Справа № 420/6270/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, Військової частини НОМЕР_3 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.09.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 29.09.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 463,15 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
визнати протиправною бездіяльність 297 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 07.07.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов`язати 297 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 463,15 грн. щомісячно за період з 01.01.2020 по 07.07.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.07.2020 по 31.12.2022 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов`язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 463,15 грн. щомісячно за період з 08.07.2020 по 31.12.2022 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 30.01.2020 по 07.07.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року;
зобов`язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.07.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у періоди з 08.07.2020 по 31.12.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 та з 01.01.2023 по 12.11.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023;
зобов`язати військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 08.07.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, з 01.01.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт та з 01.01.2023 по 12.11.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2015 - 2017 роки;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально -побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2015 - 2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2016 - 2019 роки;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2016 - 2019 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність 297 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2020 рік;
зобов`язати 297 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2020 рік, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2021 - 2022 роки;
зобов`язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2021 - 2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ;
зобов`язати військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, з врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 04.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 08.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника 297 комендатури охорони та обслуговування та Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 09.08.2024 витребувано у відповідачів відомості щодо розрахунку із позивачем по індексації-різниці грошового забезпечення у спірний період із наведенням відповідних розрахунків, а також відомості щодо розміру грошового забезпечення позивача за лютий, березень 2018 року, зупинено провадження у справі до надання витребуваних документів.
13.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 28.11.2024 поновлено провадження у справі.
Справу розглянуто з урахуванням перебування судді ОСОБА_2 у відпустці.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив військову службу з 29.09.2015 по 07.07.2020 у військовій частині НОМЕР_1 , яка з 01.01.2020 перебувала на фінансовому забезпеченні 297 комендатури охорони та обслуговування, а також з 08.07.2020 по 12.11.2023 у військовій частині НОМЕР_3 , та на теперішній час виключений зі списків особового складу частини. Вказує, що військовими частинами взагалі не була нарахована та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 29.09.2015 по 28.02.2018, та виплачувалась не в повному обсязі у період з 01.03.2018 по 31.12.2022. Також під час проходження військової служби, позивачу не у повному обсязі здійснювалися нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення у період із 30.01.2020 по 12.11.2023, а саме без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, яка нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, а тому відсутні підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення. Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань, однак така протиправно не була включена відповідачем при здійсненні відповідних нарахувань та виплат позивачу. Крім того, відповідачі протиправно не врахували індексацію грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2016 2022 роки. Також позивачу протиправно було виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, виходячи із грошового забезпечення позивача без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.
20.03.2024 до суду надійшов відзив від 297 комендатури охорони та обслуговування, в якому представник відповідача заперечив проти задоволення позову та зазначив, що на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 зазначеної постанови викладений у редакції згідно з пунктом 6 Постанови №103, а саме: « 4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14». 3 29.01.2020 пункт 6 Постанови №103 (яким пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, про що зазначено Відповідачем вище) втратив чинність у зв`язку з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103. Проте скасування пункту 6 Постанови №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не створює підстав для здійснення відповідного перерахунку. Таким чином, доводи представника позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020, є помилковими. У 2020-2022 роках змін (підвищення) розміру грошового забезпечення відповідних категорій діючих військовослужбовців не відбувалося і позивачем доказів на спростування таких відомостей суду не надано. Таким чином, у вищезазначені періоди відповідач нараховуючи та виплачуючи позивачу індексацію грошового забезпечення діяв правомірно.
22.03.2024 до суду надійшов відзив від Військової частини НОМЕР_1 , в якому представник відповідача так само не погоджується з заявленими позовними вимогами, з огляду на наступне. Щодо індексації грошового забезпечення, то відсутність коштів на її виплату та виплата призупинена тільки з 01.12.2015, а не як просить позивач із 29.09.2015. У 2020-2022 роках змін (підвищення) розміру грошового забезпечення відповідних категорій діючих військовослужбовців не відбувалося і позивачем доказів на спростування таких відомостей суду не надано. Таким чином, у вищезазначені періоди відповідач нараховуючи та виплачуючи позивачу індексацію грошового забезпечення діяв правомірно. Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити повністю. Щодо індексації-різниці, то були відсутні правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року, оскільки поріг індексації не перевищував 103%, та індексація грошового забезпечення після підвищення доходу належить нарахуванню та виплаті тільки з грудня 2018 року. Щодо перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди представник відповідача зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода носить характер винагороди, тому до розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби не враховується. Щодо грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2016-2019 роки відповідач вказав, що позивачу було виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2019 роки, однак без врахування у складі грошового забезпечення, з якого обчислено розміри такої допомоги, індексації. На думку відповідача, невиплата грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки у повному обсязі не є протиправною, оскільки в розумінні частини 2, 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому індексація не входить до вищевказаного переліку. Також відповідачем зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду.
15.04.2024 до суду надійшов відзив від Військової частини НОМЕР_3 , в якому відповідач зазначає, що із вказаними позовними вимогами військова частина не згодна у повному обсязі та вважає їх безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають чинному законодавству, виходячи з наступного. Відсутні підстави для визнання дій військової частини НОМЕР_3 по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки військова частина НОМЕР_3 , відповідно до Інструкції №260 виконувала роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, в якому було зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення. Висновок про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення позивача ґрунтується також на тому, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, а також відомостей зазначених у відзиві на позов, щодо збільшення грошового забезпечення в Мінобороні, та у зв`язку з дією особливого періоду. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 року жовтні 2017 року у Міністерства оборони України не було. Щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці за період з 08.07.2020 по 31.12.2022 відповідач вказав, що індексація з березня 2018 не нараховується, у зв`язку з тим, що підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу. Щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, то при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військове звання військовослужбовців військова частина НОМЕР_3 керувалась пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, який не змінювався, починаючи з редакції від 24.02.2018 аж до поточної редакції від 26.02.2022. Також відповідач зауважив, що позивач дійшов хибного висновку стверджуючи, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по адміністративній справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова №103), скасовано та повернуто в попередню редакцію пункт 4постанови №704.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 29.09.2015 по 07.07.2020 (яка відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 №350/147/1/4716 від 28.12.2019 з 01.01.2020 зарахована на фінансове забезпечення 297 комендатури охорони та обслуговування) та військовій частині НОМЕР_3 з 08.07.2020 по 12.11.2023.
Наказом військової частини НОМЕР_3 від 12.11.2023 ОСОБА_1 з 12.11.2023 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.
12.02.2024 представник позивача звернулась до відповідачів з адвокатськими запитами, в яких просила надати інформацію щодо виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення.
Листом від 20.02.2024 297 комендатура охорони та обслуговування, у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 12.02.2024, повідомила позивача, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 07.07.2020 виплачена в повному обсязі, а грошове забезпечення в зазначений період виплачувалось з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018.
Листом від 21.02.2024 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що з питаннями нарахування та виплати заробітної плати необхідно звертатися до 297 комендатури охорони та обслуговування.
Листом від 11.05.2024 військова частина НОМЕР_3 повідомила позивача, що надає довідку про виплачене грошове забезпечення за період з 08.07.2020 по 12.11.2023, а також про суми виплачено їй індексації грошового забезпечення.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
Щодо невиплати поточної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.09.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, суд зазначає наступне.
Згідно статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-ІІІ) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими дня всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2023 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати дня нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови дня реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини 6 статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та Іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого дня відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ (у редакції Закону № 911-VІІІ від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина 4 статті 4 Закону № 1282-ХІІ).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина 2 статті 5 Закону № 1282-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, що був чинним до 07.06.2018, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пунктом 1.9 Інструкції № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий. Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення в кошторисі Міністерства оборони України, за рішенням Міністра оборони України грошове забезпечення за грудень може бути виплачене в грудні.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 6 Закону № 1282-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін дня проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.4.2021 у справі № 380/53/20).
За змістом частини 1 статті 9 Закону № 1282-ХІІ індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/8, від 07.08.2019 у справі № 825/694/7, від 20.11.2019 у справі № 620/892/9, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).
З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.122.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" дня працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) дня кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку дня обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) дня проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини З, 4 статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін дня проведення індексації не індивідуально дня кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 відправною точкою дня визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, внесених Постановою № 101З, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої постійної складової.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Починаючи з 01.12.2015 відправною точкою дня визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова № 1294).
Указана постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.
Від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він мав змінитися лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"від 30.08.2017№ 704(далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін дня проведення індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін дня проведення індексації грошового забезпечення.
Також, суд звертає увагу на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 27.07.202 у справі № 380/813/22, - що у спірному періоді (з 01.06.2016 до 28.08.2017) повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" дня цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким дня військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалася, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін дня розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін дня розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 24.01.2024 у справі № 280/2330/22.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 29.09.2015 по 30.11.2015 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.2.2015 №1013 (в редакції чинній з 15.12.2015) дана Постанова вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.12.2015.
При цьому, пункт 5 Постанови № 1078 в спірний період (29.09.2015 по 30.11.2015) мав іншу редакцію, яка була чинна з 13.02.2014 до набрання чинності Постановою № 1013. Так, у вказаній редакції у пункті 5 Постанови № 1078 було зазначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін дня індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, до 01.12.2015 порядок визначення "базового місяця" був іншим та не залежав від підвищення, зокрема, тарифних ставок (окладів).
Тому суд вважає помилковими доводи позивача щодо застосування базового місяця "січень 2008 року", і підстав дня перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.09.2015 по 30.11.2015 із застосуванням при цьому базового місяця (місяця, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100 відсотків) січень 2008 року немає.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.09.2015 по 30.11.2015 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.09.2015 по 30.11.2015 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) дня розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року - слід відмовити.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, Військової частини НОМЕР_3 стосовно невиплати позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 індексації у фіксованій величині 4463,15 грн, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22 вказано, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін дня проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078) передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними дня справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078), про що було зазначено судом вище.
Водночас щодо "фіксованої" суми індексації, то Верховний Суд зазначає, що Закон № 1282-ХІІ і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток викладено у новій редакції та з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Разом з тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації, місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації, місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Згідно забзацом 6пункту 5Порядку№ 1078до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації, розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд вважає, що повноваження відповідачів щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
Беручи до уваги, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З системного тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 слідує, що у зв`язку із підвищенняму березні 2018 рокудоходу позивача відповідачам належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі І№ 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час розгляду даної справи.
У відзиві на позов відповідачі не заперечують, що індексація у березні 2018 року не нараховувалась у зв`язку з тим, що підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу.
Водночас з позовних вимог слідує, що позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у фіксованій величині 4463,5 грн (як вказує позивач) в місяць внаслідок невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року відповідачем в порушення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Дня вирішення питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, розрахованої із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, враховуючи висновки суду касаційної інстанції у вищевказаних постановах, необхідно встановити наступні обставини: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається, як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального дня березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою дня нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Пунктом 2 Порядку № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення за лютий, березень, квітень 2018 року від 13.08.2024 № 2709/174/292/210, ОСОБА_1 у лютому 2018 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 10725,60 грн, а у березні 2018 року - 11236,80 грн.
Тобто, збільшення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року склало 511,20 грн (11236,80 грн - 10725,60 грн).
Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін дня розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка з урахуванням положень Порядку № 1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках (за посиланням https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) розраховується наступним шляхом: лютий 2008 року - 102,7 % (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; березень 2008 року - 103,8 % = 1,038; квітень 2008 року - 103,1 % - 1,031; травень 2008 року - 101,3 % = 1,013; вересень 2008 року - 101,3 % = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8 % (червень 2008) х 99,5 % (липень 2008) х 99,9 % (серпень 2008) х 101,1 % (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7 % = 1,017; листопад 2008 року - 101,5 % = 1,015; грудень 2008 року - 102,1 % = 1,021; січень 2009 року - 102,9 % = 1,029; лютий 2009 року - 101,5 % = 1,015; березень 2009 року - 101,4 % = 1,014; травень 2009 року - 101,4 % = 1,014 (розраховано за наростаючим підсумком 100,9 % (квітень 2009) х 100,5 % (травень 2009); червень 2009 року - 101,1 % = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4 % = 1,014 (розраховано за наростаючим підсумком - 99,9 % (липень 2009) х 99,8 % (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9 % (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101,1 % = 1,011; січень 2010 - 102,7 % = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9 % (грудень 2009) х 101,8 % (січень 2010); лютий 2010 року - 101,9 % = 1,019; вересень 2010 - 103,5 % = 1,035 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,9 % (березень 2010) х 99,7 % (квітень 2010) х 99,4 % (травень 2010) х 99,6 % (червень 2010) х 99,8 % (липень 2010) х 101,2 % (серпень 2010) х 102,9 % (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6 % = 1,016 (100,5 % (жовтень 2010) х 100,3 % (листопад 2010) х 100,8 % (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3 %= 1,033 (101,0 % (січень 2011) х 100,9 % (лютий 2011) х 101,4 % (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3 % = 1,013; червень 2011 року - 101,2 % = 1,012 (100,8 % (травень 2011) х 100,4 % (червень 2011); березень 2014 року - 101,98 % = 1,020 (98,7 % (липень 2011) х 99,6 % (серпень 2011) х 100,1 % (вересень 2011) х 100,0 % (жовтень 2011) х 100,1 % (листопад 2011) х 100,2 % (грудень 2011) х 100,2 % (січень 2012) х 100,2 % (лютий 2012) х 100,3 % (березень 2012) х 100,0 % (квітень 2012) х 99,7 % (травень 2012) х 99,7 % (червень 2012) х 99,8 % (липень 2012) х 99,7 % (серпень 2012) х 100,1 % (вересень 2012) х 100,0 % (жовтень 2012) х 99,9 % (листопад 2012) х 100,2 % (грудень 2012) х 100,2 % (січень 2013) х 99,9 % (лютий 2013) х 100,0 % (березень 2013) х 100,0 % (квітень 2013) х 100,1 % (травень 2013) х 100,0 % (червень 2013) х 99,9 % (липень 2013) х 99,3 % (серпень 2013) х 100,0 % (вересень 2013) х 100,4 % (жовтень 2013) х 100,2 % (листопад 2013) х 100,5 % (грудень 2013) х 100,2 % (січень 2014) х 100,6 % (лютий 2014) х 102,2 % (березень 2014); квітень 2014 року - 103,3 % = 1,033; травень 2014 року - 103,8 = 1,038; липень 2014 року - 101,4 % = 1,014 (101,0 % (червень 2014) х 100,4 % (липень 2014); вересень 2014 року - 103,72 %= 1,037 (100,8 % (серпень 2014) х 102,9 % (вересень 2014); жовтень 2014 року 102,4 % = 1,024; листопад 2014 року - 101,9 % = 1,019; грудень 2014 року - 103,0 % = 1,030; січень 2015 року - 103,1 % = 1,031; лютий 2015 року - 105,3 %= 1,053; березень 2015 року - 110,8 % = 1,108; квітень 2015 року - 1,14 % = 1,140; травень 2015 року - 102,2 % = 1,022; листопад 2015 року - 101,55 % = 1,016 (100,4 % (червень 2015) х 99,0 % (липень 2015) х 99,2 % (серпень 201.5) х 102,3 % (вересень 2015) х 98,7 % (жовтень 2015) х 102,0 % (листопад 2015); квітень 2016 - 105,79 % = 1,058 (100,7 % (грудень 2015) х 100,9 % (січень 2016) х 99,6 (лютий 201.6) х 101,0 % (березень 201,6) х 103,5 (квітень 2016); жовтень 2016 року - 104,0 % = 1,040 (100,1 % (травень 2016) х 99,8 % (червень 2016) х 99,9 % (липень 2016) х 99,7 % (серпень 2016) х 101,8 % (вересень 2016) х 102,8 % (жовтень 2016); січень 2017 року - 103,85 % = 1,038 (101,8 % (листопад 2016) х 100,9 % (грудень 2016) х 101,1 % (січень 2017); квітень 2017 року - 103,74 % = 1,037 (101,0 % (лютий 201.7) х 101,8 % (березень 2017) х 100,9 % (квітень 2017); липень 2017 року - 103,13 % = 1,031 (101,3 % (травень 2017) х 101,6 % (червень 2017) х 100,2 % (липень 2017) - 1,031; жовтень 2017 року - 103,12 % = 99,9 % (серпень 2017) х 102,0 % (вересень 2017) х 101,2 % (жовтень 2017); січень 2018 року - 103,44 % = 1,034 (100,9 % (листопад 2017) х 101,0 % (грудень 2017) х 101,5 % (січень 2018).
Шляхом множення вищевказаних показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) отримуємо наростаючий індекс споживчих цін - 353,3 %
Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку № 1078, розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року: 353,3 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100 % = 253,3 %.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" у 2018 році прожитковий мінімум дня працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1162 гривні, з 1 липня -1841 гривня, з 1 грудня -1921 гривня.
Отже, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку І№ 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум дня працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.
Керуючись вищенаведеними положеннями отримуємо суму можливої індексації у березні 2018 року: 1162 грн х 253,0 % : 100 = 4463,15 грн.
Оскільки у березні 2018 року сума, на яку збільшилось грошове забезпечення позивача з урахуванням сталих складових порівняно з лютим 2018 року є меншою, ніж 4463,15 грн., суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у розмірі 3951,95 грн (4463,15 грн - 511,20 грн) на місяць, а не у сумі 4463,15 грн. як вказує позивач.
Враховуючи, що під час розгляду справи підтвердилось безпідставне незастосування відповідачами норм абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав дня виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиплати позивачу належних сум індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій 297 комендатури охорони та обслуговування та Військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 30.01.2020 по 12.11.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого на відповідний рік, суд зазначає таке.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13,14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 6 постанови № 103, внесено зміни до постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14".
При цьому, зміни до додатків 1,12,13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького
складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Таким чином, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до пункту 4 постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
В той же час, при вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше ії 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020 року неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова № 704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Таким чином, застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд дійшов висновку, що пункт 4 постанови № 704 з 29.01.2020 має застосовуватись у наступній редакції: "Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 2, 3, 14".
Так, у постанові від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XІ та Постанови №704 зазначив, що :
а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною дня визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична дня визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
б) через зростання прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-ІХ, у осіб з числа Військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення дня перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за Військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням дня їх визначення розміру прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
в) встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини дня визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною дня визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - дня визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за Військовим (спеціальним) званням.
Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною дня визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) дня розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Суд встановив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у 2020 році установлено прожитковий мінімум дня працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у 2021 році установлено прожитковий мінімум дня працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році установлено прожитковий мінімум дня працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році установлено прожитковий мінімум дня працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, у той час як Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1762,00 грн.
При цьому, 20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно з якими абзац 1 пункту 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Таким чином, у період з 30.01.2020 по 31.12.2020 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму дня працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01.01.2021 по 31.12.2021 року із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням прожиткового мінімуму дня працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 01.01.2023 по 19.05.2023 із використанням прожиткового мінімуму дня працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Отже обчислення у 2020-2023 роках посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом застосування прожиткового мінімуму дня працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 не відповідає жодному діючому нормативно-правовому акту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2023 року по справі № Л60/2775/2.2.
У той же час, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що в період з 30.01.2020 по 19.05.2023 ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення з розрахунку прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року (1762,00 грн).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що дії 297 комендатури охорони та обслуговування та Військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 19.05.2023, а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 років є неправомірними.
Водночас, суд враховує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704" (далі - Постанова КМУ №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
Пунктом 1 Постанови КМУ №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Також пунктом 2 вказаної постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осібрядовогота начальницького складута деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14.».
Викладення пункту 4 Постанови КМУ №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму дня працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав дня перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги дня вирішення соціально-побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за 2015-2017 роки, суд зазначає наступне.
Частинами 1-2 статті 9 Закону І№ 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260), пунктами 30.1, 30.3 розділу XXX якої передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога дня оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги дня оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно пунктів 33.1 - 33.3 розділу XXXIII вказаної Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, дня вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
У спірний період діяла постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка передбачала щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовців.
Згідно підпункту 2 пункту 1 цієї Постанови, Кабінет Міністрів України постановив установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови № 889).
Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, виданим на виконання Постанови № 889, була затверджена Інструкція про розміри і порядоквиплати щомісячноїдодаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом (далі - Інструкція № 595). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції № 595).
Поряд з цим, Інструкція № 595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550), пунктами 5, 8, 9 якої передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених дня Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Відповідач не заперечує виплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Спірним у даній справі є питання щодо врахування вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди при обчисленні позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2015-2017 роках.
У розрізі цього, суд зауважує, що встановлення підзаконними нормативно-правовими актами (Інструкціями №595 та № 550) порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаютьсяшляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та Постанови КМУ №889, а не Інструкції 73.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2778/11.
У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 14.04.2020 по справі № 820/719/18, від 24.03.2020 по справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 по справі № 820/1184/17, від 16.10.2020 по справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 по справі № 240/1095/20, які стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
При цьому, оскільки обрахунок сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги дня вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, хоча й регулюються різними нормами права, однак має однакову базу обчислення, вищенаведені постанови Верховного Суду підлягають врахуванню і у даній справі.
На підставі викладеного, враховуючи, що обчислення грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення, а додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, суд вважає що Військова частина НОМЕР_1 не включивши до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано допомогу на оздоровлення та допомогу на вирішення соціально-побутових питань у 2015-2017 роках, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМУ №889, яку отримував позивач під час проходження служби, діяв протиправно.
Тобто, виплативши позивачу грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у 2015-2017 роках без врахування у складі грошового забезпечення дня обрахунку вказаної допомоги щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, відповідач порушив вимоги належної оплати праці, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно визнання протиправної бездіяльностівідповідачів що неврахування індексації грошового забезпечення за 2016-2022 при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, суд зазначає таке.
Частинами 3-4 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови дня комплектування Збройних Сил України кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Положеннями статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ) передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно статті 19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими дня всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення») від 03.07.991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та Іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого дня відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим дня всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, вбачається, що механізм індексації має універсальний характер.
У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Крім того, пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію щодо необхідності врахування індексації, як складової грошового забезпечення військовослужбовців, при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, які мають однакову правову природу з поліцейськими, зокрема по справі № 820/5286/17 від 19.03.2020.
Таким чином, вірними є доводи позивача про те, що обрахунок грошової допомоги на оздоровлення здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення, яке повинне бути проіндексоване.
Тобто, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а ії правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, то вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункова величина грошової допомоги на оздоровлення.
Стосовно наявності правових підстав дня обчислення грошової допомоги дня оздоровлення за 2022 рік із урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, суд зазначає наступне.
Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в первісній редакції) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Таким чином, додаткова винагорода відповідно до висновків Верховного Суду у зразковій справі №640/3029/22, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
Верховний суд у рішенні від 06.04.2023 по справі №260/3564/22 зробив правовий висновок, відповідно до якого, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення.
Отже, додаткова винагорода згідно постанови КМУ № 168 входить до складу грошового забезпечення і має бути врахована під час обрахунку і виплати грошової допомоги на оздоровлення.
У той же час, як вбачається з листа Військової частини НОМЕР_3 від 11.05.2024 №1044/303/9/300 грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік ОСОБА_1 виплачена в січні 2022 року, тобто до набуття чинності постановою КМУ від 28.02.2022 №168, а тому Військовою частиною НОМЕР_3 правомірно не включено до грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168.
Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку часткове задоволення адміністративного позову.
Доводи Військової частини НОМЕР_1 про порушення позивачем строку звернення до суду є безпідставними, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або Іншими законами.
Згідно з частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та Іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту). Такі правовідносини регулюються положеннями статтею 233 КЗпП України, зокрема, частиною 2 цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1, 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/70521/21 і від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
На момент звільнення позивача з Військової частини НОМЕР_1 (07.07.2020) частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Зогляду на наведене,суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), а тому право позивача на звернення до суду із цим позовом не обмежене будь-яким строком, у зв`язку з чим позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 380/29686/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.
Що стосується періоду після 19.07.2022, то суд зазначає, що з військової частини НОМЕР_3 позивача звільнено 12.11.2023, однак як вбачається з матеріалів справи, позивачу лише 20.02.2024 на запит представника позивача надано документи про нараховані та виплачені види грошового забезпечення, а до суду позивач звернувся 26.02.2024, тобто в межах тримісячного строку звернення.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають дня суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 та обслуговування ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін дня розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін дня розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 3951,95 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність 297 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 07.07.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов`язати 297 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 07.07.2020 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 3951,95 грн. в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 08.07.2020 по 31.12.2022 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.07.2020 по 31.12.2022 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 3951,95 грн. в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 30.01.2020 по 07.07.2020 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов`язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.07.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 08.07.2020 по 19.05.2023 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 08.07.2020 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2.022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в 2015-2017 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення дня обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу дня вирішення соціально-побутових питань в 2015-2017 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2019 роки.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації грошового забезпечення за 2016-2019 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність 297 комендатури охорони та обслуговування щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік.
Зобов`язати 297 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації грошового забезпечення за 2020 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2021-2022 роки.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації грошового забезпечення за 2021-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2024 |
Оприлюднено | 02.12.2024 |
Номер документу | 123373544 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Токмілова Л.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні