Постанова

від 28.11.2024 по справі 910/15328/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р. Справа№ 910/15328/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2024

у справі №910/15328/23 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс"

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 виправлено допущені в рішенні Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 описки шляхом:

1) вказівки у тексті рішення найменування відповідача замість "Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшн" належним "Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" у відповідних відмінках;

2) викладення резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"у позові Комунального підприємства "Київський метрополітен" м. Києва відмовити.

Заходи до забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2023 р., скасувати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 у частині виправлення допущеної в рішенні Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 описки у справі " 910/15328/23 шляхом викладення резолютивної частини рішення в наступній редакції: "у позові Комунального підприємства "Київський метрополітен" відмовити. Заходи до забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2023 р., скасувати". Судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, в контексті змісту Господарського суду м. Києва від 17.07.2024 у справі № 910/15328/23, судом фактично змінено резолютивну частину у рішенні Господарського суду м. Києва від 03.07.2024 у справі № 910/15328/23, що є недопустимим та не відповідає положенням статті 243 ГПК України, а саме ані в скороченому (вступна та резолютивна частина) судового рішення від 03.07.2024, ані в повному тексті судового рішення від 03.07.2024 складеного 09.07.2024 ні в описовій ні в резолютивній частині рішення не зазначалось про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2023.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

10.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив н апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

26.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 05.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15328/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи, які надійшли на адресу суду 15.08.2024.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Шапрана В.В., Андрієнко В.В. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді:, Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" про витребування майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/15328/23 у позові відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 виправлено допущені в рішенні Господарського суду міста Києва від 03.07.2024.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слідує, що найменування відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс".

А також, що під час виготовлення тексту цього судового рішення від 3 липня 2024 р. в його резолютивній частині було допущено описку, а саме не вказано про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2023 р.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни ухвали в частині, яка не є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 21.07.2020 у справі №521/1074/17 та від 14.01.2019 у справі №969/8367/16-ц.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У свою чергу, у судовому засіданні 03.07.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі про відмову у задоволені позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" та скасування заходів забезпечення позову вжитих на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 03.10.2023.

Це підтверджується протоколом судового засідання, технічним звукозаписом судового засідання від 03.07.2024.

Під час виготовлення тексту цього судового рішення від 03.07.2024 в його резолютивній частині було допущено описку, а саме не вказано про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 03.10.2023.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що дійсно в самому оскаржуваному рішенні були відсутні відомості щодо скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою від 03.10.2023, проте колегія суддів зауважує ту обставину, що в судовому засіданні 03.07.2024 судом було оголошену вступну та резолютивну частину рішення, згідно якої вказаний пункт рішення про скасування заходів забезпечення позову був присутній.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом було допущено саме описку при складенні письмової версії рішення та виправлено її у відповідності до ст. 243 ГПК України і таке виправлення не вносить змін у рішення по суті, а позиція позивача є проявом надмірного формалізму з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Згідно ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення, зокрема, зазначаються: висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

П. 6 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 240 ГПК України встановлено, що рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5 - 8 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом

З урахуванням викладеного вбачається, що відомості про скасування заходів забезпечення позову мали бути відображені в резолютивній частині рішення у зв`язку з відмовою у позові та проголошені в судовому засіданні, яким завершується судовий розгляд

Системний аналіз наведених статей дає підстави стверджувати, що саме проголошення судового рішення є визначальною процесуальною дією суду з якою пов`язане завершення судового розгляду.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, та підтверджується звукозаписом судового засідання 03.07.2024, - суд першої інстанції прийняв рішення про відмову у позові та скасування заходів забезпечення позову. Таким чином, суд прийняв та оголосив рішення, яким у тому числі скасував заходи забезпечення позову, а відтак у цій частині було прийнято відповідне рішення і безпідставним є твердження позивача, що оскаржуваною ухвалою таке рішення було змінено.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі № 362/2179/17 вказано, що ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок або відмови у внесенні таких виправлень. Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення. Отже, оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, що і виправлене судове рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднано з наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд, постановляючи ухвалу про внесення виправлень у судове рішення, вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

З урахуванням наведеної позиції, за висновками суду апеляційної інстанції, оцінка оскаржуваної ухвали має бути надана в контексті і змісту оскаржуваного рішення, яким відмовлено у позові, а відтак і заходи забезпечення скасовані правомірно.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі 756/3935/21 сформульовано такий висновок:

Задовольняючи заяву про виправлення описки та приводячи резолютивну частину повної постанови у відповідність до проголошеної в судовому засіданні резолютивної частини короткої постанови, якою вирішено задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржувану ухвалу з направленням справи до місцевого суду для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції тим самим усунув допущену ним під час складання повного тексту постанови технічну помилку, яка, з урахуванням мотивувальної частини цієї постанови, впливала на правосудність судового рішення та можливість його реалізації судом першої інстанції.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та витлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

Враховуючи цей правовий висновок, колегія суддів надаючи власну оцінку процесуальної поведінки суду першої інстанції, зазначає, що така поведінка характеризується виключно як добросовісна суддівська помилка, яка підлягала усуненню шляхом виправлення описки.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» заява за N 47273/99, «Волчлі проти Франції" заява за N 35787/03, та інші).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява за №48778/99).

Аналізуючи доводи скаржника щодо порушення процесуального права судом першої інстанції шляхом виправлення описки в резолютивній частині рішення, то у цьому випадку це може трактуватись як надмірний формалізм. Також, перегляд оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції з одних лише формальних підстав, наслідком чого може бути як зміна оскаржуваної ухвали, або ж зміна оскаржуваного рішення шляхом викладення в ньому цих же відомостей в цьому випадку призводить до порушення принципу процесуальної економії та до безпідставного затягування розгляду справи

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, ухвала Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунальним підприємством "Київський метрополітен".

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк