Постанова

від 28.11.2024 по справі 380/1627/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1627/24 пров. № А/857/9859/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року (ухвалене за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи у м. Львові суддею Гулкевичем І. З.) у справі № 380/1627/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01.02.2020 по 15.02.2021 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.02.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

-зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2021 по 15.02.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач, всупереч чинному законодавству, не здійснював виплату грошового забезпечення в 2020, 2021 роках, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила Військова частина НОМЕР_1 , яка вважає, що рішення суду першої інстанції, прийняте за неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, правові висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідно до п. 4 Постанови № 704 (в редакції чинній до 24.02.2018) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Однак, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин п. 4 Постанови № 704 визначає, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи таку необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.02.2021 № 29 молодшого сержанта ОСОБА_1 , старшого механіка групи слюсарно-механічних робіт технічно-експлуатаційної частини, звільненого наказом командира НОМЕР_2 окремої бригади армійської авіації (по особовому складу) від 11.01.2021 № 2-РС з військової служби в запас за підпунктом б (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, з 15.02.2021 вважати, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 15.02.2021 виключено із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.

Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.02.2020 по 15.02.2021 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій із врахуванням перерахованого грошового забезпечення.

У листі, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач вказав, що військова частина НОМЕР_1 в своїй діяльності керувалась і до теперішнього часу керується Постановою № 704 в редакції Постанови № 103, а отже правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з 01.02.2020 по 15.02.2021, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій із врахуванням перерахованого грошового забезпечення відсутні.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції покликався на те, що посадовий оклад позивача, оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 01.02.2020 аж до його звільнення з військової служби 15 лютого 2021 року мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозаконом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).

Крім того зазначив, що виплата допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, тому при їхньому розрахунку теж необхідно враховувати прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, у яких у вигляді таблиці зазначено відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням залежно від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 до пункту 4 Постанови № 704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 не приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі за № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Тому позивач вважає, що з дня набрання законної сили рішенням у цій справі діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін.

Тобто, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 і пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозакономна 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50 % мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Відтак, у випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.

При цьому колегія суддів зауважує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 1774-VІІІ), який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови № 704, так і станом на 29 січня 2020 року, неконституційними не визнавалися.

Водночас, позивач і не заявляє вимоги про визначення грошового забезпечення з розрахункової величини, як мінімальна заробітна плата.

За таких обставин, з урахуванням положень пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ і п. 4 Постанови КМ України № 704 з 29.01.2020, а саме: з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, у позивача виникли правові підстави для визначення грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, у зв`язку зі збільшенням суми прожиткового мінімуму, який враховується при визначенні розміру посадового окладу та інших складових, в яких застосовується розмір прожиткового мінімуму.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 01.02.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначенийзакономна 01.01.2018, діяв протиправно, тому є правові підстави щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01.02.2020 по 15.02.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 01.01.2020 та на 01.01.2021, множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704 та з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02 серпня 2022 року в справі № 440/6017/21 та від 12 вересня 2022 року в справі № 500/1813/21, які в силу приписів частини 5статті 242 КАС Українита частини 6статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Разом з тим, суд враховує те, що розрахунковою величиною при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій були посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням визначені, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що не спростовано відповідачем.

Таким чином, підлягають перерахунку також виплачені позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки при їх обрахунку відповідачем використано посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року в адміністративній справі 380/1627/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин