Постанова

від 27.11.2024 по справі 620/7687/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7687/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.01.2016 по 26.04.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.01.2021, виплаченої 26.04.2024 на виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.11.2022 у справі № 620/5928/22;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.01.2016 по 26.04.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.01.2021, виплаченої 26.04.2024 на виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.11.2022 у справі № 620/5928/22;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 26.04.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 27.01.2021, виплаченого 26.04.2024 на виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2023 у справі № 620/7237/22;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.01.2016 по 26.04.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 27.01.2021, виплаченого 26.04.2024 на виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2023 у справі № 620/7237/22.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення строків виплати грошового забезпечення, є підставою для нарахування компенсації втрати частини доходу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 р. адміністрований позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, а саме: за період з 01.01.2016 по 26.04.2024 відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 620/5928/22, за період з 30.01.2020 по 26.04.2024 відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі № 620/7237/22.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 13.11.2024.

Розгляд апеляційної скарги 13.11.2024 не здійснювався, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач в період з 27.02.2015 по 27.01.2021 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 11-12).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду 02.02.2023 у справі № 620/7237/22, яке набрало законної сили 14.06.2023, зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на-2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 27.01.2021, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Також, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду 09.11.2022 у справі № 620/5928/22, яке набрало законної сили 25.04.2023, зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум, а з 01.03.2018 по 27.01.2021 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

На виконання рішення суду, відповідач 26.04.2024 перерахував позивачу відповідні кошти (а.с. 23).

Вважаючи, що порушення строків виплати грошового забезпечення є підставою для нарахування спірної компенсації, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Ураховуючи, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися з вини відповідача, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, компенсація проводиться лише у випадку затримки грошових доходів, які не мають разового характеру. Разом з тим, індексація не є складовою грошового забезпечення, тому підстави для виплати відповідної компенсації відсутні. Крім того, компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи. Однак, в даному випадку, позивач отримав кошти на виконання рішень суду. Також, в/ч НОМЕР_1 зазначила, що на військовослужбовців КЗпП України не поширюється.

З урахуванням наведеного, ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).

Згідно із статтями 1, 2 Закону № 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Приписи ст. 2 Закону № 2050-III, передбачають, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Водночас, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, при цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до положень ст. 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з приписами ст. 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Так, з метою реалізації Закону № 2050-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159, затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 дублюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно із абз. 1 п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Водночас, як правильно виснував суд першої інстанції, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів, є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

У контексті доводів апеляційної скраги, колегія суддів зазначає, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Тож, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що остаточна виплата позивачу перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду відбулася 26.04.2024, з урахуванням чого, право останнього на виплату компенсації було порушено.

Ураховуючи, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися з вини відповідача, незважаючи, що право на такі суми були нараховані/виплачені на виконання рішення суду, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, як правильно виснував суд першої інстанції, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду, нарахованого та виплаченого з затримкою, є протиправною, у зв`язку з чим, порушене право позивача підлягає відновленню, у спосіб, визначений судом в оскаржуваному рішенні.

У контексті доводів апеляційної скарги про те, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, норми КЗпП України та Закону № 2050-III не поширюються, колегія суддів зазначає, що при вирішенні справ щодо проходження публічної служби за відсутності у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими регулюються спірні правовідносини, підлягає застосуванню приписи Закону № 2050-III.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко