Рішення

від 28.11.2024 по справі 520/21895/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.11.2024 р. справа №520/21895/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участю секретаря судового засідання - Стрєлки О.В., представник позивача - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - не прибув, представник позивача, Харківської обласної військової адміністрації та Департаменту по взаємодії з правоохоронними органами та цивільного захисту Харківської міської ради - не прибув, представник позивача - Департаменту по взаємодії з правоохоронними органами та цивільного захисту Харківської міської ради - не прибув, представника Харківської обласної прокуратури - Ткаченко К.О., представника відповідача - Халабурдіна С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (далі за текстом - заявник, прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі за текстом - позивач №1), Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (далі за текстом - позивач №2), Харківської обласної військової адміністрації (далі за текстом - позивач №3), Департаменту по взаємодії з правоохоронними органами та цивільного захисту Харківської міської ради (далі за текстом - позивач №4) до Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" про спонукання до приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту,

встановив:

Позов з вимогою про визнання протиправною бездіяльності Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» (код ЄДРПОУ 41659690, зареєстрованого по шосе Салтівському, буд. 129, м. Харків, 61029) та зобов`язання привести у належний технічний стан та готовність до укриття населення захисну споруду цивільного захисту (сховища) № 77828, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, з метою використання її за призначенням, а саме: - встановити таблички позначення та покажчика маршруту руху до захисної споруди цивільного захисту; - забезпечити захисну споруду цивільного захисту первинними засобами пожежогасіння; - обладнати захисну споруду цивільного захисту системою внутрішнього протипожежного водопостачання; - обладнати захисну споруду цивільного захисту системами пожежної автоматики і сигналізацією; - експлуатацію та утримання електрообладнання захисної споруди здійснювати згідно вимог чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок було подано прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області та умотивовано тим, що невиконання учасником суспільних відносин приписів діючого правового акту індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень створює загрозу життю та здоров`ю людей від дії факторів військової (воєнної) загрози, порушує інтереси держави на належний рівень правопорядку та створення мінімально прийнятних умов безпеки населення під час дії правового режиму воєнного стану. Прокурор наголошував на відсутності іншого правового механізму спонукання учасника суспільних відносин до виконання вимог закону у даному конкретному випадку.

Позивач №1 окремого власного письмового процесуального документа із викладенням власної правової позиції по суті спору не подав.

Позивач №2 - Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації поданий прокурором позов підтримав, зазначивши, що відповідач повинен виконати обов"язок з утримання у придатному до використання за призначенням стані захисну споруду цивільного захисту № 77828 за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55.

Позивач №3 - Харківська обласна військова адміністрація поданий прокурором позов підтримав, зазначивши, що повинен виконати обов"язок з утримання у придатному до використання за призначенням стані захисну споруду цивільного захисту № 77828 за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55.

Позивач №4 - Департамент по взаємодії з правоохоронними органами та цивільного захисту Харківської міської ради окремого власного письмового процесуального документа із викладенням власної правової позиції по суті спору не подав.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що не має жодного відношення до захисної споруди цивільного захисту (сховища) № 77828, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55. Товариство з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» є власником нежитлових будівель літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10351,7 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Польова, буд. 55, на підставі договору купівлі-продажу №592 від 29.06.2018. Стверджував, що серед набутих відповідачем у власність об`єктів нерухомості відсутня захисна споруда цивільного захисту (сховища) № 77828.

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються, зокрема, листом відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади ГУ ДСНС України в Харківській області № 330/2008 від 14.11.2023, відповідно до якого саме ТДВ «Салтівський хлібозавод» є балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту № 77828; актом Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади ГУ ДСНС України в Харківській області №68 від 13.08.2021; приписом Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади ГУ ДСНС України в Харківській області № 68 від 13.08.2021, відповідно до яких представник відповідача був присутнім під час проведення перевірки, заперечень щодо відсутності у нього на балансі захисної споруди цивільного захисту не надавав.

Суд, вивчивши доводи позову та аргументи відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, всебічно перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Згідно з обліковою карткою захисної споруди - сховища № 77828, котре розташоване за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, прийняте в експлуатацію в 1973 році, належить Хлібзаводу №3 Мінхарчопрому УРСР. (т.1 а.с.83).

Відповідно до паспорту захисної споруди № 77828 за адресою - м.Харків, вул.Польова, 55 з 26.12.1973р. розміщений об`єкт нерухомого майна - сховище (протирадіаційне укриття; далі за текстом - Об"єкт) (загальною площею - 143,6 кв.м, загальний об`єм 316 куб.м., розраховане на укриття 200 осіб), котре з 2003р. знаходиться в експлуатації хлібозаводу "Салтівський" і є власністю - ВАТ «Каравай» (т. 1 а.с. 81-82).

Згідно з актом №40 від 28.09.1998р. нерухоме майно Хлібзавода №3 було передано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області у власність - ВАТ "Каравай".

Згідно з договором купівлі-продажу від 02.01.2015р. нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" за адресою - м.Харків, вул.Польова, 55 були набуті у власність ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент".

Згідно з договором купівлі-продажу від 29.06.2018р. відповідачем було набуто у власність нежитлових будівель літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" за адресою - м.Харків, вул.Польова, 55. (т.2 а.с.36-39).

Згідно з договором оренди землі від 05.02.2019р., а також додатковою угодою від 27.04.2021р. до договору оренди землі від 05.02.2019р., укладеними між орендодавцем - Харківською міською радою та орендарем Товариством з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" (тобто відповідачем у даній справі) відповідач отримав у користування земельну ділянку із кадастровим номером - 6310136900:01:050:0042 за адресою - м.Харків, вул.Польова, 55 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" (хлібозавод) (т.2 а.с.24-31, т.2 а.с.41-46).

Отже, обставини реальності існування Об"єкту підтверджені як обліковою карткою захисної споруди - сховища № 77828 (котре розташоване за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, прийняте в експлуатацію в 1973 році, належить Хлібзаводу №3 Мінхарчопрому УРСР), так і паспортом захисної споруди.

Окрім того, обставини реальності існування Об"єкту також підтверджені і листами відповідача від 12.02.2024р. №12/02/2024 та від 04.06.2024р. №04/06/2024.

У період 09.08.2021р.-13.08.2021р. Відділом запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС України в Харківській області проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Товариством з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Означений захід державного нагляду (контролю) стосувався саме дотримання відповідачем закону стосовно Об"єкту.

Результати проведеної перевірки були оформлені актом від 13.08.2021р. №68 (далі за текстом - Акт №68). (т.1 а.с.98-121).

У тексті Акту №68 були викладені власні судження суб`єкта владних повноважень про вчинення відповідачем низки порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки відносно Об"єкта, зокрема: відсутні таблички позначення та покажчика маршруту руху до захисної споруди цивільного захисту; захисна споруда цивільного захисту не забезпечена первинними засобами пожежегасіння; захисна споруда цивільного захисту не обладнана системою внутрішнього протипожежного водопостачання; захисна споруда цивільного захисту не обладнана системами пожежної автоматики і сигналізацією; експлуатація та утримання електрообладнання захисної споруди не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок.

Акт перевірки №68 був підписаний керівником відповідача без жодних зауважень, заперечень, без проставлення позначки про незгоду із будь-якими висновками суб`єкта владних повноважень.

13.08.2021р. Відділом запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС України в Харківській області із посиланням на Акт №68 був прийнятий припис №68.

Згідно із указаним рішенням суб`єкта владних повноважень на відповідача були покладені обов`язки: - встановити таблички позначення та покажчика маршруту руху до захисної споруди цивільного захисту; - захисну споруду цивільного захисту забезпечити первинними засобами пожежогасіння; - захисну споруду цивільного захисту обладнати системою внутрішнього протипожежного водопостачання; - захисну споруду цивільного захисту обладнати системами пожежної автоматики і сигналізацією; - експлуатацію та утримання електрообладнання захисної споруди здійснювати згідно вимог чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок.

Строк виконання припису встановлено до 13.09.2021.

Доказів оскарження припису Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС України в Харківській області від 13.08.2021р. №68 до суду або адміністративного органу вищого рівня матеріали справи не містять.

У ході розгляду справи судом у якості свідка було допитано працівника Позивача №1 - ОСОБА_1 , який проводив захід державного нагляду (контролю), результати якого оформлені Актом №68 та який пояснив, що Об"єкт існує в умовах об"єктивної дійсності як окреме приміщення; розміщений за адресою - м.Харків, вул.Польова, 55.

Указані вище документи у сукупності сприймаються судом у якості належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів існування Об`єкту як реальної речі матеріального світу.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на виконання доручення Харківської обласної прокуратури Слобідською окружною прокуратурою м. Харкова здійснено вивчення стану додержання вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд), розміщених на території Слобідського району м. Харкова.

За викладеними у позові твердженнями, згідно з інформацією ГУ ДСНС у Харківській області та Харківської обласної військової адміністрації встановлено, що на території Слобідського району м. Харкова наявна захисна споруда цивільного захисту (сховище) № 77828, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, балансоутримувачем якої є Товариство з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» (код ЄДРПОУ 41659690).

Згідно з листом Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади від 14.11.2023 №330/2008 до окружної прокуратури надано скановані та завірені належним чином копії документів по перевірці захисної споруди № 77828, серед яких наявний паспорт сховища № 77828 та технічний паспорт на виробничий будинок склад з літ. «Ш», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55 (т. 1 а.с. 52).

Крім того, згідно з інформацією Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади від 09.10.2023 №65330-1-3118/65330 зазначено, що під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки ТДВ «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД», за адресою: 61001, місто Харків, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА будинок 55, який проводився в термін з 09.08.2021 року по 13.08.2021 року, під час якого і перевірялися усі будівлі та приміщення підприємства, а також захисна споруда цивільного захисту №77828, був присутній директор ОСОБА_2 . Ніяких зауважень, що захисна споруда не знаходиться на балансі підприємства, з його сторони не було. Пояснень, зауважень або заперечень щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) та складеного акта перевірки не було. За візуальними ознаками, планувальними рішеннями, розмірами та обладнанням до якого входить вентиляційна камера, що є невід`ємною частиною захисної споруди, можна зробити висновок, що окремо розташована споруда на території підприємства і є захисною спорудою. Захисна споруда цивільного захисту №77828 є окремо розташованою спорудою, відношення до будинку квартирного типу (гуртожитку) літ. «Ю-5», який перебуває у комунальній власності та знаходиться також за адресою: АДРЕСА_1 , ніякого не має, у зв`язку з тим, що вони знаходяться в різних частинах території підприємства.

Доказів наявності організаційно-розпорядчого документу про виключення захисної споруди цивільного захисту №77828 із фонду захисних споруд до матеріалів справи сторонами не подано.

Окрім того, листами від 18.09.2023р. №18/09/2023, 12.02.2024р. №12/02/2024 та від 04.06.2024р. №04/06/2024 стосовно запитів на проведення повторної перевірки об`єкту відповідач повідомив Відділ запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС України в Харківській області про те, що проведення перевірки захисної споруди номер 77828, розміщеної на території ТДВ «Салтівський хлібозавод», стане можливим після повернення керівника підприємства на постійне проживання до міста Харкова після припинення або скасування воєнного стану.

На підставі вищевказаних листів відповідача Відділом запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС України в Харківській області складено акти про неможливість проведення оцінки стану готовності, експлуатації і використання сховища від 23.11.2023р., від 11.03.2024р., від 18.06.2024р.

В ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42023222050000081 від 08.06.2023 за ч. 1 ст. 270 КК України за фактом можливого заподіяння шкоди цивільному населенню Слобідського району внаслідок утримання захисних споруд цивільного захисту у неготовому до використання стані, 15.10.2024 слідчим СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області за участю спеціаліста заступника начальника ВЗНС по Слобідському району ХМТГ ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області та у присутності двох понятих проведено огляд місця події та складено протокол огляду.

Оглядом встановлено, що за адресою м. Харків, вул. Польова, 55 розташовані будинок квартирного типу (гуртожиток), який належить на праві власності Харківській міській раді та комплекс нежитлових будівель, які належать ТДВ «Салтівський хлібозавод», серед комплексу нежитлових будівель знаходиться захисна споруда цивільного захисту № 77828, нежитлові приміщення, що належать ТДВ «Салтівський хлібозавод», в тому числі, захисна споруда цивільного захисту №77828 повністю огороджені парканом, вільний доступ до захисної споруди обмежено. До огляду захисної споруди не було допущено, вхід на територію підприємства обмежений.

Також згідно рапорту слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області зазначено, що огляд захисної споруди провести неможливо через відсутність уповноваженої особи ТДВ «Салтівський хлібозавод».

Доказів проведення Відділом запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС України в Харківській області після складання акту від 13.08.2021р. №68 та винесення припису від 13.08.2021р. №68 відносно відповідача та об`єкту захисної споруди цивільного захисту планових чи позапланових заходів державного нагляду (контролю) у порядку Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" із підтвердженням усунення недоліків, відображених в акті від 13.08.2021р. №68 та приписі від 13.08.2021р. №68, матеріали справи не містять.

За викладеним у позові твердженням прокурора, станом на 02.08.2024р. (дату подання позовної заяви) відповідачем не забезпечено виконання припису Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС України в Харківській області від 13.08.2021р. №68, що створює загрозу публічним інтересам суспільства в частині захисту від дії факторів збройної агресії Російської Федерації і призводить до виникнення потреби у примусовому спонуканні відповідача як утримувача захисної споруди до виконання покладеного законом обов`язку за рішенням суду.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що спір склався з приводу стану виконання відповідачем як учасником суспільних відносин публічного обов"язку у сфері цивільного захисту у якості незареєстрованого належним чином балансоутримувача відносно реально існуючої споруди цивільного захисту, котра знаходиться на орендованій відповідачем земельній ділянці (власником якої є територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради) та яка була створена за часів існування держави - Союз Радянських Соціалістичних Республік у якості невід`ємної складової виробничого комплексу підприємства - хлібозаводу, який (слід розуміти - комплекс) набутий відповідачем у власність за цивільним правочином.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, а обов`язок держави - захищати життя людини.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено правовий режим воєнного стану, який триває дотепер.

Відповідно до ст.2 Закону України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно ст. 3 Закону України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Як то указано у ст.19 Закону України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ «Про оборону України», цивільний захист України у мирний час здійснюється відповідно до Кодексу цивільного захисту України, а в особливий період, зокрема у воєнний час, та з метою підготовки до нього - з урахуванням особливостей, визначених нормами міжнародного гуманітарного права, законодавством про оборону, мобілізацію та правовий режим воєнного стану.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

У розумінні ст.4 Кодексу цивільного захисту України цивільним захистом є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Відповідно до ч.5 ст.32 Кодексу цивільного захисту України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (затверджений постановою КМУ від 10.03.2017р. № 138; далі за текстом - Порядок №138) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Відповідно до ч.8 ст.32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У відповідності до п.3 Порядку №138 балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Згідно пункту 10 Порядку №138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд, конструкцій і обладнання, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, визначений паспортом захисної споруди, протягом від не більше 12 годин до не більше 24 годин.

Частиною 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

Згідно пункту 11 Порядку №138 вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту» (затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018р. №579; далі за текстом - Вимоги №579), споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (підпункт 1 пункту 2 розділу III Вимог №579).

Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (п. 6 Розділу VIII Вимог №579).

Відповідно до підпунктів 1, 2, 4 пункту 2 розділу VI Вимог №579, для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують «періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимог №579).

Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог №579 визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимог №579 під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 9 пункту 2 Розділу VI Вимог №579).

Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають (або повинні знаходитись), за рахунок власних коштів, що передбачено п.8 ст.32 Кодексу цивільного захисту України та п. 9 Порядку №138.

Таке тлумачення змісту належних норм права є цілком релевантним правовій позиції, сформульованій у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №826/12192/16 та у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №820/5164/15.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що згідно з ст.13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст.41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Об"єкт як споруда цивільного захисту не може легально знаходитись у власності заявника, а тому застосування Державою правового регламентування, змістом якого є обтяження певного учасника суспільних відносин (балансоутримувача) нести тягар з приводу утримання майна, власником якого є інший учасник суспільних відносин - Держава Україна явно та очевидно є втручанням у право на мирне володіння майном в аспекті ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950.

Однак, уданому конкретному випадку правомірність такого втручання обумовлена як змістом ч.1 ст.2 та ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 як невід`ємний елемент охорони життя людини та якості приватного і сімейного життя людини в аспекті створення належних умов запобігання ризиків та загроз настання негативних наслідків дії військових факторів, так і історичними чинниками створення споруд цивільного захисту у якості невід"ємного елементу виробничих комплексів промислових підприємств, державних установ та організацій, майно яких було власністю Держави - Союз Радянських Соціалістичних Республік.

Тому у даному конкретному випадку публічний обов"язок у сфері цивільного захисту з приводу утримання Об"єкту у стані, придатному до використання за призначенням, належить покласти саме на відповідача, незважаючи на відсутність даних про реєстрацію відповідача у якості балансоутримувача Об"єкту, бо за матеріалами справи за адресою - м.Харків, вул.Польова, 55 (тобто за місцем фізичного розташування Об"єкта) відсутні інші суб"єкти господарювання, котрі б провадили власну підприємницьку діяльність, земельна ділянка за адресою - м.Харків, вул.Польова, 55 знаходиться у користуванні виключно відповідача за укладеним та діючим договором оренди землі, відповідачем обмежено вільний доступ населення до Об"єкту.

Оскільки відповідач згідно з ч.1 ст.77 КАС України не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів виконання припису Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС України в Харківській області від 13.08.2021р. №68, спір склався з приводу приведення до стану готовності з метою експлуатації за призначенням захисної споруди, котра в умовах існування факторів військової загрози від збройної агресії Російської Федерації проти України здатна захистити життя та здоров"я дітей та інших категорій громадян, а терорган системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій не має чітко визначених повноважень на звернення до суду із вимогою про спонукання приватної особи до виконання означеного вище рішення суб`єкта владних повноважень, то відповідна вимога у цілях забезпечення належного рівня правопорядку у сфері цивільного захисту населення в даному конкретному випадку правомірно була заявлена прокурором в інтересах Держави.

Форма реагування, як звернення до суду на виконання владних управлінських функцій, витікає безпосередньо з повноважень прокурора у відповідній сфері, в тому числі з передбачених п.16 ч.2 ст.17-1 Кодексу цивільного захисту України повноважень щодо реалізації державної політики з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд.

Стосовно посилань представника відповідача на відсутність повноважень у позивачів на звернення до суду і, як наслідок, відсутність права у прокурора на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2024 (справа № 260/4199/22) на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду було передано справу у №260/4199/22 за позовом керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міжгірської селищної ради про зобов`язання вчинити певні дії.

Передаючи вказану справу на розгляд об`єднаної палати, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що в судових палатах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду склалася різна практика щодо права прокурора на звернення до суду із позовом в особі територіального органу ДСНС України про зобов`язання суб`єкта (балансоутримувача) привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення).

Тобто, спірним у справі №260/4199/22 є наявність або відсутність у керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області права звернення до суду в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Закарпатській області із позовом до КНП про зобов`язання вчинити дії, зокрема шляхом приведення у стан готовності захисної споруди з метою використання її за призначенням.

Отже, вказаний спір виник у подібних правовідносинах із справою №260/4199/22, оскільки пов`язаний зі зверненням прокурора до суду в інтересах держави з позовом до невладного суб`єкта про зобов`язання його вчинити дії щодо приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.06.2024р. у справі №260/4199/22 дану справу за позовом керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міжгірська селищна рада, про зобов`язання вчинити певні дії було повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Варто вказати, що представництво прокурором інтересів держави в суді за своєю правовою природою є складним та специфічним інститутом, реалізація якого залежить від фактичних обставин кожної конкретної справи та правового регулювання спірних правовідносин в кожній справі, що в свою чергу зумовлює різні висновки щодо застосування норм статті 53 КАС України та статті 23 Закону №1697-VІІ.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16, правовідносини в якій є подібними до тих, що склалися у справі, яка розглядається, зазначила, що звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі територіального органу ГУ ДСНС України про спонукання балансоутримувачів до приведення в належний стан і готовність до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом №1697-VІІ повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у справі №820/4717/16 є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, а саме щодо стану готовності пунктів управління, захисних споруд і наявності планів цивільного захисту на особливий період і планів реагування на надзвичайні ситуації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача про відсутність в територіального органу ГУ ДСНС України повноважень на звернення до суду з таким позовом.

За правилами ієрархії рішень Верховного Суду правові висновки постанов Великої Палати і рішень Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.06.2024р. у справі №260/4199/22 мають вищу юридичну силу порівняно із правовими висновками постанови Верховного Суду від 23.06.2023р. по справі №563/501/22 та від 30.05.2018р. по справі №734/337/15-ц.

Доводи відповідача про протилежне підлягають відхиленню у зв"язку із необґрунтованістю.

Натомість, суд зауважує, що до функцій Позивача №1, Позивача №2, Позивача №3, Позивача №4 віднесено виконання завдань з приводу реалізації державної політики у сфері цивільного захисту (т.1 а.с.164 відносно Позивача №1; т.1 а.с.9 зворот - ч.1 ст.19 Кодексу цивільного захисту України відносно Позивача №2 та Позивача №3, т.1 а.с.10 зворот - ч.2 ст.19 Кодексу цивільного захисту України відносно Позивача №4).

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 ст.53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 ст.53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

З огляду на викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що поданий прокурором у межах даної справи позов переслідує виключно мету забезпечення публічних інтересів суспільства у сфері цивільного захисту на прийнятно належний рівень безпеки (що охоплюється змістом ст.ст.1, 3, 8 Конституції України, ст.ст.2, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) і є єдиним реально існуючим правовим механізмом, об"єктивно здатним згідно з ст.ст.8, 124 Конституції України забезпечити примусове (поза вільною внутрішньою волею приватного учасника суспільних відносин) виконання публічного обов"язку у сфері цивільного захисту з приводу утримання у придатному до використання за призначенням неналежного особі майна (споруди цивільного захисту) у межах судового контролю за функціонуванням відповідних компетентних суб"єктів владних повноважень.

Наведені міркування унеможливлюють залишення позову без розгляду, позаяк протилежне тлумачення змісту нормативного регламентування спірних правовідносин із неминучістю призводить до виникнення життєвої ситуації, коли стосовно відповідного суб"єкта права (котрий повинен нести майновий тягар з утримання споруди цивільного захисту у придатному до використання стані і забезпечити вільний доступ цивільного населення до цієї споруди під час оголошених повітряних тривог) відсутні правові механізми забезпечення належного рівня правопорядку.

Стосовно обставин перебування захисної споруди цивільного захисту № 77828 у власності відповідача суд зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 02.01.2015 за ПАТ «Каравай» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1" , "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1" , "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10351,7 кв.м на підставі наказу РВ ФДМУ по Харківській області №380 П від 03.03.1997 та акту приймання-передачі нерухомого майна № 40 від 28.09.1998.

Надалі, вказані нежитлові будівлі на підставі договору купівлі-продажу № 2 від 01.02.2015 перейшли до ТОВ «СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ».

29.06.2018 на підставі договору купівлі-продажу № 592 від 29.06.2018 зареєстровано право власності за ТДВ «Салтівський хлібозавод» на нежитлові будівлі: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1" , "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1" , "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10351,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:01:050:0042, площею 1.804 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, з 08.02.2019 перебуває в оренді у Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод», цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-4», літ. «В-1», літ. «Д-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1», літ. «З-1», літ. «И-1», літ. «М-2», літ. «Р-1», літ. «С-1», літ. «Т-1», літ. «У-1», літ. «Ф-1», літ. «Х-1», літ. «Ч-1», літ. «Ш» (хлібозавод).

Згідно з листа Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади від 14.11.2023 № 330/2008 до окружної прокуратури надано скановані та завірені належним чином копії документів по перевірці захисної споруди № 77828, серед яких наявний паспорт сховища № 77828 та технічний паспорт на виробничий будинок склад з літ. «Ш», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 52).

Відповідно до наданого технічного паспорту на виробничий будинок склад з літ. «Ш», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що вказаний склад є підвальним приміщенням, загальною площею 162,3 кв.м.

Відповідно до експлікації нежитлової будівлі за літ. «Ш», зазначено про наявність 2 входів в підвальне приміщення загальною площею 27,9 кв.м. та обладнання приміщення вентиляційною камерою площею 15,3 кв.м.

Крім того, згідно з інформації Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади від 09.10.2023 №65330-1-3118/65330 зазначено, що під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки ТДВ «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД», за адресою: 61001, місто Харків, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА будинок 55, який проводився в термін з 09.08.2021 року по 13.08.2021 року, під час якого і перевірялися усі будівлі та приміщення підприємства, а також захисна споруда цивільного захисту №77828, був присутній директор ОСОБА_2 . Ніяких зауважень, що захисна споруда не знаходиться на балансі підприємства, з його сторони не було. Пояснень, зауважень або заперечень щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) та складеного акта перевірки не було. За візуальними ознаками, планувальними рішеннями, розмірами та обладнанням до якого входить вентиляційна камера, що є невід`ємною частиною захисної споруди, можна зробити висновок, що окремо розташована споруда на території підприємства і є захисною спорудою. Захисна споруда цивільного захисту №77828 є окремо розташованою спорудою, відношення до будинку квартирного типу (гуртожитку) літ. «Ю-5», який перебуває у комунальній власності та знаходиться також за адресою: АДРЕСА_1 , ніякого не має, у зв`язку з тим, що вони знаходяться в різних частинах території підприємства.

Отже, поданими до суду доказами підтверджено, що саме відповідач повинен бути належним балансоутримувачем Об"єкту - захисної споруди цивільного захисту (сховище) № 77828, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, безвідносно до обставин співпадіння контурів та просторових меж Об"єкту із контурами та просторовими межами нежитлової будівлі за літ. «Ш» або обставин існування Об"єкту у вигляді окремої споруди за адресою - АДРЕСА_2 .

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, за змістом правової позиції, сформульованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Суд зауважує, що стандарти доказування саме у даному спорі мають визначатись виключно ч.1 ст.77 КАС України, бо спір стосується примусового спонукання приватного учасника суспільних відносин до виконання невиконаного у добровільному порядку публічного обов"язку на підставі рішення суду, а не відповідності закону вчиненого суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідачем за правилами ч.1 ст.77 КАС України не доведено ані виконання обов`язків за діючим рішенням суб`єкта владних повноважень в частині належного утримання споруди цивільного захисту, ані відсутності обов"язків належного балансоутримування з приведення Об"єкту до стану, придатного для функціонування за призначенням та забезпечення вільного і безперешкодного доступу населення до Об"єкту як споруди цивільного захисту.

Доказів існування об`єктивно нездоланних перешкод чи непереборних труднощів для вчинення згаданих вище дій матеріали справи не містять.

Тому, кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах волевиявлення відповідача, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням слід розуміти письмовий акт, під дією слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

При цьому, за змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач був обтяжений обов`язком виконати пункти припису Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС України в Харківській області від 13.08.2021р. №68; обставин існування іншого компетентного суб`єкта права, котрий мав би правові підстави та фізичну змогу вдатись до підміни собою у даному конкретному випадку відповідача (виконання функції за відповідача), матеріалами справи не підтверджено; норми чинного національного закону України відносно даного конкретного випадку не містять іншого ефективного та дієвого механізму захисту публічних інтересів суспільства, окрім примусового спонукання зобов`язаної особи до виконання покладених законом завдань за рішенням суду; учасниками спору до матеріалів справи не подано доказів об`єктивної нездатності відповідача забезпечити виконання покладеного законом обов`язку, то поданий прокурором позов підлягає до задоволення.

З огляду на зміст чинного наразі правового регламентування спірних правовідносин та зміст поведінки учасників спірних правовідносин суд доходить до переконання, що позов поданий прокурором в інтересах держави обґрунтовано та підставно, поза межі реалізації управлінських функцій органу прокуратури України згідно з ч.1 ст.23 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" не виходить, є єдиним реальним правовим механізмом забезпечення належного рівня правопорядку у сфері цивільного захисту населення, що віднесено до компетенції згаданих у позові суб"єктів владних повноважень.

З цих міркувань усі посилання відповідача на правові висновки постанов Верховного Суду, згідно з якими (на думку відповідача) позов прокурора підлягає залишенню без задоволення, є нерелевантними до предмету спору у справі №520/21895/24 у зв"язку із різними об"єктами судового захисту, адже у межах даної справи суд знаходить об"єктом судового захисту - публічний інтерес суспільства на належний рівень правопорядку у сфері цивільного захисту населення в аспекті функціонування та вільного доступу цивільного населення до споруд цивільного захисту з метою убезпечення життя людини під дії факторів загроз військового характеру.

Разом із тим, з огляду на зміст викладених вище міркувань суду позов належить задовольнити частково, а саме: виключно у межах підтверджених матеріалами судової справи фактів неналежного виконання відповідачем публічних обов"язків у сфері цивільного захисту у минулому, а не стосовно обставин майбутніх правовідносин відносно подальшої технічної експлуатації Об"єкту із дотриманням вимог закону.

Вимога позову про визнання протиправною бездіяльності приватного учасника суспільних правовідносин у даному конкретному випадку до задоволення не підлягає, позаяк об"єктивно не здатна забезпечити дієвий та ефективний захист публічних інтересів суспільства у справі цивільного захисту населення.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

Позов - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» (ідентифікаційний код - 41659690; місцезнаходження - Україна, Харківська область, Харківський район, м.Харків, Салтівське шосе, 129, 61029) привести захисну споруду цивільного захисту №77828, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, у стан, придатний до експлуатації за призначенням, усунувши недоліки згідно з приписом Харківського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області №68 від 13.08.2021р. та забезпечити вільний доступ населення до захисної споруди цивільного захисту №77828, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі складено (виготовлено) відповідно до ч.3 ст.243 КАС України - 28.11.2024р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко