Ухвала

від 21.11.2024 по справі 759/23028/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/23028/24 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7347/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року про повернення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №72023100100000027 від 17.03.2023,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №72023100100000027 від 17.03.2023 - повернуто особі, що його подала.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про арешт майна.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що дана ухвала слідчого судді не відповідає вимогам закону, є необґрунтованою, невмотивованою та такою, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що слідчий суддя, повертаючи клопотання у зв`язку з порушенням правил підсудності, не врахував, що постановами заступника начальника відділу СУ ГУНП в Київській області від 02.11.2023, 19.03.2024, 13.05.2024 визначено групу слідчих для здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, які фактично здійснюють свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності учасників провадження, які не прибули у судове засідання, клопотань про відкладення не подавали, поважних причин неприбуття не надали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції.

Згідно з цією статтею, національний засіб юридичного захисту має бути таким, що дозволяє компетентному національному органу як розглянути «небезпідставну скаргу», подану на підставі Конвенції так і забезпечити відповідну сатисфакцію. Держави наділені певним полем розсуду щодо способу, в який вони забезпечують виконання своїх зобов`язань за цим положенням («De Souza Ribeiro v. France» п. 78, заява №22689/07, рішення 13.12.2012 року, «Байсаков проти України» п. 70, заява №54131/08, рішення 18.02.2010 року).

Викладену у статті 13 Конвенції вимогу щодо «ефективного засобу правового захисту» належить тлумачити як таку, що має на увазі настільки ефективний засіб захисту, наскільки це можливо з огляду на притаманні конкретному контексту обмеження можливостей для оскарження ( «Klass and Others v/ Germany», п. 69 ).

У змісті статті 13 Конвенції не існує будь-яких обмежень для застосування до будь-якого з аспектів «права на судовий розгляд», зафіксованого в пункті 1 статті 6 Конвенції («Kudla v. Poland» (GC) п.151).

Будь-які обмеження, що містяться у національному законодавстві про право на перегляд, повинні за аналогією з правом на доступ до суду, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції, мати законну мету і не порушувати саму суть цього права («Galstyan v. Armenia» п. 125, «Gurepka v. Ukraine» п. 59, «Krombach v. France» п. 96, «Shvydka v. Ukraine» п. 49).

Беручи до уваги вищезазначену аналогію, доречним є повторення встановленого принципу Суду про важливість права на доступ до суду, з урахуванням важливої ролі права на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві. У випадках, де існує право на оскарження відповідно до статті 2 Протоколу №7, воно має бути настільки ж ефективним (Airey v. Ireland», п. 24, «Shvydka v. Ukraine» п. 49).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд.

Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначено Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

В ст. 309 КПК України наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, та визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

В даному випадку «справа» в розумінні п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України зводиться виключно до питання повернення слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу, що вирішене оскарженою ухвалою.

При цьому, іншого механізму судового захисту, ніж звернення до апеляційного суду для захисту порушених прав, апелянт не має.

Тому, колегія суддів вважає, що в даному випадку апеляційний перегляд ухвали про повернення клопотання про застосування запобіжного заходу є відповідним засобом правового захисту для забезпечення прав і свобод апелянта, а відтак ухвала слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року є такою, що підлягає апеляційному перегляду.

Як вбачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, старший слідчий СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №72023100100000027 від 17.03.2023.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року клопотання повернуто особі, що його подала.

Повертаючи клопотання, слідчий суддя виходив з того, що місце розташування ГУНП в Київській області визначено за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, а СУ ГУНП в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 15, а відтак орган досудового розслідування не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Святошинського районного суду м. Києва, тому, процесуальними повноваженнями слідчого судді вказаного суду не охоплюється розгляд клопотань цього органу досудового розслідування по суті.

Однак, з такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 18 ст. 3 КПК України слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Тобто, за змістом вказаної норми однією з головних функцій слідчого судді є насамперед здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження під час досудового розслідування.

За положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тобто, враховуючи сферу дії принципу диспозитивності, процесуальний закон чітко зазначає у який спосіб суд, слідчий суддя вирішують питання. Таким чином, слідчий суддя має вирішувати питання, які віднесені до його повноважень процесуальним законом і саме в спосіб, передбачений процесуальними нормами.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду,

Порядок та наслідки розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановлений ст.193, 194 КПК України.

Разом з тим, постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання про застосування запобіжного заходу нормами КПК України не передбачено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу поза межами його процесуальних повноважень, з порушенням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Кримінальним процесуальним законом, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року - скасуванню, з призначенням нового розгляду слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №72023100100000027 від 17.03.2023.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий судовий розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №72023100100000027 від 17.03.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_9

Судді

: ОСОБА_10

---

ОСОБА_11

---