Рішення

від 28.11.2024 по справі 500/5110/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5110/24

28 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Сампару Н.М., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій просить суд:

визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській область про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 21.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 21.08.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву та зобов`язано відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подати до суду разом із поданням відзиву докази, в тому числі рішення територіального органу Пенсійного фонду України, за результатом розгляду заяви позивача від 21.03.2024 про призначення йому пенсії за віком.

Ухвалою суду від 23.09.2024 продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів, та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішення територіального органу Пенсійного фонду України, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.03.2024 про призначення йому пенсії за віком.

09.10.2024 від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняло рішення №191950024870 від 08.10.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Також на виконання ухвали суду від 23.09.2024 відповідачем надано до суду рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №191950024870 від 08.10.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії.

15.10.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.

16.10.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідачем у даній справі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Також від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, у якій просить викласти позовні вимоги в наступній редакції:

визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.10.2024 №191950024870 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з дня подання заяви, а саме 21.03.2024.

Ухвалою суду від 22.10.2024 залучено до розгляду даної справи, якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

05.11.2024 від відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказує, заява позивача про призначення пенсії відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. За результатами розгляду заяви Головним управлінням прийнято рішення від 08.10.2024 №191950024870 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 10.02.1976 по 06.11.1976, оскільки між датою та наказом про звільнення наявна розбіжність. Звільнено 06.11.1976, а наказ від 10.02.1977;

- період роботи з 15.03.1989 по 15.03.1990, оскільки в наказі про прийняття наявне виправлення;

- період роботи з 29.03.1990 по 19.03.1993 в кооперативі «Люкс», оскільки з 05.06.1991 переведений у мале підприємство «Люкс», звідки звільнений 19.03.1993. Відомості про реорганізацію кооперативу «Люкс» у мале підприємство «Люкс» відсутні;

- період роботи з 20.03.1993 по 15.09.1994, оскільки записи про прийняття та звільнення завірено кодовими печатками;

- період роботи з 20.09.1994 по 16.10.2002 в ТОВ «Мир», оскільки згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій про реєстрацію/перереєстрацію окремих підприємств, вбачається, що товариство власників «Мир» було утворено 18.03.1997. Крім того, в даних реєстру застрахованих осіб (РЗО) відсутня інформація про сплату страхових внесків за цей період по даній організації.

Відповідач вказує, що страховий стаж позивача за наданими документами становить - 13 років 6 місяць 28 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком (від 15 до 20 років).

12.11.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача, просить позовні вимоги задовольнити.

22.11.2024 представник позивача подала до суду додаткові докази, зокрема відповідь Головного управління статистики в Тернопільській області від 19.11.2024 на запит про надання відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про Колективне підприємство Товариство власників «Мир» (код 14033598).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач, досягнувши 65 річного віку, 21.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За результатами розгляду вказаної заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.10.2024 №191950024870 відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років (від 15 до 20 років).

При цьому, у рішенні вказано, що такий стаж позивача становить 13 років 6 місяць 28 дні.

До стажу роботи позивачу не зараховано:

- період роботи з 10.02.1976 по 06.11.1976, оскільки між датою та наказом про звільнення наявна розбіжність. Звільнено 06.11.1976, а наказ від 10.02.1977. Необхідно надати довідку, оформлену належним чином;

- період роботи з 15.03.1989 по 15.03.1990, оскільки в наказі про прийняття наявне виправлення;

- період роботи з 29.03.1990 по 19.03.1993 в кооперативі "Люкс", оскільки з 05.06.1991 переведений у мале підприємство "Люкс", звідки звільнений 19.03.1993. Оскільки, в матеріалах ЕПС наявна інформація про те, що мале підприємство «Люкс» утворено 27.01.1992. Відомості про реорганізацію кооперативу «Люкс» у мале підприємство «Люкс» відсутні;

- період роботи з 20.03.1993 по 15.09.1994, оскільки записи про прийняття та звільнення завірено кодовими печатками;

- період роботи з 20.09.1994 по 16.10.2002 в ТОВ "Мир", оскільки згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій про реєстрацію/перереєстрацію окремих підприємств, товариство власників "Мир" було утворено 18.03.1997. Крім того, в даних реєстру застрахованих осіб (РЗО) відсутня інформація про сплату страхових внесків за цей період по даній організації.

Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 01.01.2019 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Частинами 1, 3 статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.9 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Згідно з пунктом 3.3. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Порядок підтвердження стажу роботи визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637, за відсутністю трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених положень, суд доходить висновку, що надання особою до Пенсійного органу уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії за віком потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Відповідно до пункту 20 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, підтвердження стажу роботи уточнюючими довідками потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

У випадку ж позивача необхідні записи в трудовій книжці наявні.

Необхідно зауважити, що в період оформлення трудової книжки позивача діяв порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, який визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).

Пунктом 2.2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

За приписами пункту 2.3 Інструкції № 162 визначено, що всі записи в трудову книжку про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також нагородженнях та заохоченнях вносяться адміністрацією після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи проводяться охайно, перовою чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього чи фіолетового кольору.

Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, зокрема, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис.

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Крім того, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відмовляючи позивачу у призначені пенсії за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не зарахувало позивачу до страхового стажу:

- період роботи з 10.02.1976 по 06.11.1976, оскільки між датою та наказом про звільнення наявна розбіжність. Звільнено 06.11.1976, а наказ від 10.02.1977;

- період роботи з 15.03.1989 по 15.03.1990, оскільки в наказі про прийняття наявне виправлення;

- період роботи з 29.03.1990 по 19.03.1993 в кооперативі «Люкс», оскільки з 05.06.1991 переведений у мале підприємство «Люкс», звідки звільнений 19.03.1993. Оскільки, в матеріалах ЕПС наявна інформація про те, що мале підприємство «Люкс» утворено 27.01.1992. Відомості про реорганізацію кооперативу «Люкс» у мале підприємство «Люкс» відсутні;

- період роботи з 20.03.1993 по 15.09.1994, оскільки записи про прийняття та звільнення завірено кодовими печатками;

- період роботи з 20.09.1994 по 16.10.2002 в ТОВ «Мир», оскільки згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій про реєстрацію/перереєстрацію окремих підприємств, товариство власників «Мир» було утворено 18.03.1997. Крім того, в даних реєстру застрахованих осіб (РЗО) відсутня інформація про сплату страхових внесків за цей період по даній організації.

Суд, досліджуючи копію трудової книжки позивача відмічає, що в ній наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу.

Більш того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Таким чином, враховуючи правову позиції Верхового Суду, а також встановлені у цій справі обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи з 10.02.1976 по 06.11.1976, з 15.03.1989 по 15.03.1990, підлягають зарахуванню до його загального страхового стажу для призначення пенсії.

Щодо незарахування періоду роботи позивача з 29.03.1990 по 19.03.1993 в кооперативі «Люкс», суд вказує, що в матеріалах справи наявна довідка №12 від 21.10.2021, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працював у Кооперативі «Люкс». Прийнятий членом кооперативу на посаду слюсаря з 29.03.1990 згідно протоколу №9 від 29.03.1990, з 05.06.1991 згідно наказу № 1 від 05.06.1991 переведений в мале підприємство «Люкс» на посаду маляра. Звільнений 19.03.1993 згідно наказу № 8 від 19.03.1993 за власним бажанням, яка підписана директором МП «Люкс» та завірена печаткою Приватного малого підприємства «Люкс», код ЄДРПОУ 14027899 (арк.справи 48), що відповідає і відомостям внесеним у трудову книжку.

Отже період роботи з 29.03.1990 по 19.03.1993 в кооперативі «Люкс» підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо незарахування періоду роботи з 20.03.1993 по 15.09.1994, суд вказує, що 01.01.1999 Міністерством внутрішніх справ України було прийнято наказ №17 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за №264/3557, який не передбачав обов`язку підприємств щодо обов`язкової заміни справних печаток, що були виготовлені до набрання чинності цієї Інструкції. Дозвіл на оформлення замовлення на виготовлення нової печатки з ідентифікаційним кодом видавався у випадку реєстрації нового підприємства, або для існуючого підприємства у випадку його перейменування чи спрацювання раніше виданої печатки. При цьому, лише 23.04.2001 наказом №306 було внесено зміни до пункту 3.3.7 даної Інструкції, які передбачали обов`язкове зазначення на печатці ідентифікаційного коду суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи.

Отже, відсутність на печатці ідентифікаційного коду підприємства за наявності всіх інших обов`язкових реквізитів запису (номер, дата, зміст рішення, номер і дата наказу, посада, ПІБ керівника, найменування підприємства) жодним чином не нівелює юридичного значення записів в трудовій книжці позивача, завірених такою печаткою.

Та обставина, що на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу.

За таких обставин суд приходить до переконання, що відсутність на печатці коду підприємства, не може бути підставою неврахування періоду роботи з 20.03.1993 по 15.09.1994 для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

Щодо не зарахування періоду роботи з 20.09.1994 по 16.10.2002 в ТОВ «Мир», з тих підстав, що згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій про реєстрацію/перереєстрацію окремих підприємств, товариство власників «Мир» було утворено 18.03.1997 та відсутність інформації про сплату страхових внесків за цей період по даній організації, суд виходить з наступного.

Так, згідно відомостей з державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство власників "Мир" (код 14033598), зареєстроване 18.03.1997, та припинено 23.02.2005, в результаті ліквідації.

Поряд з цим, до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755-IV від 15 травня 2003 р., згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України" №538 від 14 липня 1993 року, та Постанови Кабінету Міністрів "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" №118 від 22 січня 1996 року збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами, здійснювалося не державними реєстраторами, а органами статистики у ДРЗОУ та ЄДРПОУ.

З наявної в матеріалах справи відповіді Головного управління статистики в Тернопільській області від 19.11.2024 щодо товариства власників "Мир" (код 14033598), слідує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, даний суб`єкт був включений до ЄДР з 30.04.1993, як Колективне підприємство кооперативна селянська спілка "Мир" (код 14033598); з 18.03.1997 внесено зміни, як Колективне підприємство товариство власників "Мир" (код 14033598), та 23.02.2005 ліквідовано.

Отже, первинна реєстрація товариства власників "Мир", як Колективного підприємства кооперативної селянської спілка "Мир" (код 14033598), відбулася органами статистики шляхом внесення відомостей в ЄДРПОУ з 30.04.1993, що спростовує твердження відповідача про утворення підприємства з 18.03.1997.

Щодо відсутністю інформації про сплату страхових внесків за цей період по даному підприємству, суд враховує те, що внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по нарахуванню та сплаті страхових внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17 при розгляді аналогічних спорів: неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому вона працює.

Суд також звертає увагу, що в трудовій книжці позивача міститься відповідний запис про спірний період роботи позивача з 20.09.1994 по 16.10.2002, який засвідчений печаткою та підписом керівника товариства власників «Мир». Відтак, вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Вирішуючи правомірність оскаржуваного рішення №233050003297 від 18.04.2023, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №370/541/17, в якій суд звернув увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

При цьому, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначені періоди.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не враховано інформацію, яка міститься в трудовій книжці позивача та додатково підтверджена відповідними довідками підприємств.

За наведених вище мотивів, суд дійшов висновку, що оскаржуване у справі рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.10.2024 №191950024870 є протиправним та підлягає скасуванню, а періоди роботи з 10.02.1976 по 06.11.1976, з 15.03.1989 по 15.03.1990, з 29.03.1990 по 19.03.1993, з 20.03.1993 по 15.09.1994 та з 20.09.1994 по 16.10.2002 підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію з 21.03.2024, суд враховує таке.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача від 21.03.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

У свою чергу частиною восьмою статті 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.10.2024 №191950024870 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 10.02.1976 по 06.11.1976, з 15.03.1989 по 15.03.1990, з 29.03.1990 по 19.03.1993, з 20.03.1993 по 15.09.1994 та з 20.09.1994 по 16.10.2002.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.03.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ 14035769);

- Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: пл. Центральна, 3, м. Чернівці, 58002 код ЄДРПОУ 40329345).

Головуючий суддяМірінович У.А.