Рішення

від 28.11.2024 по справі 420/25758/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25758/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Жемчужний квартал», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю « КАДОР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ» про зобов`язання здійснити демонтаж рекламної конструкції,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Жемчужний квартал», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю « КАДОР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ», в якій позивач просить суд:

- зобов`язати ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» (місцезнаходження: 65062, місто Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), 16А/1, код ЄДРПОУ: 42309509) здійснити демонтаж протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції з написом «KADORR 27» зазначеної в акті фіксації КОМУНАЛЬНОЇ УСТАНОВИ «ОДЕСРЕКЛАМА» ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ № 004221/24 від 01.07.2024 та у приписі УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМИ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ № 01-20/3485 від 02.07.2024 за адресою: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), 16А/1.;

- зобов`язати ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» (місцезнаходження: 65062, місто Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), 16А/1, код ЄДРПОУ: 42309509) здійснити демонтаж протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції з написом «KADORR 43» зазначеної в акті фіксації КОМУНАЛЬНОЇ УСТАНОВИ «ОДЕСРЕКЛАМА» ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ № 004222/24 від 01.07.2024 та у приписі УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМИ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ № 01-20/3486 від 02.07.2024 за адресою: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), 16А/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.07.2024 головним фахівцем відділу інспекційної роботи Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради ОСОБА_1 за направленням Управління реклами Одеської міської ради, зафіксовано розміщення Обслуговуючим кооперативом «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» дахові рекламні конструкції у кількості 1 шт. розміром 18 м х 3м х 1 сторону з написом «KADORR 27» за адресою м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), 16А/1 та розміром 18м х 3м х 1 сторону з написом «KADORR 43» за адресою м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), 16А/3 без виданих у встановленому порядку дозволів на розміщення зовнішньої реклами, про що складено акти фіксації № 004221/24 від 01.07.2024 та №004222/24 від 01.07.2024.

ОК «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» є балансоутримувачем багатоповерхових житлових комплексів за адресами: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова, 16А/1 та вул. Валерія Самофалова, 16А/3 разом з вищезазначеними даховими конструкціями.

На підставі вказаних актів фіксації Управлінням реклами Одеської міської ради складено приписи про усунення порушень № 01-20/3485 від 02.07.2024 та № 01- 20/3486 від 02.07.2024 з вимогою здійснити демонтаж конструкцій протягом 5 днів з моменту отримання приписів.

Приписи № 01-20/3485 від 02.07.2024 та № 01-20/3486 від 02.07.2024 направлялись кур`єрською службою доставки відповідачу на юридичну адресу, але відповідач відмовився від їх отримання 03.07.2024 року. Вимоги припису не виконані, припис не оскаржено в судовому порядку, не визнано протиправним і не скасовано, отже, він є чинним і підлягає обов`язковому виконанню.

23.07.2024 Управління реклами Одеської міської ради видало КУ «Одесреклама» направлення № 01-21/102 на проведення демонтажу протиправно розміщених дахових рекламних конструкцій.

24.07.2024 КУ «Одесреклама» рекомендованим листом №359/01-27 від 24.07.2024 р. поінформувало відповідача про направлення на проведення демонтажу та дати проведення демонтажу, та просило забезпечити присутність уповноважених представників відповідача для надання доступу до об`єкту демонтажу та підписання документів що будуть складенні при здійснені демонтажу. 26.07.2024 року відповідач відмовився від отримання листа.

07.08.2024 співробітниками технічного відділу КУ «Одесреклама» здійснено виїзд за адресами: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова, 16А/1 та вул. Валерія Самофалова, 16А/3, проте здійснити демонтаж позивач не мав можливості через відсутність вільного доступу до даху та об`єктів демонтажу. Керівника або інших уповноважених осіб відповідача не було на робочих місцях, про що було складено Акт про недопуск до об`єкта демонтажу.

У зв`язку з недопуском співробітників Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради до об`єкта демонтажу та ухилення від виконання вимог, позивач звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача здійснити демонтаж протиправно розміщених рекламних конструкцій.

Ухвалою від 19.08.2024року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 27.08.2024 року відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа пояснень щодо позову до суду не надала.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОК «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» є балансоутримувачем багатоповерхових житлових комплексів за адресами: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова, 16А/1 та вул. Валерія Самофалова, 16А/3 разом з вищезазначеними даховими конструкціями.

01.07.2024 головним фахівцем відділу інспекційної роботи Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради ОСОБА_1 за направленням Управління реклами Одеської міської ради, зафіксовано розміщення Обслуговуючим кооперативом «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» дахової рекламної конструкції у кількості 1 шт. розміром 18 м х 3м х 1 сторону з написом «KADORR 27» за адресою м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), 16А/1 та розміром 18м х 3м х 1 сторону з написом «KADORR 43» за адресою м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), 16А/3 без виданих у встановленому порядку дозволів на розміщення зовнішньої реклами, про що складено акти фіксації № 004221/24 від 01.07.2024 та №004222/24 від 01.07.2024 року.

На підставі вказаних актів фіксації Управлінням реклами Одеської міської ради складено приписи про усунення порушень № 01-20/3485 від 02.07.2024 та № 01- 20/3486 від 02.07.2024 року з вимогою здійснити демонтаж конструкцій протягом 5 днів з моменту отримання даного припису.

Приписи № 01-20/3485 від 02.07.2024 та № 01-20/3486 від 02.07.2024 року направлені кур`єрською службою доставки відповідачу на юридичну адресу, проте відповідач відмовився від їх отримання 03.07.2024 року.

23.07.2024 Управлінням реклами Одеської міської ради видано КУ «Одесреклама» направлення № 01-21/102 на проведення демонтажу протиправно розміщених дахових рекламних конструкцій.

24.07.2024 КУ «Одесреклама» рекомендованим листом №359/01-27 від 24.07.2024 р. поінформувало відповідача про направлення на проведення демонтажу та дати проведення демонтажу, та просило забезпечити присутність уповноважених представників відповідача для надання доступу до об`єкту демонтажу та підписання документів що будуть складенні при здійснені демонтажу. 26.07.2024 року відповідач відмовився від отримання листа

07.08.2024 співробітниками технічного відділу КУ «Одесреклама» здійснено виїзд за адресами: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова, 16А/1 та вул. Валерія Самофалова, 16А/3, Проте провести демонтаж виявилось не можливим через відсутність вільного доступу до дахів, про що були складені Акти про недопуск до об`єктів демонтажу від 07.08.2024 року та здійснено відеофіксацію.

У зв`язку з недопуском співробітників Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради до об`єкта демонтажу та ухилення від виконання вимог, позивач звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача здійснити демонтаж протиправно розміщених рекламних конструкцій.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Частинами 3, 4 ст.140 Основного Закону визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частина 1 ст.16 Закону №280/97-ВР передбачає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування визначено сферу компетенції місцевого самоврядування. Так, частини 1та 2 статті 4 передбачає, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Статтею 30 Закону №280/97-ВР визначено повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, а саме визначено перелік належних до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад повноважень - власних (самоврядних) та делегованих. Так, до самоврядних повноважень цим Законом віднесені, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами, а щодо делегованих повноважень сільських, селищних, міських рад - здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів.

Частинами 1 та 4 ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами за змістом ч.1 ст.9 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є елементами (частинами) об`єктів благоустрою, тобто об`єктами, видача дозволів на розміщення яких та контроль за станом яких на відповідній території належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі Закон №270/96-ВР) рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно ч.8 ст.8 Закону №270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Не вважається рекламою вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення (ч.6 ст.9 Закону № 270/96-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №270/96-ВР основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

За змістом ч.1 ст.9 вказаного Закону, реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.16 Закону №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (далі - Типові правила №2067), передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган) (пункт 5 Типових правил).

Відповідно до пунктів 45, 46 Типових правил № 2067 контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства. У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Згідно з пунктом 6.1 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської МР від 22 квітня 2008 року №434 (далі - Правила № 434), розміщення зовнішньої реклами в межах міста провадиться на підставі дозволів, які видаються робочим органом на підставі відповідного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради.

За змістом пункту 7.1 цих Правил, для одержання дозволу юридична або фізична особа - підприємець подає заяву за встановленою формою до якої додаються перелік документів, що визначений цим пунктом.

Пунктом 1.5 Правил №434 передбачено, що робочий орган - Головне управління реклами Одеської міської ради, уповноважений Одеською міською радою регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Правил № 434 робочий орган, зокрема, надає фізичним та юридичним особам обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами, а також Правил благоустрою території міста Одеси в частині утримання і забезпечення належного технічного стану та зовнішнього вигляду рекламних засобів; контролює виконання цих приписів; видає направлення на здійснення їх демонтажу.

Системний аналіз вищенаведених правових актів дає підстави дійти висновку, що з огляду на те, що зовнішня реклама є об`єктом благоустрою, відповідно до приписів статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 16 Закону України «Про рекламу», до компетенції органів місцевого самоврядування належить питання регулювання правовідносин щодо розміщення зовнішньої реклами і законодавством передбачено повноваження виконавчого комітету міської ради на прийняття Порядку, який би врегульовував правовідносини з питань видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 520/660/2020.

Демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до Правил № 434 у таких випадках: а) рекламний засіб є протиправно розміщеним; б) рекламний засіб розміщується з порушенням вимог, передбачених розділом 6 цих Правил, або технічний стан рекламного засобу не відповідає вимогам безпеки, а також якщо відповідні порушення чи недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу; в) рекламний засіб перебуває у неналежному санітарному та/або технічному стані (забруднений, погано пофарбований, містить несправні конструктивні елементи тощо), а також якщо відповідні недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу.

З аналізу вказаних вище приписів вбачається, що Правилами № 434 чітко передбачені повноваження робочих органів здійснювати контроль за додержанням цих Правил (у тому числі контроль щодо самовільного розміщення реклами) та звертатися до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк, а видача відповідних приписів про демонтаж самовільно розміщених конструкцій є формою реалізації повноважень з контролю за дотриманням законодавства щодо порядку розміщення реклами, які належать до компетенції місцевого самоврядування.

Цей висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2013 року у справі № 21-18а13, за якими Управління реклами Одеської МР у правовідносинах з контролю за розміщенням зовнішньої реклами наділене повноваженнями щодо складання приписів та демонтажу рекламних конструкцій, вивісок, а також від 29 жовтня 2015 року у справі № 2-а-6892/11, прийнятими за результатом розгляду справи щодо неоднакового застосування касаційним судом статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу».

У подальшому цей висновок застосований Верховним Судом у постановах від 26 листопада 2019 року у справі № 461/6414/17, від 3 грудня 2020 року у справі № 2а/1522/6892/11, від 30 квітня 2020 року у справі № 323/3491/16-а, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/1703/16, від 27 лютого 2020 року у справі № 405/4704/15-а, від 28 листопада 2019 року у справі № 522/15817/16-а.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 916/214/20 погодилась з вищезазначеними висновками Верховного Суду України та Верховного Суду, підтвердивши наявність у виконавчого органу Одеської МР повноважень щодо вирішення питання про демонтаж неправомірно встановленого об`єкта зовнішньої реклами.

Велика Палата Верховного Суду виходила з аналізу положень законодавства про місцеве самоврядування та про рекламу та дійшла висновку про те, що виконавчий орган сільської, селищної, міської ради є органом, що надає дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, вирішує питання, пов`язані з дозвільним контролем за розміщенням рекламних засобів, тобто здійснює контроль за дотриманням правил розміщення реклами, а отже, у межах своїх повноважень може приймати рішення про усунення порушень цих правил, зокрема рішення про зобов`язання розповсюджувача реклами демонтувати рекламний засіб, установлений без відповідного на те дозволу.

Визначення Правилами № 434 повноважень робочих органів у межах здійснення контролю за додержанням місцевих правил розміщення реклами (у тому числі контроль щодо самовільного розміщення реклами), видача та виконання відповідних приписів про демонтаж самовільно розміщених конструкцій є формою реалізації повноважень з контролю за дотриманням законодавства щодо порядку розміщення реклами, які належать до компетенції місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Правил № 434, КУ «Одесреклама» Одеської МР, зокрема, на підставі направлення робочого органу організовує та/або здійснює власними силами у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів.

Положеннями пункту 13 цих Правил також закріплено, що демонтаж рекламних засобів здійснюється КУ «Одесреклама» за направленням робочого органу. Для виконання цих функцій підприємство може використовувати послуги суб`єктів господарювання на підставі відповідних договорів.

Відповідно до загальних положень Статуту КУ «Одесреклама» Одеської МР, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 14 грудня 2017 року № 2770-VII, засновником установи є Одеська міська рада, координацію діяльності установи здійснює Управління реклами Одеської міської ради. Установа є юридичною особою та неприбутковою бюджетною установою.

Відповідно до розділу 2 Статуту основною метою установи є задоволення міських суспільних потреб шляхом реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування в галузі формування сучасного міського дизайну, у тому числі у сфері зовнішньої реклами.

Пунктом 2.2 передбачено завдання КУ «Одесреклама» Одеської МР, зокрема, здійснення за дорученням уповноваженого органу організаційних заходів, спрямованих на забезпечення дотримання встановленого порядку розміщення об`єктів зовнішньої реклами та вивісок, формування естетичного міського середовища; демонтаж у встановленому порядку засобів зовнішньої реклами та вивісок (підпункти 2.2.2 та 2.2.7 пункту 2 Статуту).

З аналізу наведених норм вбачається, що рішення про демонтаж рекламних конструкцій на підставі локальних нормативно-правових актів приймається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а у випадку невиконання такого рішення особами, винними в порушенні норм рекламного законодавства, демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів здійснюється відповідними комунальними підприємствами та установами, підпорядкованими виконавчим органам.

Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 916/214/20.

Разом з тим, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ» на підставі договору з відповідачем про надання комплексних послуг надає ОК «ЖЕМЧУЖНИЙ КВАРТАЛ» послуги з комплексного обслуговування багатоквартирного будинку за адресами: м. Одеса, вул. Каманіна, 16А/4 та вул. Каманіна, 16А/6, для забезпечення його належного експлуатації, які включають в себе утримання майна, поточний ремонт, ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Працівники третьої особи забезпечують утримання та обслуговування технічного стану, у тому числі, протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, що підлягає демонтажу.

Позивач у позові зазначив, що 07.08.2024 співробітниками технічного відділу КУ «Одесреклама» здійснено виїзд за адресами: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова, 16А/1 та вул. Валерія Самофалова, 16А/3, проте здійснити демонтаж позивач не мав можливості через відсутність вільного доступу до даху та об`єктів демонтажу. Керівника або інших уповноважених осіб відповідача - ОК «Жемчужний квартал» не було на робочих місцях, про що було складено Акт про недопуск до об`єкта демонтажу

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, представників КУ «Одесреклама» не допустив на місце проведення демонтажу інженер ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ» ОСОБА_2 , а не, як стверджує позивач, представник ОК «Жемчужний квартал».

На підставі наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що зі сторони Обслуговуючого кооперативу «Жемчужний квартал» не було вчинено жодних дій щодо чинення перешкод у здійсненні Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради демонтажу протиправно розміщених дахових рекламних конструкцій з написами «KADORR 27» та «KADORR 43», зазначених в актах фіксації № 004221/24 від 01.07.2024 року, № 004222/24 від 01.07.2024 року та приписах про усунення порушень № 01-20/3485 від 02.07.2024 року, № 01-20/3486 від 02.07.2024 року.

Крім того, Статтею 26 Закону №270/96-ВР передбачено органи, які уповноважені здійснювати контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, до яких належать центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку щодо реклами на фондовому ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури, - щодо спорудження житлового будинку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи у цьому переліку відсутні.

Таким чином, діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством визначено уповноважені органи на здійснення заходів державного контролю (нагляду) за дотриманням законодавства України про рекламу і відповідач до таких органів не віднесений. Відповідно, суд вважає, що за такого правового регулювання відповідач не мав повноважень вживати заходи державного контролю, передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (далі Закону №877-V).

Крім того, пунктами 44, 45, 46 Типових правил №2067 передбачено, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.

Контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667 (далі Постанова №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, та який реалізує державну політику, зокрема у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Згідно п.13.1. Правил №434, демонтаж рекламних засобів здійснюється КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради за направленням робочого органу. Для виконання цих функцій підприємство може використовувати послуги суб`єктів господарювання на підставі відповідних договорів.

Пунктом 13.2 Правил №434 встановлено, що демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цих Правил у наступних випадках:

-а) рекламний засіб є протиправно розміщеним;

-б) рекламний засіб розміщується з порушенням вимог, передбачених розділом 6 цих Правил, або технічний стан рекламного засобу не відповідає вимогам безпеки, а також якщо відповідні порушення чи недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу;

-в) рекламний засіб перебуває у неналежному санітарному та/або технічному стані (забруднений, погано пофарбований, містить несправні конструктивні елементи тощо), а також, якщо відповідні недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу.

Відповідно п.13.3 Правил №434, у випадках, визначених абз."а" пп.13.2 цих Правил, демонтаж рекламного засобу здійснюється його власником за приписом робочого органу у термін, визначений приписом. Про виконання припису власник рекламного засобу зобов`язаний письмово повідомити робочий орган не пізніше наступного дня від дати демонтажу рекламного засобу. У разі невиконання зазначеного припису у встановлений робочим органом термін, демонтаж рекламного засобу здійснюється КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради. У випадках, визначених абз.абз."б", "в" пп.13.2 цих Правил, демонтаж рекламного засобу здійснюється після спливу терміну, зазначеного у приписі робочого органу, якщо вказані у приписі недоліки не усунуті або власник рекламного засобу не здійснив демонтаж самостійно.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі №522/19532/14а викладено, зокрема, такі правові висновки щодо тотожного правового спору:

-за змістом Закону №877-V та Закону №270/96-ВР відповідачі (виконавчий комітет Одеської міської ради та КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради) не належать до числа органів, уповноважених на здійснення заходів державного контролю;

-Типовими правилами №2067 передбачено, що в разі невиконання у визначений строк вимог про усунення порушень виконавчі органи міських рад подають інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, у разі виявлення невиконання вимоги щодо маркування рекламних засобів відповідач (Управління реклами Одеської міської ради та КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради), діючи в межах визначеної законом компетенції, вправі був звернутися до уповноваженого органу державного нагляду (контролю);

-положення Правил №434 в цій частині суперечать вимогам норм нормативно-правових актів вищої юридичної сили і не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 листопада 2019 року у справі №522/19532/14а дійшов висновку про те, що видаючи направлення на демонтаж рекламних конструкцій і здійснюючи такий демонтаж, відповідачі (Управління реклами Одеської міської ради та КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради) діяли за межами визначеної законом компетенції.

З наведеними висновками 08 червня 2021 року Верховний Суд також погодився у справі з аналогічними позовними вимогами №916/3280/19.

З огляду на вищезазначену практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач вийшов за межі визначених законом повноважень, оскільки питання демонтажу незаконно встановлених рекламних конструкції має вирішуватись саме спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, яким в Одеській області є Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Відповідно п.3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою №667 (далі Положення №667), основними завданнями Держпродспоживслужби, зокрема є здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами.

Згідно пп.9 п.4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Враховуючи викладене та те, що питання демонтажу незаконно встановлених рекламних конструкції має вирішуватись саме спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, яким в Одеській області є Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, докази здійснення якого в матеріалах справи відсутні, суд вважає, що до моменту розгляду уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та прийняття ним відповідних заходів реагування, звернення із позовом до суду в даному випадку є передчасним.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Жемчужний квартал», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю « КАДОР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ» про зобов`язання здійснити демонтаж рекламної конструкції - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.