Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/4534/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. Справа № 910/4534/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Булаєнко Р.В.

від відповідача: Лебедєва А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська локомотивобудівна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 (повний текст рішення складено та підписано 24.06.2024) (суддя Ягічева Н.І.)

у справі № 910/4534/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Альфа Безпека"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська локомотивобудівна компанія"

про стягнення 505 637,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Альфа Безпека" (далі - ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська локомотивобудівна компанія" (далі - ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія", відповідач) про стягнення 505 637,09 грн, з яких: 424 000,00 грн - основний борг, 64 557,38 грн - пеня, 6 986,48 грн - 3 % річних, 10 093,23 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором № 20/11-37 про надання послуг з охорони від 20.11.2019 (далі - Договір) відповідач не здійснив у визначений Договором строк оплату наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/4534/24 позов ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" на користь ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека" 424 000,00 грн основного боргу, 39 964,05 грн пені, 4 560,45 грн 3 % річних, 5 438,44 грн інфляційних втрат та 5 687,89 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що строк виконання зобов`язання з оплати послуг настав, доказів сплати вартості послуг за Договором на суму 424 000,00 грн матеріали справи не містять та суду не надано, відтак права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 424 000,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 64 557,38 грн (період з 08.06.2023 до 10.04.2024) місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, враховуючи, що строк порушення грошового зобов`язання у відповідача за актами надання послуг за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року виник з 10.04.2024 (враховуючи докази надіслання актів відповідачу), що є кінцевим визначеним позивачем строком порушення, дійшов висновків, що позовна вимога про стягнення пені за вказаними актами задоволенню не підлягає. Виходячи з наведеного, за висновком суду першої інстанції, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 39 964,05 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 6 986,48 грн 3 % річних та 10 093,23 грн інфляційних втрат місцевий господарський суд, за результатами перевірки розрахунку позивача, дійшов висновків, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, лише за актами за період із травня 2023 року по серпень 2023 року. Строк порушення грошового зобов`язання у відповідача за актами надання послуг за період із вересня 2023 року по грудень 2023 року виник з 10.04.2024 (враховуючи докази надіслання актів відповідачу), що є кінцевим визначеним позивачем строком порушення, отже, за вказаними актами позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю. За перерахунком суду, до стягнення підлягають 3 % річних у сумі 4 560,45 грн та інфляційні втрати в розмірі 5 438,44 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/4534/24, ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким зменшити суму до стягнення на 132 499,95 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст. 594 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), результатом чого стало ухвалення рішення всупереч ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 (колегія суддів у складі: ОСОБА_1. - головуючого, Тищенко О.В., Гончарова С.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/4534/24; призначено розгляд апеляційної скарги на 10.09.2024 о 12:30; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, скарг, заперечень, клопотань, пояснень - протягом 10 днів з дня отримання вказаної ухвали.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 № 09.1-07/455/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4534/24.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" у справі № 910/4534/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П., прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/4534/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.11.2024 об 11:00.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2024 о 09:55.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і вважає, що правові підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідач, у свою чергу, подав до Північного апеляційного господарського суду письмові заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 19.11.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.11.2019 між ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека" (виконавець) та ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" (замовник) було укладено договір № 20/11-37 про надання послуг з охорони (Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з охорони майна замовника, перелік якого визначено в додатку № 1 до даного Договору (надалі - майно), яке розташовано на території замовника за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Муроване, вулиця Будівельна, 30 (надалі - об`єкт), а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору надання послуг з охорони майна (далі - послуги) здійснюється виконавцем за допомогою одного цілодобового посту охорони (далі - пост охорони).

Виконавець починає надавати послуги з моменту підписання сторонами акта про прийняття майна під охорону (згідно форми додаток № 2 до Договору), яке передається під охорону виконавцю поетапно до повної передачі замовником кількості, визначеної в додатку № 1 (п. 1.3 Договору).

У п. 5.1 Договору сторонами погоджено, що вартість послуг за один місяць складає 53 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 8 833,33 грн.

Пунктами 8.1, 8.5 Договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення протягом строку дії.

У додатку № 1 до Договору наведено перелік майна, що передається під охорону (тепловози в кількості 14 одиниць).

Листом вих. № 022711 від 27.11.2023 ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека", керуючись п. 8.1 Договору, повідомило ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" про намір припинити дію Договору з 31.12.2023.

На підставі актів про прийняття майна під охорону від 22.11.2019 позивач прийняв майно під охорону щодо тепловозу № 1005 серії 2М62; від 22.11.2019 щодо тепловозу № 1184 серії 2М62; від 22.11.2019 щодо тепловозу № 1186 серії 2М62; від 22.11.2019 щодо тепловозу № 1187 серії 2М62; від 22.11.2019 щодо тепловозу № 1234 серії 2М62; від 23.11.2019 щодо тепловозу № 0883 серії 2М62; від 23.11. 2019 щодо тепловозу № 0928 серії 2М62; від 23.11.2019 щодо тепловозу № 1195 серії 2М62; від 23.11. 2019 щодо тепловозу № 1208 серії 2М62; від 23.11.2019 щодо тепловозу № 1233 серії 2М62; від 25.11.2019 щодо тепловозу № 1183 серії 2М62; від 25.11.2019 щодо тепловозу № 1194 серії 2М62; від 25.11.2019 щодо тепловозу № 1200 серії 2М62; від 25.11.2019 щодо тепловозу № 1220 серії 2М62.

У період із травня 2023 року по серпень 2023 року сторонами були підписані та скріплені печатками підприємств акти надання послуг № 161 від 31.05.2023 на суму 53 000,00 грн, № 199 від 30.06.2023 на суму 53 000,00 грн, № 238 від 31.07.2023 на суму 53 000,00 грн, № 275 від 31.08.2023 на суму 53 000,00 грн.

Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги про надання послуг за період із вересня 2023 року по грудень 2023 року позивач до позовної заяви долучив акти надання послуг № 308 від 30.09.2023 на суму 53 000,00 грн, № 343 від 31.10.2023 на суму 53 000,00 грн, № 385 від 30.11.2023 на суму 53 000,00 грн, № 425 від 31.12.2023 на суму 53 000,00 грн, складені виконавцем - позивачем.

Супровідним листом № 012503 від 25.03.2024 позивач надіслав на адресу відповідача зазначені акти, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною № 0408609942494 від 25.03.2024.

За умовами п. 5.2-5.5 Договору замовник оплачує послуги виконавцю на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (далі - акт). Обов`язки щодо складання акта покладаються на виконавця. Послуги за Договором вважаються наданими після підписання сторонами акта. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта підписує його або повертає виконавцю з вмотивованою відмовою від його підписання. Оплата послуг відбувається шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок у відповідності до чинного законодавства України, протягом 5 робочих днів з моменту підписання акта сторонами.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження повернення позивачу актів за період із вересня 2023 року по грудень 2023 року з вмотивованою відмовою від їх підписання.

Слід зазначити, що 02.02.2024 позивач звертався до відповідача з претензією № 1 за вих. № 010102 від 01.02.2024 на суму 424 000,00 грн, в якій вимагав протягом 10 календарних днів із дня отримання претензії сплатити на користь ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека" грошові кошти в сумі 424 000,00 грн як сплату боргу за Договором. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений Договір за своїми змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт відсутності підписаного сторонами акта наданих послуг не є визначальним для висновку про ненадання позивачем послуг за Договором.

Відповідно до норм чинного законодавства, виконавець не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти надані послуги, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта наданих послуг) покладається на замовника.

Схожа правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18 та від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18.

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджується, що супровідним листом № 012503 від 25.03.2024 позивач надіслав на адресу відповідача акти наданих послуг за період із вересня 2023 року по грудень 2023 року.

Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, вищевказані акти підписані лише позивачем, разом із тим, у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони відповідача, так само як і не містять матеріали справи мотивованої відмови ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" від підписання актів наданих послуг. Відповідачем не надано доказів, що ним після отримання актів наданих послуг висловлені заперечення проти розміру, обсягу та вартості наданих послуг.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладеного між сторонами Договору на загальну суму 424 000,00 грн. Водночас із наявних у матеріалах справи документів не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання послуг.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач долучив до позовної заяви заяву свідка від 01.04.2024. У заяві свідка ОСОБА_2 зазначив, що з 17.01.2019 він працював у ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека" на посаді начальника регіональної служби з охорони та безпеки. Надання послуг здійснювалось на об`єкті замовника ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" за місцем розташування майна - тепловозів серії 2М62 (в кількості 14 штук) за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Муроване, вул. Будівельна, 30. Фактичне припинення надання послуг відбулось 31.12.2023. Із цієї дати всі пости охорони були зняті. При цьому представники ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія", які перебували за місцем розташування майна, відмовились від участі в підписанні актів про прийняття майна з-під охорони.

Частинами першою, другою статті 87 ГПК України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно зі ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Таким чином, заява свідка є доказом, який, за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 ГПК України.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 911/1382/18, від 09.11.2021 у справі № 910/11343/20 та від 16.03.2023 у справі № 910/5850/22.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що згідно з умовами Договору у відповідача виник обов`язок оплачувати надані позивачем послуги протягом 5 робочих днів з моменту підписання акта сторонами, однак у порушення умов Договору ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" не оплатило вартість послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 424 000,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач у письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції, зазначив, що розділом 10 Договору визначено податковий статус сторін та п. 11.1 передбачено, що виконавець має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України). Крім того, п. 11.3 Договору визначено, що виконавець, у разі виникнення у нього податкового зобов`язання з ПДВ, дата якого визначається положеннями ст. 187 ПК України, зобов`язаний скласти, оформити та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) і надати шляхом направлення замовнику на вказану ним електронну адресу податкову накладну відповідно до вимог ст. 201 ПК України. У відповідних випадках виконавець в такому ж порядку складає, оформляє та реєструє в ЄРПН і надає замовнику в електронній формі коригування до податкової накладної. Відсутність податкової накладної в ЄРПН позбавляє покупця права на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого внаслідок придбання товарів/послуг, а отже, й на зменшення власних зобов`язань щодо сплати податку на додану вартість.

Відповідач звернув увагу, що починаючи з квітня 2022 року, позивач перейшов на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 2 % за правилами, встановленими для 3-ї групи платників єдиного внеску. Як наслідок, згідно з підп. 9.5 п. 9 підрозділу ХХ ПК України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, звільняються від обов`язку нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з ПДВ, а їх реєстрація платником ПДВ є призупиненою. Під призупиненням реєстрації платником ПДВ для цілей п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПК України (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України. Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Тож, за доводами відповідача, нереєстрація податкових накладних з боку ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека" завдала збитків ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" у вигляді відсутності податкового кредиту у період з квітня 2022 року по квітень 2023 року в розмірі 132 499,95 грн. Тобто, укладаючи Договір, ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" правомірно розраховувало на отримання податкового кредиту, а ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека", прийнявши на себе обов`язки, визначені розділом 10 Договору, гарантувало реєстрацію податкових накладних, наслідком чого є утворення податкового кредиту для покупця. Як наслідок, порушивши умови Договору, визначені розділом 10 "Податковий статус сторін", ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека" спричинило ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" збитки в розмірі 132 499,95 грн, які і є сумою неотриманого податкового кредиту за 15 місяців. Зважаючи на те, що позивач на неодноразові пропозиції відповідача не переглянув ціну Договору з урахуванням її зменшення на суму ПДВ, що потягло збитки для відповідача, останнім застосовано притримання виконання зустрічних зобов`язань.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 180 ГК України деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами ч. 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Положеннями ч. 1 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У п. 5.1 Договору сторони погодили вартість послуг, яка за один місяць складає 53 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 8 833,33 грн.

За фактом надання послуг позивачем було сформовано податкові накладні № 10 від 30.09.2023 за надання охоронних послуг за вересень 2023 року на суму 53 000,00 грн, № 10 від 31.10.2023 за надання охоронних послуг за жовтень 2023 року на суму 53 000,00 грн, № 18 від 30.11.2023 за надання охоронних послуг за листопад 2023 року на суму 53 000,00 грн та № 24 від 31.12.2023 за надання охоронних послуг за грудень 2023 року на суму 53 000,00 грн, про що свідчить відмітка на податкових накладних "Зареєстровано в ЄРПН".

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит із податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей із метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такі правові висновки сформовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

У матеріалах справи міститься лист вих. № 112904 від 29.04.2022 та докази його надіслання 29.04.2022 на електронні адреси відповідача (на офіційну електронну адресу - info@ulbc.com.ua та адресу для обміну податковими накладними і пов`язаною з ними інформацією, зазначену в п. 11.2 Договору - buh@ulbc.com.ua), в якому ТОВ "Охоронна компанія "Альфа Безпека" повідомило ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" про перехід з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування на період дії воєнного стану, тобто про те, що починаючи з 01.04.2022, позивач не є платником податку на додану вартість, а є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 2 % від доходу.

Таким чином, відповідач був повідомлений позивачем про зміну статусу платника податку.

Отримавши зазначене повідомлення, відповідач не висловлював пропозицій щодо зміни ціни надання послуг. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Крім того, підписуючи в період із травня 2023 року по липень 2023 року акти надання послуг без зазначення в них суми ПДВ, відповідач не висловлював заперечень проти незазначення в цей період у вартості послуг суми ПДВ, зважаючи на перехід позивача на спрощену систему оподаткування.

Твердження відповідача про те, що від нього були неодноразові пропозиції на перегляд ціни Договору з урахуванням її зменшення на суму ПДВ за час, коли позивач не був платником податку на додану вартість, не знайшли свого документального підтвердження.

Щодо застосування відповідачем притримання виконання зустрічних зобов`язань, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням.

Загальний правовий зміст такого способу забезпечення зобов`язань як притримання визначається ст. 594-597 ЦК України.

Так, частинами першою та другою статті 594 ЦК України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, умовами статті 594 ЦК України встановлено, що об`єктом притримання є речі.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (ст. 177 ЦК України).

Згідно з нормами ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Водночас статтею 597 ЦК України визначено, що сторона, яка належним чином виконала свої зобов`язання за договором може задовольнити свої потреби за рахунок вартості притримуваної речі. Так, кредитор має право: а) притримати річ, здійснювати усі не заборонені законом дії щодо володіння нею; б) на отримання задоволення своїх вимог за рахунок притриманої речі.

Таким чином, приписи статей 594-597 ЦК України визначають право притримання речі, однак виходячи із системного аналізу норм ЦК України, грошові кошти не можуть бути притримані, оскільки є засобом платежу за надані послуги відповідно до умов договору.

Крім того, за приписами статті 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

У той же час, матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення відповідачем позивача про застосування положень ст. 594 ЦК України та притримання оплати наданих позивачем послуг.

Отже доводи, відповідача щодо притримання оплати на підставі ст. 594 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про обов`язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за договірною ціною, визначеною в п. 5.1 Договору, що становить 53 000,00 грн, у строк, передбачений п. 5.5 Договору.

За таких обставин, враховуючи що строк виконання зобов`язання з оплати послуг настав, доказів сплати вартості послуг за Договором матеріали справи не містять та суду не надано, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 424 000,00 грн та наявність правових підстав для її задоволення.

Оскільки відповідач допустив прострочення оплати вартості послуг, позивачем нараховано пеню в розмірі 64 557,38 грн (за період з 08.06.2023 до 10.04.2024).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 6.6 Договору за несвоєчасну оплату або неналежне виконання своїх обов`язків щодо оплати наданих виконавцем послуг замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день на суму невиконаних зобов`язань.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, з огляду на те, що строк виконання грошового зобов`язання у відповідача за актами надання послуг за період із вересня 2023 року по грудень 2023 року настав 10.04.2024 (враховуючи докази надіслання актів відповідачу), що є кінцевим визначеним позивачем строком порушення, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення пені в частині нарахування за вказаними актами (за вересень-грудень 2023 року) задоволенню не підлягає; відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 39 964,05 грн.

Крім того, позивачем за прострочення оплати наданих послуг нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6 986, 48 грн 3 % річних та 10 093,23 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, лише за актами за період із травня 2023 року по серпень 2023 року. Оскільки строк виконання грошового зобов`язання у відповідача за актами надання послуг за період із вересня 2023 року по грудень 2023 року настав 10.04.2024 (враховуючи докази надіслання актів відповідачу), що є кінцевим визначеним позивачем строком порушення, за вказаними актами позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю; до стягнення підлягають 3 % річних у сумі 4 560,45 грн та інфляційні втрати у розмірі 5 438,44 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив частково позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 424 000,00 грн основного боргу, 39 964,05 грн пені, 4 560,45 грн 3 % річних та 5 438,44 грн інфляційних втрат, відмовивши в іншій частині позову.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/4534/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська локомотивобудівна компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/4534/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.11.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська