Постанова

від 27.11.2024 по справі 640/19884/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19884/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентоофіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.10.2022 № UA100380/2022/00075/2.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що з метою митного оформлення товару Київській митниці уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію від 17.10.2022 № UA100380/2022/312578 (довідковий номер 1657) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару, надав митному органу всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим, на переконання позивача, дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного методу. Відповідачем неправомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано заявлену позивачем митну вартість товару, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/19884/22 та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.10.2022 № UA100380/2022/00075/2.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» судові витрати у сумі 17481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу відповідача до розгляду в порядку письмового провадження на 20.11.2024.

07.10.2024, під № 39329 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розгляд апеляційної скарги 20.11.2024 не здійснювався, у звґязку з перебуванням головуючого судді у відрядженні, розгляд призначено на 27.11.2024.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

02.05.2022 між компанією BAISHENG (MYANMAR) INDUSTRY CO., LTD (Hong Cong, KHP) та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (Україна) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1-RHKRII, за умовами якого, продавець продає, а покупець (позивач) купує спортивне обладнання, фітнес-аксесуари, спортивний одяг, взуття та аксесуари і оплачує за нього на умовах і відповідно до правил Інкотермс 2010.

На виконання вказаного контракту, на митну територію України на адресу позивача надійшов відправлений з М?янми вантаж, який складався з взуття на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з текстильних матеріалів: черевики жіночі, чоловічі та дитячі (далі - товар 1); взуття спортивного на підошві з гуми з верхом з текстильних матеріалів, призначеного для гри в футбол в залі або для повсякденного використання: кросівки чоловічі та жіночі (далі - товар 2); взуття на підошві з пластмаси: з пластмасовим верхом, що закриває щиколотку: черевики дівчачі.

Згідно з інвойсами від 22.08.2022 № MIUA20220615 та № MIUA20220713, загальна вартість товару складала 28697,6 доларів США.

З метою митного оформлення товару Київській митниці уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію від 17.10.2022 № UA100380/2022/312578 (довідковий номер 1657), та додані до неї наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 22.08.2022 № MIUA20220615, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 22.08.2022 № MIUA20220713, коносамент (Bill of lading) від 22.08.2022 № CLOMMYGN220810, коносамент (Bill of lading) від 22.08.2022 № CLOMMYGN220811, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 12.10.2022 № 2, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 12.10.2022 № 3, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 02.09.2022 № 341523683490, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 02.09.2022 № 745515523138, довідка про транспортні витрати від 11.10.2022 № 01-03/-111, довідка про транспортні витрати від 03.10.2022 № 01-03/-176, довідка про транспортні витрати від 12.10.2022 б/н, рахунок на оплату транспортних послуг від 03.10.2022 № 3578, рахунок на оплату транспортних послуг від 11.10.2022 № 1093, прайс лист від 01.04.2022 б/н, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються від 02.05.2022 № 1-RHKRII, договір (контракт) про перевезення від 01.07.2021 № 010721-86.

У графі 12 вказаної вище митної декларації була заявлена митна вартість товару 1393153,28 грн.

Проте, надані декларантом документи відповідач не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, і в електронному повідомленні декларанту з посиланням на ч. 2 та 3 ст. 53, ст. 54, 57 МК України попросив надати додаткові документи.

У відповідь на вимогу про надання документів, листом від 18.10.2022 позивач повідомив відповідача про надання усіх необхідних для підтвердження митної вартості документів за переліком, що наведено вище.

Однак, 18.10.2022 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2022/000075/2, в якому зазначено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів неможливо застосувати через відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

Натомість, у відповідача наявна інформація, що є підставою для застосування другорядного методу 2г - резервного методу.

Джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару 1, була митна декларація віл 09.02.2022 № UA100060/2022/002572 (вартість товару 2 згідно з джерелом інформації - 15,23 USD/пара), товару 2 - митна декларація від 06.09.2022 N№ UA 100100/2022/35654 (вартість товару 70 згідно з джерелом інформації - 15,31 USD/пара). вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Претензії до наданих документів в оскаржуваному рішенні відповідач виклав у чотирьох пунктах графи 33 оскаржуваного рішення.

Відповідно до граф 28 та 30 оскаржуваного рішення заявлену декларантом митну вартість товару 1 у розмірі 15 894,94 доларів США відповідачем збільшено до 19494,4 доларів США, товару 2 у розмірі 6283,6 доларів США - до 9186 доларів США за курсом НБУ на день прийняття цього рішення.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач зазначив, що, за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 17.10.2022 №UA100380/2022/312578 встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1) у Контракті від 02.05.2022 №1-RHKRII не зазначено торгівельну марку для врахування складової митної вартості на ліцензійні платежі. 2) відповідно до п. 2 Контракту при здійсненні поставки товар супроводжується оригіналами документів: - проформа-інвойс; - інвойс (з вказаною країною походження товару); - пакувальний лист; - BL чи СМR в залежності від виду поставки; Проформу-інвойс до митного оформлення не подано. 3) відповідно до п. 5 Контракту товар постачається за 100% передоплатою вартості , зазначеної у проформі-інвойсі або рахунку-фактурі до відвантаження товару, або відтермінування оплати 60 днів від дати випуску коносаменту на партію товарів. Проте до митного оформлення не надано проформу-інвойс та банківських платіжних документів стосовно оплати товару, які здійснені за даними умовами. 4) відповідно до п. 2 Контракту умови поставки FOB - YANGON. Згідно положень Інкотермс - 2010, за умовами терміну FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення. Декларантом для підтвердження витрат надано довідки про вартість транспортування від 11.10.2022 № 01-03/-111 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч, Ді», від 03.10.2022 № 01-03/-176 ТОВ «Хілдом Логістик» та довідку ТОВ «НАВІС ГРУП» від 12.10.2022 №б/н. У графу 44 митної декларації внесено інформацію щодо транспортно-експедиційного договору від 01.07.2021 № 010721-86 з ТОВ «Хілдом Логістик». Згідно СМR від 12.10.2022 № 1, 2 перевезення товарів здійснює ФОП ОСОБА_1 . Декларантом не надано документів, визначених законодавством України, згідно яких між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару. Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Відсутність в електронних повідомленнях декларанту належного обґрунтування відповідачем причин та суті запиту додаткових документів свідчить про порушення відповідачем вимог МК України, що регламентують процедуру контролю правильності визначення митної вартості.

Також, оскільки відповідачем не було подано заперечення щодо розміру витрат позивача на правову допомогу та доказів, які б спростували відповідний розмір, суд першої інстанції вказав на те, що оцінка витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності судом не здійснюється, а тому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом не було враховано недоліків поданого при митному оформленні пакету документів з точки зору встановлення митної вартості, тому, коригування митної вартості здійснено відповідно до чинних нормативно-правових актів. Апелянт наголошує на тому, що суд не досліджував доводи митниці щодо вартісних показників товару під час розгляду справи.

На думку митного органу, судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі того, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та надані не в повному обсязі.

Судом також не взято до уваги, що підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат має ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Декларантом не надано документів, визначених законодавством України, згідно яких між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу.

На думку Київської митниці, судом першої інстанції порушено норми матеріального права та не досліджено обставини відсутності зазначеного документа в матеріалах справи та мотиви не надання його декларантом до митного оформлення, оскільки висновок суду щодо обґрунтування його відсутності в зв`язку з не закріпленням вимог щодо її заповнення законодавством України є необґрунтованим, та навпаки, не взято до уваги обґрунтованість сумнівів митного органу щодо наданих позивачем документів в неповному обсязі, які містили розбіжності та не підтверджували всі числові значення складових митної вартості товарів.

На переконання митного органу, митні декларації, на які посилається митниця в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, містять відомості про використані для коригування митної вартості числові значення, та таке джерело є достатнім для обґрунтування такого числового значення.

Судом першої інстанції не враховано, що а ні в позовній заяві або інших документах представника позивача не міститься прохання до суду щодо відшкодування правової допомоги чи якесь інше обґрунтування суми відшкодування, окрім пункту (3) прохальної частини позову (3) «вирішити питання про розподіл судових витрат». Таким чином, суд прийняв помилкове рішення без врахування позиції митного органа та задовільнив навіть без правового обґрунтування позивача суми витрат. Про суму відшкодування представнику у сумі 15000,00 грн Київській митниці стало відомо лише із рішення суду по справі.

На думку митного органу, заявлені позивачем до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову. Дана справа незначної складності і адвокат не представляє інтереси позивача безпосередньо в суді, тому заявлені витрати на правничу допомогу адвоката є неспівмірними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України, регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

У силу норм ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).

Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

З наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Дійсно, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.10.2022 UA100380/2022/00075/2 не містить зазначення конкретної складової митної вартості товарів, яка не була підтверджена позивачем під час декларування, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу про неможливість підтвердження митної вартості відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, згідно з якою метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо доводів відповідача про відсутність в наданих декларантом документах відомостей про торгівельну марку для врахування складової митної вартості на ліцензійні платежі, слід врахувати, що відповідач не вказав, які саме документи мали містити інформацію про наявність/відсутність ліцензійних платежів та не посилається на наявність умов включення в цьому випадку сум ліцензійних платежів до ціни товарів під час визначення їх митної вартості, встановлених Порядком включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446.

Щодо доводів відповідача, що неподання до митного оформлення проформа-інвойсу, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Оскільки задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу (про що безпосередньо свідчать надані до митного оформлення банківські платіжні документи), і позивач надав до митного оформлення комерційний рахунок фактуру, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса. Відсутність в електронних повідомленнях декларанту належного обґрунтування відповідачем причин та суті запиту додаткових документів, свідчить про порушення відповідачем вимог МК України, що регламентують процедуру контролю правильності визначення митної вартості.

Слід звернути увагу на те, що міжнародній комерційній практиці інвойс (рахунок-фактура) - документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умовами, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.

Фактично, інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

З урахуванням надання відповідачу рахунків-фактур (інвойсів) від 22.08.2022 №2N2MIUA20220615 та MIUA20220713, товаросупровідних документів, зокрема, коносаментів від 22.08.2022 N2N2 CLOMMYGN220810 та CLOMMYGN220811, а також міжнародних товарно транспортних накладних (CMR) від 12.10.2022 N2N2 2, а також враховуючи, що задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса.

Щодо тверджень митного органу про те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідки про вартість транспортування від 11.10.2022 № 01-03/-111 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч, Ді», від 03.10.2022 № 01-03/-176 ТОВ «Хілдом Логістик» та довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІС ГРУП» від 12.10.2022 №б/н., в той час як графа 44 митної декларації містить інформацію щодо транспортно-експедиційного договору від 01.07.2021 № 010721-86 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хілдом Логістик», а згідно СМR від 12.10.2022 № 1, 2 перевезення товарів здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . З огляду на маршрут переміщення товару, обумовлений війною, в забезпечення транспортування товару різними видами транспорту з М`янми до Європейського Союзу, а потім в Україну позивач користується послугами не одного перевізника, що є його нправом. Зазначене пояснює надання відповідачу рахунків-фактур щодо транспортно-експедиційних послуг та довідок про транспортні витрати, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІС ГРУП».

Щодо відсутності в пакеті документів договору про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного позивачем з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді», то посилання на цей договір від 01.03.2022 № 010322-05 містить рахунок на оплату транспортних послуг від 03.06.2022 № 382.

У той же час, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідач у повідомленнях про витребовування додаткових документів не обґрунтовував, як за наявності відповідних рахунків-фактур та довідок про транспортні витрати договори про надання транспортно-експедиційних послуг можуть вплинути на результат визначення митної вартості товарів та здійснення контролю його правильності, копій відповідних договорів не витребовував.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що декларантом не підтверджено відомості щодо складових митної вартості товарів на транспортування, оскільки наданий додатково прайс-лист від 01.04.2022 № б/н не містить опису торгівельної марки товарів, яких стосується.

Стосовно посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ, колегія суддів зазначає, що вказані посилання є загально нормативними, ніким не оспорюються, проте, самі по собі вони не свідчать про наявність у митного органу підстав, передбачених частиною третьою статті 53 МК України для витребування документів, водночас, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Крім того, суд першої інстанції в рішенні не робив висновків про відсутність вказаних прав митного органу та обов`язків декларанта.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені у митному відношенні із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару 1, ним зазначена митна декларація від 09.02.2022 № UA100060/2022/002572 (вартість товару 2 згідно з джерелом інформації-15,З USD/пapa), товару 2- митна декларація від 06.09.2022 № UA100100/2022/35654 (вартість товару 70 згідно з джерелом інформації - 15,31 USD/пapa).

Представником позивача у відповідь на адвокатський запит від відповідача отримано лист від 25.10.2022 №2 7.8-4/28.13/8.19/16495 з копіями зазначених декларацій.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами поставки товару, якого стосується оскаржуване рішення, згідно з правилами Інкотермс 2010 визначено «FOB - YANGON, MYANMAR», що означає, що усі обв`язки щодо товару приймаються від продавця перевізником з моменту, як цей товар надійшов на борт судна в порту УANGON М`янми.

Згідно з інформацією графи 20 митної декларації від 09.02.2022 N2 UA100060/2022/002572 умовами поставки оформленого на її підставі товарів є «СІР UA Київ».

Згідно з правилами Інкотермс 2010 за умовами поставки СІР продавець оплачує витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, в даному випадку до міста Київ. Крім того на продавця також покладається обов`язок щодо забезпечення страхування від ризиків втрати і ушкодження товару під час перевезення на користь покупця.

Згідно з інформацією графи 20 митної декларації від 06.09.2022 N2 UA100100/2022/35654, умовами поставки оформленого на її підставі товарів є «СРТ UA Київ».

Згідно з правилами Інкотермс 2010 за умовами поставки СРТ продавець оплачує витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в указане місце призначення, в даному випадку до міста Київ.

Таким чином умови поставки СІР та СРТ збільшують витрати продавця на доставку товару, які компенсуються ним за рахунок збільшення ціни товару.

Оскільки ціна товару є основою для розрахунку його митної вартості, порівняння митної вартості товарів, умови поставок яких в Україну принципово відрізняються, є неприпустимим.

На підставі визначеної відповідачем джерелом інформація для товару 1 митної декларації від 09.02.2022 № UA100060/2022/002572, був задекларований товар 2: взуття з верхом з текстильних матеріалів на підошві з гуми або пластмаси - кросівки чоловічі, товаром 1, митну вартість якого Відповідачем скориговано, було взуття на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з текстильних матеріалів: черевики жіночі, чоловічі та дитячі.

На підставі визначеної відповідачем джерелом інформація для товару 2 митної декларації від 06.09.2022 № UA100100/2022/35654, був задекларований товар 70: взуття спортивне на підошві з гуми або пластмаси з верхом з текстильних матеріалів - спортивні кросівки.

Разом з цим, товаром 2, митну вартість якого відповідачем скориговано, було взуття спортивне на підошві з гуми з верхом з текстильних матеріалів, призначене для гри в футбол в залі або для повсякденного використання: кросівки чоловічі та жіночі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції мав підстави для висновків про наявність обґрунтованих сумнів щодо правомірності порівняння товарів, описи яких мають суттєві відмінності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не мав підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат у розмірі 15000 грн на правничу допомогу адвоката, позаяк, судом першої інстанції не враховано, що а ні в позовній заяві або інших документах представника позивача не міститься прохання до суду щодо відшкодування правової допомоги чи якесь інше обґрунтування суми відшкодування, окрім пункту 3 прохальної частини, при цьому, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), колегія суддів зазначає, що до позову позивачем були додані копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.07.2022 № 07/22/33540678, рахунку від 11.11.2022 № 11-11 та платіжного доручення від 14.11.2022 № 213 (пункти 25 - 27 додатків). У розділі 4 вказаного договору про надання правничої (правової) допомоги передбачено розмір гонорару у фіксованому розмірі за надану правничу допомогу, а рахунок та платіжне доручення свідчать про розрахунки, здійснені за цим договором. Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення за результатом вивчення усіх необхідних документів, наданих позивачем, при цьому, відсутність завантаження додатків до позовної заяви в систему Електронний Суд, не може спричиняти наслідки для позивача, оскільки останній не впливає на вказаний процес, крім того, відповідач мав процесуальне право на ознайомлення з матеріалами справи.

На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач надав до суду договір про надання правничої професійної (правової) допомоги вiд 12.07.2022 № 07/22/33540678, укладений з адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери», рахунок від 11.11.2022 №11-11 на 15 000 грн. за складання процесуальних документів та представництво в суді з питань оскарження рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.10.2022 № UA100380/2022/00075/2, платіжне доручення від 14.11.2022 № 213 про оплату 15000,00 грн. за надання правничої допомоги за зазначеним вище договором та рахунком.

За умовами зазначеного договору про надання правничої професійної (правової) допомоги, адвокатське бюро «Олег Зудінов та партнери» взяло на себе зобов`язання надавати позивачу професійну правничу (правову) допомогу, що полягає у складанні процесуальних документів та представництві з питань, що пов`язані з оскарженням в судовому порядку рішень митних органів про коригування митної вартості товарів. У відповідності із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», сторони погодили, що за надання правової допомоги, клієнт сплачує бюро гонорар у фіксованих розмірах: в суді першої інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 15 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 10 000,00 грн.; в суді касаційної інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 5 000,00 грн. Розмір гонорару є незмінним. Фактичні витрати на відрядження, транспортні витрати, проживання в готелі, добові, поштові витрати, витрати на оплату судового збору, витрати на оплату послуг перекладачів та експертів тощо, пов`язані з предметом даного договору оплачуються клієнтом окремо. Також сторони домовились, що з урахуванням способу обчислення гонорару акти прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) ними не складаються, а належним підтвердженням надання передбаченої цим договором допомоги є матеріали відповідної судової справи.

З огляду на зазначене, є доведеним позивачем належними доказами, що ним понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Проте, відповідачем не було подано заперечення щодо розміру витрат позивача на правову допомогу та доказів, які б спростували відповідний розмір, тому оцінка витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності судом першої інстанції не здійснювалась.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу стороною позивача заявлено клопотання про стягнення з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Рентоофіс» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00 грн.

Згідно норм ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів наголошує, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження складу та розміру судових витрат в суді апеляційної інстанції на правничу допомогу стороною позивача надано рахунок на оплату, платіжну інструкцію, які підтверджують фактичне понесення та оплату таких послуг.

Тож, стороною позивача подані необхідні документи для визначення понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів бере до уваги висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

У даному випадку, при визначенні суми витрат на правничу допомогу слід врахувати, що заявлена сума 10000 грн є неспівмірною, позаяк, додаткових пояснень та доказів надано не було, представник позивача підтримав доводи, наведені у позовній заяві, судове засідання не проводилось. У цій частині заявлена сума є завищеною.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Таким чином, з урахуванням опису кожної складової наданих послуг, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн до 7500 грн. У цій частині така сума відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною/співмірною, а витрати реально понесеними.

Таким чином, заява позивача щодо стягнення судових витрат під час розгляду справи в Шостому апеляційному адміністративному суді підлягає частковому задоволенню.

За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, та виніс картку відмову у прийнятті митної декларації, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 р. - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» судові витрати з надання правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень ).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко