Постанова

від 27.11.2024 по справі 420/12903/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12903/24

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

24 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 29.03.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року виплаченої 29.03.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року у справі №420/18226/21;

- зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 29.03.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 29.03.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року у справі №420/18226/21.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем виплачено грошове забезпечення на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів його виплати, що позивач вважає протиправним.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що, що за наявності спору, який стосується належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача компенсації втрати частини доході у зв`язку із порушенням термінів їх виплати є безпідставним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовні вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що Закон України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати встановлює підставу для виплати компенсації сума доходу громадянина має бути йому спочатку нарахована роботодавцем, а потім виплачена. Апелянт наголосив, що грошове забезпечення виплачене ним ОСОБА_1 на виконання рішення суду, тобто самостійно не нараховувалось Інститутом, а тому, компенсація у цьому випадку не виплачується.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ОСОБА_1 з 12.09.2014 року по 30.06.2020 року проходив військову службу у відділені військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету Одеська морська академія.

Відповідно до наказу від 30.06.2020 року №123 позивача 30.06.2020 року звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року у справі №420/18226/21 зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університет «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

29 березня 2024 року відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року у сумі 77 935,19 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується повідомленням про надходження коштів.

Оскільки відповідачем виплачене грошове забезпечення на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, позивач вважаючи порушеними його права звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перш за все колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що у пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23, від 14 грудня 2023 року у справі № 600/4606/23-а, від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23.

На момент виключення позивача зі списків особового складу Інституті Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» та з усіх видів забезпечення (30 червня 2020 року) частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

З огляду на вказане, колегія суддів враховує, що право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/6701/24 від 12 вересня 2024 року.

Судова колегія наголошує, що в даному випадку вірним є застосування приписів КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 240/11214/19), від 24 грудня 2020 року (справа № 340/401/20), від 5 серпня 2020 року (справа № 826/20350/16), від 15 липня 2020 року (справа № 824/144/16-а), від 31 жовтня 2019 року (справа № 2340/4192/18), від 26 червня 2019 року у справі № 826/15235/16, від 18 листопада 2022 року у справі № 1.380.2019.005781.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-II та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, якою затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі сум індексації грошових доходів громадян. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у справі, що розглядається, є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням виплати грошового забезпечення позивача.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року у справі №420/18226/21 зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університет «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Саме на виконання цього рішення за період з 2015 по 2018 роки відповідач лише у березні 2024 року, тобто із затримкою більше ніж на один місяць, виплатив позивачу належне грошове забезпечення у сумі 77 935,19 грн.

Викладене є підставою для отримання позивачем компенсації втрати частин доходу.

Зазначене судове рішення є преюдиційним для справи, що розглядається.

У контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Відповідно приписів ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Отже законодавець передбачив можливість прийняття рішення по стягненню суми компенсації окремо від стягнення суми основного боргу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частин доходу у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 200/15033/21 від 06 березня 2024 року.

Додатково колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20.

У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду справі, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Судова палата також виснувала, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

За висновком ВС, зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 29 квітня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко