Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/5584/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа № 910/5584/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 (повний текст рішення складено та підписано 30.07.2024) (суддя Турчин С.О.)

у справі № 910/5584/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Національної школи суддів України

про стягнення 5 468,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної школи суддів України (відповідач) про стягнення 5 468,88 грн, з яких: 1 590,27 грн - сума пені, 602,76 грн - сума 3 % річних, 3 275,85 грн - сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/5584/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідно до пункту 4.3 типового договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Отже, відповідно до умов типового договору обов`язку відповідача оплатити спожитий від постачальника «останньої надії» природній газ передує виконання обов`язку постачальником надати рахунок на оплату.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обставини надіслання у порядку, встановленому договором, відповідачу рахунку на оплату природного газу за грудень 2021 року за цим договором.

Місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів направлення на адресу відповідача рахунку на оплату № 2184, тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу в період з 01.02.2022 по 13.12.2023.

З огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів направлення рахунку на оплату природного газу відповідно до умов типового договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 602,76 грн, інфляційних втрат у розмірі 3275,85 грн та пені в розмірі 1 590,27 грн, оскільки у період з 01.02.2022 по 12.12.2023 відповідач не був обізнаний про свої зобов`язання та їх розмір із причин, що не залежали від нього, та не мав можливості приступити до належного виконання зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/5584/24, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

- рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права;

- відповідно до пункту 5.2 Договору обов`язок обрахування власного споживання покладено саме на відповідача. Саме відповідач повинен був оформити відповідний акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року на підставі фактичних показань свого комерційного вузла обліку та направити його на адресу позивача до 05.01.2022, а не очікувати рахунок на оплату;

- висновки суду про неможливість здійснення відповідачем своєчасного розрахунку за отриманий природний газ через відсутність рахунку хибні, враховуючи ту обставину, що рахунок він отримав як електронним шляхом, так і поштовим. Також відповідач мав доступ до інформації щодо спожитих обсягів у грудні 2021 року, як до інформаційної платформи, так і з урахуванням укладеного договору розподілу природного газу;

- пояснення відповідача, що тільки з моменту отримання вимоги йому стало відомо про обов`язок оплати, не відповідають дійсності, враховуючи, що навіть з моменту отримання вимоги до повного розрахунку минув майже рік;

- висновок суду про відсутність порушення строків оплати та підстав для стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені є хибним;

- судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовано всі обставини справи, що виключає повноту дослідження всіх обставин справи, а тому рішення в будь-якому випадку підлягає скасуванню у зв`язку з неповним дослідженням обставин справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/5584/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 08.10.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги по місту Києву, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заперечує і просить суд залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

24.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надійшли пояснення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України (далі - БК України)), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач - Національна школа суддів України - є бюджетною установою (відповідно до БК України).

Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем за грудень 2021 року, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивач надав лист оператора ГТС з інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS00011CJAS00X в Реєстрі споживачів постачальника та щодо остаточної алокації відборів такого споживача; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00011CJAS00X (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС); повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з матеріалами справи, протягом періоду з 01.12.2021 по 08.12.2021 між Національною школою суддів України (споживач) та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (постачальник «останньої надії») діяв типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Типовий договір).

Відповідно до п. 2.1 Типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з п. 2.2 Типового договору обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Відносини сторін, що є предметом цього Договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (п. 2.3 Типового договору).

За п. 3.1, 3.3 Типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Пунктом 4.1 Типового договору передбачено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Так, відповідно до п. 4.2 Типового договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4.3 Типового договору встановлено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Типового договору).

Відповідно до п. 4.5 Типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Умовами підп. 1 п. 5.1 та підп. 1 п. 5.2 Типового договору встановлено, що споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі, та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктами 8.1, 8.2 Типового договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому Договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Відповідно до п. 11.1 Типового договору цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього Договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором.

Пунктом 11.5 Типового договору передбачено, що усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Відповідно до п. 2 гл. 7 розд. XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

За доводами позивача, нарахування вартості спожитого споживачем природного газу проводиться виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно, розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102.

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

За твердженням позивача, протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже, в цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб. метр.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на виконанням умов Договору постачальником сформовано акт № 31550 приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року та рахунок на оплату № 2184 на суму 10 768,94 грн за період з 01.12.2021 по 08.12.2021.

Як зазначив позивач у поясненнях від 05.06.2024, відповідачу направлено рахунок електронним шляхом, на підтвердження чого позивачем надано копії скрінів про направлення відповідачу на адресу електронної пошти prozoro35@ukr.net.

У поясненнях від 05.06.2024 позивач також зазначив, що рахунок за грудень 2021 року направлявся також поштою, на підтвердження чого надано список згрупованих поштових відправлень від 17.01.2022.

Відповідач оплату поставленого за період з 01.12.2021 по 08.12.2021 природного газу на суму 10 768,94 грн здійснив 14.12.2023, що підтверджується випискою по рахунку за 14.12.2023 в Акціонерному товаристві «Ощадбанк» та копією платіжної інструкції № 1070 від 13.12.2023.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач послався на те, що відповідач вчасно не здійснив оплату за постачання природного газу, та на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 3 % річних у розмірі 602,76 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 275,85 грн за загальний період з 01.02.2022 по 13.12.2023.

Окрім того, на підставі п. 4.5 Типового договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 1 590,27 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву та в запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що:

- станом на 21.11.2023 Національною школою суддів України не було отримано жодного підтверджуючого документа отримання послуг (ні рахунку на оплату, ні акта приймання-передачі природного газу, ні акта звірки взаєморозрахунків) і навіть Типового договору;

- про те, що існує обов`язок зі сплати суми за споживання природного газу, відповідачу стало відомо лише 21.11.2023 після отримання вимоги про сплату заборгованості за спожитий газ вх. № 1023 від 21.11.2023;

- позивачем не виконано п. 4.3, 6.2, 11.5 Типового договору. Належних та допустимих доказів, що б підтверджували протилежне, не додано;

- домовленості між позивачем та відповідачем з приводу використання електронної пошти для листування відсутні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.. 2, 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною другою статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом ГТС.

Відповідно до п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Матеріали справи свідчать, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.12.2021 по 08.12.2021, автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 НКРЕКП прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

Відповідно до п. 5 гл. 1 розд. І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в цьому випадку позивач та відповідач), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа доступна всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних з укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 06.12.2023 № ТОВВИХ-23-17674 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕІС-кодом - 56XS00011CJAS00X; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).

Стаття 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 розд. І Правил постачання, постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.

Пунктами 1, 2 розділу VI Правил постачання передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу ГТС.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, протягом періоду з 01.12.2021 по 08.12.2021 між Національною школою суддів України та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» діяв типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Відповідно до даних з інформаційної платформи, відповідача внесено в Реєстр споживачів постачальника «останньої надії» та зазначено періоди постачання природного газу: з 01.12.2021 по 08.12.2021, у зв`язку із цим договір постачання природного газу вважається укладеним.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Відповідно до п. 2 гл. 7 розд. XII Кодекс ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано, що у період з 01.12.2021 по 08.12.2021 позивач поставив відповідачу природний газ на суму 10 768,94 грн.

Оплата природного газу, поставленого у період з 01.12.2021 по 08.12.2021, здійснена відповідачем 13.12.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1070 від 13.12.2023.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив про прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого природного газу у період з 01.12.2021 по 08.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно із загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691-692 ЦК України) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. У свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

Пунктом 4.3 Типового договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Типового договору).

Пунктом 6.2 Типового договору, зокрема, передбачено, що постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим Договором.

Усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг усі документи і повідомлення за цим Договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа (п. 11.5 Типового договору).

Отже, відповідно до умов Типового договору обов`язку відповідача оплатити спожитий від постачальника «останньої надії» природний газ передує виконання обов`язку постачальником надати рахунок на оплату.

При цьому, умовами Типового договору також визначені способи надання рахунка на оплату - поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження направлення відповідачу на поштову адресу рахунка на оплату, позивач посилався на список згрупованих відправлень від 17.01.2022 (а.с. 104-105).

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, інформація, наведена у вказаному списку згрупованих поштових відправлень, не дає можливості встановити, які конкретно документи передавались позивачем для відправки, зокрема, чи був серед тих документів рахунок на оплату.

Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем відправлення, надісланого 17.01.2022. Будучи обізнаним з умовами Типового договору щодо дати отримання повідомлень за цим Договором (п. 11.5 Типового договору), позивач не був позбавлений права та можливості протягом 6 місяців з дня здійснення відправлення отримати на сайті Укрпошти відомості про отримання/неотримання відповідачем цього відправлення, однак таким правом не скористався. Доказів отримання відповідачем поштового відправлення, надісланого 17.01.2022, матеріали справи не містять, як і не містять доказів направлення позивачем саме рахунка на оплату № 2184.

Щодо посилання позивача на те, що рахунок на оплату направлявся на електронну пошту відповідача, зокрема prozoro35@ukr.net, слід зазначити таке.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг, як і не містять доказів повідомлення відповідачем позивачу електронної пошти prozoro35@ukr.net як пошти для листування.

Також, із матеріалів справи не вбачається, що сторони здійснювали взаємне листування вказаною вище електронною поштою.

Належних доказів, що зазначена електронна пошта належить відповідачу, матеріали справи не містять, а надана позивачем «Інформація про замовників» не є таким доказом та не підтверджує погодження між сторонами електронного листування на адресу електронної пошти prozoro35@ukr.net.

Посилання позивача у відповіді на відзив на позовну заяву та в апеляційній скарзі на те, що обов`язок обрахування власного споживання покладено саме на відповідача, судом відхиляються, оскільки на відповідача не покладено обов`язок обраховувати самостійно суму, належну до оплати за спожитий газ, позаяк підп. 5 п. 5.2 Типового договору передбачає лише обов`язок знімати фактичні показання комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу (лічильника) та повідомляти ці дані постачальнику.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що оплата мала бути здійснена до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, у випадку виконання позивачем свого обов`язку з надання споживачу рахунка на оплату природного газу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, що чітко встановлено умовами Типового договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність доводів позивача про те, що відповідач міг отримати інформацію щодо спожитих обсягів у грудні 2021 року на інформаційній платформі, оскільки такі доводи суперечать умовам Типового договору, адже саме на постачальника умовами Типового договору покладено обов`язок виставлення рахунків споживачу за поставлений газ саме засобами поштового зв`язку чи в інший спосіб, який обумовлений сторонами.

Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 922/2822/23.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем обставин надіслання у порядку, встановленому Договором, відповідачу рахунка на оплату природного газу за грудень 2021 року за цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи для оплати спожитого в період з 01.12.2021 по 08.12.2021 природного газу надіслано позивачем на запит відповідача 12.12.2023, і 14.12.2023 відповідач здійснив оплату.

Отже, враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів направлення на адресу відповідача рахунка на оплату № 2184, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу у період з 01.02.2022 по 13.12.2023.

З огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів направлення рахунка на оплату природного газу відповідно до умов Типового договору, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 602,76 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 275,85 грн та пені в розмірі 1 590,27 грн, оскільки в період з 01.02.2022 по 12.12.2023 відповідач не був обізнаний про свої зобов`язання та їх розмір із причин, що не залежали від нього, та не мав можливості приступити до належного виконання зобов`язання.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також із дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/5584/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/5584/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська