Постанова

від 18.11.2024 по справі 922/1662/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Харків Справа №922/1662/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача Єгоров В.С.,

від відповідача Радигін Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Вовчанського підприємства теплових мереж (вх.№1878Х від 02.08.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1662/24 (м. Харків, суддя Хотенець П.В., повний текст рішення складено 25.07.2024),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,

до Вовчанського підприємства теплових мереж, м. Вовчанськ, Харківська область,

про стягнення 15 259 438,20 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Вовчанського підприємства теплових мереж, м.Вовчанськ, в якій просив стягнути з відповідача 15259438,20 грн основного боргу. Також просив покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Вовчанського підприємства теплових мереж на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 15259438,20 грн основного боргу та 183113,26 грн судового збору. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили. Відмовлено Вовчанському підприємству теплових мереж у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.

Вовчанське підприємство теплових мереж з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та поновити строк на апеляційне оскарження у разі якщо апеляційна скарга буде подана з пропуском процесуального строку, враховуючи той факт, що повний текст рішення суду першої інстанції було опубліковано у електронному суді набагато пізніше оголошення резолютивної частини рішення по справі (25.07.2024), а відповідачу потрібний був час на ознайомлення з текстом рішенням суду першої інстанції, складення апеляційної скарги та виконання інших процесуальних дій необхідних для належного звернення до апеляційної інстанції; скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1662/24 від 15.07.2024 в частині відмови у наданні відстрочки виконання рішення суду, у зв`язку з чим прийняти нове рішення на підставі якого надати відстрочку виконання рішення суду строком до 01.02.2025; кореспонденцію по цій справі надсилати представнику: на ім`я адвоката Радигіна Євгена Станіславовича за адресою: 61057, місто Харків, вул. Сумська, 7, кімн. 11 або на офіційну електронну адресу, email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та «Відповідачу».

В обґрунтування апеляційної скарги Вовчанське підприємство теплових мереж зазначає наступне:

- статтею 3 Закону України №2479-ІХ передбачений механізм гарантій і компенсацій теплопостачальним організаціям, а саме фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;

- оскільки відповідачу не у повному обсязі перераховані належні йому субвенції, він фізично не має можливості своєчасно погашати заборгованість перед позивачем. На цей час обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.04.2024 за 2020 - 2022 рік складає суму у розмірі 20 839 498,04 грн;

- субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України «Про державний бюджет України»;

- нормативно-правовими актами передбачено пільги населенню, які негативно впливають на фінансовий стан відповідача;

- відповідач в період з 24.02.2022 по 12.09.2022 перебував на тимчасово окупованій території, а з 13.09.2022 по теперішній час знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії;

- адміністративні та виробничі приміщення відповідача у м. Вовчанськ зазнали пошкодження, що підтверджується відповідними доказами;

- заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.04.2024 становить 14 955 000,00 грн, з них заборгованість населення 9 960 500,00 грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється Вовчанським ПТМ;

- фінансові звіти складені, ще до моменту активних бойових дій, які почалися з квітня 2024 року, тому як враховуючи значні руйнування у місті Вовчанськ та у його передмісті, то після повної їх фіксації збитки будуть набагато більшими;

- погашення заборгованості можливо за рахунок компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах. Такі грошові кошти відповідно до проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» щодо компенсації різниці в тарифах можуть бути виділені до кінця 2024 року. З огляду на необхідний час для оформлення документів для їх перерахування позивачу, обґрунтованим крайнім строком для надання відстрочки виконання рішення суду є 01.02.2025.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу Вовчанського підприємства теплових мереж (вх.№1878Х від 02.08.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1662/24 залишено без руху з підстав відсутності належних доказів, які підтверджують повноваження адвоката Радигіна Є.С. на здійснення представництва Вовчанського підприємства теплових мереж у Східному апеляційному господарському суді.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№10405 від 08.08.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2024. Зокрема, апелянтом надано довіреність б/н від 01.07.2023 на підтвердження повноважень адвоката Радигіна Є.С. на представництво Вовчанського підприємства теплових мереж.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вовчанського підприємства теплових мереж (вх.№1878Х від 02.08.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1662/24. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1662/24.

15.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1662/24 (вх.№10721).

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10911 від 20.08.2024), в якому просить апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 по справі №922/1662/24 залишити без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» зазначає наступне:

- законодавець передбачив, що після прийняття рішення відповідач подає заяву про відстрочення або розстрочення і така заява окремо призначається до розгляду у десятиденний строк, з огляду на що заява відповідача подана до прийняття рішення є передчасною;

- підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом, але відповідачем не наведено таких обставин;

- юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання;

- відповідно до судової практики, надані відповідачем документи на підтвердження фінансового стану підприємства не свідчать про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 призначено апеляційну скаргу Вовчанського підприємства теплових мереж (вх.№1878Х від 02.08.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1662/24 до розгляду на « 31» жовтня 2024 р. о 10:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвоката Єгорова В.С. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/1662/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/1662/24, яке призначено на 31.10.2024 о 10:00 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвоката Єгорова В.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 задоволено клопотання представника Вовчанського підприємства теплових мереж - адвоката Радигіна Є.С. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/1662/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/1662/24, яке призначено на 31.10.2024 о 10:00 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Вовчанського підприємства теплових мереж - адвоката Радигіна Є.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 розгляд апеляційної скарги Вовчанського підприємства теплових мереж (вх.№1878Х від 02.08.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1662/24 постановлено провести « 18» листопада 2024 р. о 10:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Судове засідання у справі №922/1662/24, яке відбудеться «18» листопада 2024 р. о 10:00 год постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвоката Єгорова В.С. та представника Вовчанського підприємства теплових мереж - адвоката Радигіна Є.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаних представників.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.11.2024 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити та відстрочити виконання рішення суду. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивачем, постачальником) та Вовчанським підприємством теплових мереж (відповідачем, споживачем) укладено Договір постачання природного газу №7313-НГТ-32 (далі Договір).

20 вересня 2021 року між сторонами до договору постачання природного газу №7313-НГТ-32 від 03 вересня 2021 року укладено додаткову угоду №1.

01 жовтня 2021 року між сторонами до договору постачання природного газу №7313-НГТ-32 від 03 вересня 2021 року укладено додаткову угоду №2.

20 жовтня 2021 року між сторонами до договору постачання природного газу №7313-НГТ-32 від 03 вересня 2021 року укладено додаткову угоду №2/1.

21 жовтня 2021 року між сторонами до договору постачання природного газу №7313-НГТ-32 від 03 вересня 2021 року укладено додаткову угоду №3.

16 листопада 2021 року між сторонами до договору постачання природного газу №7313-НГТ-32 від 03 вересня 2021 року укладено додаткову угоду №4.

27 грудня 2021 року між сторонами до договору постачання природного газу №7313-НГТ-32 від 03 вересня 2021 року укладено додаткову угоду №5.

06 січня 2022 року між сторонами до договору постачання природного газу №7313-НГТ-32 від 03 вересня 2021 року укладено додаткову угоду №6.

19 січня 2022 року між сторонами до договору постачання природного газу №7313-НГТ-32 від 03 вересня 2021 року укладено додаткову угоду №7.

20 січня 2022 року між сторонами до договору постачання природного газу №7313-НГТ-32 від 03 вересня 2021 року укладено додаткову угоду №8.

26 квітня 2022 року між сторонами до договору постачання природного газу №7313-НГТ-32 від 03 вересня 2021 року укладено додаткову угоду №9.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з червня 2021 року по червень 2024 року.

Відповідно до пункту 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі природного газу.

Згідно з підпунктом 3.5.1 пункту 3.5. Договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Відповідно до підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Договору та Додаткової угоди №3, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (акт), підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу обсягу І (фіксованого) та акт на передачу обсягу ІІІ (фіксованого) та акт на передачу обсягу ІІ. При цьому, сторони в першу чергу оформлюють акти на передачу обсягу І (фіксованого) та обсягу ІІІ (фіксованого) природного газу в обсягах, які не можуть перевищувати зазначені в підпункті 2.1.1. пункту 2.1. цього договору відповідні значення у відповідному розрахунковому періоді. Різниця між фактично використаним споживачем обсягом газу за відповідний період та сумою відповідних показників обсягу І (фіксованого) та обсягу ІІІ (фіксованого), оформлюється актом приймання-передачі газу, як обсяг ІІ.

Згідно підпунктів 3.5.3 та 3.5.4 пункту 3.5 Договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 договору, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживача, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.

На виконання підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Договору та Додаткової угоди №3, протягом жовтня 2021 року квітня 2022 року позивач передав у власність Вовчанського підприємства теплових мереж природний газ на загальну суму 29323001,89 грн згідно актів приймання передачі природного газу, зокрема: акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2021 року, обсяг переданого газу: 003,77600 тис.куб.м, вартістю: 787025,47 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2021 року, обсяг переданого газу: 32,45597 тис.куб.м, вартістю: 537275,97 грн; акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2021 року, обсяг переданого газу: 242,65900 тис.куб.м, вартістю: 1840298,48 грн; акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2021 року, обсяг переданого газу: 95,20655 тис.куб.м, вартістю: 1576048,29 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2021 року, обсяг переданого газу: 326,88000 тис.куб.м, вартістю: 2479021,04 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2021 року, обсяг переданого газу: 197,68550 тис.куб.м, вартістю: 3272484,82 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2022 року, обсяг переданого газу: 339,15000 тис.куб.м, вартістю: 2572075,34 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2022 року, обсяг переданого газу: 16,20950 тис.куб.м, вартістю: 619183,12 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2022 року, обсяг переданого газу: 215,74300 тис.куб.м, вартістю: 3571408,59 грн; акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2022 року, обсяг переданого газу: 305,14400 тис.куб.м, вартістю: 2314177,68 грн; акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2022 року, обсяг переданого газу: 81,81845 тис.куб.м, вартістю: 1354422,23 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2022 року, обсяг переданого газу: 233,61100 тис.куб.м, вартістю: 1771679,47 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2022 року, обсяг переданого газу: 111,47861 тис.куб.м, вартістю: 3785912,05 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2022 року, обсяг переданого газу: 145,35700 тис.куб.м, вартістю: 1406239,09 грн; акт приймання-передачі природного газу від 25 квітня 2022 року, обсяг переданого газу: 233,61100 тис.куб.м, вартістю: 1768198,85 грн; акт приймання-передачі природного газу від 25 квітня 2022 року, обсяг переданого газу: 111,47801 тис.куб.м, вартістю: 3784251,11 грн; акт приймання-передачі природного газу від 25 квітня 2022 року, обсяг переданого газу: 145,35700 тис.куб.м, вартістю: 2404073,39 грн; акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2022 року, обсяг переданого газу: 44,24200 тис.куб.м, вартістю: 334867,18 грн; акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2022 року, обсяг переданого газу: 6,54149 тис.куб.м, вартістю: 108190,33 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору та Додаткової угоди №2, оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Згідно з підпунктом 4 пункту 6.2 Договору споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Таким чином, на виконання умов договору, позивач передав у власність Вовчанського підприємства теплових мереж природний газ на загальну суму 29323001,89 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 14063563,69 грн.

Позивач зазначає, що відповідач та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 5.1 договору. Вказане стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення з Вовчанського підприємства теплових мереж 15259438,20 грн.

В оскаржуваному судовому рішенні суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15259438,20 грн основного боргу. Щодо клопотання Вовчанського підприємства теплових мереж про відстрочку виконання рішення, в якому відповідач просить надати відстрочку виконання рішення до 01 лютого 2025 року, суд зазначив, що відповідачем у відзиві в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочку виконання рішення суду не наведені підстави для такого відстрочення та не наведено виключні обставини, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення. Суд вказав, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконуються зобов`язання за договором постачання природного газу та не надано жодних доказів того, що після закінчення строку відстрочки у відповідача буде реальна можливість виконання рішення суду. На думку місцевого господарського суду, позивач і відповідач є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики. Відтак, подальше фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди позивачу та подальше зволікання з виконання рішення суду, що суперечить як законним правам та інтересам позивача так і вимогам ГПК України, оскільки не враховує матеріальні інтереси позивача. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

З урахуванням положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції переглядається лише в оскаржуваній частині, тобто у частині відмови у відстроченні виконання рішення суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до майна та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно частини першої статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події; щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11- рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти Росії», у справі «Ясюнієне проти Литви»).

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 73-74 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про відстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості до 01.02.2025.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що останній є теплопостачальною організацією в м. Вовчанськ; основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають значну заборгованість за спожиту теплову енергію; підприємство відповідача перебувало на тимчасово окупованій території, а на теперішній час заходиться в зоні бойових дій; виїзд з міста населення внаслідок постійних обстрілів вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію у період опалювального сезону 2021 2022 року; державою населенню були надати певні соціальні преференції, які захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг; законодавством передбачена компенсація з різниці в тарифах у вигляді субвенцій, водночас їх надання залежить від прийняття законодавчим органом відповідного нормативного акту; заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.04.2024 за 2020 - 2022 рік складає суму у розмірі 20 839 498,04 грн, за рахунок якої відповідачем може бути погашена заборгованість перед позивачем; оскільки субвенції мають бути виділені до кінця 2024 року та враховуючи час на оформлення документів для їх перерахування, обґрунтованим є крайній строк для надання відстрочки виконання рішення суду до 01.02.2025.

Так, відповідачем на підтвердження вищевказаних обставин наявності підстав для відстрочення виконання рішення суду під час розгляду справи судом першої інстанції надано наступні докази: Інформація про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію у розрізі споживачів станом на 01.01.2024, Звіт про оплату населенням житлово-комунальних послуг за 4 квартал 2022, за 4 квартал 2023, за 1 квартал 2024, лист Харківської торгово-промислової палати від 28.06.2023 вих.№555-63.01-6, Лист Вовчанського підприємства теплових мереж про встановлення тарифів №98 від 11.02.2021 та рішення Виконавчого комітету Вовчанської міської ради №60 від 25.02.2021 «Про встановлення Вовчанському підприємству теплових мереж тарифів на теплову енергію…», Лист Вовчанського підприємства теплових мереж про затвердження тарифів №623 від 14.09.2021 та рішення Виконавчого комітету Вовчанської міської ради №237.5 від 30.09.2021 «Про встановлення Вовчанському підприємству теплових мереж тарифів на теплову енергію…», Лист Вовчанського підприємства теплових про коригування тарифів №713 від 21.10.2021 та рішення Виконавчого комітету Вовчанської міської ради №251.1 від 28.10.2021 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Вовчанської міської ради№237.5 від 30.09.2021», Лист Вовчанського підприємства теплових мереж про коригування тарифів від 09.11.2021 та рішення Виконавчого комітету Вовчанської міської ради №259.2 від 25.11.21 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Вовчанської міської ради№237.5 від 30.09.2021», Інформація про обсяги взаєморозрахунків різниці в тарифах за природний газ по Вовчанському ПТМ, Протокол №1 територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації від 23.09.2021, Протокол №10 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Харківської обласної військової адміністрації від 21.03.2024, Форми Баланс (Звіт про фінансовий стан), Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), Примірна форма №1 про витрати та фінансові показники діяльності, податкова декларація та Звіти з праці за 2022-2023 роки, витяг з ЄРДР від 29.06.2023 по кримінальному провадженню №12023221250000986, Листи Вовчанської міської військової адміністрації №665 від 24.07.2023 та №670 від 26.07.2023, що стосуються відомостей пов`язаних із руйнуванням об`єктів теплопостачання відповідача.

Колегія суддів зазначає, що Вовчанське підприємство теплових мереж є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. З наданих до суду документів вбачається, що підприємство надає комунальні послуги у сфері теплопостачання здебільшого населенню та бюджетним підприємствам.

При цьому, фінансування господарської діяльності Вовчанського підприємства теплових мереж здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з теплопостачання населенню, підприємствам, установам і організаціям.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який був неодноразово продовжено та триває дотепер.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 зі змінами, м. Вовчанськ, яке є місцезнаходженням відповідача, у період з 24.02.2022 по 12.09.2022 відносилося до тимчасово окупованих рф територій. У період з 10.05.2024 по 19.06.2024 (станом на момент звернення позивача з позовною заявою) м. Вовчанськ відносилося до території активних бойових дій. З 20.06.2024 Вовчанська міська територіальна громада належить до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Як зазначає відповідач та підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, військова агресія на території Вовчанської міської територіальної громади негативно вплинула на фінансовий стан Вовчанського підприємства теплових мереж. За період воєнного стану значно збільшилася заборгованість споживачів за теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.04.2024 становить 14955000,00 грн, з них заборгованість населення 9960500,00 грн, що підтверджується Інформацією про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію Вовчанського підприємства теплових мереж за 1 квартал 2024 року.

Крім того, внаслідок бойових дій зазнали пошкоджень адміністративні та виробничі приміщення відповідача, що підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.06.2023 по кримінальному провадженню №12023221250000986 та листами Вовчанської міської військової адміністрації №665 від 24.07.2023 та №670 від 26.07.2023. Втрата основних фондів діяльності підприємства через непереборні обставини пов`язані із військовою агресією беззаперечно впливає на можливість підприємства виконувати договірні зобов`язання.

Незадовільний фінансовий стан боржника підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан) підприємства за 2022-2023 роки.

Згідно п. 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, № 73 баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем баланси є первинними документами фінансової звітності, які відповідають вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та належним чином підтверджують незадовільний фінансовий стан підприємства відповідача.

Стосовно заперечень позивача щодо неналежності наданого на підтвердження збитковості підприємства балансу, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 12.02.2018 у справі №906/434/17, від 27.06.2018 у справі №813/8842/13-а, від 30.10.2018 у справі №910/31771/15, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні за змістом положення містяться у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

У рішенні у справі «Тудор проти Румунії» Європейський суд з прав людини вказав, що роль найвищої судової інстанції кожної держави полягає в тому, щоб вирішувати суперечності у судовій практиці. Європейський суд з прав людини дає чітку відповідь: забезпечення єдності судової практики завдання найвищої судової установи кожної держави. І не тільки Європейський суд з прав людини, а й інші органи Ради Європи відводять саме найвищій судовій установі в державі таку важливу роль.

Однак тлумачення правової норми судом у процесі вирішення спору з метою застосування закону до конкретних правовідносин, які виникли між сторонами, одночасно і процесуальне право, і обов`язок суду. Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.

Разом із тим суддівський розсуд - необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається.

Таким чином, при врахуванні правових висновків Верховного Суду мають враховуватися індивідуальні особливості обставин даної справи та конкретних доказів з урахуванням принципу правової визначеності та верховенства права.

Із аналізу постанов Верховного Суду, на які посилається позивач вбачається, що суд вказав про те, що надання балансу, в якому відображено збитковість підприємства, не є самостійною та достатньою підставою для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв`язку з скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами.

Разом з цим, обставини даної справи свідчать про існування надзвичайних обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану та негативний вплив таких обставин на господарську діяльність та фінансовий стан відповідача, що підтверджено належними та допустимими доказами, є відмінними від тих, на які посилається позивач.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у вищезазначених постановах Верховного Суду, не є релевантними до обставин цієї справи оскільки судові рішення приймалися за іншої фактично-доказової бази, а правовідносини виникли до повномасштабного вторгнення рф.

Також відповідач в обґрунтування ускладнення виконання рішення суду у визначений законом строк посилається на зміни в нормативно-правовому регулюванні, які негативно вплинули на фінансовий стан підприємства.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги та припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Внаслідок дії вказаних нормативних положень значно зменшуються розміри грошових коштів, які надходять від споживачів, зокрема за рахунок заборони стягнення штрафних санкцій.

Статтею 1 Закону України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» введений мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання.

Разом з цим, статтею 2 Закону України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» надані гарантії суб`єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, а саме компенсується:

- заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення»;

- витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/ або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків, що утворилися (утворяться) за періоди з 1 лютого 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.

Статтею 3 Закону України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» передбачений механізм гарантій і компенсацій, а саме фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Як вбачається із наданих відповідачем Протоколів територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.04.2024 за 2020 - 2022 рік складає 20 839 498,04 грн (по Протоколу №1 14694587,00 грн (з урахуванням часткової оплати 12220365,96 грн) та по Протоколу №10 14694587,00 грн.

Надання вказаних субвенцій державою, пов`язано зі здійсненнями певного процедурного механізму та є тривалим в часі.

З урахуванням викладеного, відповідач зазначає, що отримання від держави грошових коштів в якості субвенції сприятиме покращенню фінансового становища підприємства та надасть можливість погасити заборгованість перед позивачем за рахунок компенсації різниці в тарифах до 01.02.2025.

За оцінкою апеляційного суду, відповідні обставини вказують на можливість реального виконання судового рішення в майбутньому, тобто реальний намір боржника виконати судове рішення, в тому числі до визначеного відповідачем кінцевого строку відстрочки.

Враховуючи викладене та обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що заявник надав достатньо доказів, які свідчать про те, що його фінансовий стан, а також інші зазначені у заяві обставини у їх сукупності суттєво ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають можливість його виконання в майбутньому.

Колегією суддів враховується, що відповідачем вчасно та в повному обсязі сплачувалася заборгованість за поставку природного газу до початку повномасшабного вторнення, що підтверджується наданим позивачем розрахунком суми боргу. Останній платіж відповідачем здійснено 23.02.2022.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, заборгованість виникла у відповідача за зобов`язаннями починаючи з січня 2022 року. Водночас, з урахуванням встановленого договором та додатковими угодами порядку оплати, обов`язок відповідача сплатити 70% вартості поставленого газу за січень 2022 року виник у відповідача 28.02.2022, а обов`язок здійснити остаточний розрахунок відповідач повинен до 15.03.2022 (включно). Тобто, строки оплати за поставлений природний газ, починаючи із січня 2022 року і до квітня 2022 року припадають на воєнний стан в Україні та період тимчасової окупації відповідача, про що зазначено вище.

Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Колегія суддів встановила, що внаслідок відстрочення виконання судового рішення по цій справі, боржник буде мати додаткову можливість врегулювання вищевказаних питань щодо отримання компенсацій з державного бюджету, що дасть змогу здійснити взаєморозрахунки з погашення боргових зобов`язань за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання таких зобов`язань.

Розглядаючи заперечення позивача щодо надання відстрочки виконання рішення з посиланням на здійснення підприємством діяльності на власний ризик, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінюючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вказує, що господарські операції за спірним договором не можна віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик. Відповідач є теплопостачальним підприємством, метою укладання відповідачем спірного договору є забезпечення потреб населення (в переважній більшості) тепловою енергією, можливість розрахунків відповідача з позивачем залежать від надходження до відповідача грошових коштів від кінцевих споживачів теплової енергії.

Матеріали справи не містять заперечень та/або доказів на підтвердження того, що відстрочення виконання рішення в даній справі буде порушувати майнові інтереси позивача.

Тобто, надання відстрочки виконання рішення суду враховує справедливий баланс інтересів сторін у цій справі, адже негайне примусове виконання даного рішення може призвести до стійкої неплатоспроможності боржника, що навпаки буде свідчити про відсутність можливості погасити заборгованість у даній справі та відповідно до ініціювання процедури банкрутства відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови в надані відстрочки виконання рішення не надав оцінку доводам відповідача щодо винятковості обставин, які можуть слугувати підставою для надання відстрочки, не дослідив подані відповідачем докази на підтвердження таких обставин, а обмежився посиланням на те, що відповідачем не наведені підстави для такого відстрочення, не наведено виключні обставини, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення, не надано жодних доказів того, що після закінчення строку відстрочки у відповідача буде реальна можливість виконання рішення суду, відповідачем не виконуються зобов`язання за договором постачання природного газу, подальше фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди позивачу.

Водночас, вищевикладені доводи суду апеляційної інстанції та оцінені докази, з огляду на понесені від військової агресії збитки та фінансовий стан, у якому опинилося підприємство відповідача, особливості та вид господарської діяльності відповідача, зниження платіжної дисципліни споживачів в умовах дії воєнного стану в Україні, обмеження можливості в повній мірі здійснювати претензійно-позовну роботу, встановлені на законодавчому рівні механізми компенсації різниці у тарифах, за рахунок яких може бути погашено зобов`язання перед позивачем, свідчать про наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення у визначений строк, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з огляду на фактичні обставини справи, сукупність доказової бази, та те, що наявність заборгованості відповідача та неможливість негайного виконання рішення зумовлено обставинами, які в сукупності є особливими та надзвичайними, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 01.02.2025, що не перевищує граничний термін, встановлений статтею 331 ГПК України. Водночас, відстрочка виконання рішення на вказаний термін не є надмірною та такою, що може призвести до невиправданих затримок.

У даному випадку відстрочення виконання рішення суду до 01.02.2025 в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Щодо наведених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу порушень норм процесуального права, які полягають у передчасності подання клопотання про відстрочку виконання рішення, колегія суддів вказує про наступне.

Позивач вказує, що нормативні положення статті 331 ГПК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про те, що клопотання учасника справи про відстрочку/розстрочку виконання рішення суду має бути подано після розгляду справи.

На думку позивача, законодавець передбачив, що після прийняття рішення відповідач подає заяву про відстрочення або розстрочення і така заява окремо призначається до розгляду у десятиденний строк. З огляду на що, позивач вбачає процесуальне порушення у діях відповідача, що полягає у поданні клопотання про відстрочку рішення до його ухвалення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 6 статті 268 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина 1 статті 239 ГПК України).

Вказані норми права свідчать, що суд може відстрочити виконання рішення суду, як під час його ухвалення, так і після шляхом постановлення ухвали.

Суд зазначає, що і в першому, і в другому випадку вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення має процесуальний (процедурний) характер. Вид судового рішення (ухвала, рішення) залежить від стадії (моменту), на якій його ухвалено, і не впливає на зміст вирішення відповідної заяви.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №905/1053/23.

Отже, доводи скаржника про порушення норм процесуального права при поданні відповідачем клопотання про надання відстрочки виконання рішення та розгляді судом першої інстанції вказаного клопотання до прийняття рішення (разом із прийняттям) є необґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції допустив не в повній мірі з`ясування винятковості обставин щодо надання відстрочки виконання рішення суду, не оцінив подані відповідачем докази на підтвердження наявності відповідних обставин, у зв`язку з чим прийшов помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду. Таким чином, апеляційна скарга Вовчанського підприємства теплових мереж підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1662/24 скасуванню у відповідній частині з прийняттям нового про задоволення клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду шляхом доповнення резолютивної частини абзацом відповідного змісту.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст.ст.123,129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги, витрати апелянта за подання до суду апеляційної скарги покладаються на позивача.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 07.02.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024 №4024-IX).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.п.3,4 ч.1 ст.277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вовчанського підприємства теплових мереж задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1662/24 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду задовольнити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1662/24 доповнити абзацом наступного змісту:

«Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1662/24 до 01.02.2025».

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 у справі №922/1662/24 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) на користь Вовчанського підприємства теплових мереж (62503, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул. Колокольцова, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 32447026) 2422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук