Постанова

від 28.11.2024 по справі 400/5294/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5294/24

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Березанського районного суду Миколаївської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до ТУ ДСА України в Миколаївській області, Березанського районного суду Миколаївської області, у якому просила:

- визнати протиправним наказ Березанського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024р. №21-ос «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі керівника апарату суду та заступника керівника апарату суду Миколаївській області на 2024 рік» (з 25 січня 2024р.) та скасувати наказ Березанського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024р. №21-ос;

- зобов`язати ТУ ДСА України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до ст.52 ЗУ «Про державну службу»;

- відповідно до п.2 ч.1 ст.371 КАС України допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 2011р. вона працює у Березанському районному суді Миколаївської області.

Позивачка вказує, що згідно із наказом Березанського районного суду Миколаївської області від 3.08.2023р. за №82-ос з 11.08.2023р. їй було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 36 відсотків посадового окладу.

Однак, наказом Березанського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024р. за №21-ос, зокрема ОСОБА_1 , з 25.01.2024р. встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 24 відсотки посадового окладу на виконання п.12 розділу «Прикінцеві положення» ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9.11.2023р. №3460-IX.

Позивачка, не погодившись із вищевказаним наказом, звернулася до суду із даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що надбавка у розмірі, передбаченому ч.1 ст.52 ЗУ «Про державну службу» протягом 2024 року, може застосовуватися виключно щодо посадових окладів, у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби відповідно до постанови КМУ №1409 від 29.12.2023р..

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 2011р. ОСОБА_1 є працівником Березанського районного суду Миколаївської області.

Наказом Березанського районного суду Миколаївської області від 1.04.2016р. за №1-ОС відповідно до рішення конкурсної комісії Березанського районного суду Миколаївської області позивачку переведено з посади архіваріуса на посаду секретаря судового засідання з 1.04.2016р. (а.с.6).

Наказом Березанського районного суду Миколаївської області від 3.08.2023р. за №82-ос з 11.08.2023р. ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 36 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 12 років (а.с.7).

У подальшому, керівником апарату Березанського районного суду Миколаївської області винесено наказ за №21-ос від 19.03.2024р., яким встановлено на 2024р. з 25.01.2024р. (дати погодження класифікації посад державної служби) надбавку за вислугу років на державній службі державним службовцям Березанського районного суду Миколаївської області, зокрема, ОСОБА_1 24 відсотки посадового окладу, як такої, стаж державної служби якої станом на 25.01.2024р. становить 12 років 5 місяців 14 днів (а.с.8).

Не погодившись із наказом за №21-ос від 19.03.2024р., ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність дій Березанського районного суду Миколаївської області, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 50 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII (далі Закон №889-VIII) визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Згідно зі ч.1 ст.46 Закону №889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною 2 ст.50 Закону №889-VIII заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

Частиною 4 ст.50 Закону №889-VIII джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

При цьому, приписами ч.5 ст.50 Закону №889-VIII передбачено, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону №889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Аналізуючи норми ч.1 ст.46, ст.50 та ч.1 ст.52 Закону №889-VIII у їх взаємодії, колегія суддів дійшла висновку, що вказаними приписами передбачено гарантоване право державних службовців на надбавку за вислугу років на державній службі у чітко визначеному ч.1 ст.52 Закону №889-VIII розмірі, а саме: 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас, 9.11.2023р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що у 2024р. заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Отже, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка суперечить нормі ч.1 ст.52 Закону №889-VIII, оскільки зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки із 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про державну службу» визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Згідно зі ст.ст.46, 50 Закону України «Про державну службу» стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки та передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: - посадового окладу; - надбавки за вислугу років; - надбавки за ранг державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; - премії (у разі встановлення).

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Однак, Верховною Радою України 9 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка суперечить нормі ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки а вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки із 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія зазначає, що у рішенні Верховного Суду від 6.04.2023р. у справі №260/3564/22 суд зазначив, що «надаючи тлумачення ст.58 Конституції України у Рішенні від 9 лютого 1999р. №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997р. №1-зп і від 5 квітня 2001р. №3-рп/2001 вказані аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно- правовим актом.

При цьому, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що ч.1 ст.58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Кореску проти Словаччини» від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у ч.3 ст.22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Отже, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

У постанові від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Слід також звернути увагу, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання є колізією норм права.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У п.2.1 Рішення від 18.06.2020 року № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

У рішенні від 28.08.2020р. №10-р/2020 Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст.6, ч.2 ст.19, ст.130 Конституції України.

Крім того, відповідно до п.1 ч.3 ст.66 ЗУ «Про правотворчу діяльність» №3354-ІХ від 24.08.2023р. у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України.

Отже, судова колегія зауважує, що ч.1 ст.52 Закону №889-VIII є нормою спеціального Закону щодо спірних правовідносин на відміну від п.12 розділу «Прикінцеві положення» ЗУ «Про Державний бюджет на 2024 рік», який діє лише у межах бюджетного року (2024р.), відтак, помилковим є висновок суду першої інстанції щодо застосування до даної категорії правовідносин п.12 розділу «Прикінцеві положення» ЗУ «Про Державний бюджет на 2024 рік» як пріоритетної норми.

Також судова колегія вказує, що роз`яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що наказ Березанського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024р. №21-ос, який з 25.01.2024р., зокрема, секретарю судового засідання ОСОБА_1 , встановлює надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 24 відсотків посадового окладу, суперечить приписам ч.1 ст.52 Закону №889-VIII.

Водночас, судова колегія зазначає про недоцільність зобов`язання ТУ ДСА у Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років відповідно до ст.52 ЗУ «Про державну службу», оскільки покладення вказаного обов`язку саме на Березанський районний суд Миколаївської області у повній мірі відновлює обсяг порушених прав та інтересів, за захистом яких особа звернулася до суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає належним та достатнім способом захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування наказу Березанського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024р. за №21-ос в частині встановлення з 25 січня 2024р. ОСОБА_1 , секретарю судового засідання, надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 24 відсотків посадового окладу та зобов`язання Березанського районного суду Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату секретарю судового засідання Березанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 25.01.2024р. відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про часткове задоволення позовних вимог з вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024р. скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Березанського районного суду Миколаївської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Березанського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024р. за №21-ос в частині встановлення з 25 січня 2024р. ОСОБА_1 , секретарю судового засідання, надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 24 відсотків посадового окладу.

Зобов`язати Березанський районний суд Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату секретарю судового засідання Березанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 25.01.2024р. відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко