022 від 31.10.2022, №27124-B-2022 від 22.09.2022.

Підтвердження вчинення господарських операцій за даним договором підтверджується: видаткова накладна № ЦБ-25622 від 22 вересня 2022 року, ТТН №УПЦБ - 030565 від 22 вересня 2022 року, видатковою накладною № ЦБ-26117 від 29 вересня 2022 року №УПЦБ - 031149 від 29 вересня 2022 року, ТТН видаткова накладна № ЦБ-28041 від 04 листопада 2022 року, ТТН №УПЦБ - 033489 від 04 листопада 2022 року, Рахунок на оплату № ЦБ - 27124 від 22 вересня 2022 року платіжне доручення № 4491 від 22 вересня 2022 року на суму 91 257, 12 грн., Рахунок на оплату № ЦБ 27127 від 22 вересня 2022 року платіжне доручення № 4902 від 27 вересня 2022 року на суму 70 000 грн. платіжне доручення № 4512 від 28 вересня 2022 року на суму 89 952,14 грн., рахунок на оплату № ЦБ 30423 від 31 жовтня 2022 року платіжне доручення від 01 листопада 2022 року на суму 28 620 грн.

Крім того, між ТОВ «Укравіт Сайенс Парк» та ТОВ «Південний регіон» укладено договір поставки № ф- 9357-2023- од від 23 лютого 2023 року.

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов`язується в порядку на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупця Товара Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти Товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.12.1 Договору, строк дії Договору до 31 грудня 2023 року. Невід`ємною частиною Договору є Специфікації, які оформлені Додатком до Договору, а саме: №1918-В від 07.03.2023, №5518-B-2023 від 27.03.2023, №6106-B-2023 від 29.03.2023, № 8740-В-2023 від 18.04.2023, №9153-B-2023 від 20.04.2023, № 9666-B-2023 від 24.04.2023,

№ 12764-B-2023 від 08.05.2023, №13702_B-2023 від 12.05.2023, № 14082-В-2023 від 15.05.2023, №16940-В-2023 від 25.05.2023

Підтвердження вчинення господарських операцій за даним договором підтверджується: видатковою накладною № ЦБ - 1859 від 8 березня 2023 року, ТТН №УПЦБ 002073 від 08 березня 2023 року, видаткова накладна № ЦБ 4423 від 27 березня 2023 року, ТТН №УПЦБ 004901 від 27 березня 2023 року,видаткова накладна № ЦБ - 5070 від 30 березня 2023 року, товарно - транспортна накладна №УПЦБ 005588 від 30 березня 2023 року, видаткова накладна № ЦБ 7795 від 18 квітня 2023 року, ТТН №УПЦБ 008546 від 18 квітня 2023 року видаткова накладна № ЦБ 8215 від 20 квітня 2023 року, ТТН №УПЦБ - 009041 від 20 квітня 2023 року видаткова накладна № ЦБ 8684 від 24 квітня 2023 року ТТН №УПЦБ - 009577 від 24 квітня 2023 року, видатковою накладною № ЦБ - 11712 від 08 травня 2023 року, товарно - транспортною накладною №УПЦБ 012978 від 8 травня 2023 року, видатковою накладною № ЦБ 12684 від 12 травня 2023 року ТТН №УПЦБ 014068 від 12 травня 2023 року видаткова накладна № ЦБ-13113 від 15 травня 2023 року, ТТН №УПЦБ 014560 від 15 травня 2023 року, видатковою накладною № ЦБ - 15951 від 26 травня 2023 року, ТТН №УПЦБ 017720 від 26 травня 2023 року платіжне доручення №4650 від 22 лютого 2023 року на суму 57 360, 18 грн., акт № УПЦБКЦ 0749 коригування вартості товару від 20 лютого 2023 року, рахунком на оплату № ЦБ - 1918 від 07 березня 2023 року, платіжне доручення №4138 від 13 березня 2023 року на суму 36 433, 68 грн., рахунком на оплату № ЦБ - 5518 від 07 березня 2023 року, платіжним дорученням №4221 від 26 квітня 2023 року на суму 64 647, 72 грн. Рахунок на оплату № ЦБ 6106 від 29 березня 2023 року, платіжним дорученням від 28 квітня 2023 року на суму 228 776, 88 грн., рахунком на оплату № ЦБ 8740 від 18 квітня 2023 року, платіжним доручення від 19 травня 2023 року на суму 49 310, 58 грн. Рахунок на оплату № ЦБ 9153 від 20 квітня 2023 року, платіжним доручення від 24 травня 2023 року на суму 132 721, 80 грн. Рахунок на оплату № ЦБ - 9666 від 24 квітня 2023 року, платіжним дорученняи №4138 від 29 травня 2023 року на суму 54 361, 44 грн. Картка рахунку 631 за січень 2023 року травень 2023 року.

Між ТОВ «Фірма Ерідон» та ТОВ «Південний регіон» укладено договір поставки №649/22/27 від 17.11.2021 року. Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку на умовах, визначених у цьому Договорі Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти Товар та оплатити його вартість.

Підтвердження вчинення господарських операцій за даним договором підтверджується: видатковою накладною № 77899 від 09 вересня 2022 року, ТТН № 19 від 09 вересня 2022, видаткова накладна № 82605 від 03 жовтня 2022 року товарно транспортна накладна №33 від 03 жовтня 2022 року.

Крім того, між ТОВ «Фірма Ерідон» та ТОВ «Південний регіон» укладено договір поставки № 649/23/03 від 20.07.2022 року. Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку на умовах, визначених у цьому Договорі Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти Товар та оплатити його вартість. Відповідно до п.9.2 Договору, строк дії Договору до 31 грудня 2022 року.

Підтвердження вчинення господарських операцій за даним договором підтверджується: видатковою накладною № 15143 від 23 березня 2023 року, ТТН № 1 від 23 березня 2023 року, видатковою накладною № 39043 від 10 травня 2023 року, ТТН №2 від 10 травня 2023 року, видатковою накладною № 43428 від 18 травня 2023 року, ТТН № 3 від 18 травня 2023 року, видатковою накладною № 43485 від 19 травня 2023 року, ТТН №4 від 19 травня 2023 року, видатковою накладною № 47749 від 29 травня 2023 року, ТТН №5 від 29 травня 2023 року.

Між ТОВ «Злата Трейд» та ТОВ «Південний регіон» укладено договір поставки № ПС2302-0709 від 07.02.2021 року. Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність АММONIUM NITRATE (Аміачна селітра) Болгарія (надалі-Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, визначений в асортименті за цінами, відповідно до умов Договору. Відповідно до п.9.2 Договору, строк дії Договору до 31 березня 2023 року.

Підтвердження вчинення господарських операцій за даним договором підтверджується: ТТН № 302-4 від 28 лютого 2023 року Товарно-транспортна накладна № 302-2 від 28 лютого 2023 року, ТТН № 302-1 від 28 лютого 2023 року, ТТН № 302 від 28 лютого 2023 року, договором про надання послуг (перевезення) № ПР-1/23 від 02 січня 2023 року, актом наданих послуг № 301 від 31 березня 2023 року, рахунком на оплату №93 від 08 лютого 2023 року,платіжним дорученням №4638 від 08 лютого 2023 року, видатковою накладною № 77899 від 09 вересня 2022 року, ТТН № 19 від 09 вересня 2022.

26.07.2023 року посадовими особами відповідача було складено Акт №3185/15-32-07-01-15 «Про ненадання документів», де зазначено, що до перевірки посадовими особами ТОВ «Південний регіон» не надано оригінали первинних бухгалтерських та інших документів за період з 01.12.2021 по 31.08.2022р.р. Таким чином, до перевірки не надано жодних первинних документів, які б підтверджували формування від`ємного значення з ПДВ за період з 01.12.2021 по 31.08.2022р.р. та яке вплинуло на формування від`ємного значення з ПДВ за травень 2023 року (т.2, а.с.156-157).

Як зазначено у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №819/357/16:

…Для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню підхід превалювання суті над формою та з`ясування справжньої сутності правовідносин, дослідження фактичних відносини, що існували…

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, вирішальною ознакою для з`ясування правомірності формування Товариством податкового кредиту є з`ясування обставин щодо фактичного вчинення позивачем відповідних господарських операцій з метою їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд враховує інформацію, надану П`ятим апеляційним адміністративним судом у листі від 06.05.2021 року №2.6-8/17141/21 щодо актуальних правових позицій Верховного Суду задля уникнення в подальшому невірного формування судової практики, надану в порядку надання методичної допомоги і на виконання повноважень апеляційного суду, передбачених п.3 статті 27 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а саме щодо правових висновків, викладених у постанові BC КАС від 18.03.2021 року у справі №480/3371/19 - щодо оцінки доказів у спорах щодо визнання недійсними та скасування ППР:

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд дійшов до того, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальнi змiни майнового стану платника податку. Сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб суб`єктів господарської діяльності не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Суд зазначає, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Такі висновки викладені у постанові Верховного суду від 15 березня 2023 року по справі № 320/7016/19.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Суд зазначає, що Верховний суд у постанові від 28 серпня 2018 року у справі №804/12763/13-а сформував наступні критерії оцінки реальності господарської операції та її вплив на формування (як в даному випадку) податкового кредиту: Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З таких підстав суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Південний регіон», визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2023 року №21781/15-32-07-01-19 Головного управління ДПС в Одеській області.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті спору не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 14117,25грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Що стосується відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 77118грн., які складаються з збору документів, якими обґрунтовується позовна заява, детального аналізу та вивчення первинної документації, підготовки документів (3 години, 9000 грн.), аналізу судової практики в подібних правовідносинах (2 години, 6000грн.), написання позовної заяви (8 годин, 24000грн.), написання відповіді на відзив (3 години, 9000грн.), гонорар успіху (у випадку задоволення адміністративного позову) (фіксовано 29118грн) судом встановлено, що позивач в підтвердження понесених витрат надав суду копії доказів: договір № 77.7 від 17.11.2023 про надання юридичних послуг, укладений адвокатом Папушею А.О. з ТОВ «Південний регіон» (т.2, а.с.201-205), Акт примання-передачі наданих послуг №1 від 18.03.2024 року (т.2,а.с.206).

Відповідно ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлене клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд погоджується з доводами позивача про документальне підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу. Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 77118грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи. З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000 грн. слід визначити для розподілу між сторонами. Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Суд вважає витрати у сумі 10000грн. пропорційними до предмету спору, обґрунтованими поданими доказами, розумними та відповідаючими обсягу зібраних доказів.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України суд покладає ці витрати на відповідача у сумі 10000грн. з їх відшкодуванням позивачу.

Решта витрат на правничу допомогу покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний регіон» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.08.2023 року №21781/15-32-07-01-19.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний регіон» витрати зі сплати судового збору в розмірі 14117(чотирнадцять тисяч сто сімнадцять)грн. 25коп. та 10000(десять тисяч)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний регіон» (код ЄДРПОУ 31510479, адреса: вул. Першотравнева, буд. 229-А, с.Зоря, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 68251).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: ВП 44069166; адреса: вул.Семінарська, буд.5,м.Одеса, 65044).

Суддя М.М. Аракелян