Постанова

від 21.11.2024 по справі 910/7148/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. Справа№ 910/7148/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 21.11.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024

у справі №910/7148/24 (суддя Наталія ЯГІЧЕВА)

за позовом Приватного підприємства «Артха-С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт»

про стягнення 441 445,40 грн,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «Артха-С» (далі, позивач або Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення 441 445,40 грн, з яких 293 446,58 грн основна заборгованість, кошти в розмірі 109 160,92 грн згідно пункту 5.2. Договору, 28 387,90 грн пеня згідно пункту 8.2. Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за Договором поставки №210219 від 21.02.2019.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7148/24 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» на користь Приватного підприємства «Артха-С» 293 446,58 грн - заборгованості, 17 261,88 грн - пені, кошти згідно пункту 5.2. договору в розмірі 65 912,83 грн, 5 649,32 грн - витрат по сплаті судового збору та 3 320,59 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

В іншій частині в позові відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд встановив, що позивачем передано відповідачу на виконання умов Договору поставки узгоджений товар на суму 441 445,40 грн, а тому відповідач зобов`язаний його оплатити у визначені договором строки.

Водночас, перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 0,3%, суд визнав їх такими, що не повністю відповідають приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні бази нарахування та періодів прострочення за такі періоди прострочення оплати товару, що призвело до заявлення суми пені і 0,3% у завищеному розмірі.

Так, враховуючи строки оплати, визначені умовами пункту 5.1. Договору, у відповідача виник обов`язок оплатити товар за видатковими накладними № 1845 від 18.12.2023 у строк до 01.02.2024, № 1919 від 27.12.2023 у строк до 10.02.2024, № 28 від 08.01.2024 у строк до 22.02.2024, № 172 від 01.02.2024 у строк до 18.03.2024.

Таким чином, із урахуванням вірного періоду прострочення, а саме: за видатковою накладною №1845 прострочення виникло з 02.02.2024, за видатковою накладною №1919 з 11.02.2024, за видатковою накладною №28 з 23.02.2024, за видатковою накладною №172 з 19.03.2024 та не виходячи за межі кінцевого періоду по кожній накладній, визначеного позивачем, судом здійснено власний розрахунок пені та 0,3% й встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 17 261,88 грн та 65 912,83 грн - 0,3%. В іншій частині позовних вимог в означеній частині судом відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Також у рішенні суд присудив до стягнення з відповідача на користь позивача витрати останнього на правничу допомогу у розмірі 3 320,59 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 23.09.2024 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7148/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального закону, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що подані позивачем докази, зокрема, спірна видаткові накладні є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у видатковій накладній №1845 від 18.12.2023 в графі «отримав» відсутній будь-який підпис та прізвище уповноваженої особи відповідача, яка начебто отримала товар. Крім того, відтиск печатки із зазначенням ТОВ «Круїз-Продукт» не відповідає офіційному відтиску печатки відповідача, яким було скріплено підписання Договору поставки від 21.09.2019. На інших видаткових накладних містяться різні підписи невідомих осіб без зазначення прізвища/посади, без зазначення реквізитів довіреностей, за якими їх уповноважено отримувати товар та останні також скріплені відтисками печатки, які не відповідають офіційному відтиску печатки відповідача, яким було скріплено підписання Договору поставки від 21.09.2019. Отже, ідентифікувати особу/осіб, яким передавався зазначений в накладних товар, неможливо, що свідчить про недоведеність факту здійснення господарської операції. Крім того, долучені позивачем до позовної заяви копії товарно-транспортних накладних не є допустимими доказами, оскільки у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) містяться різні підписи невідомих осіб без зазначення прізвища/посади, та останні також скріплені відтисками печатки, які не відповідають офіційному відтиску печатки відповідача, яким було скріплено Договір поставки від 21.09.2019.

Враховуючи вищевикладене, відповідач наголошує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення нарахованих відсотків на суму заборгованості та стягнення штрафних санкцій, то скаржник зазначає, що такі не можуть бути задоволені з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

05.11.2024 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на тому, що сукупністю наявних у матеріалах справи доказів підтверджується факт отримання відповідачем товару на спірну суму. У свою чергу, відповідач при отриманні товарно-матеріальних цінностей на видаткових накладних, ТТН не дописував ані посад, ані прізвищ і це було абсолютною нормою для відповідача у співпраці з позивачем. При цьому відповідач користується обома видами печаток під час здійснення своєї господарської діяльності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7148/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.

Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7148/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

03.10.2024 матеріали справи №910/7148/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7148/24 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 7 946,02 грн.

16.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію 4087-3476-4143-5680 від 16.10.2024 про сплату судового збору у розмірі 7 946,02 грн.

У період з 19.10.2024 по 25.10.2024 головуючий суддя Михальська Ю.Б. перебувала у відрядженні.

У період з 21.10.2024 по 25.10.2024 суддя Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7148/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 21.11.2024.

14.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Артха-С» надійшла заява про участь його представника Стахняка Олександра Романовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 заяву Приватного підприємства «Артха-С» про участь його представника Стахняка Олександра Романовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

21.11.2024 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про визнання позову у справі, в якій також зазначено, що сторони досягли згоди щодо добровільного погашення заборгованості та Товариство погасило заборгованість перед Підприємством за рішенням суду в загальному розмірі 343 916,49 грн, що складається з 293 446,58 грн основної заборгованості за Договором поставки №210219 від 21.02.2019, 5 649,32 грн витрат по сплаті судового збору в межах справи №910/7148/24, 3 320,59 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених Підприємством в межах справи №910/7148/24, 41 500,00 грн нарахувань згідно пункту 5.2. Договору №210219 від 21.02.2019, на підтвердження чого скаржником надані платіжні інструкції від 19.11.2024 №8098 на суму 293 446,58 грн та від 19.11.2024 №8099 на суму 50 469,91 грн.

У прохальній частині поданої заяви відповідач просить суду прийняти заяву відповідача про визнання позову у справі та закрити провадження у справі.

Також відповідно до частини 2 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 4 статті 7 Закону України «Про судовий збір» відповідач просить суд повернути Товариству з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно квитанції від 16.10.2024 №4087-3476-4143-5680.

У судовому засіданні 21.11.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 21.11.2024, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання (довідок про доставку ухвали суду від 28.10.2024 до електронних кабінетів відповідача та його представника в підсистемі «Електронний суд»), а також з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

21.02.2019 Приватним підприємством «Артха-С» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Круїз-Продукт» (покупець) укладено Договір поставки №210219, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти та сплатити продукцію, іменовану в подальшому Товар у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та Додатками до нього, які є невід`ємною частиною Договору, які іменуються Специфікаціями та/або Накладними.

За умовами пункту 2.1. Договору кожна Специфікація та/або Накладна є невід`ємною частиною договору. Кожна наступна Специфікація та/або Накладна не відміняє та не призупиняє дію попередніх Специфікацій та/або Накладних ні цілком, ні в частині, якщо тільки в ній не вказано інше.

Договір згідно пункту 11.7. набирає сили з моменту підписання кожного аркушу договору, а також скріплення печатками обома сторонами кожного аркушу договору і діє до 31 грудня 2021, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором. У випадку якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не направить письмову відмову від договору, термін дії договору вважається продовжений на два календарних роки (пункт 11.8. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору ціни на товар встановлюються у Специфікаціях та/або Накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

У розділах 6-7 Договору викладено положення про умови постачання та приймання товару по кількості та якості.

Умовами пункту 6.1. Договору передбачено, що Покупець одержує товар після підписання з постачальником цього Договору. Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару і супровідних документів.

У матеріалах справи містяться видаткові накладні №1845 від 18.12.2023 на суму 226 403,52 грн, №1919 від 27.12.2023 на суму 67 290,58 грн, №28 від 08.01.2024 на суму 78 405,60 грн, №172 від 01.02.2024 на суму 77 750,40 грн, які підтверджують факт поставки від Приватного підприємства «Артха-С» товару у період з грудня 2023 року по лютий 2024 року на загальну суму 449 850,10 грн їх одержувачу - ТОВ «Круїз-Продукт».

Також у матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні №1845 від 18.12.2023, № 1919 від 27.12.2023, № 28 від 08.01.2024, № 172 від 01.02.2024, що були складені автомобільними перевізниками ФОП Кудрін В.В., в яких зазначені відомості про дату складання документа, зміст та обсяг господарської операції (кількість переданого товару, його асортимент, ціну та загальну суму поставки) та наявна печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-Продукт».

За фактом поставки товару позивачем було сформовано податкові накладні №154 від 18.12.2023, № 233 від 27.12.2023 року, № 33 від 08.01.2024, №1 від 01.02.2024, про що свідчить відмітка на податкових накладних «Зареєстровано в ЄРПН».

Згідно пункту 5.1. Договору оплата товару за даним договором здійснюється на умовах відстрочки платежу терміном 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідачем у повному обсязі не виконано свого договірного зобов`язання в частині сплати вартості поставленого товару за означеними видатковими накладними, що і стало причиною виникнення спору у даній справі про стягнення цієї заборгованості.

Згідно з пунктом 5.2. Договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості Покупець сплачує постачальнику 0,3 % за кожен день від суми заборгованості за користування товарним кредитом.

Окрім того, відповідно до пункту 8.2. Договору у випадку порушення Покупцем термінів оплати, згідно цього договору, він оплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за кожен день.

З огляду на допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання позивач також заявив до стягнення з відповідача кошти в розмірі 109 160,92 грн згідно пункту 5.2. Договору та 28 387,90 грн пеню згідно пункту 8.2. Договору.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу, зазначивши, що подані позивачем видаткові накладні не є належними доказами, що підтверджують поставку товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву позивача на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін є господарським та регулюються нормами, що визначають порядок укладання та виконання договору поставки.

До обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, належить встановлення факту здійснення Товариством поставки товару відповідачу, обставин здійснення чи нездійснення Підприємством оплати поставленого товару в установлені Договором поставки строки.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частин 1, 2 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Суд установив, що факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору у період з грудня 2023 року по лютий 2024 року на загальну суму 449 850,10 грн підтверджується сукупністю наданих позивачем до матеріалів справи доказів, а саме такими первинними бухгалтерськими документами, як видаткові накладні №1845 від 18.12.2023 на суму 226 403,52 грн, №1919 від 27.12.2023 на суму 67 290,58 грн, №28 від 08.01.2024 на суму 78 405,60 грн, №172 від 01.02.2024 на суму 77 750,40 грн, товарно-транспортні накладні №1845 від 18.12.2023, №1919 від 27.12.2023, №28 від 08.01.2024, №172 від 01.02.2024, що були складені автомобільними перевізниками ФОП Кудрін В.В., в яких зазначені відомості про дату складання документа, зміст та обсяг господарської операції (кількість переданого товару, його асортимент, ціну та загальну суму поставки) та наявна печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-Продукт».

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Із урахуванням погодженого сторонами в пункті 5.1. Договору порядку розрахунків оплата товару за даним договором здійснюється на умовах відстрочки платежу терміном 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Отже, відповідач мав оплатити поставлений товар за видатковими накладними №1845 від 18.12.2023 у строк до 01.02.2024, №1919 від 27.12.2023 у строк до 10.02.2024, №28 від 08.01.2024 у строк до 22.02.2024, №172 від 01.02.2024 у строк до 18.03.2024, однак ні у встановлений Договором строк, ні станом на дату подання позову в даній справі та на дату прийняття оскаржуваного рішення свої зобов`язання з оплати на загальну суму 449 850,10 грн не виконав, чим порушив своє господарське зобов`язання за Договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 0,3%, враховуючи положення статей 252-255 Цивільного кодексу України, суд вважає їх такими, що не повністю відповідають приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні бази нарахування та періодів прострочення за такі періоди прострочення оплати товару, що призвело до заявлення суми пені і 0,3% у завищеному розмірі.

Із урахуванням вірного періоду прострочення, а саме: за видатковою накладною №1845 прострочення виникло з 02.02.2024, за видатковою накладною №1919 з 11.02.2024, за видатковою накладною №28 з 23.02.2024, за видатковою накладною №172 з 19.03.2024 суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що обґрунтованим є заявлений до стягнення розмір пені - 17 261, 88 грн. та 0, 3% - 65 912,83 грн.

21.11.2024 від представника відповідача адвоката Горденко Альони Олександрівни через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про визнання позову у справі, в якій також зазначено, що сторони досягли згоди щодо добровільного погашення заборгованості та Товариство погасило заборгованість перед Підприємством за рішенням суду в загальному розмірі 343 916,49 грн, що складається з 293 446,58 грн основної заборгованості за Договором поставки №210219 від 21.02.2019, 5 649,32 грн витрат по сплаті судового збору в межах справи №910/7148/24, 3 320,59 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених Підприємством в межах справи №910/7148/24, 41 500,00 грн нарахувань згідно пункту 5.2. Договору №210219 від 21.02.2019, на підтвердження чого скаржником надані платіжні інструкції від 19.11.2024 №8098 на суму 293 446,58 грн та від 19.11.2024 №8099 на суму 50 469,91 грн.

У прохальній частині поданої заяви відповідач просить суд прийняти заяву відповідача про визнання позову у справі та закрити провадження у справі.

Відповідно статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що у відповідача перед позивачем станом на дату прийняття оскаржуваного рішення існував борг за Договором у вищезазначеному розмірі, а також з огляду на визнання позову відповідачем на стадії апеляційного провадження, про що відповідач зазначив в окремій заяві, підписаній адвокатом відповідача - Горбенко Альоною Олександрівною (повноваження на представництво інтересів ТОВ «Круїз-Продукт» у Північному апеляційному господарському суді підтверджені ордером серії АІ №1635407 від 16.08.2024), й зі змісту вказаної заяви вбачається, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором у розмірі 293 446,58 грн, 17 261,88 грн пені та коштів згідно пункту 5.2. Договору в розмірі 65 912,83 грн обґрунтованими та такими, що були правомірно задоволені судом першої інстанції.

Водночас, суд не вбачає визначених процесуальним законодавством підстав для закриття провадження у справі на стадії апеляційного провадження, як про це просить відповідач у прохальній частині поданої заяви про визнання позову, та з цього приводу зазначає таке.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 95)).

Із урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

За приписами статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Статтею 278 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Разом із тим статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, у розумінні статті 278 Господарського процесуального кодексу України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

Коли порушення Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до Господарського процесуального кодексу України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Наведені правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 й враховуються судом апеляційної інстанції з огляду на положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оскільки станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції були несплаченими 293 446,58 грн заборгованості, 17 261,88 грн пені та 65 912,83 грн коштів згідно пункту 5.2. Договору, а тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості є обґрунтованою та була правомірно задоволена судом першої інстанції, встановлені апеляційним судом обставини часткового припинення існування предмету спору (на суму основної заборгованості в розмірі 293 446,58 грн та на суму нарахувань згідно пункту 5.2. Договору в розмірі 41 500,00 грн), які виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, здійснені відповідачем згідно платіжних інструкцій від 19.11.2024 №8098 на суму 293 446,58 грн та від 19.11.2024 №8099 на суму 50 469,91 грн оплати мають бути враховані при виконанні прийнятого у даній справі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, а також подану відповідачем під час апеляційного перегляду справи заяву про визнання позову, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

При цьому, з огляду на подану Підприємством заяву про визнання позову у даній справі, колегія суддів не надає оцінку викладеним відповідачем в апеляційній скарзі доводам щодо недоведеності позивачем належними та допустимими доказами факту поставки товару відповідачу на спірну суму.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Розподіл судового збору за подання апеляційної скарги

Відповідно до частини 2 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Враховуючи, що відповідачем подано заяву про визнання позову й, як встановлено судом, така заява не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд, керуючись положеннями частини 2 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» про повернення йому з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого ним згідно квитанції від 16.10.2024 №4087-3476-4143-5680 під час подання відповідної апеляційної скарги (3 973,01 грн).

Керуючись статтями 129, 130, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7148/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7148/24 залишити без змін.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Круїз-продукт» (08132, Київська обл., місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок, 5; код ЄДРПОУ 40822768) з Державного бюджету України 3 973 (три тисячі дев`ятсот сімдесят три) 01 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно квитанції від 16.10.2024 №4087-3476-4143-5680.

Матеріали справи №910/7148/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.11.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко