Ухвала

від 26.11.2024 по справі 916/2298/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

26 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2298/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України: Рильцова Є.Ю.,

від Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз: Лук`янов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційні скарги Акціонерного товариства Херсонгаз та Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2024 року, суддя в І інстанції Д`яченко Т.Г., повний текст якого складено 04.09.2024, в м. Одесі

у справі №916/2298/24

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

до відповідача: Акціонерного товариства Херсонгаз

про стягнення 10 914 945,15 грн

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Херсонгаз про стягнення 10 914 945,15 грн, з яких:

- 6 642 331,00 грн пені;

- 1 119 810,36 грн 3% річних;

- 3 152 803,79 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідач, в порушення умов Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості поставленого позивачем у період з 01.05.2022р. по 31.05.2022 природного газу згідно з умовами Договору та не здійснив оплати вартості спожитого за Договором природного газу, в результаті чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за спожитий природний газ за Договором.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.08.2024 у справі №916/2298/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства Херсонгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України пеню у розмірі 3 321 165,50 грн (50%), 3% річних у розмірі 1 119 810,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 152 803,79 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 130979,34 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі. останнім було спожито природний газ та сплачено вартість такого газу в повному обсязі лише 30.11.2023р., у зв`язку з чим відповідачем допущено прострочення вчасного виконання зобов`язання з оплати вартості спожитого газу.

На спростування доводів відповідача, суд зазначив, що ним не спростовано твердження та доводи позивача, що відповідач у спірний період, не був включений до реєстру споживачів, суд також зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що у визначений позивачем період відповідачем отримував природний газ від інших постачальників.

Також суд вважав за необхідне зазначити, що за спірний період, тобто з 01.05.2022р. по 31.05.2022р. відповідачем було спожито природний газ від споживача, як постачальника «останньої надії», що встановлено судом та не спростовано відповідачем жодними доказами, отже, є місце укладання та погодження з боку відповідача Типового договору, тобто такого правочину, за яким споживачем від позивача, як постачальника «останньої надії», було спожито природний газ.

З урахуванням всього наведеного, дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу від позивача, як постачальника «останньої надії» за період з 01.05.2022р. по 31.05.2022р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи..

Разом з цим, враховуючи, що відповідачем погашено основний борг, хоча із простроченням, позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, відсутність понесення позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором суд зазначив, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не зазнає значних негативних наслідків в своєму фінансовому становищі з урахуванням стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, тому суд дійшов висновку щодо зменшення заявленої позивачем пені до 3321165,50грн.

16.09.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Херсонгаз, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2024 у справі №916/2298/24 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії" не мало правових підстав для подальшого постачання природного газу, оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником "останньої надії": встановлення заборони на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"); неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"; пункт 3.3 типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення шестидесятидобового терміну постачання (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"; пункт 5 розділу VI Правил).

Додатково зазначає, що на період спірних правовідносин (травень 2022) припадає період тимчасової окупації м. Херсон та Херсонської області. Херсонська міська територіальна громада була тимчасово окупованою у період з 01.03.2022 по 11.11.2022, отже газ поставлявся на тимчасово окуповану територію.

Водночас, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2024 справу № 908/1162/23 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Передача справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зумовлена тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважала, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахуванням частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

На підставі викладеного, відповідачем в апеляційній скарзі було заявлено клопотання, відповідної до якої останній просив зупинити провадження у цій справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

16.09.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2024 у справі №916/2298/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 3 321 165,50 грн та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2298/24 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України та Акціонерного товариства Херсонгаз та призначено справу до розгляду на 26.11.2024 об 12:30.

Розглянувши в судовому засіданні 26.11.2024 клопотання Акціонерного товариства Херсонгаз про зупинення провадження у цій справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення та зупинення провадження у цій справі, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 вирішено передати справу № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала аргументована тим, що відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України. Частиною другою статті 131 "Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території" Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон) передбачено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Втім, за частиною першою цієї ж статті положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. Аналогічні положення містить і частина перша статті 13 Закону "Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території". Воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022 із 05 год. 30 хв Указом Президента України № 64/2022 та неодноразово продовжувався. 06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Колегія суддів у справі 908/1162/23 вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023.

Приймаючи справу №908/1162/23 до свого розгляду, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що характер спірних правовідносин у справах №908/1162/23 та № 910/9680/23 в контексті застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не є очевидно неподібним, а доводи, викладені в ухвалі від 27.03.2024 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є вочевидь неприйнятними.

Оскільки правовідносини у справі №916/2298/24 і у справі №908/1162/23 стосуються застосування положень частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, колегія суддів вважає, що правовідносини в цих справах є подібними.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у справі №916/2298/24 до розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №908/1162/23.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234, 269, 270, 273, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Зупинити апеляційне провадження у справі №916/2298/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у справі №908/1162/23.

Зобов`язати сторони повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст.286 - 289 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 27.11.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Я.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська